Правове регулювання процесу фінансового контролю

17

небажаних результатів та порушення  принципів здійснення фінансового  контролю.

Здійснення фінансового контролю у процесуально-правовій формі надає  можливість виділити такі особливості  контрольної діяльності, як “ формальна визначеність і системність ”.                                                                      Формальна визначеність контрольного процесу передбачає створення загальної характеристики дій органів фінансового контролю, що вчиняються під час проведення контролю, узагальнених на основі властивих кожному органу власних особливостей процесу фінансового контролю, які викликані специфікою діяльністю підконтрольних суб’єктів та закріплені в нормативно-правових актах. На сьогодні процес фінансового контролю регулюється різними нормативно-правовими актами.                                                       Наступною особливістю контрольного процесу є його системність. Хоча кожна стадія процесу фінансового контролю є логічним завершенням окремо взятої частини контрольного процесу в цілому, що має власні завдання, але розглядати процес фінансового контролю можливо лише в сукупності всіх його стадій, які утворюють повноцінний та спроможний досягти поставленої мети процес фінансового контролю.

2.2. Характеристика основних  стадій процесу фінансового контролю

Роль і значення контрольної  роботи з часом зростає і тільки об’єктивна інформація про діяльність суб’єктів господарювання надає  можливість перевірити відповідність  діяльності підприємств, установ, організацій  вимогам чинних нормативно-правових актів, які регулюють їх діяльність.           Ефективним вважається контроль, який забезпечує комплексну, своєчасну і достовірну оцінку фактичного стану справ суб’єктів фінансово-господарської діяльності.     Для належної організації процесу фінансового контролю необхідним є планування контрольних заходів та підготовка до їх проведення, що здійснюється на першій стадії процесу фінансового контролю – планово-підготовчій.                                                                                                                    Під плануванням розуміють – процес розробки планів, одну із функцій управління, яка полягає у визначенні послідовності здійснення наміченої на конкретний період програми дій конкретного суб’єкта із зазначення її мети, змісту, обсягів, методів і засобів, строків виконання та інше.                   Планування розглядається в двох аспектах: по-перше, як стадія процесу фінансового контролю, по-друге, як принцип діяльності органів фінансового контролю.   Плановість як принцип діяльності властивий всім органам фінансового контролю, він створює основу для майбутніх дій, надає можливість забезпечити чіткість контрольно-ревізійної роботи, її послідовність та узгодженість в діях суб’єктів контролю.                                                     Складання плану є важливим початком контрольної діяльності. Адже дуже

18

важливо і необхідно визначити  коло підконтрольних суб’єктів, питання, які підлягають перевірці та забезпечити  роботу в максимально короткі  терміни з залученням лише необхідної кількості працівників. Саме плани  забезпечують організаційні начала процесу фінансового контролю.

Планування здійснюється з наступною  метою: забезпечення оптимальної концентрації трудових, фінансових та матеріальних ресурсів суб’єктів державного фінансового  контролю при реалізації визначених напрямів контролю; усунення паралелізму  та дублювання в роботі суб’єктів  державного фінансового контролю шляхом забезпечення належного виконання  вимог законодавства щодо державної  регуляторної політика.                                 Перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місце знаходженням такого суб’єкта чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться виїзна перевірка – називається плановою. Затвердження планів здійснюється керівником контролюючого органу.  Цим самим він несе відповідальність за своєчасне їх складання.                                                                                                          Проведення перевірок підрозділами державної податкової служби здійснюється на підставі затвердженого Головою державної податкової адміністрації України Національного плану, який складається на підставі поданих регіональними податковими інспекціями проектів планів проведення документальних перевірок суб’єктів господарської діяльності на підвідомчих їм територіям      Дублювання в діяльності органів фінансового контролю є явищем негативним. Проблему дублювання  в діяльності контролюючих органів вже винесено на законодавчий рівень, про що свідчить пункт 4 указу Президента України, в якому перед органами фінансового контролю поставлені завдання “забезпечити з метою недопущення паралелізму та дублювання в діяльності взаємодію контролюючих органів усіх рівнів, у тому числі шляхом створення єдиної інформаційної бази державного фінансового контролю, підвищити роль контрольно-ревізійних підрозділів, що діють в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади”.                                                          Процес підготовки до проведення контролю закінчується інструктивною нарадою контрольної групи. На цій нараді працівники отримують необхідні документи та практичні рекомендації по роботі на місці. Посадові особи, що проводитимуть контроль повинні чітко знати, які дії і в який термін вони здійснюватимуть, якими прийомами користуватимуться і які документи за результатами контрольних дій складатимуть. На даному етапі уточнюються питання програми.   Підстави для проведення позапланових перевірок закріплені в пункті 3 указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23.07.98, а для органів державної податкової служби в частині 6 статті 11¹ Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органів державної контрольно-ревізійної служби в частині 5 статті 11 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Контролюючий орган не повинен

