Правове регулювання процесу фінансового контролю

28

спеціальних або юридичних гарантіях, які будуть цікавити нас більше. Оскільки вони, по-перше, чітко закріплені в законодавстві і втілюються в правозастосовних актах; по-друге, обумовлені відповідною процедурою реалізації; по-третє, їх функціонування пов’язане з настанням юридичних  фактів.   Так, В.М. Горшеньов й І.Б. Шахов вивчаючи питання теорії юридичного процесу поділяють юридичні гарантії на три види: 1) загальні гарантії контрольної діяльності; 2) гарантії контролюючих суб’єктів; 3) гарантії підконтрольних об’єктів.                                                                                                На їх думку, така класифікація відображає, з однієї сторони, специфіку контрольного процесу, а з іншого – особливості правового статусу учасників контрольної діяльності.                                                                                      Наступна гарантія фінансового контролю – це здійснення контрольної функції спеціально уповноваженими не те суб’єктами. Контрольна діяльність передбачає існування професійно-підготовлених осіб і тих, що мають відповідну практику. Велика кількість підконтрольних об’єктів, широкі рамки їх діяльності, а також великий об’єм роботи контролюючих органів, неузгодженість, дублювання в їх діяльності ускладнює вибір об’єкта контролю. Це в свою чергу, вказує на необхідність закріплення груп об’єктів за суб’єктами контролю. Велика кількість суб’єктів контролю змушує вибрати з їх числа тих, які здійснюватимуть функцію фінансового контролю найбільш кваліфіковано і ефективно.                                                                                                          Горшеньов В.М., Шахов І.Б. виділяють вимоги, яким повинен відповідати суб’єкт контролю: а) юридична компетентність; б) професіональна компетентність; в) наявність певних засобів                                                            Друга вимога ставить перед суб’єктами контрольної діяльності необхідність володіння спеціальними знаннями та досвідом, тобто бути професійно компетентними. Працівники органів фінансового контролю повинні бути висококваліфікованими, досвідченими спеціалістами і сповідувати високі моральні принципи для належного виконання покладених на них обов’язків. Це сприятиме не лише дотриманню принципу законності, а й принципу компетентності, а тому процедура добору кадрів до органів фінансового контролю потребує ретельної регламентації та законодавчого закріплення. Посадовою особою органів державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. На роботу до органів державної податкової служби не можуть бути прийняті особи, яких було засуджено за скоєння корисливих злочині                                                    Згідно законодавства посадові особи органів фінансового контролю не можуть займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом (крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності, здійснюваної у позаробочий час).   Остання вимога полягає в наділенні суб’єктів контрольної діяльності необхідним арсеналом засобів для активної діяльності. Вони повинні мати повноваженнями на усунення правопорушень, по наданню обов’язкових для виконання вимог за результатами проведеного контролю та активної і дієвої допомоги підконтрольним суб’єктам в усуненні виявлених порушень і

29

попередженні їх в майбутньому.                                                                            Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” закріплено право органів державної податкової служби вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби. В Законі України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” закріплено право пред’являти керівникам та іншим службовим особам об’єктів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань, що перевіряються органами державної контрольно-ревізійної служби.                                                                   Дотримання основних гарантій забезпечує режим законності в діяльності органів фінансового контролю, результатом якого є правовий порядок. Правопорядок свідчить про стан впорядкованості відносин заснований на праві і законності. Це законність в дії, яка не тільки проголошується, але і реально проводиться в життя.   На основі вимог законності, застосування права набуває чітко визначених процедурно-процесуальних форм, які забезпечують досягнення істини при реалізації юридичних норм.                                                                        Підсумовуючи зазначене вище, можна зробити висновок, що гарантії фінансового контролю можна використовувати як засоби усунення перешкод своєчасному і правильному його здійсненню, а також як засоби забезпечення стабільності правового становища учасників контрольного процесу.

