Нормування праці

Міністерство освіти і  науки,молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра правознавства

 

 

 

Реферат на тему:

«Нормування праці»

 

 

 

 

Студентки 1 курсу 4 групи

                Факультету рестранно-готельного 

                                                                  та туристичного бізнесу

Пузирьової Ольги

                                                                  Перевірив: Сухацький Р.П. 

                                                                  (кандидат історичних наук)

 

 

 

 

Київ,2012

ЗМІСТ

      Вступ

1. Сутність і значення нормування праці
2. Об’єкти нормування праці
3. Система нормативів і норм праці
4. Методи та принципи нормування найпоширеніших виробничих процесів
5. Статті Кодексу законів про працю,що регулюють нормування праці

Висновок

Cписок використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Доцільність і ефективність будь-якої суспільної праці та суспільного  виробництва забезпечується насамперед його раціональною організацією. Раціональна  організація праці перш за все  вимагає чітко визначених витрат усіх видів ресурсів, що витрачаються у виробництві: живої праці, сировини, енергії, фінансів тощо. Першим кроком на шляху оптимізації витрачання виробничих ресурсів є нормування праці.

Актуальність вибраної теми обумовлена тим, що підприємствам,організаціям, фірмам та іншим закладам виробничого і невиробничого характеру незалежно від форм власності, надані права самостійного рішення питань по організації, нормуванню і оплаті праці. За рахунок результатів своєї праці підприємства повинні покривати поточні виробничі витрати, у тому числі і на оплату праці, здійснювати вкладення на розширення і реконструкцію виробництва, забезпечувати соціальний розвиток, виконувати зобов'язання перед бюджетом, банками і іншими органами. Тому тема моєї роботи актуальна на сьогодні. Необхідно не забувати про основи нормування праці, але при цьому покращувати їх згідно з прогресивними змінами, які відбуваються в економіці. Метою даної роботи є визначення таких понять, як нормування праці, розкрити його значення, принципи, основні методи нормування праці,ознайомитись за статтями Кодексу законів про працю,що регулюють нормування праці.

Основні завдання дослідження:

1. визначити загальну характеристику процесу нормування праці;
2. дослідити основні методи та принципи нормування праці.

Об'єктом дослідження являється нормування праці.                                Предметом дослідження являється сукупність методів комплексного нормування праці.

 

1. Сутність і значення нормування праці

Суттю нормування праці вважається визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу при проектуванні раціональних трудових процесів та встановленні прогресивних, науково обґрунтованих норм праці  чи проектування та практичне запровадження  комплексу заходів щодо підвищення загальної результативності праці.

В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з  управління підприємством, спрямований  на встановлення оптимальних співвідношень  між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників  різних груп та кількістю одиниць  обладнання.

Можна також погодитися з  Прокопенко В. І., який вказує, що нормуванням  праці прийнято називати встановлення норм часу на виконання певних робіт  або розмірів виробітку в тоннах, кубометрах, штуках на одиницю часу. Важливим є також уточнення про  те, що нормування праці включає  в себе визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і колективами працівників (бригадами).

Нормування праці виконує  низку важливих функцій, серед яких слід окремо виділити те, що воно виступає одним із основних елементів організації  заробітної плати, яка ґрунтується, зокрема, на необхідності точного визначення міри праці. Причому будучи мірою  праці, норми праці (перш за все норми  витрат робочого часу) одночасно виступають і як міра винагороди за працю. До речі, саме такий тісний зв'язок між нормами  праці і заробітною платою дає  змогу окремим вченим стверджувати, що норми праці не є самостійним  інститутом від інституту заробітної плати.

Крім цього, варто звернути увагу на те, що п. 3.15 Рекомендації щодо нормування праці в галузях народного  господарства рекомендовано у колективних  договорах визначати взаємні  обов'язки роботодавця та працівників  щодо зниження трудомісткості продукції, підвищення рівня нормування, нормованих завдань, своєчасного перегляду застарілих та помилково встановлених норм праці.

Згідно зі ст. 85 КЗпП для  нормування праці використовуються норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності. При цьому:

а) норма часу — це розмір витрат робочого часу, встановлений для  виконання одиниці роботи працівником  або групою працівників (наприклад, бригадою) відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних  умовах;

б) норма виробітку —  це встановлений обсяг роботи (кількість  одиниць продукції), який працівник  чи група працівників відповідної  кваліфікації повинні виконати (виготовити, перевезти тощо) за одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних  умовах;

в) норма обслуговування — це кількість виробничих об'єктів (одиниць обладнання, робочих місць, об'єктів тощо), які працівник  чи група працівників (наприклад, бригада) певної кваліфікації повинні обслужити  протягом одиниці робочого часу у  певних організаційно-технічних умовах. Норми обслуговування призначаються  для нормування праці працівників, зайнятих обслуговуванням устаткування, виробничої площі, робочих місць  тощо. Різновидом норм обслуговування є норма управління, що визначає чисельність працівників, підпорядкованих  одному керівникові;

г) норма (норматив) чисельності  — це встановлена чисельність  працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання  конкретних виробничих, управлінських  функцій або обсягів робіт. За нормами (нормативами) чисельності  визначаються також витрати праці  за професіями, спеціальностями, групами  або видами робіт, окремими функціями, в цілому по підприємству або цеху, його структурному підрозділу.

У цілому можна зазначити, що норма часу відображає тривалість часу, протягом якого виконувалась праця, а норми виробітку, обслуговування та чисельності пов'язані у першу  чергу з інтенсивністю праці.

Статтею 88 КЗпП України передбачено, що норми виробітку (норми часу) і  норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими  вважаються:

• справний стан машин, верстатів і пристроїв;
• належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання;
• вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення;
• своєчасне забезпечення технічною документацією;
• здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників, тощо).

Норми виробітку та норми  часу разом з тарифними ставками (окладами) та встановленими розрядами  робіт використовуються для визначення розцінок при відрядній оплаті праці. Згідно зі ст. 90 КЗпП України відрядна розцінка визначається діленням погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена  також множенням погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду  роботи, що виконується, на встановлену  норму часу в годинах або днях .

Крім цього, згідно зі ст. 92 КЗпП України при погодинній оплаті працівникам встановлюються нормовані  завдання на основі зазначених вище видів  норм праці. При цьому нормоване  завдання — це встановлений обсяг  роботи, який працівник або група  працівників (наприклад, бригада) повинні  виконати за робочу зміну, робочий місяць (відповідно змінне чи місячне нормоване завдання) або за іншу одиницю робочого часу на погодинно оплачуваних роботах.

Норми праці встановлюються на окрему операцію (операційна норма) та взаємопов'язану групу операцій, кінцевий комплекс робіт (укрупнена  та комплексна норма). Ступінь диференціації  норм визначається типом та масштабом  виробництва, особливостями вироблюваної продукції, формами організації  праці. Укрупнені норми встановлюються на планово-облікову одиницю продукції (робіт), як правило, на кінцевий вибір (вузол, бригадокомплект, технічно відокремлений  переділ, обсяг сільськогосподарських  робіт, етап або об'єкт будівництва). Вони застосовуються, як правило, в  умовах колективних форм організації  та оплати праці.[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Об’єкти нормування праці

 

Різноманітність видів трудової діяльності людей обумовлює різноманітність  об'єктів нормування праці. Найширше узагальнення дозволяє виділити дві  форми витрат праці: витрати робочого часу та витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цього виділяємо і дві групи  об'єктів нормування праці: 1) ті, що характеризуються переважно витратами  робочого часу; 2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої  сили.

Універсальною мірою праці  і найширше вживаним об'єктом її нормування є робочий час. Він  нормується на різних рівнях і різними  видами норм. На державно-правовому  рівні робочий час нормується, з одного боку, для забезпечення певної кількості праці, необхідної суспільству для його нормальної життєдіяльності, а з іншого —  для дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинок і всебічний  розвиток (що передбачає наявність  вільного часу). В Україні така норма  робочого часу встановлюється відносно робочого тижня і становить 40 годин  при нормальних умовах праці. В законодавчому  порядку норма робочого часу скорочується при роботі в шкідливих умовах, а також для певних категорій  працівників (неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагітні жінки).

На мікроекономічному  рівні нормування робочого часу набуває  вигляду встановлення норми часу на здійснення конкретних виробничих операцій. Для цього застосовується аналіз трудової структури виробничої операції за окремими мікроелементами (трудовими прийомами, трудовими  діями, трудовими рухами)

Своєрідною формою нормування робочого часу є встановлення необхідної чисельності персоналу, В цьому  випадку нормується також робочий  час, тільки не одного, а кількісно  визначеної групи працівників.

Детальніше нормування робочого часу буде розглянуто в наступному параграфі.

До другої групи об'єктів  нормування праці належать встановлення обсягу роботи, зони обслуговування, а  також норм витрат фізичної та нервової енергії.

При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у вигляді  нормованого завдання, як правило, у  натуральних показниках, на зміну, місяць, навчальний рік тощо.

У промисловості поширеним  об'єктом нормування праці є зона обслуговування. Вона визначається кількістю  засобів виробництва, ефективну  роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.

Витрати фізичної і нервової енергії працівників найменш  досліджені з-поміж усіх інших об'єктів  нормування. Вони можуть характеризуватися  темпом роботи, мірою зайнятості працівників  протягом робочого часу, показниками  втомленості тощо. З існуючих нормативних  матеріалів для характеристики цих  показників найбільше підходять  норми тяжкості праці (під якою розуміємо  сумарний вплив всіх факторів трудового  процесу на організм людини). Складовими тяжкості праці є її інтенсивність, стан виробничого середовища та ін. Норми тяжкості праці регламентують  допустимі навантаження на організм працівника і використовуються для  обґрунтування часу на відпочинок, встановлення компенсації за несприятливі умови праці тощо.

Отже, об'єкти нормування праці  дуже різноманітні й складні. Вони вимагають  застосування складних і трудомістких методів аналізу для встановлення науково обґрунтованих норм. [2,п.7.4]

 

 

 

3. Система нормативів і норм праці

Величезна різноманітність  трудових процесів та умов їх виконання  потребує забезпечити більш-менш рівну  інтенсивність праці на різних за змістом та складністю роботах. Це можливо  лише за визначення норм праці на єдиній нормативній базі. Така нормативна база складається з універсальних  нормативних матеріалів, що розробляються  науково-дослідними установами для  використання на різних підприємствах  при проектуванні норм затрат праці  на конкретні роботи.

Нормативні матеріали  — це комплекс довідкової інформації,

необхідної для визначення норм затрат праці для конкретних трудових

процесів аналітично-розрахунковим  методом.   

Різноманітність трудових процесів зумовлює необхідність існування величезної кількості нормативних матеріалів. Їх класифікують за різними ознаками. За призначенням і сферою використання розрізняють загальнопромислові, галузеві та місцеві нормативи, за мірою укрупнення — диференційовані та укрупнені  та інші.