Статус глави держави в зарубіжних країнах

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Харківський національний університет внутрішніх справ

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

 

 

з дисципліни «Державне право зарубіжних країн»

 

Тема  №6 «Статус глави держави в зарубіжних країнах»

 

 

 

 

 

 

Виконав:

слухач 3-го курсу

Лісаченко Андрій Володимирович

 

 

 

 

 

 

Харків - 2011

 

План

 

 

 

 

 

Вступ

 

Глави держав у зарубіжних країнах в основному мають  ідентичні повноваження, хоча в кожній країні є свої особливості. В області державного управління повноваження глави держави невеликі навіть формально, на практиці ж вони виглядають ще скромніше. Конституції всіх парламентарних країн наділяють главу держави правом участі у формуванні уряду. На практиці ж роль глави держави у формуванні уряду носить чисто номінальний характер.

Повноваження глави  держави як верховного головнокомандуючого  практично являють собою почесну  прерогативу. Важливе місце в  повноваженнях глави держави  займає право оголошення надзвичайного  стану на території всієї країни або частини її. У законодавчій області повноваження глави держави досить великі. Він має права, що дозволяють йому в разі потреби активно впливати на парламент.

Глава держави скликає  парламент на чергові і надзвичайні  сесії, може перервати за певних умов сесію парламенту. Найважливішим знаряддям у руках глави держави є право розпуску нижньої палати (дуже рідко обох палат) парламенту. У випадку розпуску парламенту або закінчення терміну його повноважень глава держави призначає позачергові або чергові вибори. У ряді випадків президенту чи монарху дається в обмеженій формі право законодавчої ініціативи, що звичайно здійснюється ними у вигляді послань. Конституційна теорія в ряді зарубіжних держав розглядає главу держави як неодмінного учасника законодавчого процесу: законопроект одержує силу тільки тоді, коли він санкціонується главою держави. Відмовлення дати санкцію - вето, спричиняє ряд серйозних правових наслідків. До повноважень глави держави в області законодавчої відноситься також його право призначати в деяких країнах членів верхніх, а іноді і нижніх палат парламенту.

 

 

1. Глава держави: поняття, види та роль в державному механізмі зарубіжних країн.

1.1. Поняття глави держави.

 

Глава держави – це особа, що займає найважливіший пост у країні, юридично перше місце.

Глава держави – це особа, яка займає формально вище місце в структурі державних  інститутів і водночас здійснює функції  представництва самої держави в  цілому.

Глава держави – це посадова особа чи орган, який займає верховне місце в системі органів держави, є найвищим представником країни на її території та поза її межами, символ єдності нації і держави

Л.М. Ентін вважав, що глава  держави – це офіційна особа (орган), що займає, як правило, формально вище місце в ієрархії державних інститутів і здійснює верховне представництво країни у внутрішньополітичному житті й у відносинах з іншими державами.

В.А. Стародубський давав  більш лаконічне визначення глави  держави. На його думку, глава держави  – це орган, що представляє державу  в міжнародних відносинах і здійснює вищі державні акти.

А.А. Мішин не висловлювався  конкретно від свого імені, хто  такий і що таке глава держави. Він зазначав, що найчастіше глава  держави розглядається як носій  виконавчої влади і вищий представник  держави у сфері міжнародних відносин. Він також писав, що глава держави очолює всю державну машину, володіє, за буквою конституції, великими повноваженнями й наділений такими якостями, як невідповідальність, незмінюваність і нейтральність.

A.M. Осавелюк, досить лаконічно й найбільш точно визначає поняття глави держави. Це посадова особа або орган, що займає вище місце в системі органів держави, вищий її представник усередині й поза країною, символ єдності нації, держави (народу і держави).

1.2. Глава держави: види. 

 

В якості глави держави можуть виступати:

1. Спадковий монарх (король, цар, імператор, султан, шах, герцог, великий герцог і т.д.):

• у країнах з монархічною формою правління;

• монарх має право на особливий титул, кий носить лише одна особа в державі, право на особливі ритуали і титули влади, право на утримання з бюджету, в тому числі на утримання свого королівського двору, в багатьох країнах монархи не платять податків;
• влада монарха юридично вважається непохідною від будь-якого іншого органу;
• монарх здійснює свою державну владу за власним правом і вважається джерелом всієї державної влади (суверен);
• ця прерогатива монарха пронизує все державне управління, тобто, жоден акт державної влади не здійснюється проти або мимо влади монарха;
• в деяких країнах монарх фактично обмежений у здійсненні влади в державі, це зокрема стосується парламентських монархій, тобто монарх є лише символом держави, який не має реальних повноважень;
• рідко, але зустрічаються інститути виборного монарха, який обирається на певний строк (Малайзія, ОАЕ).

2. Виборний президент:

• це є посадова особа, яка законно обіймає цю посаду протягом певного терміну, обрана на прямих чи непрямих виборах;
• на пост глави держави може бути обраним будь-який громадянин, який відповідає встановленим в конституції і законі вимогам;
• відомий інститут пожиттєвого президентства, але це виняток із загального правила.

3. Колегіальний орган:

• главою держави може бути не лише одна особа, оскільки, наприклад у Швейцарії функції глави держави і уряду здійснює Федеральна Рада Швейцарії, яка складається із 7 чоловік, які обираються на 4 роки. Головує на Федеральних зборах Швейцарії Президент, який обирається з числа 7-ми членів Федеральної Ради на 1 рік.

4. Глава держави за сумісництвом:

• таку функцію виконує, наприклад, глава уряду в – прем’єр-міністр в землях ФРН.

5. Генерал губернатор:

• прерогативи глави держави можуть здійснюватися посадовими особами, які діють від імені монарха в одній із держав, що входять в унію (наприклад в Австралії, Новій Зеландії, які утворюють унію із Великобританією, ці функції виконує генерал-губернатор і лейтенант-губернатор, які призначаються монархом за рішенням парламенту кожної із цих держав);
• тобто він представляє монарха і, таким чином, «ніби являється» главою держави з певними застереженнями.

6. Узурпатор:

• особо, яка здійснює функції глави держави без правових на це основ чи в силу свавільних основ;
• як правило ними виступають військові, які очолюють військовий переворот та проголошують себе верховним начальником, главою держави.

7. Племінний вождь:

• э главою держави легально, за традицією народу.
• функції глави держави при спадкуванні престолу чи під час тимчасової недієздатності монарха можуть бути передані регенту чи регентській раді.

 

1.3. Місце, роль і функції глави держави в державному механізмі зарубіжних країн.

 

Глава держави - це конституційний орган і одночасно вища посадова особа держави, що представляє державу зовні й усередині країни, символ державності народу. У різних країнах глава держави відповідно до їхніх конституцій розглядається або як невід'ємна складова частина парламенту, тобто законодавчої влади, оскільки без його підпису закон недійсний (монарх у Великобританії, президент в Індії), або як глава виконавчої влади й одночасно глава держави (Єгипет, США), або як особа, яка є тільки главою держави і яка не входить в яку-небудь гілку влади (Німеччина, Італія). Він може бути символом державності, як монарх у Японії, владним арбітром стосовно інших інститутів держави, як президент Франції, одноособовим володарем (Оман, Саудівська Аравія).

Глава держави буває одноособовим і колегіальним. У першому випадку це монарх або президент, у другому - постійно діючий орган парламенту, що ним обирається. У минулому це були президії вищих представницьких органів, постійні комітети, державні ради в країнах тоталітарного соціалізму - у СРСР, Болгарії, Угорщини, Польщі й ін. У даний час подібним органом є Державна рада на Кубі, де немає президента (по конституції глава держави - голова Державної ради). У Китаї по конституції главою держави є голова, що обирається парламентом, республіки, але багато функцій глави держави він виконує разом з Постійним комітетом парламенту, а деякі такі функції здійснює сам Постійний комітет. В Ірані ці повноваження розділені між Керівником держави, що обирається особливим образом з вищих духовних осіб - мусульман, і президентом республіки. У Швейцарії функції глави держави здійснює уряд, а президент обирається парламентом на один рік і істотні повноваження не має. В ОАЕ існує «колективний монарх», у Малайзії - виборний монарх.

У багатьох країнах британської Співдружності (Австралія, Канада й ін.) повноваження глави держави належать британському монарху, але здійснює їх генерал-губернатор - його представник. Він затверджується монархом за рекомендацією місцевого уряду, а в Папуа-Новій Гвінеї обирається парламентом. Після військових переворотів функції глави держави звичайно належать хунті (військовій, революційній раді) і що обирається або призначуваному нею президенту. Так було в багатьох країнах Латинської Америки, Африки, Азії.

Іноді керівник хунти сам проголошує себе президентом. При колегіальній формі президентури основні повноваження глави держави здійснюються колегією, а менш значні, церемоніальні (наприклад, прийом вірчих грамот іноземних дипломатичних представників) - головою колегії або його заступником. 

Зовнішньополітичні повноваження глави держави конституціями  зарубіжних країн визначаються приблизно  однаково, хоча є цілий ряд подробиць  і деталей чисто національного  характеру. Отже:

• глава держави є вищим представником країни в сфері зовнішніх відносин;
• глава держави призначає послів, посланників і інших дипломатичних агентів;
• він приймає дипломатичних представників іноземних держав;
• главі держави надане право ведення міжнародних переговорів;
• він укладає і ратифікує згоди парламенту - міжнародні договори й угоди;
• конституції багатьох країн надають главі держави право оголошення війни і укладання миру, хоча, як правило, для цього потрібна санкція парламенту;
• глава держави звичайно має також право помилування, зм'якшення або заміни покарання, зміни вироку; право нагородження орденами, медалями й іншими знаками відмінностей; право присвоєння почесних звань і титулів;
• глава держави відіграє найважливішу роль у різного роду церемоніях і святах;
• конституції зарубіжних держав наділяють главу держави властивістю безвідповідальності, юридичним вираженням якого є інститут контрасигнатури. Інститут контрасигнатури є юридичним оформленням обмеження повноважень глави держави. Розрив між юридичним і фактичним положенням розділу держави характерний для всіх парламентарних країн.

 

2. Глава держави – монарх.

 

Посада глави держави  є практично в усіх зарубіжних країнах. Це – найвища, зазвичай, одноосібна посада в державі. У дуже рідких випадках замість одноосібного глави держави може діяти колегіальний орган – так званий „колективний глава держави” (відомі з історії тріумвірати стародавнього Риму, Директорія у Франції кінця ХVІІІ століття). У наш час “колективний глава держави” – державна рада – існує в Республіці Куба; немає одноосібного глави держави й у Швейцарії: його місце займає колегіальний орган – Федеральна рада, яка обирається парламентом – Національною радою та водночас є урядом – вищим органом виконавчої влади.

Глава держави в сучасному світі  – це монарх у монархії або президент  у республіці, головна відмінність між ними - у порядку заміщення  посту глави держави.

Поняття “монарх” є збірковим, причому  в жодній монархії воно „монарх” для  визначення глави держави практично  не використовується. Монарха, зазвичай, величають за його титулом. У більшості  сучасних країн монархи титулуються королями (у Великобританії, Данії, Нідерландах – королева), а самі монархії називаються королівствами. Це, насамперед, - всі європейські монархії, за винятком Люксембургу, Ліхтенштейну, Монако, Ватикану. (Люксембург офіційно називається Велике Герцогство Люксембург, а його монарх має титул Великого Герцога; Ліхтенштейн та Монако – князівства, монарх у них - відповідно князь, у Ватикані  монархом є Папа Римський. Королем називаються монархи в Йорданії, Саудівській Аравії, Марокко, Непалі та інших монархіях, еміром  - в ОАЕ, султаном – в Омані, імператором – в Японії).