Україна як суб`єкт міжнародного космічного права

- свобода дослідження  і використання космічного простору  і небесних тіл;

- заборона національного  присвоєння космічного простору  і небесних тіл;

- часткова демілітаризація  космічного простору і повна  демілітаризація небесних тіл;

- збереження суверенних  прав держав на космічні об'єкти, що запускаються ними;

- запобігання наслідків  потенційно шкідливих експериментів  у космічному просторі та на  небесних тілах;

- надання допомоги екіпажу  космічного корабля у разі  аварії, лиха, вимушеної посадки;

- сприяння міжнародному  співробітництву в мирному дослідженні  і використанні космічного простору  і небесних тіл;

- міжнародна відповідальність  держав за свою діяльність  у космосі. 

Зазначені принципи, що стосуються правового режиму космічного простору, передбачені Договором про принципи діяльності держав з дослідження  і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні  тіла, 1967 року. Деякі такі принципи були конкретизовані і розвинені в  інших універсальних угодах, що згадувалися  вище, зокрема, в Угоді про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах, 1979 року.

Відповідно до статті І  Договору 1967 року дослідження і використання космічного простору здійснюються на благо й в інтересах усіх країн, незалежно від ступеня їх економічного або наукового розвитку. Він відкритий  для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації.

Космічний простір, включаючи  Місяць та інші небесні тіла, відповідно до ст. II Договору не підлягає національному  присвоєнню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими способами. Таким чином, чітко встановлюється, що космічний простір є недержавною, міжнародною територією (практично  в межах Сонячної системи), правовий режим якої встановлюється відповідними положеннями міжнародного права. В  основі такого режиму - положення про  свободу дослідження і використання космічного простору всіма державами  на благо й в інтересах усього людства. Результати космічної діяльності є загальним надбанням людства. [5, С. 189].

Далі в Договорі встановлюється, що норми космічного права є інтегральною частиною міжнародного права в цілому і повинні застосовуватися з  урахуванням інших його положень. Відповідно до статті III Договору, держави-учасниці (практично всі держави світу) здійснюють космічну діяльність «відповідно  до міжнародного права, включаючи Статут Організації Об'єднаних Націй, в  інтересах підтримки міжнародного миру і безпеки і розвитку міжнародного співробітництва і порозуміння».

Для розвитку цього положення  ст. IV Договору передбачає, що держави-учасниці «зобов'язуються не виводити на орбіту Землі будь-які об'єкти з ядерною  зброєю або будь-якими іншими видами зброї масового знищення, не встановлювати  зброю на небесних тілах і не розміщати  таку зброю в космічному просторі яким-не-будь іншим чином».

Таким чином, одним із принципів  космічного права є принцип демілітаризації  космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, хоча це не настільки  очевидно й загальновизнано, оскільки мають місце різноманітні тлумачення відповідних положень Договору, зокрема  того, чи стосуються вони будь-яких видів  зброї або тільки зброї масового знищення. [6, С. 712].

Розвиваючи зазначені  положення, стаття VII Договору передбачає, що кожна держава, яка здійснює або  організує запуск об'єкта в космічний  простір, а також держава, із території  або з установок якої провадиться  запуск об'єкта, несе міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні такими об'єктами або їхніми складовими частинами  на Землі, у повітряному або космічному просторі іншої держави, її фізичним або юридичним особам.

Ці положення діють  з урахуванням того, що, відповідно до статті VIII Договору, держава-учасниця Договору, у регістр якого записаний  об'єкт, запущений у космічний  простір, зберігає юрисдикцію і контроль за таким об'єктом і над будь-яким екіпажем цього об'єкта під час  їхнього перебування в космічному просторі, що характерно і для інших  міжнародних просторів.

Держави-учасниці Договору, у відповідності зі статтею IX, здійснюють космічну діяльність таким чином, щоб  уникнути шкідливого забруднення космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, а також несприятливих  змін земного середовища внаслідок  доставки позаземної речовини. [7, С. 264].

