Корпоративне право

         Крім того, виконавчий орган повинен забезпечувати відповідність діяльності товариства вимогам законодавства, рішенням загальних зборів та наглядової ради.

        Наряду із забезпеченням відповідності діяльності товариства вимогам чинного законодавства, рішенням загальних зборів та наглядової ради виконавчий орган повинен здійснювати поточне управління діяльністю товариства відповідно до загальновизнаних стандартів управління, до яких належать такі:

- всі заходи виконавчого  органу повинні регулюватися  принципами економічної доцільності та спрямовуватись на збільшення вартості товариства;

- здійснюючи власні заходи, виконавчий орган повинен усвідомлювати  соціальну відповідальність за діяльність товариства.

          Вважається більш доцільним створення колегіального виконавчого органу. Голова та члени виконавчого органу обираються та відкликаються загальними зборами товариства за рекомендацією наглядової ради.

        У товаристві повинна існувати чітка кадрова політика стосовно обрання голови та членів виконавчого органу, відповідальність за розробку та втілення якої повинна покладатись на наглядову раду або комітет ради з питань призначень та винагород. Зокрема, наглядова рада повинна визначати критерії та вимоги до кандидатів на посади голови та членів виконавчого органу із врахуванням специфіки діяльності товариства, формувати кадровий резерв, підбираючи кандидатів як в середині товариства, так і за його межами, які відповідають цим вимогам, і надавати відповідні рекомендації загальним зборам стосовно обрання того чи іншого кандидата до складу виконавчого органу.

           Члени виконавчого органу повинні володіти знаннями, кваліфікацією та досвідом, необхідними для належного виконання ними своїх функцій.

            До складу виконавчого органу повинні обиратись особи, які володіють високими професійними якостями та кваліфікацією, необхідними для здійснення поточної діяльності товариства. Конкретні вимоги до кандидатів на посади голови та членів виконавчого органу визначаються наглядовою радою або комітетом ради з питань призначень та винагород.

Порядок формування га функціонування виконавчого органу доцільно детально врегулювати у внутрішніх документах товариства.

           Розмір та форма винагороди членів виконавчого органу визначаються наглядовою радою за рекомендацією комітету´ ради з питань призначень та винагород. Винагорода членів виконавчого органу повинна співвідноситись із результатами діяльності товариства. Інформація про індивідуальний або сукупний розмір та форму винагороди членів виконавчого органу, кількість акцій, якими вони володіють, повинна оприлюднюватися у річному звіті.

При визначенні політики щодо оплати праці членів виконавчого  органу потрібно обов’язково враховувати, що оплата праці є одним із основних засобів, за допомогою яких члени  виконавчого органу отримують стимул до якісного виконання своїх обов’язків.

          На вимогу наглядової ради, але не рідше одного разу на три місяці, виконавчий орган повинен подавати раді у письмовій формі звіт про фінансово-господарський стан товариства та хід виконання планів та завдань. Крім цього, виконавчий орган зобов’язаний своєчасно надавати членам наглядової ради на їх вимогу повну та достовірну інформацію, необхідну для належного виконання радою своїх функцій. За підсумками року виконавчий орган повинен звітувати перед загальними зборами про свою діяльність та загальний стан товариства.

       Звіти, підготовлені у письмовій формі, та всі документи, пов’язані з

ними, слід передавати членам наглядової ради принаймні за тиждень  до чергового засідання для того, щоб члени ради могли ознайомитися з документами та дати їм належну оцінку. У разі відхилення напряму діяльності товариства від попередньо визначених планів та мети виконавчий орган при наданні звітів повинен вказувати на це з наданням відповідних пояснень. Участь членів виконавчого органу у засіданнях наглядової ради, на яких розглядається звітність виконавчого органу, є обов’язковою.

        Виконавчий орган повинен негайно та у повному обсязі інформувати наглядову раду про надзвичайні події. Інформація, що надається раді виконавчим органом, повинна бути повного та достовірною.

         Звіт виконавчого органу загальним зборам акціонерів має включати інформацію, яка надасть можливість акціонерам детально обговорити та критично оцінити стратегію, ризики, напрями діяльності та фінансові результати діяльності товариства.

