Судова сиситема України

2

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій

Кафедра адміністративного, фінансового та інформаційного права

Контрольна робота з дисципліни:

«СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ»

На тему:

«СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ»

Виконала: студентка ПЗ-ЗН 11-2

Губіна М. О.

                                        Перевірив:

ХАРКІВ, 2012

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                                                                        3

1.      Структура судової системи України                                                                                    5

2.      Порядок формування, функції та повноваження Конституційного Суду України                                                                                                                                                          11

3.      Система судів загальної юрисдикції                                                                                    19

4.      Статус суддів                                                                                                                                            26

ВИСНОВКИ                                                                                                                                                          33

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ                                                                                                                              34

ВСТУП

Суперечки між людьми існували від перших днів появи людини на планеті. Однак вирішувались вони у різні часи по_різному. Спочатку діяв простий принцип сили – хто сильніший, той і правий. Подальший розвиток суспільства цей принцип нівелював: на його заміну почали виходити принципи певної справедливості, адже стабільність будь-якого людського середовища не може надто довго базуватись виключно на принципі сили.

Україна як держава на різних етапах свого розвитку пройшла різні етапи становлення та розвитку власної судової системи. Зрештою, як і інші держави Європи. Проте на розвиток правової системи в Україні вплинув надто довгий період бездержавності українських територій, перебування їх під владою різних імперій, а отже, правових систем. З набуттям у 1991 році Незалежності, Україна отримала у спадок систему радянського правосуддя, яка суттєво відрізнялась від європейських систем. Ця система не могла дати відповідь на виклики реалій початку 90-х років: розпад радянської державної машини, лібералізація економіки, приватизація, поява мільйонів власників із своїми інтересами і різкий сплеск злочинності на цьому фоні.

Починаючи з 1991 року, судова система України фактично перебуває у постійному реформуванні: змінюється матеріальне та процесуальне законодавство, створюються нові суди, зростає чисельність суддів та адвокатів. Проте суд серед пересічних громадян, на жаль, так і не став моральним авторитетом: рівень довіри до цієї інституції уже протягом багатьох років залишається традиційно низьким.

Суди в Україні утворюють судову систему, для якої, як і для кожної системи, характерні певні зв’язки і відносини між окремими її елементами (судами), а також притаманні такі властивості як ієрархічність, багаторівневість, структурованість. Судова система України, уособлюючи орга­нізаційний аспект судової влади – однієї з гілок державної влади, – віддзеркалює особливості організації цієї влади у нашій державі, відповідає рівню соціально-економічного розвитку, пануючим у суспільстві поглядам на місце суду в системі механізмів державної влади, накопиченому досвіду і певним традиціям.

Відмітна риса судової системи України полягає в тому, що вона є системою унітарної держави, котра, на відміну від федеративних держав, де існує система як федеральних судів, так і судів окремих суб’єктів федерації (штатів, земель, областей і країв), має єдину судову систему, яка не передбачає поділ предмета юрисдикції між судами за ознакою приналежності до різних внутрішньодержавних утворень.

Метою контрольної роботи є аналіз основних характеристик судової системи України, а також визначення статусу суддів України.

Для досягнення даної мети в роботі поставлені такі завдання:

розкрити поняття судової системи України;

визначити порядок формування, функції та повноваження Конституційного Суду України;

дати характеристику системі судів загальної юрисдикції та їх повноважень;

дати визначення статусу суддів.

1. Структура судової системи України

У ст. 6 Конституції України передбачається поділ державної влади України на три окремих гілки – законодавчу, виконавчу та судову, що відповідає принципам демократичної держави й забезпечує незалежність і самостійність кожної з гілок влади у здійсненні їх повноважень [1].

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі [2].

Здійснення правосуддя є одним з основних напрямків правоохо­ронної діяльності. Особливе місце суду серед інших правоохоронних органів визначається колом завдань, які вирішуються судами, і наявністю специфічних ознак, притаманних тільки суду.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на зміцнення законності й правопорядку, попередження злочинів та інших правопорушень і має на меті забезпечити охорону від будь-яких посягань:

суспільного і державного ладу;

прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

усіх форм власності.

Суд відрізняється від інших органів за рядом ознак:

розглядає і вирішує особливі категорії справ, які не може розглянути жодний інший орган;

його рішення проголошується ім'ям України і є обов'язковим для всіх громадян, органів, яким вони адресовані;

його справи розглядаються з дотриманням особливої процедури, регламентованої законом;

самостійний у розгляді справ (між судами немає відносин підлеглості) [5].

Конституційними принципами правосуддя, що закріплені у ст. 126 та 129 Конституції України, є такі:

законність;

рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

забезпечення доведеності вини;

змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

забезпечення обвинуваченому права на захист;

гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

незалежність і недоторканність суддів, їхнє підкорення тільки закону;

забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

обов'язковість рішень суду [3].

Судова система України складається з Конституційного Суду України, судів загальної юрисдикції та арбітражних судів, кожен з яких вирішує завдання в межах своїх повноважень, які суворо регламентуються Конституцією та законами України. Графічно будову судової системи України можна зобразити наступним чином (рис 1).