 

1.3 Світові тенденції розвитку  космічної діяльності

 

Космічна діяльність розглядається  розвиненими державами світу, як дієвий інструмент забезпечення своїх  національних інтересів, зважаючи на те, що вона дає можливість:

забезпечувати економічний  розвиток країни і гарантії національної безпеки шляхом реалізації безперешкодних дій у космосі та через космос;

підтримувати науково-технічний  розвиток держави та ефективність її економіки за рахунок:

підвищення ефективності діяльності в сфері дослідження  навколишнього природного середовища, трансферу космічних технологій в реальний сектор економіки, наукових космічних досліджень,

створення новітньої науково-технічної  та виробничої бази, яка дає можливість національній космічній промисловості  ставати конкурентноздатною в глобальному  масштабі;

сприяти розвитку міжнародного співробітництва, участі в міжнародних  програмах з космічних досліджень у сфері мирного використання космічного простору, формуванню та розвитку наукових шкіл світового рівня, забезпечуючи їх інтеграцію до міжнародної системи  розподілу наукових досліджень. [8, С. 26 – 35].

Загальні світові тенденції  розвитку космічної діяльності вимагають  активного пошуку Україною свого  місця на ринках космічних послуг та в міжнародній системі розподілу  праці. Сучасні космічні технології для України є одним з важливих факторів, які визначають стратегічне  місце держави, а також можливість розроблення сучасних засобів стримування. Доступ у космос об’єктивно підвищує її значущість у відносинах із стратегічними  партнерами, процесах інтеграції у  світову спільноту розвинених країн, зокрема, в європейські структури. Загалом, цілеспрямована і послідовна космічна діяльність є ключовим фактором високотехнологічного розвитку держави, підвищення конкурентоспроможності її економіки, збереження суверенітету та зростання міжнародного іміджу.

Політична пропозиція щодо реалізації державної політики України  у сфері космічної діяльності на період до 2030 року (далі ? Політична  пропозиція), оптимальний варіант  якої викладений в цій Концепції  реалізації державної політики України  у сфері космічної діяльності на період до 2030 року, визначає пріоритети та стратегічні напрями космічної  діяльності, а також механізми  і засоби реалізації державної політики.

Політична пропозиція береться за основу під час підготовки планів заходів, проектів законів та інших  нормативних актів, що регулюють  космічну діяльність. Зокрема, на основі Політичної пропозиції розробляються  нормативні акти щодо затвердження (схвалення):

загальнодержавних цільових науково-технічних космічних програм  України,

заходів з виконання масштабних проектів щодо створення перспективної  космічної техніки, включаючи організацію  та підтримку комерційних проектів,

програм реформування космічної  галузі економіки держави (включаючи  програми реформування підприємств, що перебувають у сфері управління НКАУ) тощо. [9, С. 196].

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. УЧАСТЬ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ КОСМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ.

2.1 Історія розвитку міжнародного  космічного співробітництва України

 

       Загальновідомо, що сьогодні Україна відноситься  до  ведучих космічних держав світу  і продовжує нарощувати  темпи  космічної діяльності. На підтвердження цього свідчать такі факти:

       По-перше,  Україна має потужний науково-промисловий  потенціал для розробки та виробництва ракетно-космічної техніки і відповідні  структури для управління цим видом діяльності.

       По-друге,  на  території України є діючі   елементи  наземної інфраструктури  для  управління орбітальними  засобами  та  обробки інформації з них, запущено на орбіту вітчизняний космічний  апарат "Січ-1" та спільно з Росією - космічний апарат "Океан-О".

       По-третє,  в  Україні створена і продовжує   удосконалюватися відповідна нормативно-правова база. На початок  2004-го  року  ця база  включала  сім  законів України,  12 Указів  Президента,  25 Постанов   Кабінету  міністрів,  27  міжнародних  двосторонніх   і багатосторонніх договорів та угод.

                  По-четверте, Україна має великий досвід космічної діяльності в рамках  СНД і міжнародного співробітництва і поступово виходить на  світовий  ринок космічних послуг. Одним із останніх  прикладів цього є участь України у міжнародній програмі "Морський старт". [10, С. 453].

