Україна як суб`єкт міжнародного космічного права

Міністерство Фінансів України

Український державний університет  фінансів та

МІЖНАРОДНОЇ торгівлі

кафедра міжнародного права

курсова робота

З

«міжнародного публічного права»

 

на тему:

“ Україна як суб`єкт міжнародного космічного права”

 

за спеціальністю 6030402 “міжнародне  право”

 

 

Виконала      студентка денної форми навчання,

4 курсу, групи БДМП-4-1

світлична Альона ігорівна

 

Науковий керівник     к.ю.н., доцент Київець О.В.

Реєстраційний номер ______

«______» _______________ 2011 р.

Оцінка «_________________»

 

_________________________

«______» _______________ 2011 р.

 

 

 

 

                                  Київ – 2011 

 

ЗМІСТ

“ Україна як суб`єкт міжнародного космічного права”

 

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КОСМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ`ЄКТ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

1.1 Міжнародно-правова регламентація умов космічної діяльності.

1.2 Основні принципи космічної діяльності.

1.3 Світові тенденції розвитку космічної діяльності.

 

РОЗДІЛ 2. УЧАСТЬ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ КОСМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ.

2.1 Історія розвитку міжнародного космічного співробітництва України.

2.2 Розвиток міжнародного космічного співробітництва України сьогодні.

2.3 Перспективи розвитку  міжнародного космічного співробітництва України.

 

РОЗДІЛ 3. НАЦІОНАЛЬНЕ КОСМІЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ.

3.1 Структурна політика та основні пріоритети в космічній діяльності України.

3.2 Науково-технічна політика та політика в сфері забезпечення безпеки і оборони держави.

3.3 Фінансово-інвестиційна політика та політика в сфері інформаційного забезпечення.

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Дослідження і використання космічного простору стало видатним досягненням  минулого століття, яке ознаменувало перехід практичної діяльності людства  на якісно новий, включаючи і позаземний рівень. Сьогодні космічна діяльність є важливим фактором сталого розвитку суспільства, показником рівня науково-технічного потенціалу держави, ефективним інструментом забезпечення її інтересів у галузі науки, оборони, природокористування, телекомунікацій тощо.

                Нові умови вимагають теоретичної розробки питань відповідальності в космічній діяльності, ефективних процедур врегулювання спорів, відшкодування шкоди. Надзвичайно важливим є правове врегулювання на рівні національного законодавства питань здійснення контролю за діяльністю національних суб’єктів з метою забезпечення дотримання вимог міжнародного космічного права.

 Вирішення зазначених  проблем має велике значення  для космічних держав, у тому  числі й України, яка посідає  серед них одне з провідних  місць, проводить активну правотворчу  роботу щодо створення національного  космічного законодавства. Цим  пояснюється як теоретична, так  і практична актуальність та  значимість дисертаційного дослідження.

 Мета і завдання  дослідження. Метою дослідження  є виявлення теоретичних закономірностей  формування і розвитку космічного  права та розробка на цій  основі наукових рекомендацій  щодо подальшого вдосконалення  правового регулювання в цій  сфері.

 Досягнення вказаної  мети зумовило необхідність вирішення  таких основних завдань:

 встановити коло суспільних  відносин, які регулюються космічним  правом;

 обґрунтувати закономірності  виникнення галузі космічного  права та дати його визначення, проаналізувати предмет і метод  космічного права;

 виявити місце космічного  права в системі права, як  комплексної галузі;

 визначити структуру  космічного права та проаналізувати  його основні правові інститути;

 встановити ефективність  застосування космічно-правових  норм у практиці космічної  діяльності на національному  і міжнародному рівнях;

 здійснити аналіз національного  космічного законодавства України  та провести його порівняльний  аналіз з аналогічним законодавством  зарубіжних країн та міжнародним  космічним правом в аспекті  імплементації положень останнього  в національне законодавство;

Об’єктом дослідження  є правові відносини, що виникають  у процесі організації та здійснення космічної діяльності.

 Предметом дослідження  є нормативно-правові акти України,  інших космічних держав, що регулюють  діяльність із дослідження і  використання космічного простору, а також міжнародно-правові акти  з питань такої діяльності.

 Методи дослідження.  Методологічну основу дисертаційного  дослідження складає комплекс  філософських, загальнонаукових і  спеціально-наукових методів і  принципів наукового пізнання.

 З урахуванням специфіки  теми, мети і завдань дослідження,  застосовувалися наступні методи:

 історичний (його покладено  в основу дослідження історії  розвитку та формування космічного  права);

 порівняльно-правовий (застосовувався  при порівнянні правового регулювання  космічної діяльності національним  законодавством різних держав (України,  США, Великобританії, Російської  Федерації) між собою, так і  національного космічного законодавства  з її міжнародно-правовим регулюванням);

 формально-логічний (із  його використанням здійснено  тлумачення окремих понять та  термінів);

  Наукова новизна одержаних  результатів. Вперше у вітчизняній  науці здійснено монографічний  комплексний аналіз питань становлення  та розвитку правового регулювання  суспільних відносин у сфері  дослідження і використання космічного  простору.

