Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Апреля 2012 в 17:42, курсовая работа
В умовах ринкової економіки підприємства перебувають у стані фінансових взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання, робітниками і окремими фізичними особами щодо використання майна, грошових коштів, здійснення комерційних операцій та інвестицій. Тобто вони здійснюють як готівкові так і безготівкові розрахунки. Для цього кожне підприємство має касу для розрахунків готівкою і відкриті в установах банків розрахункові рахунки для безготівкового обігу, а також зберігання власних коштів.
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти аудиту операцій з коштами
1.1. Мета, завдання і джерела інформації для аудиту операцій з коштами
1.2. Планування проведення аудиту грошових коштів
Розділ 2. Організація і методика аудиту грошових коштів
2.1. Аудит операцій з коштами в касі
2.2. Аудит операцій на рахунках в банку
2.3. Аудит грошових документів та грошових коштів у дорозі
2.4. Аудит розрахунків із підзвітними особами
Розділ 3. Узагальнення результатів аудиторської перевірки операцій з коштами
3.1. Аудиторський висновок і звіт
Висновки
Література
• фінансову звітність складено на основі дійсних облікових даних, і вона не має суттєвих суперечностей;
• фінансову звітність складено належним чином за формою, затвердженою в установленому порядку.
Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих або інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було дано аргументоване й переконливе їх обґрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов'язково, оскільки вони не міняють змісту безумовно позитивного висновку.
Аудитор не може дати умовно-позитивний висновок за фундаментальної непевності і незгоди. Є основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження за часом перевірки, які диктує клієнт); ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних наслідків і загрожуватиме існуванню в майбутньому). Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розбіжності в думках щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству і встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій [21, 186].
Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.
Непевність або незгода вважаються фундаментальними в тому разі, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ у цілому або в основному. Необхідно також враховувати сукупний вплив усіх непевностей та незгод на фінансову звітність.
Наявність фундаментальної незгоди може призвести до того, що клієнтові буде дано негативний аудиторський висновок. Наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови дати аудиторський висновок.
В усіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він зобов'язаний дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, перед тим розділом, у якому аудитор дає негативний висновок або відмовляється від аудиторського висновку.
У цьому самому розділі можуть більш докладно обговорюватися факти негативного характеру, або робитися посилання на додаток до аудиторського висновку, в яких наводиться опис цих фактів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок про достовірність і повноту фінансової звітності.
Якщо аудитор має намір дати клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна непевність з окремих питань, і наводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної непевності, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операції, проводки, позиції звітності), і після цього робиться остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства.
Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю не фундаментальної незгоди, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або в додатку до висновку, який є невід'ємною його частиною, і дає позитивний висновок про фінансову звітність підприємства.
Якщо аудитор відмовляється дати аудиторський висновок, він заявляє про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.
На підставі даних акту інвентаризації каси й групувальних відомостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ аудиторського висновку, де відображають встановлені факти недоліків в організації й веденні касових операцій з посиланням на додані до аудиторського висновку групувальні відомості порушень і аналітичні таблиці.
Після висновку аудитор має проставити дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дату на аудиторському висновку проставляють у той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дату в аудиторському висновку проставляють або перед вступною частиною аудиторського висновку, або біля підпису аудитора.
Аудиторський висновок підписують директор аудиторської фірми або уповноважена на це особа, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.
В аудиторському висновку вказується адреса дійсного розміщення аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може подаватися як у кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланка аудиторської фірми.
висновки
Виконуючи курсову роботу, ми дійшли до висновку про необхідність проведення аудиту операцій з грошовими коштами, метою якого є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта.
Встановлено, що аудит грошових коштів, як правило, проводиться за такими напрямками: аудит касових операцій; аудит операцій на поточному рахунку, валютному та інших рахунках у банках, аудит грошових документів та грошових коштів у дорозі та аудит розрахунків із підзвітними особами.
Аудиторська перевірка операцій з грошовими коштами дає можливість ознайомитися з умовами зберігання готівки та інших грошових документів у касі; вивчити фактичний порядок документального оформлення операцій з надходження і вибуття грошових коштів, ведення касової книги та книги реєстрації грошових документів, обліку касових операцій; встановити законність і достовірність операцій з надходження і списання коштів з банківських рахунків та правильність їх відображення.
Як показала дана робота, аудит операцій з грошовими коштами досить трудомістка процедура, яка потребує від аудиторів значної уваги, знання нормативно-правової бази, яка регулює здійснення грошових операцій, а також впевненості в мінімізації ризику як зі сторони клієнта так і зі сторони аудитора.
В ході аудиту, перш за все визначається мета і завдання перевірки, вивчається нормативно-правова база, яка стосується регулювання фінансових взаємовідносин.
Досліджено питання складання плану і програми аудиторської перевірки операцій з грошовими коштами. Основні положення програми є переліком процедур, в ході яких аудитор перевіряє правильність, повноту відображення руху грошових коштів в касі і на рахунках в банку.
У роботі розглянуто організацію і методику аудиту операцій з грошовими коштами. Так, освоєння методики аудиту касових операцій є важливим, виходячи з таких причин: грошові кошти є найбільш ліквідними і такими, що швидко реалізуються активами клієнта, вони мають масовий і поширений характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються суцільним методом. Особлива увага приділяється питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни.
Аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку, включає такі процедури: встановлення кількості поточних, валютних, розрахункових та інших рахунків в установах банку, відповідності господарських операцій, які відображаються на вказаних рахунках, чинному законодавству; перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємств, своєчасності перерахування податків до бюджету й обов’язкових платежів; перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями.
Аудитом грошових коштів у дорозі слід встановити законність і обґрунтованість кожного запису за рахунком 33 «Інші кошти», своєчасність і повноту зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки в банках тощо.
Методика аудиту розрахунків з підзвітними особами передбачає перевірку своєчасності і правильності складання звітності підзвітних осіб, порядок видачі авансів, законність і доцільність використання підзвітних сум.
Одержані дані аудитор фіксує в робочих документах, а свої думки викладає на завершальному етапі в аудиторському висновку. Цей висновок є доказом того відповідає чи ні відображення операцій з грошовими коштами чинному Положенню про ведення касових перацій в національній валюті в Україні, обліковій політиці підприємства, іншим нормативно-правовим актам.
Література
1. Актуальні питання застосування міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики. – навч.- метод. Матеріал. – К.: ТОВ ІАМЦ АУ «Статус», 2007. – 188 с.
2. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» ВНЗ. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2002. -672 с.
3. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник/ під ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2001. – 832 с.
4. Гордієнко Н.І., Харламова О.В. Карпенко М.Ю. Аудит, методика і організація: Навч. посібник (для студентів екон. спеціальностей). У 2 частинах. Частина 2. − Xарків: ХНАМГ, 2007. – 294 с.
5. Давидов Г.М. Аудит: Підручник. – 2-ге вид., перероб. Та доп.. – Житомир, 2002. – 672 с.
6. Дорош Н.І. «Аудит: методологія та організація» – К., 2000. – 402 с.
7. Загородній А.Г., Єлісеєв А.В., Корягін М.В. та ін. Аудит: Теорія і практика: Навч. посібник – Львів: Видавництво Національного університету «львівська політехніка», 2003. – 364 с.
8. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 №3125-XII зі змінами і доповненнями // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
9. Закон України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей», № 218/95-ВР від 6.06.1995 р. зі змінами і доповненнями // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
10. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69.
11. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посібник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 471 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
12. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту: Навч. Посібник. – К.:Каравела, 2004. 568 с.
13. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» від 15.02.1996 р. №51.
14. Облік, аналіз та аудит: Навч. посібник. – К., Кондор, 2008. – 618 с.
15. Петрик О.А., Савченко В.Я., Свідерський Д.Є. Організація та методика проведення аудиту підприємницької діяльності: Навч. посібник/ за ред. О.А. Петрик. – К.: КНЕУ, 2008. – 472 с.
16. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. — Мінфін України, накази 1999–2003 рр.
17. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. №637 із змінами і доповненнями http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
18. Постанова КМУ "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" від 23.04.99 № 663 в редакції від 23.09.2009 № 1015 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-
19. Полякова Л.М. та ін. Аудит: Навч. посібник/ Л.М. Полякова, М.В. Корягін, В.І. Воськало, В.М. Чубай. – серія «Дистанційне навчання». – №21. – Львів: Видавництво Національного університету «львівська політехніка», 2004. – 248 с.
20. Пономарьова Н.А. Міжнародні стандарти аудиту. Навч. посібник. Хмельницький: ХНУ, 2008. – 211 с.
21. Пшенична А.Ж. Аудит : навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. – К.: ЦУЛ, 2008. – 320 с.
22. Савченко В.Я. Аудит: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 322 с.
23. Сопко В.В. та ін. Організація і методика проведення аудиту: Навч.-практичний посібник. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: ВД «Професіонал»: 2006. – 576 с.
24. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. Посібник. – К., 2002. – 223 с.
Додатки
Додаток А
Програма аудиту касових операцій
Додаток Б
Програма аудиту безготівкових операцій
Додаток В
Програма аудиту дебіторської заборгованості
Информация о работе Організація, планування та методика аудиту операцій з коштами