Закони Хаммурапі: історія, структура, принципи

                             Національна академія внутрішніх справ

Реферат

              З курсу: Історія держави та права зарубіжних країн

                  На тему: Закони Хаммурапі: історія, структура, принципи

Слухачки 1-КА курсу 7 групи

Маковської Вікторії Анатоліївни

Залікова книжка № 11-126-КА

Домашня адреса: м. Київ. вул.

Мішина, 15/17

Тел.: 0666904185

                                                      Київ – 2011

                                                       План

Вступ

   1. ПЕРЕДУМОВИ ТА ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЗАКОНІВ ХАММУРАПІ

1.1. Передумови

1.2. Історія створення

    2. ПРИНЦИПИ ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНІВ ХАММУРАПІ

              2.1. Принципи

              2.2. Основні положення

    3. СТРУКТУРА ЗАКОНІВ ХАММУРАПІ

              3.1. Правове становище окремих груп населення за Законами Хаммурапі

3.2. Характеристика правових відносин за Законами Хаммурапі

Висновок

Список використаних джерел

                                                 Вступ

Найвідомішим, найповнішим збірником законів усієї Месопотамії є кодифікація царя Хаммурапі, яку й донині вважають одним з найдавніших збірників правових норм в світі.

Хаммурапі склав свої закони вже на 3 році царювання – вони були записані на глиняних табличках. Згодом, на 35 році царювання, коли йому вдалося перемогти всіх своїх ворогів "зверху і знизу", за його наказом закони були висічені на чорному базальтовому стовпі. Тоді і, очевидно, складено вступ і закінчення до законів.

Цей базальтовій стовп знайдено в кінці 1901 року французькою археологічною експедицією в м. Сузи. Елламський правитель наказав у центрі стовпа очистити місце, очевидно, для свого власного запису, але самого запису він не зробив. На сьогодні цілком невідомі 21 стаття. Всього ж текст законів Хаммурапі, крім прологу і епілогу, налічує 282 статті.

Закони Хаммурапі являють собою надзвичайно цікавий законодавчий пам'ятник. Це дуже важливе джерело в історії держави і права стародавньої Месопотамії. На противагу від інших збірників правових актів та законів Месопотамії, кодифікація не носить божественної волі. У пролозі Хаммурапі вказує, що бог сонця та справедливості Шамаш, з'явився цареві уві сні, розпорядився, щоб той встановив в країні "право і справедливість", та вручив йому свої закони. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватись всіх цих законів. Він також проголошує, що буде захищати усіх потерпілих і покривджених

У законах Хаммурапі регулюється цілий спектр правових відносин вавилонського суспільства, зокрема в галузі цивільного, зобов'язального права, шлюбно – сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та кримінально – процесуального права. Це типова кодифікація рабовласницької держави де всі права і привілеї закріплені за рабовласниками, а раб – особа безправна.

        ПЕРЕДУМОВИ ТА ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЗАКОНІВ ХАМУРАППІ

1.1.                                       Передумови створення

                        У 1901 році французька археологічна експедиція, розкопуючи м.Сузи в Эламі (на схід від Вавилона), знайшла базальтовий стовп, з усіх боків покритий клинописом. Ця унікальна знахідка була відкриттям найдавнішого на землі зводу законів. Він був складений у царювання Хаммурапі, царя Вавилона (1792 – 1750 рр. до н.е. ).

                      Природно, що для Вавилонії було неприйнятним право Шумера, започатковане законодавчою діяльністю царів ІІІ династії Ура. Необхідність створення зводу законів для своєї держави усвідомлював вже другий цар І вавилонської династії Сумулаїлу, про закони якого згадується у документах його спадкоємця [10, c. 32].

                       Передумовами появи Законів Хаммурапі найімовірніше були наступні чинники.  На той час Вавилон став великою державою, приєднавши до себе багато сусідніх міст, держав, народів. У зв'язку з цим виникла необхідність встановити єдині закони на території всієї держави, які б регулювали правові питання і правові відносини. Прагнення правителя згладити гострі соціальні суперечності, які на той час виникали в суспільстві.Стремління рабовласників, знаті, заможних людей, жерців чітко визначити свої права і привілеї, забезпечити своє майно від зазіхань інших [8, c. 33].

                        Отже, закони Хаммурапі було створені у ХVIII ст. до нашої ери вавилонським царем Хаммурапі. Появі законів передувала низка причин.Сам цар же вказує, що його мета в тому, щоб "засяяли в країні істина і справедливість, щоб сильний не утискував слабого, вдову і сироту". Істинне правосуддя можливе лише на основі його указів і настанов. Цар закликає своїх спадкоємців дотримуватися його законів.

1.2. Історія створення законів Хаммурапі

                     Хаммурапі у своїх законах намагався сформувати і закріпити суспільний лад держави, панівною силою в якій мали бути дрібні та середні рабовласники. Свідчення того, якого великого значення надавав Хаммурапі своїй законодавчій діяльності,є те, що він розпочав її ще на початку свого правління: другий рік його царювання названий роком, коли він дав право країні. Щоправда, цей ранній збірник законів не дійшов до нас; відомі науці закони Хаммурапі були розблені наприкінці його царювання [2, c. 33].

                       За наказом Хаммурапі закони, спочатку були записані на глиняних табличках, а наприкінці його царювання були вирізьблені на чорному базальтовому стовпі висотою 2,25 м, об'ємом 1,9 м [ 8, c. 32].

                       Зверху на лицьовому боці стовпа зображений сам цар, що стоїть перед богом Сонця Шамашем. Бог Сонця Шамаш був покровителем суду.Нижче наведено текст законів, який заповнює обидва боки стовпа. Він складається з трьох частин. Перша частина – це великий вступ, в якому Хаммурапі проголошує, що боги передали йому царство для того, щоб "сильний не пригноблював слабкого". Далі йде перелік благодіянь, вчинених самим Хаммурапі для міст своєї держави. Серед них згадуються міста крайнього півдня на чолі з Ларсою, а також міста, розташовані уздовж середньої течії Євфрату і Тигру, наприклад: Марі, Ашшур,, Ніневія. Після вступу йдуть статті ( 282 статті)законів, які завершуються докладним висновком.

                     В цілому пам'ятка права збереглася досить добре. Лише статті останніх стовпчиків з лицьового боку стовпа стерті. Більш всього, це було зроблено за наказом еламського царя, який перевіз після свого вторгнення у Дворіччя цю пам'ятку з Вавилоні до Сузи, де вона і була знайдена. Еламський правитель наказав у центрі стовпа очистити місце, ймовірно, для власного запису, але самого запису він не зробив. Стерту частину (близько 35 статей) частково вдалося відновити завдяки наступним знахідкам у тих же Сузах та інших місцях (знайдено уламки ще однієї подібної стели, глиняні таблички з текстом деяких статей законів) [5, c. 19].

                    Отже, чорний базальтовий стовп із законами Хаммурапі був створений після перемоги Хаммурапі над Римінсом і підкорення земель уздовж середньої течії Євфрату  і Тигру , тобто на початку 30-х років його правління. Можна припустити, що копії законів були виготовлені для всіх великих міст держави. Після вторгнення еламського царя у Дворіччя, закони Хаммурапі були перевезені до Суз, і там було стерто близько 35 статей. На сьогодні невідомі цілком або майже цілком 21 стаття, а в чотирьох статтях залишаються значні прогалини [17, c. 301 - 312].

     ПРИНЦИПИ ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНІВ ХАММУРАПІ

                                            2.1. Принципи законів Хаммурапі

           Принцип таліону: покарання є відплата за провину, і тому воно має бути "рівним" злочину. Ця доктрина виражається зазвичай афоризмом: "око за око, зуб за зуб". Хоча, за законами Хаммурапі, якщо соціальний статус винного вищий, ніж у потерпілого, покарання значно м'якше.

                    У староєврейському "Второзаконии" ідея талону виражена так: "І та не зглянеться око твоє: життя за життя око за око, зуб за зуб, рука за руку".

                    Деякі дослідники відмічають, що з законів Хаммурапі фактично витікає сучасний принцип презумпції невинності ("невинен, поки не доведене зворотнє") [19, c. 47].

                    Прямолінійне застосування принципу "рівним за рівне" виключає встановлення суб'єктивної сторони дії - наміру, необережності, випадковості.

                    Своєрідним вираженням таліону в законах Хаммурапі служило правило, згідно з яким всякий помилковий обвинувач (наклепник) повинен був нести відповідальність в тій мірі, яка загрожувала звинуваченому : хто негрунтовно звинуватив іншого у вбивстві, повинен померти сам.

                      Коли по характеру злочину застосування принципу "рівним за рівне" в точному значенні було неможливо, удавалися до фікції: неслухняному рабові відрізали вухо; синові, що образив батька, відрізували язик; лікареві, що зробив невдалу операцію, відрізували пальці і т. д. Це називають символічним таліоном.

