Суспільний та державний лад Київської Руси в історичній спадщин

Підкресливши особливість місця, що займає християнство в культурній еволюції Русі, М.Грушевський зазначає, що завдяки діяльності князів Володимира і Ярослава організація церкви на українських землях була майже завершена. Одночасно вчений вказує, що князі і бояре не визнавали обмежень, що накладаються єтикою християнства ані в своєму житті, ані в своїй політиці. Християнська проповідь, на думку вченого, могла стати причиною ліквідації такого інституту, як челядь. Церква Русі володіла, як доводить історик, потужною територіальною організацією: в великих містах засновані були кафедри, монастирі, але відомостей про те, за рахунок чого ця розгалужена структура утримувалася, М.Грушевський наводить мало: десятина, дари багатих людей, церковна власність, плата за відправлення церковних служб, плата за посвячення у сан диякона, священика, єпископа. Вчений доводить активну взаємодію між церковною та світською владами, звертає увагу на збірки правних норм, якими керувалася церква Русі. Дисертант зазначає, що взаємодія церкви і держави не була процесом, вичерпаним в період існування Київської Русі. Це - проблема, вирішення окремих аспектів якої супроводжувало східних слов’ян і тоді, коли Київська Русь стала надбанням билін, легенд і переказів, коли князі і їх діяльність набули ореолу традиції. 

       У висновках викладено основні  положення і результати наукового  дослідження, які зводяться до слідуючого: 

       -        Незважаючи на оглядовість віддзеркалення ряду важливих для фахівців моментів, вченому в своїх працях вдалося довести, що в житті та діяльності людських спільнот немає нічого малозначного, що неувага до певних передумов і сигналів здатна серйозно ускладнити і уповільнити просування суспільства та його організаційно-управлінських структур по шляху прогресу. 

       - М.Грушевський розкрив перед  нами не однозначно стабільний, а перехідний період - крок від  додержавного життя до життя  в умовах існування чітко відокремленої  від більшості народу державної системи управління і влади. Вчений вказав на втрату багатьох демократичних ідеалів, на те, що в нових умовах реальність мало сумісна з моральними і етичними настановами, під владою яких люди Русі жили сторіччями. 

       - Історик показав, що насправді  стрибка з додержавності до  розвиненої державності не було. Мав місце складний і тривалий  перехід, весь потенціал і можливості якого так і не були реалізовані в епоху Київської Русі. Вчений далекій від крайніх безапеляційних оцінок будь якого факту або явища. 

       - М.Грушевський мало приділяє  уваги проблемам готовності державної  влади Русі на рівних конкурувати з такою державною структурою, якою була візантійська. Вчений не приділяє місця аналізу повноти сприйняття Руссю світового досвіду державної організації і показує практику життя з мінімальним теоретичним аналізом і прогнозом, що особливо помітно при більш уважному ознайомленні з позицією М.Грушевського стосовно юридичних проблем і питань. 

       - З юридичної точки зору в існуючих нині пам’ятках права того часу становище представників певних класів суспільства було закріплено з різним ступенем повноти, а те, що не було охоплено правовими нормами, доповнювалося практикою взаємовідносин, продемонстрованою М.Грушевським на сторінках "Історії України-Руси". 

       - Детально охарактеризувавши холопів, закупів, смердів, вчений показав, що це були не просто чітко відокремлені друг від друга класи суспілсьва, але частини суспільної структури, що знаходилася в стані безперервної трансформації. Швидкість і глибина останньої продемонстрована М.Грушевським шляхом показу відмінностей між вимогами письмового права і практикою тодішнього життя. 

       - Зв'язуючи всю інформацію, надану  М. Грушевським відносно правового  становища класів суспільства  Київської Русі з даними, що  характеризують джерела права,  можна бачити, що Київська Русь  та її населення існували, жили  і діяли у перехідний період, коли держава і письмове право  ще не могли, а старі компоненти  системи управління вже не вміли реагувати достатньо повно, безпечно і професійно на всі вимоги часу. 

       - М.Грушевський довів, що вже  на ранніх стадіях діяльності  князівсько-дружинної системи влади  виявився дисбаланс між бажаннями князів, прагненнями народу і чинниками, що забезпечують стабільність і прогресивний розвиток територіальної організації. 

       - Вчений прямо вказує на те, що єдиним загальнозрозумілим  взаємозв’язком настільки різноманітних територій був споріднений зв’язок між їх верховними правителями. Згодом М.грушевський прийде до важливого висновку - перед нами - не державна, а родинна єдність верхівки. 

       - Розглядаючи і характеризуючи  віче, боярську раду, з’їзди князів, князівський двір, місцеві органи влади і управління, М.Грушевський звертає увагу як на позитивні, так і на негативні моменти в їх організації і діяльності. 

       - Виклад М.Грушевського свідчить про те, що виникнення і зміцнення державної організації управління і влади здійснювалися в дуже конфліктному середовищі, в постійних зіткненнях влади з народом й тому вчений приділяє значну увагу розгляду того, як здійснювався захист справедливості, прав і свобод шляхом судових процесів. Можна вважати, що історик звернув увагу і на слабість влади і суду в аспекті спроможності ефективно і швидко покарати своїми силами винного в скоєнні злочину. 

       - Говорячи про церковну організацію,  М.Грушевський звертає увагу на  такі проблеми і питання, як: незалежність церкви Русі від  константінопольского патріархату,  важливість і значення практичної  діяльності князів і їх споборників  для підсилення позицій нової релігії і церковної організації, взаємодія церкви і держави у впливі на громадськість і на ситуацію в цілому. Вчений підкреслив, що як прості люди, так і посадові особи цілком не прагнули в повній мірі  виконувати вимоги християнської релігії. 