Суди в Україні утворюють судову систему, для якої, як і для кожної системи, характерні певні зв’язки і відносини між окремими її елементами (судами), а також притаманні такі властивості як ієрархічність, багаторівневість, структурованість. Судова система України, уособлюючи організаційний аспект судової влади – однієї з гілок державної влади, – віддзеркалює особливості організації цієї влади у нашій державі, відповідає рівню соціально­економічного розвитку, пануючим у суспільстві поглядам на місце суду в системі механізмів державної влади, накопиченому досвіду і певним традиціям.

Рис. 1 Структура судової системи України

Відмінна риса судової системи України полягає в тому, що вона є системою унітарної держави, котра, на відміну від федеративних держав, де існує система як федеральних судів, так і судів окремих суб’єктів федерації (штатів, земель, областей і країв), має єдину судову систему, яка не передбачає поділ предмета юрисдикції між судами за ознакою приналежності до різних внутрішньодержавних утворень.

Другою відмінністю судової системи України є існування двох гілок судової системи: Конституційного Суду і судів загальної юрисдикції.

Третьою відмінною рисою судової системи України є моноцентризм системи судів загальної юрисдикції. На відміну від біцентризму, що існував понад десять років, коли підсистему загальних судів очолював Верховний Суд України, а підсистему господарських (тоді арбітражних) – рівний йому за статусом Вищий господарський (тоді арбітражний) суд України, то тепер і підсистему загальних, і підсистему спеціалізованих судів очолює Верховний Суд України [9].

Отже, судову систему України утворюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Останні у свою чергу складаються з загальних та спеціалізованих судів. До загальних належать районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, військові суди гарнізонів, апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово­Морських Сил України, а також Апеляційний суд України.

Спеціалізованими судами є господарські суди областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, апеляційні господарські суди округів та Вищий господарський суд України, а також окружні адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди округів та Вищий адміністративний суд України [5].

Очолює систему судів загальної юрисдикції Верховний Суд України [4].

Вітчизняна судова система на даний час ще не до кінця сформована, так як і нині триває процес її розбудови. Однак, її фундаментальні засади на сьогоднішній день вже закладені. Зокрема, передбачено, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Отже, первинним елементом судової системи в Україні є суд, тобто орган держави, який здійснює правосуддя, розглядаючи цивільні, кримінальні, адміністративні та інші справи на підставах чинного законодавства відповідно до встановлених процесуальних правил розгляду. Не торкаючись діяльності Конституційного Суду, зупинимось на діяльності судів загальної юрисдикції. До них відносяться: найвищий судовий орган (Верховний Суд України), вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди. В основу їх створення та функціонування покладено два ключові принципи: територіальність та спеціалізація. У першому випадку мова йде про те, що суди створюються в межах певного територіального поділу з поширенням повноважень на відповідну територію. Наприклад, повноваження з розгляду і вирішення справ Харківського міського суду поширюються на територію міста Харків, а апеляційного суду Харківської області на територію відповідної області. Принцип територіальності призначений для того, щоб громадяни, проживаючі на певній території, були забезпечені можливістю доступу до суду без значних перешкоду у відстані. Щодо принципу спеціалізації, то в Україні створені спеціалізовані господарські та адміністративні суди, які розглядають певні категорії справ. Якщо говорити про адміністративні суди, то такими судами при розгляді певних категорій справ адміністративного судочинства також є і місцеві загальні суди, які діють як міські та районні (міськрайонні) суди.

Згідно зі ст. 125 КУ Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди [7].

Принцип територіальності означає: судова система України побудована так, що особа може звернутись за захистом своїх прав чи розглядом спору максимально близько до місця свого проживання – у місцевий суд (районний, районний у місті, міський, міськрайонний) та отримати найбільш повний та якісний розгляд справ у визначених сферах.

Відповідно до принципу спеціалізації поряд із загальними судами діють адміністративні та господарські суди. Для забезпечення виправлення судової помилки та реалізації права на оскарження судових рішень, Конституція передбачає принцип певної ієрархічної побудови судової системи: місцевий суд – апеляційний – вищий спеціалізований – Верховний Суд України [8].

Слід зазначити, що в системі загальних судів функціонують військові суди, які здійснюють правосуддя у Збройних Силах України.

Україна задекларувала себе правовою державою, де людина є найвищою суспільною цінністю. Відтак, її судова система побудована таким чином, аби забезпечити потреби людини у судовому захисті якнайефективніше: суди повинні розміщуватись максимально близько територіально, має бути професіональна спеціалізація судів та суддів, має бути забезпечено можливість оскарження судових рішень.

Виходячи з таких підходів, найчисельнішими є місцеві загальні суди районні, районні у містах, міські та міськрайонні. Ці суди розглядають цивільні та кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. У деяких категоріях адміністративних справ вони також виконують функції місцевих адміністративних судів.

На обласному рівні діють апеляційні загальні суди, місцеві господарські та адміністративні суди, а на рівні області чи декількох областей – апеляційні господарські та адміністративні суди. У м. Києві знаходяться вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України. Все це суди загальної юрисдикції [11].

Відповідно до Конституції України у нас, крім судів загальної юрисдикції, існує лише суд конституційної юрисдикції – Конституційний Суд України. Отже, спеціалізовані суди також належать до судів загальної юрисдикції, де найвищим судовим органом є Верховний Суд України.

Сьогодні систему судів загальної юрисдикції складають:

місцеві суди;

апеляційні суди;