          Оцінка діяльності виконавчого органу в цілому та окремих його членів повинна здійснюватися наглядовою радою на регулярній основі. Об’єктивним критерієм оцінки діяльності виконавчого органу є показники фінансово-господарської діяльності товариства та його успіх у реалізації визначеної мети та стратегії. Під час оцінки діяльності членів виконавчого органу повинен враховуватись індивідуальний внесок кожного члена виконавчого органу в діяльність корпорації, його управлінські здібності, лояльність до товариства тощо. Критерії оцінки діяльності виконавчого органу повинні визначатися наглядовою радою або комітетом ради з питань призначень та винагород.

          Оцінка діяльності виконавчого органу та його членів повинна проводитись щороку, але на практиці наглядова рада повинна давати свою оцінку діяльності виконавчого органу постійно під час своїх засідань.

       Значні недоліки в роботі та помилки при виконанні своїх обов’язків повинні бути підставою для притягнення до відповідальності членів виконавчого органу, включаючи їх відкликання.

            Таким чином, у системі корпоративних відносин в Україні закріплено розмежування функцій управління та контролю у випадках створення наглядової ради, а також визначено мінімальні повноваження органів управління. При цьому товариствам надається можливість розширити повноваження цих органів.

          Такий підхід відображає загальні тенденції регулювання корпоративних відносин у світі та за наявності ще окремих законів, які регулюють діяльність товариств, є виправданим. Одночасно в науковій літературі існує думка, що західний підхід, який надає широкі можливості для визначення повноважень органів управління корпоративним актам, є неефективним у країнах, які розвиваються, оскільки через відсутність достатньої обізнаності учасників у корпоративному управлінні вони не можуть використати надані їм установчі права, що за відсутності детального законодавчого регулювання часто призводить до порушення прав учасників товариства.

           Існують загальні вимоги до посадових осіб органів корпорації. В Принципах корпоративного управління, розроблених Агентством з розвитку інфраструктури фондового ринку України, ці вимоги визначені як лояльність та відповідальність.

          Посадові особи органів товариства повинні добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах товариства. Обов’язок добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах товариства передбачає наступне:

- посадові особи органів  товариства повинні під час виконання своїх функцій, визначених чинним законодавством та внутрішніми документами товариства, виявляти турботливість та обачність, які, як правило, очікуються від людини, яка приймає виважені рішення;

- діяти в найкращих  інтересах товариства передбачає, що посадові особи органів товариства повинні використовувати свої повноваження та можливості, пов’язані з займаними ними посадами, виключно в інтересах товариства;

- посадові особи органів  товариства не повинні здійснювати  дії, які суперечать чи не відповідають інтересам товариства. Зокрема, посадові особи не мають права отримувати будь-яку винагороду (прямо чи опосередковано) за здійснення ними впливу на ухвалення рішень органами товариства, використовувати у власних інтересах чи інтересах третіх осіб майно товариства, розкривати інформацію з обмеженим доступом тощо;

- здійснюючи свої функції,  посадові особи органів товариства  зобов’язані діяти тільки в  межах наданих їм повноважень  та, представляючи товариство перед  третіми особами, поводитися так,  щоб не зашкодити власній діловій  репутації, діловій репутації  інших посадових осіб та товариства  в цілому.

          Посадові особи органів товариства повинні розкривати інформацію про наявність у них конфлікту інтересів стосовно будь-якого рішення (правочину) товариства. Внутрішні документи товариства повинні передбачати відповідний порядок прийняття рішень (укладання право- чинів), стосовно яких у посадових осіб органів товариства існує конфлікт інтересів. Такий порядок повинен щонайменше передбачати:

а) особа, в якої є конфлікт інтересів, повинна своєчасно повідомити про це наглядову раду;

б) рішення (правочин) повинно бути ухвалено більшістю членів наглядової ради;

в) особа, в якої є конфлікт інтересів, не може брати участі ні в обговоренні, ні в голосуванні  стосовно прийняття рішення (укладання правочину);

г) правочини, стосовно яких у посадових осіб органів товариства існує конфлікт інтересів, повинні укладатись на справедливих умовах та за справедливими цінами.

       Конфлікт інтересів - це розбіжність між особистими інтересами посадової особи або її пов’язаних осіб та її посадовими (професійними) обов’язками діяти у найкращих інтересах товариства. Конфлікт інтересів може, зокрема, виникати, якщо посадова особа чи її пов’язана особа є стороною договору з товариством, бере участь в укладанні та виконанні договору як представник або посередник, отримує винагороду від товариства або від особи, яка є стороною договору тощо.

