Вищі органи Європейського Союзу

4.Особливості застосування рішень органів Європейського Союзу державами-учасницями.

Сучасний Європейський Союз є результатом поступового розвитку та перетворення з суто економічної організації на структуру, що нагадує державу з федеральним устроєм.

Складну структуру Євросоюзу найкраще уявляти як надбудову, що спирається на 3 опори - саме в цьому суть так званої «теорії трьох опор». Перша опора - це європейські співтовариства, друга - спільна зовнішня політика (права людини, демократія, іноземна допомога) та політика безпеки (європейська політика безпеки та оборони, військові підрозділи ЄС, європейські сили швидкого реагування, підтримання миру), третя - поліційне та судове співробітництво у сфері карного права (боротьба з наркоторгівлею та контрабандою зброї, тероризмом, торгівлею людьми, організованою злочинністю, хабарництвом та шахрайством).

Право Європейського Союзу є унікальною правовою системою, що функціонує паралельно із законодавством держав-членів ЄС. Норми права ЄС мають пряму дію в межах правових систем його держав-членів і в багатьох сферах регулюють питання, врегульовані національним законодавством.

Основними   принципами   права   ЄС   є   примат   права   ЄС   (обов'язок національного судді не застосовувати національні норми у випадку, якщо вони не відповідають праву ЄС; обов'язок держав-членів не ухвалювати закони, що не відповідають праву ЄС), пряме застосування (норми права ЄС застосовуються у державах-членах без подальшого схвалення національним законодавством; кожна особа може подавати клопотання про застосування права ЄС у його справі) та пряма дія.

Наднаціональний характер відрізняє Євросоюз від решти міжнародних організацій. Чинниками, що надають Союзу наднаціонального характеру, є наступні: автономія права Союзу, безпосередній вплив законодавства Союзу на держав-членів, без втручання його законодавчих органів.

Договір про Європейський Союз сформував потрійну структуру ЄС, яка складається з трьох стовпів: перший стовп - це Європейські Спільноти, другий складається зі Спільної зовнішньої політики та політики безпеки (СЗППБ), а третій - це Співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ.

Перший стовп - це, як згадувалося, Європейські Спільноти: Європейська спільнота з новим компонентом, якими є Європейський Економічний Союз (ЄЕС), а також ЄСВС і Євратом. Останні дві відіграють меншу роль в економічному житті ЄС.  

Згідно зі статтею 5 Римського договору, Європейські Спільноти діють у рамках, окреслених цим договором, та відповідно до цілей, визначених у ньому. Питання, які не належать виключно до компетенції Спільнот, реалізуються ними лише в разі, якщо цілі не можуть бути досягнуті країнами-членами. Це і називається принципом субсидіарності, згідно з яким Європейські Спільноти не можуть займатися питаннями, реалізувати які можуть країни-члени.

Діяльність Спільнот не може бути спрямована на щось інше, окрім того, що потрібно для досягнення цілей Договору. Це є так званий принцип пропорціональності. Таким чином, завдяки наднаціональним механізмам через інституції Спільнот можуть бути прийняті правові акти, що стосуються визначених у Договорі галузей. Лише до таких правових актів застосовується принцип примату над національним правом, тобто безпосередньої дії цих документів у країнах-членах.

Другим стовпом ЄС є Спільна зовнішня політика і політика безпеки. Ст. 11 [J.1] Договору про ЄС визначає цілі СЗППБ, серед них: охорона спільних вартостей, незалежності та інтегральності ЄС, зміцнення безпеки ЄС та його країн-членів, збереження миру та зміцнення міжнародної безпеки, розвиток та утримання демократії та легітимних урядів, а також охорона прав людини та основних свобод. Ст. 12 [J.2] Договору про ЄС перераховує інструменти, завдяки яким досягатимуться цілі: принципи та загальні напрямки СЗППБ, спільні стратегії, позиції, діяльність.

В рамках СЗППБ обговорюються питання, що стосуються міжнародної співпраці. Тут вимагається одностайність, тобто відмова підтримати правовий документ будь-якою країною-членом веде за собою неможливість ухвалення цього документу. Винятком тут є спільні стратегії, для прийняття яких достатньо згоди кваліфікованої більшості. Це стосується питань щодо спільних дій та позицій, а також рішень, якщо вони не стосуються військових справ та оборони. Варто зауважити, що суперечки щодо другого стовпа не можуть розглядатися Європейським Судом.[18]

Співпраця у сфері юстиції і внутрішніх справ становить третій стовп ЄС. Діяльність у цій сфері була організована задля запобігання та боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, торгівлею людьми, наркоманією, торгівлею зброї, расизмом та ксенофобією. У цьому допомагають, співпрацюючи, європейська поліція (Європол) та судові органи країн-членів. Інструментами, що служать для реалізації цих цілей є такі: спільні позиції, рамкові рішення, рішення та конвенції.

