Організація роботи кабінету Міністрів України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Сентября 2013 в 18:30, контрольная работа

Описание

Метою даної контрольної роботи є формування цілісного уявлення про Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади.

Содержание

Вступ
1. Кабінет Міністрів України в системі органів державної влади, його структура і порядок формування.
2. Функції та компетенція Кабінет Міністрів України.
3. Форми і методи діяльності Кабінет Міністрів України.
Організація роботи апарату Кабінет Міністрів України.
Висновки
Використана література

Работа состоит из  1 файл

ДБСУ.docx

— 71.13 Кб (Скачать документ)

– забезпечує виконання  фундаментальних і пріоритетних науково-дослідних  робіт з питань містобудування, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів та науково-реставраційних робіт;

– визначає порядок  розробки і затвердження державних  стандартів, норм і правил у сфері містобудування, а також порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві;

– затверджує порядок  проведення державного контролю, сертифікації товарів і послуг на автомобільному транспорті;

– затверджує Правила  надання послуг пасажирського автомобільного транспорту і Правила міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом  по території України;

– визначає центральні органи виконавчої влади з питань технічного регулювання у відповідних сферах діяльності, затверджує технічні регламенти з підтвердження відповідності;

– встановлює вимоги до спеціалізованих об’єктів роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів чи фонограм та правила такої торгівлі.

У фінансово-бюджетній  сфері:

– розробляє структуру  бюджетної класифікації і подає  її на затвердження до Верховної Ради України;

– встановлює порядок  затвердження правил складання складання  і виконання бюджетів, що входять  до складу бюджетної системи України;

– розробляє проект закону про Державний бюджет України  і подає його на розгляд парламенту;

– забезпечує виконання  затвердженого Верховною Радою  України Державного бюджету України;

– подає Верховній  Раді України звіт про виконання  Державного бюджету.

У соціально-культурній сфері:

– встановлює прожитковий  мінімум та подає його на затвердження Верховній Раді України;

– вирішує питання, пов’язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених Законом “Про пенсійне забезпечення”;

– за участю громадських  організацій розробляє систему  заходів щодо підтримання та зміцнення здоров’я населення у соціально-побутовій сфері та забезпечує умови для її впровадження в життя, використання фізичної культури і спорту як засобу профілактики і лікування захворювань;

– приймає рішення з питань соціальних і правових гарантій військовослужбовців, осіб, звільнених у запас або у відставку, їх сімей, а також сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти або потрапили у полон під час проходження служби;

– затверджує соціальні норми та правила щодо соціального становлення та розвитку молоді;

– визначає заходи, спрямовані на забезпечення економічної  підтримки діяльності друкованих засобів масової інформації, та органи виконавчої влади, які здійснюють цю підтримку;

– затверджує державні стандарти освіти з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

– встановлює порядок  створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, інспектування, атестації  та акредитації закладів освіти;

– встановлює порядок  забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних  ординаторів, аспірантів і докторантів;

– визначає порядок  повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійно-технічних закладів освіти безкоштовним харчуванням і стипендією;

– встановлює порядок  проведення державної атестації  наукових установ;

– затверджує Положення  про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави;

– затверджує Типове положення про центри соціальних служб для молоді;

– організує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних  програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров’я;

– забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я;

– визначає перелік  категорій населення, які повинні  проходити обов’язкові медичні  огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів;

– встановлює Порядок  направлення громадян України за кордон для лікування;

– забезпечує реалізацію політики держави у сфері культури;

– затверджує Порядок  створення, реорганізації та ліквідації навчально-виховних закладів для дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського  піклування, передачі дітей на виховання та спільне проживання в прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу, а також положення про них;

– встановлює порядок  проходження спеціальної підготовки та підтвердження  своєї кваліфікації медичними працівниками, іншими фахівцями для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні  розлади;

– розробляє і  здійснює загальнодержавні програми у  сфері захисту населення від  інфекційних хвороб;

– забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання закладів охорони  здоров’я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби,  підприємств, установ  та організацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов’язаних з ліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт;

– встановлює Перелік  професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядок проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок.

– затверджує Національну  програму розвитку донорства крові  та її компонентів; затверджує форму  посвідчення донора та порядок його вручення; 

– здійснює за участю громадських об’єднань розробку державних програм розвитку культури та їх фінансування;

– створює умови  для відродження і розвитку культури української нації, культур національних меншин, які проживають на території  України;

– встановлює державні замовлення на випуск літератури, творів мистецтва;

– затверджує Типові положення про заповідні території  народних художніх промислів, а також  Перелік видів виробництв і груп виробів народних художніх промислів;

– здійснює заходи щодо повернення у власність народу України культурних та історичних цінностей, що знаходяться за її межами;

– розробляє і  забезпечує впровадження науково обгрунтованих  суспільно необхідних нормативів культурного  обслуговування населення різних регіонів України, матеріальних і фінансових норм забезпечення закладів культури;

