Застосування норм права

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Кафедра теорії та історії  держави і права 
 
 
 
 

Курсова робота з теорії держави і права

на тему:

"ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА ТА ЙОГО СТАДІЇ"

 

              
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ

2010

 

Застосування права  та його стадії 

План

Вступ……………………………………………………… 3

Розділ 1. Поняття та основні риси застосування норм права як специфічної форми їх реалізації………………………6

1.1. Поняття  та значення застосування норм  права……..6

1.2. Ознаки  застосування норм права…………………….9

1.3. Вимоги  до правильного застосування норм права….10

1.4. Застосування  норм права за аналогією………………11

Розділ 2. Стадії застосування норм права………………...13

2.1. Встановлення  фактичних обставин справи (перша  стадія) ………………………………………………………14

2.2. Встановлення  юридичної основи справи — вибір і аналіз юридичних норм (друга стадія)……………………15

2.3. Вирішення  справи і документальне оформлення  ухваленого рішення (третя стадія)………………………..18

Розділ 3. Акти застосування норм права: поняття, ознаки, види…………………………………………………………19

3.1. Поняття акта застосування норм права. Його практичне значення ……………………………………………………19

3.2. Ознаки акта застосування норм права……………….21

3.3. Види  актів застосування норм права…………………21

Висновки……………………………………………………23

Список  використаних джерел……………………………..25 
 
 
 
 
 

     Вступ

     На  шляху становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави на даний момент існують серйозні завади як політичного-економічного, так і  правового характеру. Болісний процес формування фундаментальних принципів ринкової економіки, різке обмеження державного контролю, депрофесіоналізація державних органів та посадових осіб: все це реалії сьогодення нашої держави. Ст. 3 Конституції України зазначає, що людина, її життя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Для подолання лише декларативних тенденцій цього конституційно-правового гасла, потрібно розроблювати реально діючий  державно-правовий механізм реалізації цього нормативного положення.

     Саме  правозастосування норм права як специфічна, владна-організуюча  діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в  індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних  життєвих випадків, покликана урегульовувати взаємовідносини, які виникають між державою і громадянами, тим самим захищати права, свободи і законні інтереси людини і громадянина.

     Актуальність досліджуваної теми полягає в тому, що за часів недовіри більшості громадян в справедливість та законність діяльності державних органів і посадових осіб, саме належне, повне, всебічне і об’єктивне, а тому і законне застосування юридичних норм державними органами стосовно окремих громадян буде сприяти не тільки розбудові України як правової і демократичної держави, а й буде формувати у громадян образ справедливої і авторитетної влади, на яку можна розраховувати в процесі реалізації своїх прав і свобод.

     Якщо  досліджувати проблематику ступеня  розробленості застосування норм права  як інституту курсу «Теорія держави  і права», то можна відмітити, що дана проблема досить продуктивно досліджувалася і вивчалася такими вченими-теоретиками як Дюрягин И.Я., Лазарев В.В., Недбайло П.Е, Решетов Ю.С. Наукові напрацювання з актуальних проблем правозастосування присутні також у працях Скакун О.Ф., Копєйчикова В.В., які розглядали дану тему на загальному методологічному рівні.

       Об’єктом  дослідження даної курсової роботи є правозастосування як спрямована на реалізацію норм права і здійснювана у спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів з метою вирішення конкретної справи шляхом видання індивідуальних правових приписів (правозастосовчих актів). Тобто вивчення даного правового інституту в цілому, абстрагуючись від певних конкретних ознак і буде слугувати об’єктом вивчення даної праці.

       Предметом дослідження послугують окремі ознаки, принципи і вимоги застосування юридичних норм. Питання випадків застосування норм права, класифікації актів правозастосування, стадій процесу реалізації і виконання прав і свобод громадян, який здійснюється виключно державними оргнами і є специфічним алгоритмом процедурного характеру також можна віднести до предмета дослідження курсової роботи.

       Методологічна база, яку я використовував при написанні даної роботи є достатньо широкою, і дала мені можливість вивчити та дослідити дану проблематику на грунтовному рівні. До методів, які були використані в даній роботі можна віднести теоретичні методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції та теоретизування. Широко мною використовувався метод інформетрії, тобто отримання знання з самого знання, інформації з інформації, адже мною була досліджена значна частина наукової літератури з досліджуваної тематики.

       Реалізація  права, застосування норм права як специфічна форма першої – це спосіб буття права, здійснення, виконання ним своєї головної соціальної функції. При цьому важливо мати прогресивне законодавство і можливості щодо реалізації норм, що містяться в ньому. Належний рівень правозастосування, державний контроль і нагляд за цим видом державної діяльності сприятиме побудові справжньої соціальної демократичної держави.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1. Поняття та основні риси застосування норм права як специфічної форми  їх реалізації. 

