Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Июня 2013 в 21:11, курсовая работа
Метою даної курсової роботи є узагальнення наукових положень, щодо поняття, змісту і підстав виникнення правових відносин. Виходячи з поставленої мети, в курсовій роботі передбачається вирішити наступний комплекс задач:
- дослідити наукову та учбову літературу з питання правовідносин;
- охарактеризувати елементи структури правовідносин;
- назвати обставини виникнення і припинення правовідносин;
- узагальнити наукові положення і зробити висновки за результатами усього дослідження.
Вступ
Розділ 1. Поняття, ознаки та види правових відносин
Розділ 2. Загальні юридичні передумови виникнення правових відносин
2.1. Норма права
2.2. Правосуб'єктність
Розділ 3. Спеціальні юридичні передумови виникнення правових відносин
3.1 Юридичний факт
Висновок
Список використаної літератури
Існують різні підходи до питання про співвідношення правосуб'єктності і правового статусу, одні вчені вважають правосуб'єктність передумовою правового статусу, другі схильні включати її в правовий статус як структурний елемент, треті називають правосуб'єктність більш об'ємною категорією, яка вбирає в себе правовий статус.
Правовий статус громадянина, іноземця чи особи без громадянства безпосередньо виражає його правосуб'єктність, котру, як записано в Загальній декларації прав людини ООН, зобов'язані визнавати всі держави. Він містить у собі основні невідчужувані права людини, як правило, закріплені в конституції демократичної держави.26
Суб'єкти правовідносин - це суб'єкти права, тобто особи, що мають правосуб'єктність. Вирази «суб'єкт права» і «особа, що має правосуб'єктність» збігаються. Правосуб'єктність - одна з обов'язкових передумов правовідносин.
Суб'єкти правовідносин - це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.27
Види суб'єктів правовідносин:
1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;
- іноземні громадяни;
- особи без громадянства (апатриди);
- особи з подвійним громадянством (біпатриди);
2) колективні суб'єкти (юридичні особи):
- державні органи, організації, установи, підприємства;
- органи місцевого самоврядування;
- комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо - вітчизняні, іноземні, міжнародні);
- громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо);
- релігійні організації;
3) держава та її структурні одиниці:
- держава;
- державні утворення (суб'єкти федерації - штати, землі, автономії; в Україні - Автономна Республіка Крим);
- адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);
4) соціальні спільноти - народ, нація, етнічні групи, громадяни виборчого округу тощо.
Юридичні факти - це передбачені законом життєві обставини і факти, які є підставою для виникнення (зміни, припинення) правовідносин.
Під юридичними фактами в науці і на практиці розуміються конкретні соціальні обставини (події, дії), що викликають відповідно до норм права настання визначених правових наслідків - виникнення, зміну або припинення правових відносин. 28
Вже у визначенні видно своєрідність юридичних фактів. По-перше, це конкретні життєві обставини, елементи об'єктивної соціальної дійсності, по-друге, обставини, визнані нормами права, прямо або побічно відображені в законодавстві.
Виділення матеріальної і ідеальної сторін у понятті «юридичний факт» дозволяє окреслити його основні ознаки, що характеризують матеріальну сторону даного поняття.
Юридичні факти є обставини:
- конкретні, певним чином виражені зовні. Юридичними фактами не можуть бути думки, події внутрішнього духовного життя і тому подібні явища. Разом з тим законодавство враховує суб'єктивну сторону дій (провину, мотив, мета, інтерес) як елемент складного юридичного факту, наприклад складу правопорушення;
- виражаються в наявності або відсутності певних явищ матеріального світу. Необхідно враховувати, що юридичне значення можуть мати не тільки позитивні (існуючі), але й негативні факти (відсутність відносин службової підпорядкованості, спорідненості, іншого зареєстрованого шлюбу тощо);
- що несуть у собі інформацію про стан суспільних відносин, що входять у предмет правового регулювання. Юридичними фактами виступають лише такі обставини, які прямо або побічно зачіпають інтереси суспільства, держави, колективів, особистості. Беззмістовні з соціальної точки зору події і дії не можуть мати і юридичного значення.29
Інша група ознак пов'язана з моделлю юридичних фактів і розкриває нормативну, ідеальну сторону цього явища.
