Сущности и функции налогов

функції - вона є похідною від розподільної фун-

кції. Формою реалізації контрольної  функції по-

датків є податкова  інформація, що виражає від-

повідні фінансові показники [17, c.25].

Найбільш розповсюдженим і виправданим

способом одержання достовірної  податкової ін-

формації є податкові  перевірки в широкому ро-

зумінні цього слова, що здійснюються на основі

поєднання юридичного та економічного підходів

до здійснення податкових перевірок. Будучи ре-

гламентованими нормативно-правовими  актами,

податкові перевірки та їх результати мають юри-

дично значимий характер і  можуть спричинити

правові наслідки для осіб, відносно яких прово-

диться та чи інша перевірка. З іншого боку, їх

сутність полягає у  встановленні тими чи іншими

способами, дозволеними законом, відповідності

офіційно представлених  даних про фінансово-

господарську діяльність особи, що перевіря-

ється, фактичним даним. Здійснення цього про-

цесу неможливе без  аналізу даних бухгалтерсь-

кого обліку і звітності (тобто, інформації чисто

еконо-мічного, фінансового  характеру) про гос-

подарсь-ку діяльність особи, що перевіряється. У

цих правомірних діях і  виявляється основний

зміст контрольної функції податків [34].

Проаналізувавши сутність контрольної

функції податків, М.В.Кустова  прийшла до аргу-

ментованого, на нашу думку, висновку, що від-

носини, які виникають  у ході податкового кон-

тролю - організаційні відносини - є складовою

частиною податкових відносин і повністю нале-

жать до предмету податкового права [23, c.14].

Визначаючи предмет податкового  права,

М.В.Кустова робить дуже влучне зауваження:

"...важко погодитися  з думкою авторів, які ду-

мають, що відносини в сфері оподаткування

охоплюють ту частину фінансових відносин, що

виникають "у процесі  діяльності держави з при-

воду планомірного формування централізованих

і децентралізованих грошових фондів" з метою

реалізації її завдань [див.: 30, с.121]. Такий під-

хід невиправдано розширює сферу впливу пода-

ткового права в рамках фінансового, дозволяючи

відносити до фінансових відносин неподатко-

вого характеру лише "відносини  по розподілу і

використанню" зазначених грошових фондів.

Чинне законодавство не дає  достатніх підстав

для включення в предмет  податкового права

всього аспекту відносин з формування держав-

них і місцевих бюджетів" [23, c.11]. У підсумку

М.В.Кус-това приходить до обґрунтованого висно-

вку про те, що “предметом податкового права охо-

плюється лише частина  відносин по формуванню

державою і муніципальними утвореннями фондів

коштів, а саме відносини, пов’язані з вилученням

(виділене мною – Г.Р.) податкових платежів. За ра-

мками такого вилучення рух  фінансових засобів

регулюється бюджетним правом" [23, c.11].

Ці висновки мають принципове методоло-

гічне значення для більш чіткого визначення

меж податкового контролю, розмежування його

з бюджетним контролем. Зокрема, спираючись

на вищевикладені положення, О.А.Ногіна запро-

понувала наступну концепцію  розмежування

бюджетного і податкового контролю: "...подат-

ковий контроль буде здійснюватися  в сфері від-

носин, що складаються в  процесі сплати подат-

ків і зборів, аж до моменту зарахування податко-

вих доходів на рахунки  бюджетів, тобто, охоп-

лювати всі дії банків по виконанню ними платі-

жних доручень платників  податків (податкових

агентів чи платників зборів), у той час як бюдже-

тний контроль відносно податкових доходів, що

здійснюється фінансовими  органами, буде вира-

жатися лише в обліку надходжень податкових

доходів на основі розрахункових  документів

платників податків, що надходять  до них (подат-

кових агентів чи платників  зборів), а також у ко-

нтролі за поверненням  на основі рішень подат-

кових органів сплачених  понад встановлену но-

рму сум податків і зборів. При цьому як подат-Р.О. Гаврилюк

Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 172. Правознавство. 69

кові, так і фінансові  органи будуть проводити

контроль тільки в тих  формах та із застосуван-

ням тих методів, які визначені для них податко-

вим чи бюджетним законодавством відповідно,

не маючи можливості виходити за межі своїх

повноважень і застосовувати  процедури того ви-

ду контролю, який вони не вправі здійснювати"

[36, c.23]. Тобто, з юридичної  точки зору, як

правильно і доречно помітила М.В.Карасева:

"Весь зміст податкового контролю полягає в то-

му, щоб забезпечити реалізацію податкового

обов'язку у визначений термін і в належних су-

мах" [22, c.144].

Гостра дискусія розгорнулася в останні ро-

ки навколо питання  про інституційну належність

юридичних норм, які регламентують  податковий

контроль [16, c.141; 26, c.26; 30, c.409; 39, c.6-7].

Не маючи можливості в  рамках цієї статті більш

докладно висловитися  по суті спірних питань,

відзначимо проте, що оскільки відносини, які

виникають у ході податкового контролю, мають

особливі ознаки, обумовлюють  відносну специ-

фіку їх правового регулювання і тим самим об'-

єктивно визначають існування  сукупності право-

вих норм, що може бути певним чином виділена

всередині податкового права, ми підтримуємо

висновки тих вчених, які  обґрунтовують наяв-

ність всередині підгалузі податкового права са-

мостійного правового інституту податкового ко-

нтролю [24, c.65, 66; 36, c.32]. Більше того, І.І.Ку-

черов, наприклад, вважає, що в складі інституту

податкового контролю вже  склалися свої субінсти-

тути, такі, зокрема, як сукупність норм, які регу-

люють проведення податкових перевірок [24, c.66].

Оскільки податок є  категорією не тільки

фінансовою, але й юридичною, необхідно роз-

крити і його юридичну природу. У даному випа-

дку ми скористаємося готовими визначаннями

юридичної природи податку, які містяться в без-

лічі підручників і монографій. Так, ще в 80-х ро-

ках ХІХ століття відомий російський вчений-фі-

нансист В.А.Лєбєдєв писав: "...ми знаходимо у

всіх цивілізованих державах, що головним засо-

бом задоволення державних  потреб є податки, як

грошові внески, які вимагає  держава від окремих

громадян на задоволення  цих істотних потреб"

[51, c.362]. На рубежі ХІХ-ХХ  століть Ф.Нітті

писав: "...податок є  частиною багатства, яку гро-

мадяни примусово віддають державі і місцевим

суспільно-правовим органам  для задоволення

колективних потреб" [35, c.240]. Ще один класик

російської фінансово-правової науки, академік

РАН І.І.Янжул підкреслював, що "під податками

слід розуміти такі односторонні економічні по-

жертвування громадян чи підданих, які держава

чи інші суспільні групи в силу того, що вони є

представниками суспільства, стягують легаль-

ним шляхом і законним способом з їх приват-

ного майна для задоволення  необхідних суспіль-

них потреб і викликаних ними витрат" [60,

c.240]. У радянський період Ю.А.Ровінський від-

значав: "...податкове законодавство  виходить із

принци-пу обкладання доходів (виділене мною –

Г.Р.) господарства, що є результатом  спільної

праці всіх працездатний членів даного господар-

ства..." [41, c.157].

Н.І.Хімічева, вже в постсоціалістичний пе-

ріод, для розкриття змісту податку використовує

загальне поняття "платіж" і дає йому наступне

визначення: "...це обов'язкові індивідуально без-

оплатні платежі фізичних і юридичних осіб,

встановлені представницькими (законодавчими)

органами державної влади  чи місцевого само-

врядування для зарахування  в державну чи муні-

ципальну скарбницю з  визначенням їх розмірів і

термінів сплати" [55, c.5].

Мабуть, найбільш вдалим, оскільки воно

частіше інших цитується, є визначення податку

С.Г.Пепеляєвим: "Податок  – єдина законна фор-

ма відчуження власності  фізичних і юридичних

осіб на засадах обов'язковості, індивідуальної

безоплатності, безповоротності, забезпечена дер-

жавним примусом, що не носить характер пока-

рання чи контрибуції, з метою  забезпечення пла-

тоспроможності суб'єктів  публічної влади" [37,

c.24]. У виданні навчального посібника "Налого-

вое право" 2000 року С.Г.Пепеляєвим збережене

це ж визначення податку, лише з уточненням по-

няття "єдина законна  форма" - (“встановлена за-

коном”) [32, c.31].

М.П.Кучерявенко підкреслює, що "податок

- це форма примусового  відчуження результатів

діяльності суб'єктів, які  реалізують свій податко-

вий обов'язок, у державну чи комунальну влас-

ність, що вноситься в  бюджет відповідного рівня

(чи цільовий фонд) на  підставі закону (чи акта

органу місцевого самоврядування) і виступає як

обов'язковий, нецільовий, безумовний, безоплат-

ний і безповоротний платіж" [27, c.79]. Це, ма-

буть, одне із самих повних визначень податку.