        Наявність у товаристві відповідного порядку прийняття рішень (укладання правочинів), стосовно яких у посадових осіб органів товариства є конфлікт інтересів, та дотримання його посадовими особами має сприяти об’єктивному, прозорому, справедливому прийняттю рішень (укладанню правочинів) в інтересах усіх акціонерів та товариства. Умови та вартість предмету правочину мають бути справедливими, тобто такими, за яких правочин було б укладено на відкритому конкурентному ринку між обізнаними щодо його предмету та незалежними одна від одної сторонами, які жодним чином непримушені до укладення правочину та керуються при цьому виключно власними інтересами.

        Посадові особи органів товариства не повинні використовувати у власних інтересах ділові можливості товариства. Під діловими можливостями товариства маються на увазі будь-які ділові зв’язки товариства, всі належні товариству майнові та немайнові права, ділові пропозиції товариству від третіх осіб. Прикладом такого порушення є використання посадовою особою у власних інтересах ділової пропозиції, яка пропонувалася товариству і про яку посадовій особі стало відомо завдяки займаній нею посаді.

         Протягом перебування на посаді посадові особи органів товариства не повинні засновувати або брати участь у підприємствах (бути власниками або співвласниками), які конкурують із товариством, та будь-яким іншим чином можуть конкурувати з товариством. Члени виконавчого органу не повинні поєднувати роботу в товаристві з будь-якою іншою підприємницькою діяльністю, крім випадків схвалення такої діяльності наглядовою радою.

      Політика товариства стосовно надання позик посадовим особам органів товариства повинна бути чітко визначена у внутрішніх документах товариства. Рішення про надання позик посадовим особам товариства повинні прийматись наглядовою радою, а інформація про такі правочини

повинна розкриватись акціонерам товариства.

      Посадові особи повинні відшкодовувати збитки, завдані товариству внаслідок невиконання або неналежного виконання ними свого обов’язку діяти добросовісно та розумно в найкращих інтересах товариства. Відповідні положення про відповідальність посадових осіб повинні передбачатися цивільно-правовими або трудовими договорами, що укладаються між товариством та посадовими особами.

      У цивільно-правових договорах та трудових контрактах, що укладаються між товариством та посадовими особами органів товариства, доцільно передбачати дієві засоби відповідальності таких осіб за заподіяння товариству шкоди внаслідок невиконання чи неналежного виконання ними свого обов’язку діяти добросовісно та розумно в найкращих інтересах товариства.

       При з’ясуванні кожного спірного випадку товариству потрібно враховувати правила нормального підприємницького ризику при прийнятті відповідальних рішень. З метою уникнення надмірної перестороги з боку посадових осіб органів товариства вчиняти відповідальні дії товариству доцільно розглянути можливість страхування відповідальності посадових осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                      СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Конституція України  // ВВР. – 1996. - № 30. Ст. 141.

2.Господарський кодекс  України // ВВР. – 2003. № 18-22

3. Цивільний кодекс України  // ВВР. 2003. - №40-44

4. Закон України «Про  акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року // ВВР. – 2008. - №  50-51

5. Довгань Л.Є., Пастухова В.В., Савчук Л.М. Корпоративне управління. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2007. - 180 с.

6. Корпоративне управління: Наук.-метод. рек. щодо вивч. дисципліни / Л.В. Балабанова, Л.А. Лутай, В.В. Лисевич - Донецьк: ДонДУЕТ, 2005.- 132 с.

7. Козаченко А.В., Воронкова А.Е. Корпоративне керування: Підручник. - К.: Либра, 2004. - 368 с.

8. Євтушевський В.А., Ковальська К.В. Стратегія корпоративного управління К.: Знання, 2007. -287 с.

9. Євтушевський В.А. Корпоративне управління. Підручник. - К.: Знання, 2006.- 406 с.

10. Кукура С.П. Теория корпоративного управления. – М.2004.

11.Практика корпоративного управління в Україні 2003: Аналітичний звіт за результатами дослідження. Автори дослідження: Ігор Кітела та Олег Кіняєв/ Міжнародна Фінансова Корпорація,2004.