                       Принцип таліону не слід плутати з кровною помстою. Роль відплатника бере на себе держава, а не рід скривдженого, тому сам звичай таліону - це ознака швидше класового суспільства, а кровна помста - родового. У законах Хаммурапі кровна помста відсутня. Для порівняння: т. зв. варварські правди в                Західній Європі допускали (при її обмеженні) кровну помсту аж до IX ст. н. е., тобто більш ніж через 2500 років після Хаммурапі [5, c. 22 - 23].

                        Принцип "залякування" проявлявся при згадуванні страти, як покарання за злочин, більш ніж в 30 випадках.

                        Наступний принцип полягає в тому, що злочин міг спокутуватися штрафом, якщо закон передбачав цю можливість для тих або інших певних випадків. Це було вигідно для заможних людей, які, сплативши штраф за здійснений злочин, тим самим могли уникнути суворішого покарання.

                       В законах Хаммурапі спостерігається збереження в карному законодавстві пережитків родоплемінного ладу (докласовий звичай; колективна відповідальність общини за злочин, здійснений на її території; вигнання з рідної місцевості, санкціонований самосуд та ін.) [7, c. 237 - 238].

                      І останнє. Суддя не завжди міг виявити істину. В такому випадку вдавалися до ордалій - суду Божого. Так, ст. 2 передбачала, що звинувачення у сумнівному випадку «перевірялося» водою. Звинуваченого кидали у ріку. На відміну від варварської Європи, де невинний «мусив» іти на дно (вода - чиста субстанція і грішника не приймає), тут смерть звинуваченого підтверджувала його провину. Показово інше - юриспруденція, якщо це можна так назвати, народів, які пере­бувають на однаковому ступені розвитку, незалежно від того, що їх розділяють тисячі кілометрів і тисячі років, знаходить прийоми, в основі яких нерідко лежить один і той же принцип [9, c. 525].

                        Отже, у законах Хаммурапі закріплені певні принципи. Серед них найважливішими є: принцип таліону; "залякування"; принцип того, що злочин міг спокутуватися штрафом; збереження у крному законодавстві пережитків родоплемінного ладу; звернення в окремих випадках до ордалій – суду Божого. Більш того, на думку деяких дослідників, важливою особливістю законів Хаммурапі є те, що з цих законів фактично витікає сучасний принцип презумпції невиності.

2.2. Основні положення законів Хаммурапі

                     Закони Хаммурапі регулюють різноманітні правові відносини, пов'язані з життям вавилонського суспільства, і мають певну внутрішню систему.  Перші п'ять статей (їх нумерація встановлена сучасними вченими)присвячені судочинству. Статті 6-13 визначають покарання за вчинення крадіжки і способи її виявлення. Статті 14-20 спрямовані проти викрадення дітей і рабів та переховування рабів-утікачів. У цих статтях також визначено розмір винагороди за спійманння раба-утікача. В статтях 21-25 розглядаються різні випадки грабежу. Статті 21-41 регулюють обов'язки і права воїнів, причому особливо детально висвітлюються питання їх землеволодіння. Статті 42-47 визначають права і обов'язки осіб, які орендують землю. Наступні п'ять статей (48-52) встановлюють межі права лихваря на врожай заставленому йому поля. Статті 53-56 передбачають покарання за недбале використання іригаційної системи. Статті 57 і 58 захищають власників полів від шкоди, заподіяної стадами. Статті 59-66 вирішують різні питання, пов'язані з володінням садами, в тому числі питання про право лихваря на врожай із саду боржника. Наступні статті, які містяться у пошкоджених стовпчиках тексту, присвячені частково питанням володіння будинками і будівельними ділянками, частково різним видам лихварства. У статтях 100-107 йдеться про тачкарів та їх помічників. Корчми, що були водночас і вертепами, розглядаються у статтях 108-111. Праву зберігання і борговому праву, пов'язаному із забезпеченням позики одним із членів сім'ї боржника, присвячені статті 112-126. Значне місце посідає сімейне право (статті 127-195). Статті 196-225 встановлюють розмір покарання за тілесні ушкодження. Статті 226 і 227 оберігають рабовласника від умисного знищення тавра на належному йому рабі. Питання, пов'язані з працею архітекторів і суднобудівників, розглядаються у статтях 228-235. Різні види найму детально описані у статтях 236-277 [9, c. 33 - 34].