Захист права власності

  Дії, якими порушується право власності, повинні бути протиправними, інакше немає підстав для негаторного позову. Наприклад, якщо власник за договором житлового найму передасть комусь приміщення для проживання у власному будинку, то хоч це і перешкоджатиме йому самому користуватися цим приміщенням, але він не може вимагати усунення таких перешкод у користуванні будинком, бо дії наймача в даному разі правомірні.

  Витрати, пов’язані з усуненням порушень прав власника, несе порушник.

  Захист  права власності здійснюється і  у випадках, коли позов про витребування майна з чужого незаконного володіння  або про усуненння перешкод у розпорядженні чи користуванні майном пред’являється не безпосередньо власником, а особою, яка володіє майном у силу закону або договору з власником майна.

  3.4. Інші засоби цивільно-правового  захисту права  власності

 

  Віндикаційний та негаторний позови належать до позовів речового характеру. Вони мають у своїй основі речові правовідносини між власником та іншими особами.

  Цивільно-правовий захист права власності здійснюється й іншими засобами. Власник, що втратив  володіння річчю, не завжди може пред’явити віндикаційний позов. Якщо в незаконного володільця вже немає речі, то не можна і вимагати її повернення. У певних випадках, передбачених ст. 145 Цивільного кодексу, річ взагалі не може бути витребувана у добросовісного набувача.

  Але і в цих випадках власник може цивільно-правовим шляхом захистити свої інтереси. Він може використати зобов’язально-правові засоби захисту права власності. Наприклад, якщо власник за договором майнового найму передав майно іншій особі, а та особа продала це майно добросовісному набувачеві, то власник на підставі ст. 145 Цивільного кодексу не може витребувати своє майно від такого набувача. Проте власник може вимагати відшкодування завданих йому невиконанням договору збитків від наймача, як сторони у договорі майнового найму. Тут вимоги власника випливають із зобов’язальних відносин, які виникли між ним і наймачем на підставі договору.

  4. Засоби захисту права інтелектуальної власності

 

  Сучасні перетворення у відносинах власності, розгортання процесів економічних  реформ в Україні викликають необхідність у вдосконаленні цивільно-правових засобів права власності. Йдеться, зокрема, про забезпечення надійного захисту прав інтелектуальної власності.

  Зараз ці питання частково регулюються  Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки». Спори, що виникають у зв’язку з застосуванням цих Законів, розглядаються судом, арбітражним або третейським судом, а в деяких випадках розв’язуються в адміністративному або в адміністративно-судовому порядку.

  Покищо  в Україні відсутній “дієвий  захист прав на об’єкти інтелектуальної власності з боку держави. Суди загальної юрисдикції, арбітражний чи третейський суди згідно з законодавством та відповідно до своєї компетенції розглядають спори про:

  -авторство;

  -встановлення  власника охоронного документа  і (або) порушення його майнових  прав;

  -встановлення  факту використання об’єкту інтелектуальної власності;

      -право попереднього користування;

  -укладання  та виконання ліцензійного договору;

  -винагороду  або компенсацію автору об’єкта інтелектуальної власності;

  -визнання  охоронного документу недійсним  та інше, що стосується питань  захисту інтелектуальної власності.  Практика розгляду цієї категорії  справ у судах загальної юрисдикції  виявила певні труднощі, пов’язані з відсутністю відповідного рівня кваліфікації судів та досвіду у вирішенні таких питань” [8; 18].

  Певний  захист права власності на об’єкти інтелектуальної власності забезпечується також Законом України “Про захист від недобросовісної конкуренції”. В.Жаров відносить до порушень права власності на об’єкти інтелектуальної власності такі дії, передбачені цим Законом, як неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг та ін.; ввдення в оборот під своїм позначенням товару іншого виробника; відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарської діяльності і введення його в оборот без зазначення виробника копії та ін.

  В разі вчинення таких дій тим чи іншим суб’ктом господарської діяльності “…Антимонопольний комітет накладає на нього штраф у розмірі до 3 % виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо обчислення виручки суб’єкта господарської діяльності неможливо або остання відсутня, тоді штраф накладається у розмірі до 5 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян” [6; 49].

  Якщо  юридична особа, що порушила в такий  спосіб право інтелектуальної власності, не є суб’єктом господарської  діяльності, то з неї може бути стягнутий штраф у розмірі до 5 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

  Якщо  порушення права інтелектуальної  власності було скоєно громадянином, який займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, то на нього накладається адміністративне стягнення.

  Висновки

  Громадянин  набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької  діяльності, від вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні та інші товариства, на пенсії, соціальні та інші виплати, на успадковане майно, на майно одержане за угодами та іншими підставами, не забороненими законом .

  Власність створюється завдяки праці, розширено-відновлювальному виробничому процесу, які завершуються створенням матеріальних благ. При цьому право власності на такі матеріальні блага виникає в особи за наявності відповідних юридичних підстав, переважна більшість яких є похідними. Щоб виникло у громадянина право власності необхідно, щоб мали місце певні умови, щоб були здійснені певні дії, щоб наступили певні юридичні факти, які визначаються нормами інших галузей законодавства.

  Цивільно-правові  засоби захисту права власності  мають на меті відновлення порушеного права, тобто попереднього майнового  стану особи, права якої порушено.

  До  цивільно-правових засобів захисту  права власності належать :

  - витребування майна власником з чужого незаконного володіння;

  - витребування грошей і цінних паперів на пред’явника ;

  - захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння

  - інші засоби цивільно-правового захисту права власності.

    Цивільний кодекс розрізняє добросовісного  і недобросовісного споживача,  передбачає різні види витребування  майна з чужого незаконного  володіння.

    За сучасних умов в Україні  великого значення набуває захист права інтелектуальної власності. Дана проблема ще не є достатньо врегульованою в цивільному законодавстві України.

 

     Список використаної  літератури

 

  1. Нормативно-правові акти по праву власності:

  2. Нормативно-правові акти по захисту права власності:

3. Навчальна й наукова література.

     3.1. Загальна теорія цивільного права: Підручник / О.А.Підопригора, Д.В.Боброва, О.В.Дзера та ін.; За ред. О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової. – К.: Вища шк., 1992. – 454 с.

     3.2. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та ф-тів. – К.: Вентурі, 1997. – 480 с.