Д.В.Вінницького пише: "...з  юридичної то-

чки зору, податкові відносини  виступають саме

як відносини по розподілу  тягаря публічних ви-

трат, результати яких виражаються  в перерозпо-

ділі доходів у суспільстві. Вплив податкових

відносин може спричинити перерозподіл еконо-Дискусійні питання  функцій податку

70 Науковий вісник Чернівецького університету. 2003. Випуск 172. Правознавство.

мічних ресурсів, однак традиційно вважається,

що законодавець повинен  прагнути до виклю-

чення подібних ефектів "перекручування" еко-

номічного життя (до економічної  нейтральності

податку)" [9, c.72]. Вказівку на економічну нейт-

ральність податку варто  розуміти, на нашу ду-

мку, не як відсутність здатності  податків впли-

вати на економіку - вони невичерпні, а як конс-

татацію факту відсутності  в податку інших фун-

кцій, крім перерозподільної і контрольної [59].

Як би підводячи підсумок своїх плідних дослі-

джень поняття, юридичної  природи й ознак, ге-

незису податку, Д.В.Вінницький приходить до

виснов-ку, що "податок - встановлена  законно

сфор-мованим представницьким  органом форма

обме-ження конституційного  права власності чи

іншого законного володіння шляхом відчуження

частини матеріальних благ, що належать приват-

ним особам, на користь фіску, у грошовій формі,

у безповоротному, безоплатному й обов'язковому

порядку, обумовлена необхідністю вирішення

суспільних задач, заснована  на принципах зага-

льності, рівності, співрозмірності" [8, c.43].

Аналогічні визначення юридичної  природи

податку містяться як у  класичних, так і сучасних

працях зарубіжних дослідників. Зокрема, відо-

мий у нас завдяки непоганому перекладу його

підручника з публічних фінансів П.М.Годме пи-

сав на початку семидесятих років минулого сто-

ліття: "Податок - це вилучення коштів, здійсню-

ване в примусовому  порядку державною владою,

що має метою покрити  видатки суспільства і

розподілити їх між громадянами  відповідно до

можливостей кожного" [14, c.370]. Не змінився

виклад юридичної природи  податку цим дослід-

ником і в наступних  виданнях його роботи в

співавторстві з Ж.Моліньє [62, p.23].

Висновок перший. Аналіз юридичних

конструкцій податку, як нескладно  перекона-

тися, не розкриває жодної нової функції пода-

тку. Юридична природа податку  тільки вказує

на суб'єктний склад цих  перерозподільних відно-

син, окреслюючи в такий  спосіб їх природні ме-

жі, а саме, що податковим відносинам підда-

ються не всі перерозподільні відносини в суспі-

льстві, а тільки перерозподільні  відносини при-

ватних осіб з фіском. Фіск – це держава, що ви-

ступає в публічно-правових майнових відноси-

нах із приватними особами. Виходячи з цього,

функції податку варто  визначити ще точніше –

фіскальна і контрольна. Таким чином, функці-

ями податку є зовнішній  прояв його внутрі-

шньої сутності як форми  перерозподільних

відносин між державою (фіском) і приват-

ними особами.

Все інше, про що йшла мова вище, є не

функції податку, а його зовнішній  вплив на еко-

номіку і суспільство. Б.М. Сабанті зауважує:

"Використовуючи систему  податків, держава

обмежує чи заохочує ту чи іншу діяльність. Але

це функція держави, а  не самих податків. Як

тільки вводиться податок  на якусь діяльність

(скажімо, постачання устаткування  по імпорту),

знижується норма рентабельності цієї діяльності,

включається механізм вирівнювання норми при-

бутку. Відповідно, визначаються межі розвитку

тієї чи іншої виробничої діяльності" [53, c.17].

"Не податок регулює  розвиток галузі, - резюмує

Б.М.Сабанті, - а сам ринок, де баланс між попи-

том та пропозицією регулюється  автоматично і

нормою прибутку, і загальним  обсягом ринку, і

рівнем доходів споживачів, і багатьма іншими

факторами" [53, c.17].

Ще в 20-і роки минулого століття відомий

російський теоретик податків і податкового пра-

ва А.А.Соколов застерігав: “Справді, податок

безумовно може бути знаряддям  для досягнення

різних економічних і соціально-політичний ці-

лей. Однак не слід забувати, що це знаряддя, по-

перше, не єдине, по-друге, не найбільш довер-

шене і, по-третє, обмежене за силою свого впли-

ву" [44, c.253]. З якими проблемами і неспо-