Космічна діяльність в  Україні здійснюється на основі Загальнодержавної (Національної) космічної програми України, яка розробляється на п'ять  років. її створює Національне космічне агентство України разом з  відповідними центральними органами виконавчої влади та На основі Загальнодержавної космічної програми здійснюється: визначення потреб у космічній техніці цивільного, оборонного та подвійного призначення, а також укладання контрактів згідно з чинним законодавством на проведення науково-дослідних робіт і виробництво космічної техніки на поточний рік, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

В 1997 році у складі інтернаціонального екіпажу у пілотованому космічному польоті приймав участь перший український  космонавт-дослідник Леонід Каденюк. В Україні історично склалося п’ять великих космічних центрів. У Дніпропетровську на базі ракетобудівного  комплексу ВО «Південмаш» та КБ «Південне» створено потужні ракето-носії різного  класу, у тому числі визнані у  світі «Циклон» і «Зеніт», та біля 400 супутників серії «Космос» і «Інтеркосмос». Визнанням міжнародним співтовариством  ваги України у світовій космічній  діяльності стало її прийняття у 1990 році постійним членом Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях. Успiшний запуск ракети-носiя  «3енiт» у ходi реалiзації проекту  «Морський старт», ракет-носiїв «Днiпро», «Циклон», космiчних апаратiв «Сiч-1», «Океан», полiт українського космонавта Леонiда Каденюка у складi мiжнародного космiчного екiпажу космiчного корабля  «Колумбiя» i багато iншого - усе це результат  самовiдданої працi українських ракетобудiвникiв  на чолi з такими флагманами ракетно-космiчної галузi, як Державне пiдприємство виробниче  об’єднання «Пiвденний машинобудiвний завод» і Державне конструкторське  бюро «Пiвденне». [11, С. 77 – 83].

Наприкiнцi 1999 р остаточно  була сформована космiчна галузь України, збережена виробнича й наукова  база пдприємств, примножений досвiд  у розробцi й виробництвi сучасних ракет-носіїв, космiчних апаратiв, двигунiв, систем керування, командних радiолiнiй, телеметрiї тощо. У сферу управлiння  НКАУ входить понад 40 промислових  пiдприємств, науково-дослiдних iнститутiв i конструкторських бюро рiзних форм власностi.

У 1993—1997 роках пiдприємства України виконали понад 100 мiжнародних  контрактiв.

За роки незалежностi здiйснено близько 100 пускiв ракетносiiв, здопомогою яких запущено близько 190 космiчних апаратiв  на замовлення 10 країн свiту. Сьогоднi основу космiчного потенцiалу України  складають космiчнi ракети-носії. Україна  випускає й продає ракети-носії «Зенiт», «Циклон», «Днiпро» i забезпечує своєю  продукцiєю 10 % свiтового ринку пускових послуг.

У 2007 роцi Україна здiйснила 5 пускiв ракетоносiїв:

Днiпро-З, Зенiт-ЗSL-1, Зенiт-2М-1 i посiдає 5 мiсце пiсля Росii, США, Китаю  та Францii серед 8 космiчних держав.

У сiчнi 2008 року в Парижi Генеральний  директор Нацiонального космiчного  агентства України (НКАУ) Ю. С. Алексєєв i Генеральний директор Європейського  космiчного агентства Ж. Ж. Дорден пiдписали угоду мiж урядом України  та ЕКА про спiвробiтництво у  використаннi космiчного простору в  мирних цiлях.

Найбiльш важливим в угодi названi: астрономiя та астрофiзика, дослiдження сонячної системи й сонячно-земна  фiзика;монiторинг навколишнього середовища, метеорологiя, астрономiя й геодезiя, вiдвернення стихiйних лих; надання  послуг i супутникова навiгацiя; космiчна  бiологiя та медицина; обробка даних; розробка й використання наземного  сегмента; ракети-носiї.

Зараз Україна виходить на новий виток в освоєнні космосу. До 2012 року передбаченi щорiчнi п’ять  запускiв конверсiйних ракет РС-20 за програмою «Днiпро» iз супутниками  рiзного призначення Нiмеччини, Швецiї, Франції, Пiвденної Кореї та iнших країн. [12, С. 295].

 

2.2 Розвиток міжнародного  космічного співробітництва України сьогодні

 

Активний розвиток національного  космічного права в Україні можна  віднести вже до років незалежності. Однак прийнятий тоді Закон України  «Про космічну діяльність» вже зробив свою справу, і настав час перегляду  в цілому концепції й ухвалення  нового закону, а не внесення змін до існуючого. Певною мірою я також  залучений до розробки положень цієї концепції. Зараз активно досліджується  досвід різних країн, аби визначити, чи це буде закон, який закладає основні  принципи діяльності у сфері космічної  галузі, чи, подібно до австралійського  закону, буде детально і комплексно регулювати питання, пов’язані зі здійсненням  космічної діяльності.