     1.1. Поняття та значення застосування  норм права 

     Застосування норм права – це спрямована на реалізацію норм права і здійснювана у спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів з метою вирішення конкретної справи шляхом видання індивідуальних правових приписів (правозастосовчих актів).¹

       Застосування  норм права являється однією з  форм реалізації права. В першу чергу  мова повинна йти про застосування законодавчих і підзаконних актів, оскільки правоохоронні органи й інші суб’єкти, які застосовують норми права, орієнтуються на нормативні акти, а не на право і його принципи. Таким чином, термін «застосування правових норм», який закріпився в теорії права і правозастосувальній діяльності, можна вважати в певній мірі умовним. Якщо ж закони і підзаконні акти мають правовий характер, то сам термін адекватний його змісту і значенню.

      Такий підхід до розуміння цього терміну  обумовлений і тим, що в нас  існує система писаного права, де основною формою є нормативно-правовий акт. Інші форми права - правовий звичай, нормативний договір - малорозповсюджені в республіці, а правовий прецендент офіційно не визнаний державною владою, хоча в окремих випадках фактично існує. Нині немає рації змінювати або уточнювати цей термін як в теорії права, так і в правозастосувальній діяльності, оскільки практично всі юристи розуміють його значення як застосування нормативно-правових актів. 

¹Див.: Копєйчиков В. В., Колодій А. М. - Теорія держави і права, - К.: Юрінком Інтер. 2002. – С. 212.

     Застосування норм права - особлива форма реалізації права. Її особливість полягає в тому, що вона суттєво відрізняється від інших форм реалізації права - виконання, дотримання і використання. Ця форма реалізації права має свої ознаки, які відрізняють її від інших форм реалізації, а також від інших правових явищ.

      По-перше, застосування правових норм входить  в правову систему суспільства. Воно являється її складовою частиною, без якої неможливе правове регулювання  суспільних відносин. В правовій системі  цей процес опирається на систему права і систему законодавства. По своєму значенню застосування права займає друге місце після правотворчості, а при певних соціальних умовах є не менш важливим фактором, який суттєво впливає на правове регулювання в процесі впливу на суспільні відносини. В процесі правотворчості в нормативні акти закладають моделі правомірної поведінки і діяльності суб’єктів суспільних відносин, які не можуть бути впроваджені в реальні суспільні відносини.¹

      По-друге, застосування норм права має комплексний характер, і воно охоплює, як правило, й інші форми реалізації права, або здійснюється паралельно. Посадова особа, яка приймає рішення по тій чи іншій справі, не тільки застосовує норми права, але одночасно зобов’язана виконувати, дотримуватись, а іноді і використовувати норми матеріального і процесуального права, щоб реалізувати принципи законності і доцільності в правозастосувальній діяльності.

     По-третє, застосування норм права має, як правило владний характер і здійснюється відповідним компетентними державними органами чи службовими особами. Це означає, що держава

дозволяє  застосовувати норми права тільки своїм компетентним органам або  уповноважує на такі дії окремі юридичні особи.

     По-четверте, застосування норм права означає реалізацію законодавства в правовідносинах. Ця форма реалізації змінює ті чи інші

¹Див.: Алексеев С.С. Теория права. М. - 1994. - С.179.

правовідносини. Вона конкретизує юридичні права і обов’язки суб’ктів правовідносин. Юридичні наслідки пов’язані з виникненням, змінами і припиненням правових відносин.

      По-п’яте, застосування норм права відрізняється від інших форм реалізації своїми потребами. Потреби застосування норм права виникають в основному в таких випадках:

      1) коли передбачені нормою суб’єктивні права і обов’язки за своїм характером такі, що не можуть виникати у конкретних суб’єктів із їх односторонніх заяв, угод або договорів, а вимагають відповідного індивідуального акта державних установ;

      2) коли відомий факт правопорушення  і потрібно встановити його  наслідки або визначити за нього санкцію;

      3) коли існують прогалини в національному  праві і потрібне застосування  аналогії права і закону.

     Ці  потреби особливо стосуються правопорушень, і застосування правових норм обумовлене необхідністю використання державного примусу. як за факт правопорушення, так і в інших випадках примусу. Державний примус направлений на зміцнення законності і правопорядку. Без застосування норм права неможливо реалізувати саме право. Таким чином можна дати визначення застосування норм права.

      Застосування правових норм (правозастосовча діяльність) - це одна з форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб’єктів суспільних відносин і направлених на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.¹