Правове регулювання обмеження монополізму в господарській діяльності

В останні роки органи Антимонопольного комітету України посилили увагу до захисту конкуренції шляхом виявлення та припинення зловживань монопольним становищем, пов'язаних із спробами неправомірних обмежень конкуренції з боку монопольних утворень. Виявлення та припинення порушень цього виду значною мірою сприяє розвитку підприємництва, вступу нових суб'єктів господарювання па монополізовані ринки.

Отже, з юридичної точки зору, зловживання монопольним (домінуючим) становищем слід розцінювати як особливий тип поведінки суб'єкта господарювання на ринку, яке означає використання ним своєї монопольної влади недозволенний способами, що суперечать конкуренції, через що спричинюється шкода суспільним і державним інтересам, правам суб'єктів господарювання та споживачів. Вважаємо, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем охоплює всі діяння суб'єктів господарювання, які за допомогою використання заборонених законодавством способів і засобів спрямовані па встановлення, зміцнення, розширення або зберігання монопольної влади і, відповідно, призводять або можуть призвести до усунення, істотного обмеження або знищення конкуренції, усунення конкурентів із ринку або недопущення на ринок потенційних конкурентів.

Усі зловживання монопольним становищем на ринку за їх змістом і спрямованістю згідно із Законом про захист можуть бути класифіковані за кількома групами (різновидами):

1)      зловживання переважно цінового характеру - охоплюють дії, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 13;

2)      зловживання переважно дискримінаційного характеру, спрямовані на одержання прибутку або інших переваг, пов'язаних із використанням існуючої ринкової влади - охоплюють діяння, передбачені пунктами 2 і 3 ч. 2

ст. 13;

3)      дії, пов'язані з неправомірним скороченням суб'єктами господарювання пропозиції або попиту, - включають два види діянь, передбачених пунктами 4 і 5 ч. 2 ст. 13 Закону про захист;

4)      дії, що призводять або можуть призвести до істотного обмеження конкурентоспроможності суб'єктів господарювання або створення перешкод їхнього доступу на ринок (виходу з ринку) - охоплюють діяння, передбачені пунктами 6 і 7 ч. 2 ст. 13 Закону про захист.

4.      Правове становище Антимонопольного комітету України

Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвиткові конкуренції, здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Для забезпечення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної
конкуренції, захисту інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень утворено спеціальний державний орган - Антимонопольний комітет України. Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

                   здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції;

                   захист законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, накладання стягнень за порушення цього законодавства у межах своїх повноважень;

                    сприяння розвиткові добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.
Правове становище Антимонопольного комітету України визначено Законом України "Про Антимонопольний комітет України", а його діяльність щодо контролю за концентрацією суб'єктів господарювання, розгляду заяв та справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про недобросовісну конкуренцію регламентують закони України "Про захист економічної конкуренції" та "Про захист від недобросовісної конкуренції".
Антимонопольний комітет та утворені ним територіальні відділення (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.Антимонопольний комітет відповідно до покладених на ньогозавдань:

- контролює додержання антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб'єктів; при перетворенні органів управління на об'єднання підприємців, придбанні часток (акцій, паїв), активів господарських товариств та підприємств; при здійсненні господарської діяльності підприємцям" та при реалізації повноважень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування щодо підприємців;
- розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;
- звертається до суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушеннями антимонопольного законодавства, в тому числі:
а) про визнання недійсними актів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування та припинення ними дій, що обмежують конкуренцію, в разі невиконання ними у встановлені строки розпорядження Антимонопольного комітету про скасування неправомірних актів, припинення правопорушень тощо;
б) про відшкодування збитків, заподіяних порушенням анти-монопольного законодавства;
в) про вилучення прибутку, незаконно одержаного суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення антимонопольного законодавства;
г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством, а також надсилають до суду протоколи про адміністративні порушення для накладання штрафів на посадових осіб відповідно до чинного законодавства;
- дає рекомендації державним органам щодо провадження заходів, спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції;
- бере участь у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, антимонопольної політики та демонополізації економіки;
- бере участь в укладенні міждержавних угод, розробці й реалізації міжнародних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету;

- узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення;
- розробляє і організовує провадження заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства;
- систематично інформує населення України про свою діяльність;
- здійснює інші дії з метою контролю за додержанням антимонопольного законодавства.
Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених.Державні уповноважені є незалежними у здійсненні покладених на них повноважень щодо контролю за додержанням антимонопольного законодавства та під час розгляду справ про його порушення. Для виконання покладених на них функцій державні уповноважені наділені широкими правами, серед яких, наприклад, право безперешкодно входити на підприємства та в організації, мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для проведення перевірки; право вимагати усні або письмові пояснення посадових осіб та громадян; право розглядати справи про порушення антимонопольного законодавства та ін.
Вимоги державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України в межах їхніхповноважень є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Невиконання зазначених вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства про Антимонопольний комітет України.Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 р. № 32-р. Відділення утворюється Комітетом в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, інших адміністративно-територіальних одиницях йому підпорядковане і підзвітне.
Відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Основні завдання відділення:

                    здійснення державного контролю за додержанням антимонопольного законодавства;

                    запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства;

                    контроль за економічною концентрацією;

                    сприяння розвиткові добросовісної конкуренції.
Свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні, а випадках,

передбачених законодавством, та за дорученням Голови

Комітету - за межами регіону.

Висновки

    З поглибленням економічних перетворень і активізацією інтеграційних процесів усе актуальнішими стають питання розвитку конкурентних відносин, захисту товаровиробників і споживачів від зловживань монопольним становищем та недобросовісної конкуренції.  В Україні, з часу здобуття незалежності економічна конкуренція почала перетворюватися з терміну, який можна було зустріти хіба що в наукових працях, на щоденну реальність, від якої ми залежимо. За останні дванадцять років нашій державі вдалося пройти непростий шлях від тотальної радянської монополії до ринкової економіки на основі конкурентних взаємин. Сьогоднi, за даними Антимонопольного комітету України, частка монопольного сектора у валовому внутрiшньому продуктi вже становить приблизно 40%. Це, без перебільшення, один з головних практичних результатiв реалiзацiї державної конкурентної полiтики. Проте, економiчно доцiльний рiвень монополiзацiї в країнi не повинен перевищувати 10-12%, саме тому досягнення цього показника керiвництво держави визначило прiоритетним.Особливо, якщо врахувати, що конкуренція - це не просто унікальний інструмент ринкової економіки, який сам по собі, без зовнішнього втручання, здатний підвищувати рівень нашого життя, знижувати ціни на товари та послуги, покращувати сервіс та збільшувати асортимент. Сенс конкуренції полягає ще й в іншому. Це надійна основа демократичного устрою суспільства, одна з головних його цінностей. Власне, для цього державою і створено Антимонопольний комітет України, перед яким із самого початку здобуття незалежності постало завдання виконувати особливу, не притаманну досі державним органам, функцію - протистояти зловживанням монополій та захищати і розвивати доброчесну економічну конкуренцію.  Нормативна база конкуренційного законодавства змінювалася одночасно із розвитком економічних відносин. Iз набуттям 2 березня 2002 року чинностi Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" (Верховною Радою України його було прийнято 11 сiчня 2001 року за №2210-III) розпочався новий етап розвитку законодавства з питань захисту економiчної конкуренцiї як одного з основних напрямiв конкурентної полiтики держави.

Закон України "Про захист економiчної конкуренцiї" (надалi - Закон) визначає правовi засади пiдтримки i захисту економiчної конкуренцiї, обмеження монополiзму в господарськiй дiяльностi та спрямований на забезпечення ефективного функцiонування вiтчизняної економiки на основi розвитку конкурентних вiдносин. Норми нового Закону порiвняно iз Законом України "Про обмеження монополiзму та недопущення недобросовiсної конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi" (надалi - Закон "Про обмеження монополiзму..."), який втратив чиннiсть зi вступом в дiю означеного законодавчого акта, значно пiдвищують ефективнiсть застосування конкуренцiйного законодавства на сучасному етапi розвитку конкурентних вiдносин в Українi.

Разом iз удосконаленням правового регулювання суспiльних вiдносин у конкуренцiї Законом визначено низку норм, спрямованих на послаблення втручання Комiтету в економiчнi процеси та перенесення акцентiв його правозастосовчої дiяльностi на найбiльш важливi з точки зору держави та суспiльства напрями. Зокрема:

        по-перше, Законом зроблено виняток для малих та середнiх пiдприємцiв у частинi застосування положень, що регулюють узгодженi дiї суб'єктiв господарювання, а також для власникiв об'єктiв права iнтелектуальної власностi.

        по-друге, норми Закону в частинi економiчної концентрацiї спрямовано суто на тi дiї суб'єктiв, що можуть призвести до монополiзацiї ринкiв. Це є суттєвою вiдмiннiстю вiд дiючих нинi положень, якi в окремих випадках вимагали згоди Комiтету, навiть коли це i не могло вплинути на конкуренцiю. Так, згiдно з новим Законом не вважається концентрацiєю i не потребує звернення до Антимонопольного комiтету України придбання акцiй суб'єкта господарювання банками чи страховими компанiями, за умови їх наступного перепродажу протягом року. Крiм того, не потребують звернення до Комiтету дiї мiж пiдприємцями вже пов'язаними мiж собою вiдносинами контролю, що сприятиме оперативностi вирiшення питань управлiння пiдприємствами та оптимiзацiї схем корпоративних зв'язкiв у межах єдиної групи.

        по-третє, на вiдмiну вiд Закону "Про обмеження монополiзму...", за новим законом, якщо дiї суб'єктiв не мали вiдчутного впливу на умови конкуренцiї на ринку, не призвели до суттєвого обмеження конкуренцiї, не завдали значних збиткiв окремим особам чи суспiльству, Комiтет може надати вiдповiднi рекомендацiї порушниковi, а в разi їх виконання, не розглядати справу та не застосовувати штрафнi санкцiї через малозначнiсть порушення.

   Таким чином, на сьогоднi є пiдстави констатувати, що органи Антимонопольного комiтету України вжили необхiдних заходiв для пiдготовки пiдприємцiв, органiв державної влади та мiсцевого самоврядування, а також споживачiв до запровадження нового i бiльш ефективного iнструмента конкурентної полiтики, яким є Закон України "Про захист економiчної конкуренцiї".

Список використаних джерел:

1.      Антимонопольне законодавство України: Збірник нормативних актів/ Відп. ред. В.П. Супрун. -К.: Юрінком Інтер, 2001

2.      Господарське законодавство України: правове регулювання господарських відносин:  Збірник нормативних актів: Станом на 1 січня 2002 р./ Укл. Микола Камлик, -К.: Атіка, 2002