Полномочия Верховной Ради после конституционной реформи

   Вибори  депутатів можуть бути черговими  або позачерговими.

   Чергові вибори депутатів проводяться у зв’язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України.

   Позачергові вибори депутатів призначаються  Президентом України з підстав  і в порядку, встановлених Конституцією України.

   Чергові вибори депутатів відбуваються в  останню неділю березня останнього року повноважень Верховної Ради України.

   Виборчий  процес чергових виборів депутатів  розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів. Центральна виборча  комісія оголошує про початок  виборчого процесу не пізніше  ніж за сто двадцять п’ять днів до дня виборів.

   Позачергові вибори депутатів відбуваються в  останню неділю шістдесятиденного  строку з дня опублікування Указу  Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної  Ради України, виданого відповідно до Конституції України.

   Виборчий  процес позачергових виборів депутатів  починається з дня, наступного після  дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України[3, ст. 1,10,15,16].

   Щодо  структури Верховної Ради України, то вона є однопалатним парламентом, до складу якого як вже зазначалося входять 450 народних депутатів.

   З точки зору організаційно-функціонального  критерію Верховна Рада України включає  в себе такі елементи:

• Керівництво Верховної Ради України;
• Комітети Верховної Ради України;
• Тимчасові спеціальні та слідчі комісії;
• Уповноважений Верховної Ради з прав людини;
• Рахункова палата;
• Апарат Верховної Ради України.

   До  керівництва Верховної Ради України  відносяться Голова Верховної Ради України, Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України, яких Верховна Рада України обирає зі свого складу та відкликає їх з цих посад.

   Голова  Верховної Ради України:

   1) веде засідання Верховної Ради  України;

   2) організовує роботу Верховної  Ради України, координує діяльність її органів;

   3) підписує акти, прийняті Верховною  Радою України;

   4) представляє Верховну Раду України  у зносинах з іншими органами  державної влади України та  органами влади інших держав;

   5) організовує роботу апарату Верховної  Ради України.

   Голова  Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України[1, ст. 88].

   Перший  заступник Голови  Верховної  Ради України  виконує обов'язки Голови  Верховної Ради України в разі його відсутності або неможливості виконання ним своїх обов'язків. Перший заступник Голови Верховної Ради України за розподілом обов'язків веде організаційну та іншу роботу з питань взаємодії Верховної Ради з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, з питань підготовки і розгляду законопроекту про Державний бюджет України на відповідний рік та звіту про його виконання, організовує розробку проекту кошторису Верховної Ради, а також з питань здійснення Верховною Радою та її органами законопроектної діяльності, законодавчої процедури та контрольних функцій.

   Заступник Голови Верховної Ради України виконує обов'язки Голови Верховної Ради України в разі його відсутності або неможливості виконання ним своїх обов'язків, за  відсутності або неможливості їх виконання Першим заступником Голови Верховної Ради України.

   Заступник Голови  Верховної Ради України  за розподілом обов'язків веде організаційну та іншу роботу з питань взаємодії Верховної Ради з органами судової влади та інформаційного забезпечення діяльності Верховної Ради[9, ст. 80].

   Комітет Верховної Ради України — орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.

   Комітет відповідальний перед Верховною  Радою України і підзвітний їй.

   Комітети  Верховної Ради України здійснюють такі функції:

   1) законопроектну (розробка проектів законів, інших актів Верховної Ради України);

   2) організаційну (підготовка питань на розгляд Верховної Ради України відповідно до предметів їх відання);

   3) контрольну (контроль за виконанням Державного бюджету України в частині що віднесена до предметів їх відання, для забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів у порядку, встановленому законом)[4, ст. 1, 11-14].

   Верховна  Рада України може створювати також  тимчасові органи –комісії. Конституційно передбачаються комісії двох видів: спеціальні тимчасові комісії, які створюються з метою підготовки і попереднього розгляду питань на сесії Верховної Ради, і тимчасові слідчі комісії. Останні формуються для проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес[15, с. 29].

   Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

   Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно  від інших державних органів  та посадових осіб.

   Повноваження  Уповноваженого не можуть бути припинені  чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України  або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану  в Україні чи в окремих її місцевостях[8, ст. 1, 4].

   Рахункова палата також є конституційним органом, що входить до структури Верховної Ради, але не є її підрозділом. Її  основним завданням є контроль за виконанням бюджету[12, с. 207].

   Завданнями  Рахункової палати є:

   1) організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України;

   2) здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України;

   3) контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

   4) контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України[5, ст. 2].

   Організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій, коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

   Структура Апарату Верховної Ради затверджується більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради за поданням комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту.

   Керівник  Апарату Верховної Ради України призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою.

   Кандидатуру на посаду керівника Апарату Верховної Ради України  визначає і пропонує Верховній Раді Голова Верховної Ради України[9, ст. 7-8].

   Для успішного функціонування нових  і оновлених структур Верховної  Ради першочерговим є істотне  зміцнення правової їх бази, зокрема, оновлення законів про комітети Верховної Ради, про статус народного депутата та ряду інших; створення відносно цілісної системи інфраструктури парламенту; забезпечення тіснішої взаємодії Верховної Ради та її органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   РОЗДІЛ  ІV.

   КОМПЕТЕНЦІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ У СВІТЛІ КОНСТИТУЦІЙНОЇ РЕФОРМИ

   Верховна  Рада – парламент України – здійснює ряд функцій, напрямків діяльності і має для їх реалізації відповідні повноваження передбачені Конституцією України. Визначення парламенту як органу законодавчої влади обумовлено, насамперед, назвою однієї з його функцій (законодавчої функції), яка є приоритетною, провідною, але далеко не єдиною.

   Отже, функції Верховної Ради України – це основні напрямки діяльності українського парламенту.

   Множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу законодавчої влади. Вона зумовлена тим, що парламент, як і інші органи державної влади, у властивих йому формах бере участь у здійсненні ряду функцій держави (політичної, економічної, соціальної, культурної, екологічної), так і інших, зокрема, «технологічних», владних (законодавчої, установчої тощо).

   Головними функціями Верховної Ради є:

• законодавча;
• установча (державотворча, організаційна);
• функція парламентського контролю;
• представницька;
• бюджетно-фінансова;
• зовнішньополітична[16, с. 181-182].

    Законодавча функція Верховної Ради України – це найважливіший напрям її діяльності. У системі поділу влади парламент має прерогативу в галузі правотворчості. Верховна Рада України в рамках своєї компетенції приймає закони з питань, що потребують законодавчого регулювання, не втручаючись при цьому у сферу компетенції інших органів, які здійснюють нормотворчу підзаконну діяльність (Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства тощо). Здійснюючи законодавчу функцію, Верховна Рада України за допомогою закону (за умови відповідності його до Конституції України) надає своєму рішенню вищої юридичної сили, пов’язуючи ним виконавчу і судову владу.

  Установча функція Верховної Ради України пов'язана з її участю у формуванні інших органів державної влади і місцево самоврядування та визначенні правових основ їхньої діяльності. Зокрема, Верховна Рада України призначає вибори Президента Укради та місцеві вибори, здійснює призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України тощо.

  Контрольна  функція Верховної Ради України полягає у здійсненні парламентського контролю, передусім за діяльністю Кабінету Міністрів України, дотриманням прав людини, надходженням і використанням коштів Державного бюджету України[14, с. 248-249].

  Представницька функція Верховної Ради являє собою вид діяльності парламенту України, що полягає в представництві українського народу — громадян України всіх національностей, у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів.

  Основними складовими змісту цієї функції є, зокрема, призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених Конституцією, та виборів; обговорення питань внутрішньої і зовнішньої політики та визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля тощо.

  Багатогранною за змістом формами є бюджетно-фінансова функція Верховної Ради України. Верховна Рада має значні повноваження по її здійсненню. Верховна Рада України затверджує законом Державний бюджет та вносить у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання.