Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Октября 2011 в 18:48, реферат
Посилення феодально-кріпосницького, національного і релігійного гніту на Україні в кінці 16-го ст. викликало загострення класових протиріч і піднесення антіфеодальної боротьби народних мас. В містах спалахували повстання бідноти. Майже все Правобережжя охопив козацько-селянський рух. Перше у 1591-93 р.р. очолював гетьман реєстрового козацтва Крихтоф Косинський.
1. ВСТУП
2. БІОГРАФІЧНІ ДАНІ
3. Початок діяльності і Борьба загонів С.Наливайка і місцевих жителів проти нападів турків і татар на українські землі
4. ПОХОДИ НАЛИВАЙКА В МОЛДАВІЮ
5. Повстання на Брацлавщині і Поділлі (кінець 1594 – 1595р. р.)
6. БОРОТЬБА СЕЛЯН І КОЗАКІВ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ НАЛИВАЙКА НА ВОЛИНІ І БІЛОРУСІ ( кінець 1595 – початок 1596 р. р. )
7. РАЗГОРТАННЯ АНТИФЕОДАЛЬНОЇ БОРОТЬБИ НА ВОЛИНІ І КИЇВЩИНІ ВЕСНОЮ 1596р.
8. ВІДСТУП ПОВСТАНЦІВ НА ЛІВОБЕРЕЖЖЯ І ЇХ ПОРАЗКА
9. СТРАТА НАЛИВАЙКА
10. ЗАКЛЮЧЕННЯ
11. СПІСОК ВИКОРИСТОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ж, звинувативши Наливайка у тому, що завів повстанців у прірву, скинули
його з гетьманства
й обрали свого ватажка Криштофа Кремпського.
Тоді Наливайко зі своїм загоном кинувся з табору, прагнучи пробитися
крізь військові
заслони. Та це йому не вдалося.
Після жахливих двох днів, протягом яких у козацької таборі було вбито до
двохсот чоловік, козаки захвилювалися. Вранці 7 червня вона зібралися на
раду, волаючи, що їм усім приходить остання година, згодилися віддати
полякам Наливайка та інших начальників, аби лише поляки випустили решту
на волю. Наливайко зібрав своїх прибічників і хотів утекти, але
вискочити було неможливо. Цілий день вирував табір, доки, нарешті, до
вечора зробилася міжусобиця. Наливайко відстрілювався від своїх
побратімів, захищаючи життя. Шум досяг поляків. Дізнавшись, у чому
справа, пішли на
приступ... раптом козаки дають знати,
що все буде, як
ати, що все буде, як
вони хочуть, Наливайка осилили, схопили й привели зв'язаним до
Жолкевського...
Разом з Наливайкам було схоплено і його найближчих соратників — Шаулу і
Шостака, кількох
інших старшин.
8 червня 1596 р. повстанці, повіривши Жолкевському, припинили опір і
вийшли окопів, та на них раптово напали жовніри й почалося жорстоке
знищення безоружних, знесилених людей. Польський історик Бельський
писав, що «на протязі милі чи більше труп лежав на трупі, бо всього у
таборі з черню
і з жінками їх було до десяти тисяч».
Все ж таки більш ніж півтори тисячам на чолі з Кремпським вдалося
пробитися крізь ряди польського війська й відійти на Запорожжя.
Полонених ватажків відвезли до Варшави й одразу ж стратили. Наливайка
протримали у в'язниці близько року. Страшенно знущалися, безперервно
піддавали катуванню — пекли розжареним залізом, тримали на холоді, не
давали їсти й спати. Так тривало аж до відкриття сейму. Про страту
Наливайка історичні джерела розповідають по-різному. Бельський у своїй
хроніці свідчить, що йому відрубали голову, а потім четвертували тіло «й
рознесли члени на показ і поругання». Інший сучасник подій, Янчинський,
писав, що Наливайка посадили верхи на розжареного заяізпого коня й
увінчали розжареним залізним обручем. Свідчать і таке, що аачебто його
помістили у мідного бика, якого розжарювали вогнем, й чутно було крик
Наливайка, потім
полум'я охопило всю постать
повстанського ватажка.
Та як би не писали про цю смерть, по всьому видно, що вигадала
Наливайкові шляхта
кару якнайжорстокішу, аби настрахати
інших.
Будучи першим широким спільним виступом селянства, козацтва і міських
низів, повстання під проводом Северина Наливайка стало важливою віхою в
їсторії українського народу.