 В результаті проведеного  дослідження автором сформульовані  теоретичні положення, обґрунтовано  висновки, рекомендації та пропозиції, що мають наукову новизну:

 визначено, що предметом  космічного права є суспільні  відносини, що виникають у сфері  дослідження і використання космічного  простору, які визначаються як  космічні відносини, характерна  особливість яких полягає в  неможливості виникнення цих  відносин із приводу інших  об'єктів права, не пов’язаних  з використанням властивостей  космічного простору, які, будучи  врегульовані нормами права визначаються  як космічні правовідносини, в  основі розвитку яких лежить  дослідження і використання космічного  простору на благо і в інтересах  всіх держав, незалежно від ступеня  їх економічного або наукового  розвитку, а також той факт, що  космос є надбанням всього  людства;

 обґрунтовано, що космічне  право є комплексною галуззю  права, яка регулює суспільні  відносини з дослідження і  використання космічного простору в різноманітних сферах діяльності, комплексний характер якої визначається тим, що суспільні космічні відносини регулюються як власними нормами, так і нормами, що містяться в інших галузях права, у тому числі в конституційному, адміністративному, цивільному, господарському та інших;

Відповідно до поставленої мети та завдань дослідження  має наступну структуру: вступ, 2 розділи, 5 підрозділів, висновки, список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

КОСМІЧНА  ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ`ЄКТ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.1. Міжнародно-правова регламентація умов космічної діяльності

Космічна діяльність держав безупинно розширюється в міру розвитку науково-технічних можливостей дослідження  і використання космічного простору, що породжує нові потреби в міжнародно-правовому  регулюванні такої діяльності, і, з урахуванням відповідних зобов'язань  держав у регулюванні їхнім національним правом.

З огляду на інтенсивний  розвиток науково-технічної революції  прогнозоване переселення людей  на інші космічні тіла, проблема використання міжнародного космічного простору і  його міжнародно-правової регламентації  актуалізується.

У процесі інтенсивної  діяльності з освоєння космічного простору усе частіше зіштовхуються інтереси держав, що об'єктивно утруднює міжнародно-правове  регулювання різних аспектів використання міжнародного космічного простору. Проте  в даний час державами вироблені  основні шляхи і напрямки космічної  діяльності, що або знайшли своє адекватне нормативне закріплення  в міжнародних договорах багатостороннього  характеру, або робота з міжнародної  регламентації таких напрямків  уже ведеться. До таких видів діяльності належать:

- безпосереднє телевізійне  віщання з космічних супутників;

- дистанційне зондування  землі з використанням супутників;

- геостаціонарна орбіта;

- використання в космосі  ядерних джерел енергії;

- вивчення проблем охорони  біосфери Землі;

- міжнародний контракт  із використанням космічних засобів;

- медичні та біологічні  дослідження і спостереження;

- вивчення ресурсів інших  планет із метою вивчення можливостей  їхньої експлуатації;

- космічна метеорологія  та ін. [1, С. 32 – 39].

У той же час слід зазначити, що ряд положень багатьох міжнародних  угод потребує певного роз'яснення  і конкретизації. Так, наприклад, цього  вимагає ряд положень Договору про  принципи космічної діяльності.

Відповідно до цього міжнародного акту держава, у регістр якої записаний  об'єкт, запущений у космічний  простір, зберігає юрисдикцію (владні правомочності) стосовно таких об'єктів, включаючи їхній екіпаж, під час  перебування в космічному просторі. Тому реєстрація космічних об'єктів  набуває дуже суттєвого значення.

З урахуванням цього була розроблена й укладена Конвенція  про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 року. Конвенція  встановлює:

а) термін «держава, що запускає»  означає: держава, що здійснює або організує  запуск космічного об'єкта, і держава, із території котрої або з установок  якої здійснюється запуск космічного об'єкта;

б) термін «космічний об`єкт» включає складові частини космічного об'єкта, а також засоби доставки його і його частини;

в) термін «держава реєстрації»  означає державу, що запускає, у регістр  якої занесений космічний об'єкт  у відповідності зі статтею II Конвенції. Відповідно до цієї статті, коли «космічний об'єкт за пускається на орбіту навколо  Землі або далі в космічний  простір», держава, що запускає, реєструє цей космічний об'єкт шляхом запису у свій відповідний регістр і інформує Генерального секретаря ООН про ведення

такого регістра.

У той же час Угода передбачає, що держави мають право при  проведенні наукових досліджень збирати  на Місяці й інших небесних тілах  зразки мінеральних та інших речовин  і вивозити їх відтіля. Такі зразки залишаються в розпорядженні  тих держав, що забезпечили їхній  збір, і можуть використовуватися  ними для наукових цілей. Але бажаним  є надання таких зразків у  розпорядження інших заінтересованих  держав і міжнародного наукового  співтовариства для проведення наукових досліджень.

Угода вимагає від держав уживати заходів для запобігання  внесення несприятливих змін у навколишнє природне середовище Землі, як внаслідок  доставки позаземної речовини, так  і яким-небудь іншим шляхом. [2, С. 133 – 134].

Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний  простір 1968 року передбачає обов'язок кожної її сторони, що одержує відомості  або виявляє, що екіпаж космічного корабля  потерпів аварію, або знаходиться  в стані лиха, чи здійснює вимушену або ненавмисну посадку на території, що знаходиться під її юрисдикцією, у відкритому морі або в будь-якому  іншому місці, що не знаходиться під  юрисдикцією якоїсь держави, негайно  сповіщає про це владу.

Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, завдані  космічними об'єктами, 1972 року встановлює, що держава, яка запускає, несе абсолютну  відповідальність за виплату компенсації  за збитки, завдані її космічним  об'єктом на поверхні Землі або  повітряному судну в польоті. [4, С. 123].

 

1.2. Основні принципи космічної  діяльності

 

В основі міжнародного космічного права лежить принцип пов'язаної з дослідженням космосу діяльності і використання космічного простору, включаючи розташовані в межах  сонячної системи небесні тіла.

Цей принцип має системний  характер, і з нього можна виділити ряд інших принципів:

- здійснення діяльності  з дослідження і використання  космосу і небесних тіл відповідно  до принципів міжнародного права;