Права людини в сучасних ісламських країнах

ВИСНОВКИ

Відповідно до закріпленої  в Корані соціальної доктрини ісламу серед економічних, політичних, ідеологічних норм вагоме місце посідають норми, які закріплюють основні права та інтереси людини. Норми, що стосуються прав і свобод людини в ісламі, є релігійними, моральними нормами, з чого випливає, що права та свободи даруються людині Аллахом.

На сучасному етапі відбувається розвиток демократичних процесів у більшості ісламських країн, а також визнання ряду загальновизнаних прав людини. Логічним продовженням даного процесу в кінці ХХ ст. стало прийняття міжнародно-правових документів, якими було закріплено основні права та свободи мусульман (, Каїрська декларація прав людини в ісламі 1990 р., Арабська хартія прав людини 1994 р. та ін.).

У вищезазначених деклараціях  зазначені такі основні права  та свободи: право на життя, право на свободу, право на рівність та недопущення жодної дискримінації, право на справедливість, право на справедливий судовий процес, право на захист проти перевищення влади, право на захист від катувань та жорстокого поводження, право на захист честі та репутації, право на притулок, права меншин, право на обов’язкову участь в управлінні справами суспільства, право на свободу совісті, думки та слова, право на свободу віросповідання, право на свободу зібрання, право на економічний порядок та пов’язані з ним права, право на захист власності, право на соціальне забезпечення, право на створення сім’ї, права заміжньої жінки, право на освіту, право на особисте життя, право на свободу пересування та місця проживання.

Якщо аналізувати правове становище різних категорій населення, то можна простежити деякі особливі риси правового статусу кожної з них.

Правове становище чоловіка в мусульманському суспільстві  є фактично домінуючим. На це впливає той фактор, що історично мусульманська община є патріархальною і на сучасному етапі свого існування ісламські країни намагаються зберегти дану модель відносин.

Права та свободи жінки  в ісламі є дещо обмеженими, але  це також зумовлено історично-релігійним фактором. На відміну від стереотипних уявлень щодо безправності жінок-мусульманок, то дослідження правових норм дає змогу зробити дещо інакший висновок. Так, наприклад, жінки в мусульманському суспільстві мають право на власність, мають право спадкувати майно, мають право працювати, мають право розлучитися з чоловіком.

Права дитини та неповнолітнього  в ісламі чітко не виокремлені, але  на основі положень Корану можна говорити про право на духовний, культурний та фізіологічний розвиток, право  на повноцінне харчування та матеріальне  забезпечення, право на освіту. Також в Корані закріплено право дітей на любов батьків. Діти, відповідно до священної книги мусульман, вважаються найбільшим щастям та найбільшою цінністю. Щодо неповнолітніх, то в ісламських країнах вони мають право укладати шлюб за згодою батьків, і на сонові цього набувати права власності на майно, яке їм виділяють батьки для подружнього життя.

 Деякі зрушення в розумінні прав людини відбулися завдяки діяльності міжнародних організацій, що охороняють та захищають права людини і громадянина. На їх прикладі була створена альтернативна організація – Організація ісламського співробітництва. Вона на сьогодні об’єднує 57 країн із населенням близько 1,2 млрд. людей. В її складі діє відділ з прав людини й справ релігійних меншин, завдяки якому було прийнято Каїрську декларацію про права людини в ісламі. Це перший міжнародний акт в країнах мусульманського світу, де закріплено основоположні права та свободи людини та громадянина. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ

ДЖЕРЕЛ

1. Яроцький П.Л. Соціально-правове вчення за умов глобалізації // Людина і культура в умовах глобалізації: збірн. наук. праць. – К., 2003. – С. 321-329.
2. Філософський енциклопедичний словник / за ред. В.І. Шинкарука. –      К., 2002. – 259с.
3. Корюшко М.Т. Релігійно-політичні дослідження ісламу. Термінологічний дискурс // Наукові  записки інституту політичних і етнонаціональних  досліджень НАН України. – 2010. - №3 (47). – С.69-84.
4. Годованець Н. Філософсько-релігієзнавчий контекст джерел мусульманського права // Історія. Філософія. Релігієзнавство. – 2008. -   № 1. – С.79-82.
5. Каїрська декларація прав людини в Ісламі. [Електрон. ресурс] – Режим доступу:http://www.licasoft.com.ua/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=154006&menu=108110
6. Харчев А.Г. Шлюб і сім’я в ісламі. – К., 1998. – 367с.
7. Еремеев Д.Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления. – М.: Политиздат, 1990. – 288с.
8. Коран / Переклад з коментарями І.Ю. Крачковського. – К. Українська енциклопедія, 2001. – 727с.
9. Аль-Хашим Мухаммад Али. Личность мусульманина. – М., 2003. – 414с.
10. Роль женщины в исламском обществе [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: www.islam.ru .
11. Хашиф С. Что должен знать каждый об исламе и мусульманах // Пер. з англ. – К., 1998. – 240с.
12. Іслам. Проблеми ідеології, права, політики та економіки / під. ред.     Кіма Г.Ф. – Х., 1999. – 279с.
13. Бехруз Хашматулла. Ісламські традиції права: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2006. – 296с.