19

надсилати суб’єкту підприємницької  діяльності попередження про проведення позапланової виїзної перевірки. Ми підтримуємо цю позицію, оскільки це створить умови раптовості.                                                                              Наступною і другою є стадія встановлення фактичних обставин справи та узагальнення результатів фінансового контролю.                                    Основним завдання фінансового контролю є встановлення фактичних обставин справи, співставлення їх з нормами чинного законодавства, і у випадку встановлення невідповідності, своєчасного вжиття відповідних заходів щодо покращення стану справ.    Встановлення фактичних обставин справи відбувається безпосередньо на підприємстві в два етапи: перший – передує безпосередньому встановленню обставин справи; другий безпосередньо пов’язаний з дослідженням обставин справи, або іншими словами “ переддослідницький і дослідницький ”.                                                       Керівник контрольної групи представляє її членів, які зобов’язані пред’явити свої службові посвідчення, окрім цього, пред’явити направлення на перевірку. А при  проведенні позапланової виїзної перевірки пред’явити копію наказу керівника контролюючого органу, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.           Відсутність такого направлення на перевірку позбавляє працівника права приймати участь у проведенні контролю.                                                      Суб’єкт підприємницької діяльності може зобов’язати контролюючих суб’єктів зробити відповідний запис в журналі реєстрації перевірок. Ведення таких журналів рекомендовано указом Президента України “ Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності ” від 23.07 08 з метою недопущення несанкціонованих перевірок.   Порядок ведення журналів регулюється Порядком ведення журналу реєстрації перевірок, затвердженого наказом Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10.08.98.     Журнал реєстрації перевірок ведеться за місцем здійснення підприємницької діяльності. Представник контролюючого органу перед початком перевірки повинен обов’язково зробити запис в журналі наступного змісту: мета і характер перевірки; назва організації, що здійснює перевірку; прізвище, ім’я, по батькові особи, що здійснює перевірку; номер службового посвідчення та посада особи, що здійснює перевірку; дата видачі та номер направлення або припису щодо здійснення перевірки; строк проведення перевірки; підпис особи, що здійснює перевірку.                                                                                                      В залежності від ролі, яка відводиться контролю, він може бути формальним і реальним. Формальний контроль- носить нерегулярний характер, ґрунтується на неточних і неповних даних. Він проводиться з метою дотримання зовнішньої форми, порядку, пронизаний формалізмом, а перевага при його проведення надається зовнішній формі, нехтуючи результатами справи, а тому такий контроль не може надати дійсної допомоги, хоча інколи може бути корисним, але не в тому об’ємі, в якому це необхідно.   Реальний контроль – контроль практичний, який виходить із розуміння дійсних умов, що ґрунтуються на фактах, розуміється в практичних життєвих справах та здійснює потрібний вплив, що має відповідну сили.                                                                        

20

Більшість авторів Л.М. Крамаровський, Ю.О. Данилевський, Т.М. Мезенцева, М.М. Ровинський, М.Г. Белов та інші за джерелами інформації контроль поділяють на документальний і фактичний.                                                                Під час здійснення фінансового контролю контролюючі органи мають право: отримувати у суб’єктів господарювання, що перевіряються необхідну документацію; безперешкодного доступу та обстеження приміщень для з’ясування питань, пов’язаних з перевіркою чи ревізією; вимагати від керівників підконтрольних суб’єктів проведення інвентаризації.

