Правовий статус морського судна

     До  речі, державні правила здійснення державного нагляду за технічним  станом суден і їхнім устаткуванням  відсутні й донині.

     8 червня 1998 р. Уряд України прийняв постанову “Про вдосконалення технічного, класифікаційного й судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті” № 814 (далі - Постанова про нагляд), якою було створено Регістр судноплавства України й затверджено Положення про нього. У ній зазначено: «Регістр судноплавства України (далі - Регістр) є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торговельних суден відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України і статей 26 і 29 Закону України "Про транспорт".

     Регістр здійснює в межах своєї компетенції  нагляд за виконанням вимог міжнародних  конвенцій, угод і договорів, в яких бере участь Україна.

     Регістр заснований на державній власності, належить до сфери управління Мінтрансу та діє на правах державного підприємства на засадах господарського розрахунку».

     Ніяким  особливим правовим статусом порівняно  з іншими класифікаційними товариствами постанова Регістр судноплавства  України не наділяє. І, що цікаво, не надає йому повноважень Регістра СРСР. Правила Регістра судноплавства України не є державними правилами, втім, як і правила інших класифікаційних товариств. Хоча, звичайно, варто визнати, що створення РСУ є, безумовно, позитивним рішенням.

     Таким чином, ситуація з наглядом за технічним  станом й устаткуванням суден  в Україні є такою, що державний нагляд за технічним станом суден не встановлений, а державний нагляд за їх конвенційним устаткуванням доручений декільком суб’єктам господарювання. При цьому відсутність норм права, що регулюють держтехнагляд, погіршується ще й невизначеністю механізму застосування адміністративних санкцій.

     На  наш погляд, першочерговою має  стати розробка й прийняття Правил будівництва й устаткування суден  і Правил експлуатації суден, які б встановили державні вимоги (матеріальні норми) щодо суден. Причому Правила експлуатації мають містити не тільки норми з їх технічної експлуатації, оскільки такі норми вже певною мірою встановлені.

     Правила експлуатації мають містити норми і з безпечного керування судами.

     Лише  з прийняттям таких Правил можна  було б говорити про встановлення основи для державного контролю (нагляду) за їх виконанням.

     На  наш погляд, правила мають бути нормативним актом прямої дії, а  для цього їх слід встановити законом України. Законодавчо встановлені Правила мають містити положення міжнародних договорів України відносно конструкції й устаткування суден. Саме так, на наш погляд, можна коректно імплементувати положення міжнародних договорів України в національне законодавство.

     3.2. Проблеми митного  оформлення морських  суден

     Звертає на себе увагу відсутність у Митному  кодексі України 2002 року (далі - МКУ) митних режимів для такого виду транспорту як морський. Якщо керуватися ст. 185 МКУ, складається помилкове враження, що для морських суден, які зайшли в порти України, можливо обрати лише такі митні режими як імпорт або тимчасове ввезення. Більше того, аналізуючи деякі нормативні приписи МКУ щодо митного оформлення морських суден (зокрема, пункти 38 - 40 ст. 1 та ст. 128), приходимо до парадоксального висновку - в тих випадках, коли морські судна не використовуються виключно для перевезення пасажирів чи вантажу і знаходяться в порту більше двох діб, то ці судна з точки зору митного законодавства можна вважати товаром з відповідними наслідками щодо митного оформлення. А якщо застосувати положення ст. 11 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001 р., можливість ототожнення морських суден із товаром ще більше поширюється щодо тих випадків, коли власниками морських суден виступають фізичні особи (так, до речі й було витлумачене Миколаївською митницею та Апеляційним судом Миколаївської області у випадку із яхтою "Оберон"⁹).

     Митні режими для морських суден в сучасній Україні, на жаль, визначаються не законами України, а відомчими нормативними актами, зокрема такими як Інструкція про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року № 678, Порядок здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 р. № 1989 та Порядок митного контролю та митного оформлення водних транспортних засобів, що здійснюють багаторазові переміщення через митний кордон України, який затверджений наказом Державної митної служби України від 22.04.2003 року № 268.

     Хоча  ці акти й посилаються на норми  МКУ, це не так. Правовий режим митного  оформлення суден оснований не на МКУ, а на положеннях, рекомендаціях та стандартах Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства від 09.04.1965 року, яка набула чинності для України 24.12.1993 року (далі - Конвенція 1965 року). Саме стандарти та рекомендації цієї Конвенції щодо переліку документів, потрібних для митного оформлення морських суден та їх змісту, послужили підставою для нормативного змісту всіх інструкцій з митного оформлення суден, які приймалися Державною митною службою України. Конвенція 1965 року встановлює стандарти та рекомендації для спрощення митного оформлення стосовно усіх суден, крім військових кораблів (warships) та прогулянкових яхт (pleasure yachts). Відповідно до цього сфера застосування конвенційного спрощеного митного режиму поширюється на всі плавучі споруди. які вважаються суднами, незалежно від того, хто є їх судовласниками - фізичні особи або юридичні (питання, які плавучі споруди вважаються військовими кораблями та прогулянковими яхтами і процедура їх митного оформлення, є окремою темою розгляду яка в даному випадку виходить за межі цієї статті).

     Конвенція 1965 року визначає, яке майно вважається вантажем та іншими речами, що перевозяться на судні, яке заходить до порту. Вантажем вважаються будь-які товари і будь-якого  роду предмети, що перевозяться на судні, за виключенням пошти, суднових припасів, суднових запасних частин і спорядження, особистих речей екіпажу та багажу, який прямує з пасажирами. Майно, яке вважається вантажем, проходить митне оформлення за іншими правилами, ніж судно. Основним документом, який містить відомості щодо вантажу який знаходиться на судні, є Вантажна декларація за формою ІМСО FAL-2. До змісту останньої включаються наступні відомості - кількість і тип пакування, кількість і опис вантажу номери коносаментів на вантаж, який розвантажується в порту та інше.

     Вантаж, який прибув разом з судном і знаходиться  на судні, поділяється на дві групи. Першою групою є вантаж, який розвантажується  в порту прибуття судна і який з точки зору митного законодавства  власне й вважається товаром, оскільки призначений для тимчасового ввезення на митну територію або для вільного використання. Товар вивантажується в порту прибуття судна (тобто переміщується на митну територію) і на підставі коносаментів і відповідних зовнішньоекономічних договорів починає проходити процедуру митного оформлення, яка призначена для саме товарів. Друга група вантажу яка залишається на судні, не є транзитним товаром в розумінні митного законодавства. Цей вантаж митного оформлення не проходить, залишаючись на судні, він знаходиться під митним контролем та на відповідальності капітана судна, цей вантаж заборонений для переміщення із судна і не ввозиться на митну територію України.

     Згідно  конвенційних стандартів судно не є  товаром і тому проходить митне  оформлення в іншому режимі. Конвенція 1965 року визначає перелік документів, які треба надавати митним органам для митного оформлення суден - Загальна декларація (General Declaration), Вантажна декларація (Cargo Declaration), Декларація щодо суднових припасів (Ship's Stores Declaration), Декларація щодо особистих речей членів екіпажу (Crew's Effects Declaration), Список команди (Crew List), Список пасажирів (Passenger List), документи, які вимагаються згідно Всесвітньої поштової конвенції (The document required under the Universal Postal Convention for mail) та Морська санітарна декларація (Maritime Declaration of Health). Основним документом, який свідчить що судно пройшло митне оформлення за конвенційними стандартами, є Загальна декларація. до якої включаються відомості щодо судна (назва судна, його опис, прапор, прізвище капітана та інші)¹⁰.

     Відтворюючи на підставі Конвенції 1965 року спрощений  митний режим для суден, чинне митне законодавство України в суперечність із цією ж Конвенцією обмежує застосування такого режиму в Україні. Якщо згідно Конвенції 1965 року спрощений митний режим застосовується для всіх суден незалежно від особи власника (крім військових кораблів та прогулянкових яхт), то вітчизняне законодавство спрощений режим встановлює лише для наступних категорій суден: а) судна, що виключно використовуються для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон; б) судна каботажного плавання (вітчизняні та іноземні, які отримали відповідний дозвіл на каботажне плавання в територіальних водах України); в) лоцманські судна та судна служб порту; г) військові кораблі і судна забезпечення; ґ) іноземні круїзні судна. Цей перелік є вичерпним, для усіх інших суден створюються формальні підстави (згідно пункту 39 ст.1 МКУ) вважати їх товаром із відповідними наслідками щодо митного оформлення в якості товарів, а судна, які належать громадянам згідно пункту 4.4 Інструкції про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними від 17.09.2004 року № 678, вважаються тимчасово ввезеними на митну територію і відповідно повинні проходити митне оформлення в режимі тимчасового ввезення товарів чи багажу. Фактично, в митному оформленні морських суден утворено хаос, оскільки усі судна, які заходять в територіальні води України, в митному законодавстві України фактично поділяються на три групи за видами митних режимів - 1) судна (перелік яких вище вказаний), до яких застосовується спрощений митний режим оформлення відповідно до Конвенції 1965 року; 2) судна (усі інші, які не попали до вищевказаного переліку), які повинні проходити митне оформлення в якості товару і 3) судна (незалежно від призначення та меш заходження в порт), власниками яких є фізичні особи, проходять митне оформлення в режимі тимчасового ввезення товарів, майна чи багажу¹¹.

     З такою політикою України щодо митного оформлення суден, які приходять в її порти, дуже важко погодитися. В більшості випадків судна використовуються для комерційних рейсів (перевезення вантажів та пасажирів). Однак призначення судна не змінюється, коли воно використовується в інших видах торговельного мореплавства або діяльності на морі. Залишаються інші види діяльності суден на морі, що призводять до потреби заходу в порти - ремонт суден, в тому числі, ремонт із виводом з експлуатації, заходження суден з метою поповнення запасів. заміни екіпажу, лікування членів команди, виконання вимог з правил технічної експлуатації, баластні переходи, міжнародні регати, захід в порт науково-дослідницьких суден, перегін доків і плавучих кранів та усе таке інше. Усі випадки важко перелічити. Морське судно завжди залишається судном, незалежно від мети його використання, від особи власника, від форми комерційного використання та від мети заходження в порт. Єдиним випадком, коли судно може вважатися товаром, є той випадок, коли воно стає предметом купівлі-продажу.

     Як  вже зазначалося, Конвенція 1965 року встановлює стандарти та рекомендації для спрощення митного оформлення стосовно усіх суден, крім військових кораблів та прогулянкових яхт. Відповідно до цього вважаємо, що стандарти  митного оформлення, передбачені Конвенцією 1965 року, повинні застосовуватися до усіх суден, що заходять в порти України чи на митну територію України, незалежно від того, з якою метою прибуло судно. Судна не можуть проходити митне оформлення як товар чи в режимі тимчасового ввезення товару. На нашу думку, ототожнення заходу судна в порт із його ввезенням як майна (товару, багажу) на митну територію України є результатом прикрого нерозуміння природи морського транспорту й морського судна зокрема та відмінностей в експлуатації судна від правил експлуатації інших видів транспорту - автомобільного, залізничного та інших. He тільки законодавство. але й певне коло науковців узагальнюють ці поняття. В учбово-методичних працях використовуються настільки широкі категорії ("транспортні засоби" або "предмети"), що вони поглинають технічні та правові особливості використання суден, і складається хибне враження, що автомобілі та морські судна мають однакову природу з точки зору митного законодавства.

     He менш важливе значення має  момент переміщення суден через митний кордон, оскільки саме це впливає на потребу митного контролю чи митного оформлення. Згідно ст. 6 МКУ митний кордон України збігається з державним кордоном за винятком меж територій спеціальних митних зон, проте сам момент переміщення суден через митний кордон можливо поставити під сумнів. В порту судно постійно знаходиться під митним контролем, без дозволу митниці до судна не можуть підходити будь-які плавучі споруди, забороняється передач предметів із судна та на судно, митниця має право пломбувати приміщення, в яких знаходяться вантажі та предмети, що не підлягають виносу на берег, капітан зобов'язується перед митницею щодо суднових запасів, закуплених за кордоном та усе таке інше. Ці ознаки дозволяють висловити припущення, що судна, які зайшли до акваторії порту, фактично перетнули ліше державний кордон, а митний кордон є переміщеним у глиб території України. Про те, митні та державні кордони країн не завжди збігаються і митний кордон може бути як переміщений у глибину державної території, так й винесений за її межі, в юридичній літературі висловлювалися думки. На наш погляд, в митній території України є такі території і територіальне море та внутрішні морські води, режим знаходження суден в яких має суттєві особливості (наприклад, право вільного проходу через територіальне море України, право каботажних перевезень та інше) і фактично відрізняється від режиму загальної митної території.