       - Сумістивши показ практики з  аналізом теоретичних положень  і правових норм, М.Грушевський  довів, що в Київській Русі  фактично відбувався процес формування  державності східного слов’янства.  Суспільство і держава діяли  в умовах недостатньої структурованості, визначеності і регламентованості  дій людей і їх організацій  як вимогами моралі, так і положеннями  норм письмового права. 

Основні положення  дисертації викладено в публікаціях: 

1. Бочарніков Д.  І. М. Грушевський про історію створення та кримінальне право "Руської Правди" // Право України. - 1996. - № 11. - С. 55-60. 

       2. Бочарніков Д. І. Права людини  у додержавну та ранньодержавну  добу історії України (спроба  порівняння реальності їхнього  захисту та прогнозу на майбутнє) // Право України. - 1997. - № 3. - С. 73-77. 

       3. Бочарніков Д. І. Державність  Київської Руси очима М. Грушевського  // Науковий вісник УАВС.-1996. - № 2. - С. 62-65. 

       4. Бочарніков Д. І. Київська  Русь: від демократії союзу племен  до федерації // Нова політика. - 1997. - № 1. - С. 53-55. 

       5. Бочарніков Д. І. Чи дійсно юридичне право було єдиним інструментом державного управління суспільством в Київській Русі? // Право України. - 1997. - № 11. - С. 109-110, 115 

       6. Бочарніков Д. І. Новгородська  та Київська Русь. Проблема зіткнення  та з’єднання Півночі та Півдня // Науковий вісник УАВС. - 1997. - № 1. - С. 25-32 
 
 
 
 

       Бочарніков Д. І. Суспільний  і державний лад Київської  Русі в історичній спадщині  М. Грушевського. - Рукопис. 

       Дисертація на здобуття ученого  ступеня кандидата юридичних  наук за спеціальністю 12.00.01. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 1999. 

       Дисертація присвячена виявленню  і систематизації поглядів і  суджень М. Грушевського відносно  державного і суспільного ладу  Київської Русі. Встановлено і  підтверджено, що держава і право Київської Русі в викладі М. Грушевського є частинами складного процесу культурної еволюції східного слов'янства в цілому і українського народу зокрема, що процес формування держави і права східних слов"ян в IХ-ХIV сторіччях відрізнявся повільністю і неповнотою використання всіх можливостей і потенціалу, що в сьогоднішніх умовах важливо, використовуючи досягнення науки, сформувати викладення історії Київської Русі як держави, орієнтуючись на проблеми і питання, важливі для юридичної науки і практики. Систематизація профільної для юристів інформації, наведеної як М. Грушевським, так і іншими дослідниками, продемонструвала, що в епоху існування Київської Русі як державний, так і суспільний лад Київської Русі, східного слов'янства і предтеч українського народу знаходились в стадії формування і трансформації. 

       Ключові слова: Київська Русь, суспільний лад, державний лад,  пам’ятки письмового права, правове становище класів суспільства, територія, органи влади і управління. 
 
 
 
 

       Бочарников Д.И. Общественный  и государственный строй Киевской  Руси в историческом наследии  М. Грушевского .- Рукопись 

       Диссертация на соискание ученой  степени кандидата юридических  наук по специальности 12.00.01 - Теория  и история государства и права;  история политических и правовых  учений .- Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого .- Харьков, 1999. 

       В диссертации систематизированы  взгляды и суждения М.  Грушевского  относительно государственного  и общественного строя Киевской  Руси. При этом особое внимание  обращено на сведения, представленные  историком на страницах "Історії  України - Руси". Полученная совокупность  данных была дополнена сведениями, содержащимися в работах других  историков и юристов. 

       Обращено внимание на то, как  М. Грушевский характеризует период, предшествовавший образованию Киевской  Руси. На основе изучения трудов  М. Грушевского, содержащих сведения  о государственном и общественном  строе Киевской Руси, сделана  попытка приблизиться к формированию  представления о проблемах и   вопросах, нерешенность которых  в глубокой древности резко  замедлила эволюцию государственности  и права восточного славянства.  

       Не претендуя на исчерпывающую полноту, исследование намечает общие и наиболее значительные аспекты, раскрытие которых на основе современного нам уровня знаний может сформировать изложение истории Киевской Руси как государства с упором на анализ проблем, фактов, аспектов и вопросов, важных для юридической науки и не находящих в чисто исторической литературе систематического и полного изложения. 

       Обращено внимание на то, как  М. Грушевский характеризует духовную  и материальную культуру восточнославянских  в целом и украинских в особенности  племен, как историк оценивает  такие памятники письменного  права, как договоры Руси, "Русскую  Правду", княжеские церковные  уставы. Предпринята попытка рассмотреть  в качестве источника права  Библию. Систематизированы суждения  М. Грушевского относительно правового  положения холопов, закупов, крестьян  и мещан. Проанализировано мнение  М. Грушевского относительно представителей  знати: князя, боярства, духовенства.  Установлено, что недостаточность  источниковой базы, не позволившая  историку исчерпывающе охарактеризовать  правовое положение каждого из  классов общества Киевской Руси, доказывает факт нахождения структуры  общества Киевской Руси в состоянии  практически непрерывной трансформации.  Быстрота и полнота последней  была продемонстрирована М. Грушевским  путем показа отличий между требованиями существовавших в то время норм письменного права и практикой реальной жизни. 

       При рассмотрении таких проблем,  как исторический тип государства,  территория, центральные и местные  органы власти и управления, армия,  суд, церковь обращено внимание  на то, что М. Грушевский доказывает  важность совершенства и устойчивости  территориальной организации Киевской  Руси для успешности деятельности  ее жителей, указывает на необходимость  активного участия народа в  управлении государством.