Рамкове рішення - це директива, яка зобов'язує країни-члени, але не має безпосередніх наслідків. Іншим характерним актом є рішення, яке теж не має безпосередніх наслідків і не може бути засобом гармонізації права. Усі вищезгадані інструменти, окрім конвенції, ухвалюються одноголосно. Конвенції приймає Рада і, після цього, рекомендує країнам-членам, аби вони її прийняли, згідно з їх національним законодавством.

Деякі галузі у сфері юстиції та внутрішніх справ були передані Амстердамським договором під обмежену юрисдикцію Європейського суду, який, наприклад, за згоди країни-члена, може винести вирок. Крім того, Європейський суд має право контролювати рамкові рішення та рішення, запропоновані країною-членом чи Комісією. Також він розглядає суперечки між країнами-членами, суперечки між Комісією та країнами-членами в справах, що стосуються третього стовпа.

Автономність   правового   порядку   Спільнот   та   однозначність   його застосування у всіх країнах-членах багаторазово підкреслював Європейський Суд. Країни-члени, утворивши Спільноти, обмежили свою правотворчу діяльність і в результаті дозволили утворити правовий порядок, незалежний від національної та міжнародної правових систем. Цей порядок є однаково обов'язковим до виконання усіма країнами-членами та їх громадянами, а також повинен застосовуватися внутрішніми судами.

Принцип примату (першості) Спільнот над національним правом країн-членів регулює, як потрібно поводитися, якщо виникає конфлікт між нормою національного права та правом Спільнот. За таких умов право Спільнот має першість перед національною нормою. Слід підкреслити, що тут йдеться виключно про першість у застосуванні. Якщо в національному праві наявне положення, яке суперечить праву Спільнот, це не означає, що воно є автоматично недійсним, а лише забороняється його застосування.

Першість права Спільнот є наслідком зобов'язального характеру нормативних актів вторинного права (ст. 249 [189] Римського Договору) і знаходить підтвердження в практиці Європейського Суду.

Безпосередність застосування права означає, що нормативні правові акти Союзу є нормою прямої дії в країнах-членах без необхідності їх ратифікації чи інкорпорації з національним правом. Інакше кажучи, право Спільнот безпосереднім чином визнає право та накладає обов'язки на інституції спільнот, країни-члени та їх громадян.

«Країни-члени вживатимуть усіх заходів загального чи приватного характеру, щоб забезпечити виконання зобов'язань, що випливають з цього Договору чи з дій, виконаних інституціями Союзу. Ці країни будуть сприяти виконанню завдань Союзу. Вони повинні утриматися від будь-яких дій, які могли б поставити під загрозу досягнення цілей цього Договору».[19]

Отже, рішення органів Європейського Союзу діють на всіх держав-членів Союзу і вони є обов'язковими для їх виконання. За невиконання рішень органів ЄС держави-члени несуть відповідальність, що врегульована Судом ЄС.

Висновок.

Отже, підсумовуючи вищевикладене необхідно зазначити, що організаційна структура ЄС побудована за принципом розподілу законодавчої, виконавчої та судової функцій. До основних органів ЄС належать:

             Європейська Рада;

             Європейський парламент;

             Рада Європейського Союзу;

             Європейська комісія;

             Суд ЄС;

             Інші інституції ЄС:

- Європейський соціально-економічний комітет;

- Комітет регіонів;

- Європейський центральний банк;

- Європейський інвестиційний банк;

- Європейський омбудсмен;

- тощо.

Функції органів ЄС мають характер наднаціонального, наддержавного регулювання. Вони ведуть переговори за торговими, митним та інших питань з третіми, тобто не входять з ЄС, країнами, встановлюють регламент ринкових цін на продукти сільського господарства, забезпечують проведення політики протекціонізму шляхом визначення так званих компенсаційних тарифів, розподілу субсидій та ін.

Європейський Парламент виконує в інституційній системі Європейського Союзу декілька важливих функцій. Найосновніші з них функції - це законодавча, контролююча, формувальна і бюджетна.

Стосовно функцій Ради ЄС, то вона є одним із найважливіших органів Європейського Союзу і тому виконує низку функцій, серед яких найістотнішою є участь у процесі законотворення Співтовариств. Більше того, Рада має певний вплив на формування інших інституцій та володіє повноваженнями контролюючого характеру.

