Безробіття – одна із головних проблем сьогодення

Розмір допомоги у  зв'язку з безробіттям визначе¬ний  статтею 23 Закону України «Про загальнообо¬в'язкове державне соціальне страхування на випа-док безробіття», згідно з якою застрахованим особам, визнані у встановленому порядку безробіт¬ними, які протягом 12 місяців, що передували почат¬ку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 ка¬лендарних тижнів та сплачували страхові внески, розмір допомоги у зв'язку з безробіттям визначаєть¬ся у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчис¬лення середньої заробітної плати (доходу) для роз¬рахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

до 2 років — 50 відсотків;

від 2 до б років — 55 відсотків;

від 6 до 10 років — 60 відсотків;

понад 10 років — 70 відсотків.

Допомога у зв'язку з безробіттям виплачується залежно  від тривалості безробіття у відсотках  до визначеного розміру:

перші 90 календарних дню  — 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів — 80 від¬сотків;

у подальшому — 70 відсотків.

Допомога у зв'язку з безробіттям особам, вказа¬ним  у частині другій статті 22 зазначеного  Закону, визначається у розмірі прожиткового мінімуму» встановленого законом. Допомога у зв'язку з безро¬біттям особам, які звільнилися а останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і 11 виплата починається з 01-го ка¬лендарного дня. Згідно з законом допомога у зв'язку з безробіттям не може бути вищою за середню заро¬бітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної галузі за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений за¬коном.

Одноразова виплата  допомоги у зв'язку з безро¬біттям для організації безробітним  підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги у зв'яз¬ку з безробіттям, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік, Порядок надання допо¬моги у зв'язку з безробіттям, у тому числі одноразо¬вої її виплати для організації безробітним підприєм¬ницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погод¬женням з правлінням Фонду.

Відповідно до статей 24-26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван¬ня на випадок безробіття» допомога у зв'язку з част¬ковим безробіттям надасться застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслі¬док вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до зако¬нодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням ви-робництва без переривання трудових відносин а причин економічного, технологічного та структурного характеру.

Умовами надання допомоги у зв'язку з частковим безробіттям  є:

— простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим  циклом виробництва (далі — цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий ха¬рактер, який триває не менше одного місяця, не пе-ревищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця;

— простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків чисельності  працівників підприєм¬ства або  цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Про можливий простій  роботодавець зобов'яза¬ний повідомляти  державну службу зайнятості. У разі якщо простій має сезонний характер або вини¬кає виключно з організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування праців¬ників на інших дільницях, у цехах, на підприєм¬ствах, допомога у зв'язку з частковим безробіттям не надається. Перелік причин тимчасового припи¬нення виробництва, зазначених у частині першій статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безро¬біття», встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з прав¬лінням Фонду.

Право на допомогу у зв'язку з частковим безро¬біттям мають  застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Допомога у зв'язку з безробіттям не надається уразі, якщо працівник:

— відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);

— працює на даному підприємстві за сумісництвом,

— проходить альтернативну (невійськову) службу.

Допомога у зв'язку з частковим безробіттям пра¬цівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, вста¬новленого законом. Зазначена допомога надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року. Виплата працівникам у зв'язку з частковим безро¬біттям здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду. Підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати працівникам допомоги у зв'язку з частковим безро¬біттям раніше ніж через рік після закінчення термі¬ну виплати допомоги у зв'язку з частковим безро¬біттям Порядок фінансування виплат у зв'язку з частковим безробіттям та надання допомоги у зв'яз¬ку з частковим безробіттям встановлюється спе¬ціально уповноваженим центральним органом вико¬навчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про за¬гальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» безробітні, у яких закінчився строк виплати допомоги у зв'язку з безробіттям, ма¬ють право на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям. Зазначена допомога надається за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом. Матеріальна допомога на¬дасться протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом. Безробітним, у яких закінчився строк вип¬лати матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям, або непрацездатним особам, які перебувають на їх утриманні, за умов, передбачених частиною першою цієї статті, може надаватися одноразова матеріальна допомога  в розмірі  50  відсотків   прожиткового мінімуму, встановленого законом. Порядок надання матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям, одно¬разової матеріальної допомоги безробітному та не¬працездатним особам, які перебувають на його утри¬манні, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади  у сфері праці та соціальної політики за погодженням з прав¬лінням Фонду. У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні,  особам,  які здійснювали поховання, сплачується допомога на по¬ховання у розмірі прожиткового мінімуму (ст. 29 За¬кону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Законом   України    «Про   загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок  безро¬біття» окремо визначені особливості матеріального забезпечення незастрахованих осіб. Так, військово-службовцям, звільненим з військової  служби  у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, здійснюється виплата допомоги у зв'язку з безробіттям, в тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємниць¬кої діяльності, відповідно до частин третьої — сьомої статті 22 та частин першої, четвертої та п'ятої статті 23 цього Закону за умови їх реєстрації в ус¬тановленому порядку в Державній службі зайня-тості протягом місяця з дня взяття на облік військовому комісаріаті При цьому строк проход¬ження військової служби прирівнюється до страхо¬вого стажу. Матеріальна допомога у період профе¬сійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації виплачується у розмірі допомоги у зв'язку з безробіттям і не підлягає зменшенню. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги за¬раховується до загальної тривалості виплати до¬помоги у зв'язку з безробіттям та не може її пере¬вищувати.

Особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога у зв'язку з безро¬біттям    встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 33 Закону Ук¬раїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»). Допомога у зв'язку з безробіттям   зазначеним особам випла¬чується з 8-го дня після реєстрації особи в установ¬леному порядку в Державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги у зв'язку з безро¬біттям не перевищує 180 календарних днів Матері¬альна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації неза¬страхованим особам, зареєстрованим у встановлено¬му порядку у державній службі зайнятості, випла¬чується в розмірі допомоги у зв'язку з безробіттям. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зара¬ховується до загальної тривалості виплати допомоги У зв'язку з безробіттям і не може її перевищувати.

Незастрахованим особам матеріальна допомога у Зв'язку з безробіттям, одноразова матеріальна допо¬мога безробітному та непрацездатним особам, які пе¬ребувають на його утриманні, допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачуються на умовах і в роз¬мірах, передбачених для осіб, що є застрахованими.

Прикінцевими положеннями  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра¬хування на випадок безробіття» встановлено, що до стабілізації економічного становища  в Україні мінімальний розмір виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті 23, абзацом другим час¬тини першої та частиною другою статті 28, статтею 29, частиною першою статті 33 цього Закону, визна¬чається Верховною Радою України щороку одночас¬но з встановленням розміру страхових внесків виходячи з реальних можливостей Фонду загально¬обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

 

1.2 Обов'язки безробітного.

Чинне законодавство  України, окрім прав та га¬рантій  їх забезпечення, встановлює для громадян, які визнані безробітними, і певні обов'язки. Безробіт¬ний зобов'язаний:

а) особисто надати для  одержання статусу безро¬бітного  з призначенням допомоги у зв'язку з безро¬біттям наступного дня після  встановленого строку підбору підходящої роботи до державної служби зайнятості письмову заяву про надання статусу без¬робітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів;

б) сприяти своєму працевлаштуванню, бути гото¬вим та здатним приступити до підходящої роботи;

в) виконувати всі рекомендації центру зайнятості;

г) відвідувати центр  зайнятості у строки, вста¬новлені працівником цієї служби;

д) знайомитись під  розписку в картці обліку з прийнятими рішеннями керівництва центру зайня¬тості, в тому числі: наказом про надання чи недо-дання статусу безробітного, розмір і строки виплати допомоги у зв'язку з безробіттям, відкладення чи припинення її виплати та інше.

Підсумовуючи викладене, треба зазначити, що впродовж останнього десятиріччя в Україні сформо¬вана  нормативна база, яка регулює правовий статус безробітного та частково безробітного. Треба також звернути увагу на введення в дію в Україні а 1 січня 2001  року соціального страхування  на  випадок безробіття, що здійснюється до основ законодавства України про загальнообов'язкове дер¬жавне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР1 та Закону України «Про загальнообов'¬язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Введення в Україні соціального страху¬вання на випадок безробіття є ще одним кроком держави до приведення внутрішнього законодавства України до загальновизнаних європейських стан¬дартів та положень міжнародного права, в першу чергу Конвенції МОП № 44 «Про допомогу особам, що є безробітними з незалежних від них обставин» (1934 р.) та Конвенції МОП № 168 «Про розвиток зайнятості і захисту від безробіття» (1988 р.). Разом з тим, проведення реформи соціального страхування на випадок безробіття, поряд з іншими чинниками, потребує подальшого вдосконалення нормативних актів, що регулюють правовий статус безробітного та частково безробітного, і в першу чергу Закону України «Про зайнятість населення».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Державне страхування  на випадок безробіття.

2.1 Гаранти забезпечення  безробітних тимчасовою трудовою  діяльністю.

Однією з гарантій забезпечення безробітних тим¬часовою трудовою діяльністю в Україні є участь безробітних в оплачуваних громадських роботах, проведення яких на підприємствах, в установах і в організаціях комунальної власності і за договора¬ми — на інших підприємствах, в установах і органі¬заціях, організують місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю Дер¬жавної служби зайнятості (ст. 23 Закону України «Про зайнятість населення»). Докладно порядок організації та проведення зазначених робіт визначе¬но Положенням про порядок організації та прове¬дення оплачуваних громадських робіт, затвердже¬ним постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №5781. Згідно з вказаним Поло¬женням оплачуваними громадськими роботами є загальнодоступні види тимчасової трудової діяльності громадян, що не потребують спеціальної кваліфі¬кації і виконуються на договірній основі. Участь в оплачуваних громадських роботах безробітних не вважається роботою за сумісництвом.