Юридичні факти є обставини:
- прямо або побічно передбачені нормами права. Багато юридичні факти вичерпно визначені в нормі права. Існують і індивідуально визначаються факти, лише в загальному вигляді (опосередковано) передбачені в законодавстві;
- зафіксовані у встановленій законодавством процедурно-процесуальній формі. Юридичний факт має правове значення, як правило, лише в тому випадку, якщо він належним чином оформлений і засвідчений (у вигляді документа, довідки, журнальної запису і т.д.);
- викликають передбачені законом правові наслідки. Мається на увазі перш за все виникнення, зміни та припинення правового відношення. Але юридичний факт може викликати й інші правові наслідки, наприклад анулювати інші юридичні факти.
Існує кілька шляхів дослідження причин виникнення правомірних юридичних фактів - юридичних вчинків, угод, адміністративних актів. У зв'язку з цим виділяються три комплекси соціальних передумов, що породжують той або інший юридичний факт.
По-перше, загальні соціальні передумови. До них слід віднести суспільний лад, що склався образ життя, демографічні тенденції і т.д. Дані передумови формують масив фактичних обставин, створюючи сприятливі умови для появи одних юридичних фактів і гальмуючи виникнення інших.
По-друге, деякі спеціальні
передумови. Це більш вузька область
суспільних відносин, прямо обумовлює
появу конкретної категорії юридичних
фактів. Наприклад, факти укладання
та розірвання шлюбу пов'язані з
ситуацією в суспільстві
По-третє, деякі організаційно-юридичні передумови. У число таких передумов входить діяльність компетентних державних органів, посадових осіб, адміністративно-технічних працівників, яка полягає у фіксації, встановлення та посвідчення юридичних фактів, надання їм визначеної законом форми.30
Функціями юридичних фактів є узагальнена характеристика їх ролі в механізмі правового регулювання 3. Оскільки правове регулювання - складна, багатопланова система, відповідно не однакові і функції, які виконують в ній юридичні факти. Можна виділити основну, додаткові і спеціальні функції юридичних фактів.
Основна функція юридичних фактів в правовому регулюванні полягає у забезпеченні виникнення, зміни, припинення правових відносин. Кожен юридичний факт викликає або правоутворюючі, або правозмінюючі, або правоприпиняючі правові наслідки. Правильно зрозуміти і оцінити значення вказаної функції можна лише в більш широкому контексті, у зв'язку з функціями інших елементів механізму правового регулювання.
Додаткові функції. У ряді правових відносин юридичні факти виконують функцію гарантій законності. Стосовно до юридичних фактів термін «гарантії законності» можна визначити як існування юридичних фактів, пов'язаних з особливо важливими ділянками правового регулювання, на яких лежить підвищена відповідальність за стан законності.
Інша додаткова функція юридичних фактів пов'язана з попередніми впливом норм права на суспільні відносини. У галузі права люди не тільки орієнтуються на правові наслідки, але і враховують юридичні факти, які ці наслідки обумовлюють. Таким чином, юридичні факти не пасивний елемент механізму правового регулювання. Вони можуть використовуватися і реально використовуються законодавством як засіб впливу на поведінки суб'єктів.
Можна виділити дві форми попереднього впливу норм на поведінку суб'єктів. Коли юридичні норми окреслюють кордон правомірної і неправомірної поведінки, їх попередній вплив носить пасивно-попереджувальний характер. Воно виражається в тому, що суб'єкти не здійснюють заборонених дій.
Навпаки, коли норма права закріплює позитивні наслідки, вона має активно-стимулююче значення, заохочує суб'єкти до вчинення зазначених у ній дій.
Спеціальні функції юридичних фактів пов'язані з включенням їх в якості елементів у фактичні склади, що представляють собою систему фактів. У фактичному складі юридичні факти виконують перш за все правостворюючі функцію. Вона полягає в тому, що юридичні факти можуть викликати наступ проміжних правових наслідків або остаточних правових наслідків усього складу в цілому.
У теорії права з питань правовідносин однією з найактуальніших проблем є класифікація юридичних фактів, що проводиться за різними ознаками.
Класичною є їх класифікація залежно від джерела виникнення - такими є воля людини або відсутність на дії та події.
Так, за вольовою ознакою юридичні факти можуть виражатися або у формі події, або ж у формі діяння.
Подія - обставина, що як юридичний факт не залежить від волі і свідомості людей.