Органи державної податкової служби відповідно до пункту 9 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” мають право вилучати копії, а в окремих випадках оригінали документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, а відповідно до пункту 2 частини 1 тієї ж статті, здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.                                                                                                                           У разі виявлення порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень.  А також можуть зобов’язати посадових осіб підконтрольного суб’єкта у визначений термін направити інформацію про це. Органи фінансового контролю мають право вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню ними своїх повноважень. Так, органи державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду мають право призупиняти видаткові операції за рахунками у банках та інших фінансових установах у разі, коли керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов’язки.                                                                                                                За результатами контрольних заходів складається супровідна документація. Дана документація може бути:

а) офіційна

 б) неофіційна

Основним документом, який узагальнює результати проведеного контролю є  акт (довідка), кінцевою датою складання  яких, є останній день проведення перевірки (ревізії), зазначений у направленні  на її проведення.                              Акт ревізії є документом, який узагальнює результати її проведення та має юридичну силу тобто є джерелом доказу.  Акт– це основний документ контролю, який фіксує виявлені недоліки і порушення. В акті необхідно висвітлювати факти, що мають безпосереднє відношення до питань, що

21

перевіряються згідно програми. Ці факти  слід викладати всесторонньо, обґрунтовано, підкріплюючи необхідними документами.                                    Автор погоджується з Г.О. Кутузовим та Л.М. Крамаровським, які впевненні, що така практика є неправильною і викликає дуже часто заперечення з боку керівництва підконтрольного суб’єкта та призводить інколи до помилкових висновків за результатами контролю.                                                              Результати перевірки дотримання законодавства з питань оподаткування групуються за окремими видами податків і зборів (обов’язкових платежів) та у розрізі податкових періодів.                                                                                Після детального вивчення акта, пояснень, доданих до акта, посадові особи органів державної контрольно-ревізійної служби практикують підготовку висновків і пропозицій у вигляді проекту наказу.                                                   Дана форма надання пропозицій характерна для великих підконтрольних суб’єктів, найчастіше державної форми власності. Для решти підконтрольних суб’єктів пропозиції надаються безпосередньо  в акті перевірки або ревізії.            За наслідками проведеного контролю органи фінансового контролю застосовують заходи відповідальності за рішенням керівника органу фінансового контролю.                                                                                         Наступною є стадія, яка забезпечує реалізацію матеріалів проведеного контролю – це стадія підготовки та прийняття рішення за результатами фінансового контролю.       За допомогою рішення, прийнятого за наслідками контролю, контролюючий орган закріплює досягнутий результат. У зазначеному рішенні дається відповідна оцінка дій осіб підконтрольного суб’єкта, а також містяться відповідні приписи і рекомендації по усуненню допущених порушень та покращенню його діяльності.

 Реалізацію результатів контролю  можна поділити на два етапи:

а) безпосередньо на підконтрольному  підприємстві, шляхом прийняття керівником підприємства, що було перевірено органами фінансового контролю наказу, в якому  закріплено заходи по усуненню виявлених  недоліків і покращенню фінансово-господарської  діяльності, притягненню до відповідальності винних у порушенні осіб;

б) у контролюючих органах.

 Основними видами рішень  є: 1) розпорядження, 2) наказ, їх виділяють  більшість авторів 3) лист , 4) постанова, 5) постанова по справі про адміністративне правопорушення, 6) рішення про застосування фінансових санкцій, 7) рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення, 8) розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, 9) розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань та інші.                       Органи фінансового контролю на основі отриманих даних дають їм юридичну оцінку, і у разі необхідності застосовують юридичні санкції.