Радянсько-німецький договір про ненапад

  Ситуація змінилася після обнародування 24 липня японсько-британської угоди, "пакту Арита - Крейгі". Для Берліна цей пакт став неприємною дипломатичною поразкою: використати Японію для відвернення Великобританії від європейських подій ставало неможливим. А це, у свою чергу, зменшувало шанси Німеччини добитися міжнародною ізоляції Польщі. Для Радянського Союзу укладення британської угоди з членом Антикомінтернівського пакту, війська якого якраз в цей час билися з частиною Червоної Армії, стало свідоцтвом небажання Великобританії укладати угоду з СРСР і її готовності до нового "Мюнхена".

  "Пакт Ариты - Крейги" розв'язував руки Великобританії для активнішого втручання в європейські справи. Чи прийме Лондон участь в германо-польском конфлікті? Для Берліна це питання ставало принципово важливим. Для його вирішення Германію впродовж місяця наполегливо зондувала Лондон: 7, 11, 21 серпня. Одночасно були активізовані контакти з Москвою: 2, 3, 10, 15 і 21 серпня. Варіанту було два: або

отримати гарантії невтручання в конфлікт від Великобританії, або компенсувати загрозу можливого британського втручання угодою з Москвою.

  21 серпня Лондону було запропоновано прийняти 23 серпня для переговорів Геринга, а Москві - Ріббентропа для підписання пакту про ненапад. Згодою відповіли і Лондон, і Москва.75 Гітлер вибрав Москву, відмінивши політ візит Геринга в Лондон. Нацистський лідер рахував

своїх колишніх партнерів по Мюнхенській змові "жалюгідними черв'яками" і був упевнений, що після краху планів по укладенню радянського для англо-франко союзу Великобританія не зважитися на втручання в польський конфлікт. А радянсько-німецька угода можливість

створення нової Антанти ховала гарантовано. Зміст договору між Москвою і Берліном був не важливо - важливий був сам факт цього договору, який, за думкою Гітлера, повинен був вплинути на Лондон. Гітлер був такий упевнений у своїх викладеннях, що вже 22 серпня

(Ріббентроп ще тільки летів в Москву) віддав наказ про напад на Польщу 26 серпня.

  Німецькі війська вже були готові до нападу, коли 25 серпня стало відомо про підписання польсько-британського договору про взаємодопомогу. Для Берліна це був серйозний удар: виходило, що Лондон все-таки збирається вступати за Варшаву. Наказ про напад

на Польщу був скасований, після чого послідувала нова серія дипломатичних контактів між Берліном і Лондоном. Ситуація прояснилося, коли Лондон передав через Муссоліні у Берлін інформацію про те, що "якщо врегулювання нинішньої кризи обмежиться поверненням Данцига і ділянок "коридору" Німеччини те, як нам здається, можна знайти, в межах розумного періоду часу, рішення без війни".

  Для нацистського керівництва ця інформація стала свідоцтвом готовності Великобританії до нового "Мюнхену". 28 серпня Гітлер віддав наказ про напад на Польщу 1 вересня. Начальник генерального штабу сухопутних військ генерал Франц Гальдер записав у щоденнику: "Англія, можливо, прийме наші пропозиції. Польща, мабуть, ні. Розкол"!

  Таким чином, твердження про те, що саме укладення радянсько-німецького договору про ненапад зумовило агресію Німеччини проти Польщі, не відповідає дійсності. Принципове рішення про агресію було прийняте у Берліні до підписання "пакту Молотова-Ріббентропа". Що ж до остаточного рішення про напад на Польщу, те укладення договору вплинуло на це значно менше, чим отримана 28 серпня інформація з Лондона, представлена у Берліні як свідоцтво потенційної готовності Великобританії до нової змови. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури:

Дюков А. Р. «Пакт Молотова-Риббентропа» в вопросах и ответах. М.: Фонд «Историческая память», 2009