До подій належить народження і смерть людини, рух часу, явища стихійного характеру. Юридичні факти-події являють собою, як правило, природні явища. Навіть якщо вони так чи інакше були зумовлені діяльністю людини (наприклад, вбивство), то норми права в рамках даних правовідносин пов’язують правові наслідки не із зазначеним правопорушенням, а з подальшим перебігом подій й розгортанням їх результатів.
Юридичні факти - події можна класифікувати за різними ознаками: за походженням - природні (стихійні) і залежні у своєму походженні від людини; залежно від повторюваності події - унікальні й повторювані (періодичні); за тривалістю - моментальні (події) і протяжні в часі (процеси); за кількістю учасників - персональні, колективні, масові; останні - на події з визначеною і з невизначеною кількістю. Осіб, що беруть у них участь; за характером наслідків, що настали - на події оборотні та необоротні.
Події можуть бути відносними і абсолютними.
Відносні події - це обставини, що викликані діяльністю людей, але в зазначених правовідносинах виступають незалежно від тих причин, що сприяли їх появі. Прикладом відносних подій є смерть через самогубство, що викликало юридичний факт - спадкування майна самогубця.
Абсолютні події - це обставини, що не викликані волею людей і не виступають у будь-якій залежності від неї. Прикладом абсолютної події є падіння метеориту на завод, яке викликало юридичний факт: необхідність для страхової компанії сплатити певну кількість грошей власнику заводу, що застрахував своє майно від падіння метеориту на завод.
Діяння - це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи.
Діяння може виражатися у формі дії та бездіяльності.
Дії - це юридичні факти, що залежать від волі і свідомості особи і виражаються в активній поведінці. (укладання угоди).
Юридичні дії - складний і багатоплановий об’єкт класифікації. Укласти в єдину класифікаційну схему різноманітні прояви діяльності суб’єктів права дуже важко. У науковій і навчальній літературі використовується ряд розподілів правомірних юридичних фактів - дій: за суб’єктами (дії громадян, організацій, держави); за юридичною спрямованістю (юридичні акти, юридичні вчинки); за галузевою приналежністю (матеріально-правові, процесуальні); за способом здійснення (особисто через представника); за способом вираженні і закріплення (мовчанням, документом) та інші
Бездіяльність - це юридичні факти, що залежать від волі і свідомості особи і виражаються в пасивній поведінці (залишення в небезпеці).
За правовими наслідками юридичні факти можуть бути правоутворюючими, правозмінюючими, правоприпиняючими.
Правоутворюючі юридичні факти - це конкретні життєві обставини, із настанням яких норма права пов’язує виникнення правовідносин. Прикладом такого юридичного факту може бути наказ ректора про зачислення абітурієнта до вузу.
Правозмінюючі юридичні факти - це конкретні життєві обставини, із настанням яких норма права пов’язує зміну правовідносин. Наприклад, наказ ректора про переведення студента з очної на заочну форму навчання.
Правоприпиняючі юридичні факти - це конкретні життєві обставини, із настанням яких норма права пов’язує припинення правовідносин. Прикладом такого юридичного факту може бути наказ ректора про видачу студенту диплома про закінчення вузу.
Слід зважити на те, що один і той самий юридичний факт може бути правоутворюючим, правозмінюючим, правоприпиняючим для суб’єктів, які є сторонами у правовідносинах. Так, факт смерті громадянина - обставина, що припиняє правовідносини між померлим і його дружиною, дітьми. Одночасно це є правоутворюючим фактом, тому що після закінчення певного строку з дня смерті громадянина виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією права дружини, дітей на спадщину.
За юридичною природою юридичні факти можуть бути правомірними і неправомірними. У свою чергу правомірні юридичні факти виражаються у формі юридичних актів та у формі юридичних вчинків, а неправомірні - у формі злочинів і проступків.
Суттєву теоретичну і практичну роль відіграє систематизація неправомірних дій. До числа найважливіших класифікацій тут можна віднести підрозділи неправомірних дій: за ступенем суспільної небезпеки (проступки, злочини); за суб’єктами (дії індивідів, організацій); за об’єктами (злочини проти особистості, злочини в сфері економіки); за галузями права (карні, адміністративні, цивільні, трудові); за формою провини (навмисні, необережні); за мотивами (хуліганські, корисливі). З подальшим поглибленням цієї класифікації виникають і нові підвиди неправомірних дій, наприклад з розвитком публічного міжнародного права виникли неправомірні дії держав, їх союзів та міжнародних і міждержавних організацій.