3.2. Контрольно-процесуальна форма  – основна гарантія зміцнення  законності при здійсненні фінансового  контролю

Забезпечення законності залежить від встановленого порядку діяльності органів фінансового контролю, який здійснюється з цією метою в процесуальній  формі. Процес фінансового контролю виступає гарантією ефективності контрольної  діяльності та правильного застосування норм права, а в зв’язку з цим  сприяє підвищенню ефективності правового  регулювання.  Потреба в юридично-правильній, злагодженій діяльності під час здійснення фінансового контролю, підвищення вимог до впорядкованості і точності вчинюваних при цьому контрольних дій не можливі без процесуальної форми їх реалізації.   Відносини між органами контролю і підконтрольними суб’єктами не можуть виникнути без посередництва встановлених в законі процесуальних дій . Не можливо заперечувати необхідність процесуальних форм діяльності позитивного характеру і визнавати процес як необхідний атрибут тільки юрисдикційної діяльності. Це може призвести до того, що функції державних органів зі справами позитивного характеру будуть позбавлені високої організованості.  Виконавчо-розпорядча діяльність здійснюється на основі визначених процесуальних правил.                                                             Процесуальна форма – це сукупність однорідних процедурних вимог, що

30

пред’являються до дій учасників  процесу і направлені на досягнення матеріально-правового результату. На думку В.М. Горшеньова, процесуальна форма представляє собою особливу юридичну конструкцію, яка втілює в собі істотні принципи найбільш доцільної процедури здійснення конкретних повноважень.                                                                                                      Поширення контрольно-процесуальної форми на діяльність органів фінансового контролю сприяє підвищенню ефективності управління в цій сфері на основі вироблення відповідного порядку здійснення органами фінансового контролю своїх повноважень, що реалізуються в його рамках, а в зв’язку з цим підвищення відповідальності посадових осіб по здійсненню контрольної функції за рахунок посилення контролю за їх діяльністю через контрольно-процесуальну форму, що допомагає і в боротьбі з бюрократизмом та гарантує захист прав підконтрольних суб’єктів. Фінансовий контроль може проводитися і впливати на фінансово-господарські відносини при умові, що в законодавстві буде чітко визначено порядок його здійснення.  Для забезпечення режиму законності необхідно процедурно-процесуальне оформлення порядку діяльності державних органів, посадових осіб і громадських організацій по застосуванню правових норм, реалізації їх компетенції.                                                                                                        Процесуальна форма не представляє собою самого процесу, а виконує лише функцію характеристики його структури. На підставі цього, процес фінансового контролю поділений на стадії, на яких реалізуються основні контрольні дії.  В процесуальних рамках фінансово-контрольна діяльності набуває впорядкованості, послідовності, чіткості та створює порядок в діяльності контролюючих суб’єктів, підпорядковує її суворим процесуальним вимогам. Процесуальна форма веде до створення стабільних правозастосовних процедур, підвищує чіткість і злагодженість в роботі органів державного апарату, зміцнює законність в правозастосовній діяльності.      Реалізація матеріальних норм інституту фінансового контролю можлива лише через встановлений процесуальний порядок. Якими б досконалими не були матеріальні норми, але якщо відсутній порядок їх реалізації, вони не можуть правильно застосовуватися на практиці. Для цього розробляються і приймаються нормативно-правові акти, які визначають порядок здійснення органами фінансового контролю контрольних заходів, порядок реалізації матеріальних норм.   Законність представляє собою і процесуальні правила, які гарантують правильність реалізації матеріально-правових норм.   Фінансовий контроль ґрунтується на законі, і в той же час протікає в процесуальній формі.                                                                                                     До внутрішнього змісту процесуальної форми відносяться: 1) специфіка самих нормативно-процесуальних актів (норм), які являються юридичною базою даної процесуальної форми, основою її існування, функціонування і регулюючого впливу; 2) специфіка змісту суб’єктивних прав і обов’язків учасників даної процесуальної діяльності, характер взаємовідносин між ними; 3) фактична діяльність суб’єктів по здійсненню своїх прав і обов’язків на різних стадіях процесу. Зовнішнє вираження процесуальної форми проявляється в: 1) послідовності і стадійності розвитку процесуальної діяльності; 2) прийомах, засобах, способах (методах) здійснення процесуальної діяльності, встановлення

