Статус глави держави в зарубіжних країнах

Висновок

Істотним важелем у  механізмі державного управління суспільства  зарубіжних країн є глава держави. Він очолює всю систему органів  влади и управління, і юридично йому в цій системі належить першорядне місце. У більшості зарубіжних країн функції глави держави доручаються одноособовому органу. Залежно від форми правління — це або президент, або монарх. Щодо народів, які живуть у державах з монархічною формою правління, то вони називають себе підданими його величності короля, імператора, шейха і т. ін., а з республіканською — громадянами.

Державне право зарубіжних країн розглядає звичайно главу  держави як носія вищої виконавчої влади, а також як вищого представника держави у сфері міжнародних  відносин.

Однак між тими значними повноваженнями, якими наділяється  глава держави Конституцією, і  тією реальною роллю, яку він відіграє у суспільно-політичному житті  конкретної країни, нерідко існує  розрив. Останній залежить від багатьох чинників, насамперед від форми правління, політичного режиму і соціально-політичного становища у країні, від історичного етапу й рівня соціально-економічного розвитку країни, від того становища, яке займає глава держави у діловому світі своєї країни, а у президентів — й від порядку їх обрання

Таким чином, глава держави наділяється  згідно з нормами державного права  зарубіжних країн досить широкими повноваженнями, особливо у президентських і напівпрезидентських  республіках і дуалістичних монархіях. У парламентарних державах їх повноваження менш широкі й обмежуються активною урядовою діяльністю. Порядок обрання глави держави визначаються відповідними конституційними нормами.

Список використаної літератури:

1. Аверьянов В.Б. Организация государственного управлення, структурно-функциональньїй аспект. — К., 1985;
2. Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика. Наукова доповідь. -К., 1999;
3. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – Тернопіль: Астон, 2003;
4. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / сост. Проф. В.В. Маклаков. – 4-е изд. – М.: Волтерс Клувер, 2003;
5. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для ВУЗов / под ред. М.В.Баглая, Ю.И.Лейбо, Л.М.Энтина.- М.: Норма, 2004;
6. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О.Ріяка (керівник авт.кол.). – К.: Юрінком Інтер, 2002;
7. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України від 13 липня 1996 року;
8. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. Частина 1. - К.: 1998;
9. Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. — X., 1998;
10. Современные зарубежные конституции. Сборник документов по конституционному праву зарубежных стран.- Москва, 1996;
11. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. – 3-е изд., М.: Юрист, 2003;
12. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. К.: Програма Л, 1995;
13. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник 15-е стереотипне видання. – К.: АртЕк, 2002.