Європейська Комісія виконує в інституційній системі Європейського Союзу декілька важливих функцій. Найосновніші з них функції - це контролююча, законодавча і функція управління поточною діяльністю Європейського Союзу.

Суд Європейського Союзу виконує дві основні функції: перевіряє на відповідність договорам документи, видані європейськими інституціями та урядами; тлумачить право Спільноти на запит національних судів.

Договір про Європейський Союз сформував потрійну структуру ЄС, яка складається з трьох стовпів: перший стовп - це Європейські Спільноти, другий складається зі Спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а третій - це Співробітництво у сфері юстиції і внутрішніх справ.

І наостанок, хотілося б зазначати, що рішення органів Євросоюзу діють на всіх держав-членів ЄС і вони є обов'язковими для їх виконання. За невиконання рішень органів ЄС держави-члени несуть відповідальність, що врегульована Судом ЄС.

Список використаних джерел.

1. Бущенко А.П. Практика Суду ЄС. – Х., 2009.

2. В. Коваль.  Становлення парламентаризму в ЄС// Право України. – 2002. - №2. – С. 143-147.

3. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм:проблеми теорії та практики: Автореф. дис, юрид. наук. - К, 2009. - 31 с.

4. Документи Європейського Союзу. Т. 1. – М., 2010 р.

5. Європа на порозі змін. / Під ред. Ю.А. Бортко. – К., 2009 р.

6. Европейское право. Учебник для ВУЗов / Под ред. Л.М.Энтина. – М.: Норма, 2008. – 486 с.

7. Капустин А.Я. Європейський Союз. Інтеграція. – Л., 2010 р.

8. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для ВУЗів. - К., Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Шевченка, 2005. - 448 с.

9. Муравйов В. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). - К.: Академ-прес, 2005 р.

10. Основы права Европейского Союза: Схемы и комментарии. – М.: Инфра - М, 2009. – 137 с.

11. Право Європейського Союзу/Под ред. С.Ю. Кашкина – М.: Юристь, 2009.

12. Тихоновецкий Д.С. Функции и полномочия Суда ЕС, его роль в институциональной структуре Европейских Сообществ // Московский журнал международного права. – 2003. – № 2.

13. http://eu-directory.ea-ua.info – Довідник з євроінтеграції.

14. http://eulaw.ru/content/instituty-v-sisteme-organov-evropeyskogo-soyuza

15. http://euinfo.tut.su/org.htm

16. http://omega-parts.com.ua/funkciji-organiv-yes/

17. http://www.eurolib.kiev.ua/ua/ - Віртуальна бібліотека з європейської інтеграції.

18. http://www.delukr.cec.eu.int – Представництво Європейської Комісії в Україні.

19. http://www.youth.crimeastar.net/europe/html/instytucje/index5.html

[1] http://eulaw.ru/content/instituty-v-sisteme-organov-evropeyskogo-soyuza

[2] Европейское право. Учебник для ВУЗов / Под ред. Л.М.Энтина. – М.: Норма, 2008. – 486 с.

[3] Основы права Европейского Союза: Схемы и комментарии. – М.: Инфра-М, 2009. – 137 с.

[4] Право Європейського Союзу/Под ред. С.Ю. Кашкина – М.: Юристь, 2009.

[5] В. Коваль.  Становлення парламентаризму в ЄС// Право України. – 2002. - №2. – С. 143-147.

[6] http://euinfo.tut.su/org.htm

[7] http://omega-parts.com.ua/funkciji-organiv-yes/

[8] Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для ВУЗів. - К., Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Шевченка, 2005. - 448 с.

[9] Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм:проблеми теорії та практики: Автореф. дис, юрид. наук. - К, 2009. - 31 с.

[10] http://www.youth.crimeastar.net/europe/html/instytucje/index5.html

[11] Муравйов В. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). - К.: Академ-прес, 2005. - с.298.

[12] Тихоновецкий Д.С. Функции и полномочия Суда ЕС, его роль в институциональной структуре Европейских Сообществ // Московский журнал международного права. – 2003. – № 2.

[13] Документи Європейського Союзу. Т. 1. – М., 2010 р.

[14] http://eu-directory.ea-ua.info – Довідник з євроінтеграції.

[15] Європа на порозі змін. / Під ред. Ю.А. Бортко. – К., 2009 р.

[16] http://www.delukr.cec.eu.int – Представництво Європейської Комісії в Україні.

[17] Бущенко А.П. Практика Суду ЄС. – Х., 2009.

[18] http://www.eurolib.kiev.ua/ua/ - Віртуальна бібліотека з європейської інтеграції.

[19] Капустин А.Я. Європейський Союз. Інтеграція. – Л., 2010 р.