31

та закріплення отриманих даних; 3) заходах процесуального забезпечення (примусу) і процедури їх застосування в ході процесуальної діяльності; 4) процесуальних актах, в яких закріплюються  результати процесуальної діяльності, процедури і термінів їх складання, прийняття та реалізації.      Процес фінансового контролю окреслюється рамками контрольно-процесуальних норм в яких містяться вимоги до дій учасників контрольного процесу, визначаються способи досягнення поставлених задач, передбачаються небажані наслідки для правопорушників контрольного процесу. Контрольно-процесуальні норми організовують та впорядковують практичну реалізацію контролюючими органами свої повноважень.  Процес фінансового контролю спрямований на недопущення будь-якої самодіяльності посадових осіб, оскільки їх дії чітко визначені і врегульовані нормами права. Якщо посадова особа виходить за межі визначені контрольно-процесуальною нормою, до неї застосовуються заходи відповідальності, а дії визнаються протизаконними і не тягнуть для підконтрольного суб’єкта юридичних наслідків за результатами невиконання вказівок в рамках таких дій.  Урегульованість контрольних дій в рамках процесу сприяє швидкому проведенню фінансового контролю, оскільки визначено порядок, строки їх проведення, підготовчі дії, що не дає можливості затягування під час здійснення фінансового контролю.                                                               Контрольно-процесуальні норми застосовує лише визначене коло суб’єктів, які закріплені в законодавчих актах. Тому, коли виконання тих чи інших контрольних дій, або прийняття документів в процесі фінансового контролю здійснюється посадовою особою, яка не має визначених на це повноважень, тягне за собою порушення законності.                                                           Визначити, чи дії органів фінансового контролю не виходять за рамки закону дуже просто, адже контрольно-процесуальні норми визначають порядок здійснення окремих контрольних дій, порядок складання та зміст основних  контрольних документів, порядок прийняття рішень за наслідками виявлених правопорушень, порядок реалізації підконтрольними суб’єктами своїх прав та обов’язків, порядок оскарження рішень та дій посадових осіб контролюючих органів та інше.         Недотримання процесу фінансового контролю тягне за собою виконання контрольних дій з порушення правових норм, прийняттям неправомірних документів. Контрольно-процесуальна форма – це не закон, а умови здійснення фінансового контролю.                                                                                  Контрольно-процесуальна форма впорядковує діяльність органів фінансового контролю в рамках закону, не дає можливості перекручування, непослідовного виконання контрольних дій, або під видом одних виконання інших. Повноваження органів фінансового контролю по здійсненню ними контрольних заходів регламентується контрольно-процесуальними нормами, тільки вони здатні визначити і забезпечити належне здійснення контрольної діяльності. Процесуальна форма фінансово-контрольної діяльності створює умови, які забезпечують повне, усестороннє і об’єктивне проведення контрольних заходів. Діяльність органів фінансового контролю проявляється у владних повноваженнях по відношенню до іншого суб’єкта, а тому процесуальна форма реалізації цих повноважень захищає підконтрольного суб’єкта від порушення

32

його прав.                                                                                                                           В основі процесу фінансового контролю лежать організаційні відносини, які направлені на впорядкування, належний стан фінансово-господарських відносин. Мається на увазі, що для належного здійснення фінансово-господарської діяльності, органи фінансового контролю організовують роботу по проведенню контрольних заходів, яка проводиться в контрольно-процесуальній формі. Робота по проведенню контрольних заходів залежить від організованості комплексу дій контролюючого суб’єкта, які направлені на досягнення певного результату.                                                                        Фінансовий контроль буде ефективним в тому випадку, коли контрольні дії здійснюватимуться в рамках закону, логічно проводитимуться і об’єктивно відображатимуть отримані дані, які спрямовуватимуться на покращення фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання.                             Основними перевагами процесу фінансового контролю є: 1) забезпечення організованості та впорядкованості діяльності органів фінансового контролю;         2) посилення узгодженості в діях контролюючих суб’єктів; 3) створення порядку в проведенні контрольних заходів; 4) посилення контролю за діяльністю контролюючих суб’єктів з боку підконтрольних суб’єктів та наглядових органів;     5) підвищення відповідальності за неухильне виконання нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення фінансового контролю. 

ВИСНОВКИ 33

Системний аналіз законів  та інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення фінансового контролю, що присвячена питанням юридичного процесу, правовим формам діяльності органів фінансового контролю, дозволив зробити певні теоретичні висновки та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства:

Зокрема зроблені такі висновки:

1. Процес фінансового контролю необхідно розглядати як самостійну правову форму діяльності суб’єктів фінансового контролю, що здійснюється у процесуальній формі, забезпечуючи організованість та впорядкованість діяльності, посилюючи узгодженість в діях контролюючих суб’єктів, створюючи послідовність у проведенні контрольних заходів, посилюючи контроль за діяльністю контролюючих суб’єктів з боку підконтрольних суб’єктів та наглядових органів, підвищуючи відповідальність за неухильне виконання нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення фінансового контролю. Процесуальні фінансово-контрольні норми охоплюють регулюванням відносини як із здійснення контрольних дій, так і застосування контролюючими суб’єктами юридичних санкцій за наслідками виявлених у процесі такого контролю фінансових або адміністративних правопорушень.
2. Процес фінансового контролю розглядається в двох аспектах: