Ерусалим

 Людям із слабкими  нервами не варто входити в  "Дитячий меморіал", де в  дзеркальних стінах довгого коридору, з глибини якого звучить мелодія  і чується голос, що перераховує  дитячі імена, відбиваються, засвічені  на згадку про загиблих дітей,  вогні тисяч свічок. Не забуті  в меморіальному комплексі, і  всі ті, хто рятував євреїв  в ті страшні роки - уздовж алеї, ведучої до парку, на згадку  про них посаджені дерева.

     "Архітектурним  заповідником" є і простір за  кріпосними стінами Старого міста,  де кільцем малися в своєму  розпорядженні, такі історичні  експонати, як: церква першого  Пречистого, гробниця Авессалома, гробниця Ясона (II в. до н.е. ), найбільша в Єрусалимі Велика синагога (1982 р.

) готель "Сім арок", лікарня "Серпня Вікторія", гора Ськопус, з майданчиком для огляду університетський комплекс, музей Рокфеллера, площа перед Дамаськими комірами, монастир "Нотр Дам де Франс", Басейн султана, церква Всіх Націй, розташована в Гефсиманськом саду, де до цих пір квітнуть вісім оливи, посаджених ще в I столітті, єврейське кладовище на Олійній горі, відоме як місце, бути похованим на якому, означає, що в Судний день воскреслий отримає Боже благословення без поневірянь.

              Кожен турист, потрапивши до Єрусалиму  обов’язково повинен побачити  Стіну Плачу. Майже три тисячі років, минуло з епохи царя Соломона, другого покоління в житті столиці. У ті часи Ковчег заповіту (в якому зберігалися сувої з божественннимі заповідями), укритий невитіюватою навісом, був встановлений на вузькій вершині високої гори. Царські архітектори, вирішуючи завдання будівництва храму в умовах гористої місцевості, виклали широку білокам’яну сходи з тисяч кам’яних монолітів, доставлених сюди з західного і південного схилів гори. Храм сяяв як оживче диво. Прекрасна споруда була збудована не у славу монарха, а як святилище Бога, здатне наблизити божественне одкровення до народу. Через кілька століть храм був зруйнований, відновлений і знову зруйнований. Але час і руйнування опинилися безсилі. Храм як і раніше займає саме святе місце для серце єврейського народу. У наші дні, символом минулого і надією на майбутнє стала Стіна плачу.

     Спочатку  вона не володіла особливою святістю. Це була всього лише оборонний мур  навколо Храмової гори. Пізніше цар  Ірод камінь за каменем перетворив її в потужну фортечний мур, надійну  опору Храмової гори. Доля творіння царя Ірода перевершила найсміливіші його очікування. Сьогодні, дві тисячі, років по тому, стіна, зведена за його наказом сльозами і потім  людей, продовжує залишатися символом надії й відродження. Втілення мрії народу, який бачить у цій стіні  своє минуле, сьогодення і майбутнє…  З часом святість цього місця  все більше зміцнювалася. Покоління  змінювали один одного, а стіна, споруджена колись для захисту від ворогів, стала духовним символом єврейського  народу. Ще не так давно Стіна  плачу була лише частиною однієї з  міських вулиць, вздовж якої стояли лавки і вдома. Ніхто не молився  біля неї. Навіть після руйнування Другого  храму віруючі воліли збиратися  у більш пишних стін східній та південній частині міста.

     І лише в XVI столітті, коли місто опинилося  під владою Османської імперії, святість Стіни для єврейського народу отримала загальне визнання. З тих  пір почалася нова ера в історії  цього місця. Стіна стала об’єктом паломництва для євреїв, які відповідно з релігійною традицією повинні  тричі в рік приходити до Єрусалимського храму.

     Дуже  гарне місце - Гора Скопус: Розташована на захід від міста. Тут у 1925 році був заснований Єврейський університет і побудована лікарня «Хадас». У ході Війни за незалежність була відрізана від Держави Ізраїль, а після Шестиденної війни знову стала законною частиною його території. Звідси відкривається чудовий вид на Єрусалим. 
 
 
 
 

     Висновки

     Узагальнюючи, можна зробити висновок, що Єрусалим – древнє, красиве місто, яке має  безліч історичних пам’яток, наскрізь «просякнуте»  релігією. Переживаючи  нелегкі часи  в минулому, місто, з допомогою його великих діячів, стало тим, чим є зараз –  столицею Ізраїлю, домівкою багатьох людей, та справжнім історичним надбанням  для вчених, археологів та істориків  з усього світу. В ході свого дослідження, я, знаходячи все нові й нові факти, не переставав дивуватися як в одному місці зосередилося стільки масштабних подій. І я здається зрозумів, чому люди кажуть, що Єрусалим – це місто  Бога. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел

http://www.edemtour.com.ua/israel/erusalim/

http://edemtour.com.ua/israel/

http://edemtour.com.ua/israel/erusalim/

http://www.meest-tour.com/index.php?id=2054

http://www.edemtour.com.ua/israel/erusalim/

http://hram.lviv.ua/a-law-is-divine/1168-car-david.html

http://www.history.vn.ua/book/kripyakevich/7.html

http://neoplan.com.ua/rasskazy/119771-CHASTICA_STAROGO_IERUSALIMA.html

http://kaira.at.ua/index/0-83

http://www.huba.ru/rdsref/type7/elem8677.html