– забезпечує підготовку кадрів, створення необхідної мережі державних навчальних закладів, науково-дослідних установ та стимулює розвиток наукових досліджень з проблем культури;

– здійснює державну політику та державний контроль у  сфері охорони культурної спадщини:

– заносить об’єкти  національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України і вилучає пам’ятки з цього реєстру; подає у відповідні міжнародні інстанції пропозиції про занесення пам’яток до Списку всесвітньої спадщини;

– затверджує Список історичних населених місць України, Список охоронюваних археологічних  територій України та зміни, внесені до цих Списків;

– оголошує комплекси  пам’яток заповідниками чи музеями-заповідниками; визначає порядок створення історико-культурних заповідників;

– затверджує Перелік  музеїв, в яких зберігаються музейні  колекції та музейні предмети, що є  державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України; затверджує Положення про Музейний фонд України;

– затверджує Положення  про Державний реєстр національного культурного надбання, статус пам’яток, що заносяться до Державного реєстру національного  культурного  надбання, та умови їх зберігання.

У сфері забезпечення екологічної безпеки:

– забезпечує реалізацію політики держави у сфері захисту  населення і територій від  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків;

– забезпечує громадянам України надання повної, своєчасної та достовірної інформації про рівні забруднення радіоактивними речовинами місцевостей, на яких вони проживають або працюють, про ступінь забрудненості радіонуклідами продуктів харчування та майна, про усі вимоги та умови додержання режиму радіаційної безпеки;

– встановлює Перелік  видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

– затверджує Список виробництв, цехів, професій і посад, що пов’язані з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів;

– забезпечує виконання  заходів, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідацію їх наслідків;

– приймає рішення про загальну або часткову евакуацію у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру;

– реалізує державну політику у сфері діяльності курортів; забезпечує розроблення і виконання  державних програм та прогнозів  розвитку курортів;

– встановлює норми  і правила користування природними лікувальними ресурсами;

– затверджує порядок  ведення моніторингу природних  територій курортів, порядок створення  та ведення Державного кадастру природних територій курортів України і Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;

– встановлює порядок  видачі ліцензій на розробку проектів гірничих підприємств, а також порядок введення в експлуатацію нових і реконструкції гірничих підприємств;

– визначає порядок  видачі дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення;

– здійснює державне управління у галузі охорони, використання і відновлення тваринного світу; визначає порядок видачі дозволів на спеціальне використання тваринного світу;

– розробляє та здійснює загальнодержавні програми мисливського господарства; забезпечує державне регулювання  та контроль у галузі охорони, використання та відтворення мисливських тварин;

– затверджує перелік  небезпечних відходів;

– встановлює порядок  надання дозволів на здійснення діяльності підприємств по видобуванню, переробці, перевезенню уранових руд та продуктів їх переробки, на експорт і імпорт уранових руд;

– приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності електричних станцій, магістральних та міждержавних електричних мереж у разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

– організовує і  здійснює нагляд за виконанням заходів  щодо захисту людини від  впливу іонізуючого випромінювання на відповідних територіях місцевими органами виконавчої влади;

– визначає Порядок  відселення та самостійного переселення  громадян з територій, які зазнали  радіоактивного забруднення;

– визначає Порядок  проведення державної перевірки  систем фізичного захисту  ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та планів взаємодії у разі вчинення актів ядерного тероризму.

Питання, що належать до компетенції Кабінету Міністрів України, розглядаються на його засіданнях, а також Прем’єр-міністром, Першим віце-прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами, урядовими комітетами та іншими утворюваними Кабінетом Міністрів органами.

 

 

3. Форми  діяльності Кабінету Міністрів України

Під формами діяльності Кабінету Міністрів України розуміють його однорідну діяльність щодо реалізації власної компетенції, яка здійснюється у певних організаційних рамках, встановлених законодавством. Діяльність уряду України здійснюється як у правових, так і в неправових формах.

Систему правових форм діяльності уряду України складають  нормотворча, установча, правозастосовча, контрольна форми.

Нормотворча форма  діяльності Кабінету Міністрів України реалізується шляхом прийняття постанов, які мають нормативний характер і приймаються з питань, що мають найбільш важливе значення, або розробки проектів законів чи актів Президента України. В межах даної форми можна виділити ординарне, законопроектне і спеціальне провадження.

Ординарне провадження  включає діяльність, пов’язану з  оновленням нормативного матеріалу  і регулюється п.10-30 Тимчасового  регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 5 червня 2000 р. №915. Проекти урядових постанов готуються на підставі законів України, актів та доручень Президента України, попередніх актів Кабінету Міністрів України, рішень урядових комітетів, доручень Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів. Орган, до компетенції якого належить предмет правового регулювання, зазначений першим у дорученні щодо розробки проекту постанови, є головним розробником та відповідає за його підготовку і внесення до Кабінету Міністрів. Проекти постанов Кабінету Міністрів України підлягають обов’язковій експертизі Міністерством юстиції України та узгодженню з причетними органами.

Информация о работе Організація роботи кабінету Міністрів України