Економічна природа конкуренції. Типи й види конкуренції

      Стратегія комутантів полягає в тому ,що вони легко йдуть на кардинальну зміну сфери комерційної діяльності, на яку інші фірми неспроможні.

      Дух вільного підприємництва, постійна націленість на одержання прибутку і готовність заради цього використовувати будь-які засоби в діяльності комутантів виявляються у найбільш чистій та закінченій формі.

     Експлерентна(піонерська)стратегія пов’язана зі створенням нових або радикальною зміною старих сегментів ринку. Ідеться не просто про поліпшення якості товарів та послуг, а про вкрай ризикований, але надзвичайно вигідний(у випадку успіху)пошук революційних рішень. Головний фактор дієздатності експлерентів пов’язаний із швидким впровадженням принципових новацій. Така компанія прагне до створення нового ринку й одержання вигод завдяки одноосібній присутності на ньому.

    Стратегія експлерентів- це не просто поліпшення якості товарів та послуг, а пошук украй ризикованих, але неймовірно вигідних(у випадку успіху)революційних рішень.

    Пошуки експлерентів у 85 випадках із 100 закінчуються невдачею ,і фірми стають банкрутами, але у 15 випадках на долю експлерента випадає нечуваний технічний і фінансовий успіх. Саме це й приваблює в бізнес усе нові й нові фірми.[1;с.233-235]

     Отже, конкуренцію продуктивно розглядати як багатогранну категорію. По-перше, конкуренція-це різновид соціального регулятора, що визначає поводження різних суб’єктів.У цій якості конкуренція виконує регулюючі функції, формує економічні і суспільні пропорції, впливає на поводження людей. Саме конкуренція (а не адміністративне встановлення) у більшості випадків є найбільш природним і в силу цього ефективним регулятором цін на ринку.

      По-друге, передумовою для конкуренції служить свобода економічної діяльності (воля договору, воля підприємництва, воля конкуренції),гарантована Конституцією України.

      По-третє, конкуренція є передумовою реалізації прав споживачів (наприклад, права на вибір товарів(робіт, послуг) чи на одержання інформації).Відсутність конкуренції на ринку фактично перетворює багато з цих прав на фікцію чи істотно їх обмежує. Поводження споживачів вважається важливим елементом конкурентної боротьби. Не випадково в законодавстві ряду країн споживач розглядається як учасник процесу конкуренції.

     По-четверте, конкуренція-правомірна (не заборонена законом),автономна діяльність суб’єктів, що хазяюють, на відповідному ринку, метою якої є одержання найбільш вигідних умов виробництва і збуту законними способами. У конкурентній діяльності важливий елемент змагання (для конкуренції необхідна наявність суперників на ринку, цілі в конкурентній боротьбі досягаються за рахунок конкурентів).

     По-п’яте, конкуренцію правомірно розглядати як суспільні відносини, що складаються між суб’єктами господарювання у процесі їх підприємницької діяльності.

     По-шосте, відсутність конкуренції в суспільстві позбавляє економіку рушійної сили. Саме участь у конкурентній боротьбі спонукає виробників до новаторства, підвищення ефективності виробництва.[5;c.4-7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  2.Типи і види конкуренції.

 

       Як невід’ємна частина системи “виробництво-ринок”, конкуренція здійснюється у багатьох формах, які з розвитком ринкового господарства стають дедалі різнобічнішими. Основними видами конкуренції є внутрішньогалузева, міжгалузева та міжнародна.

        Внутрішньогалузева конкуренція-  це конкуренція між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо у кожного з них встановлюється індивідуальна вартість виробництва певного товару.

        Внутрішньогалузева конкуренція  сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, стимулює процес концентрації виробництва і капіталу. У сучасних умовах вона переважає на окремих вузькоспеціалізованих ринках конкретних видів товарів(наприклад, мінікомп’ютерів, телевізорів тощо).

        Оскільки ціни на ринку тяжіють  до витрат, що встановлюються на підприємствах ,які виробляють переважну масу продукції, то результатом внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість.

        Міжгалузева конкуренція- це конкуренція  між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

        Залежно від різних умов виробництва  в галузях підприємці за однакових  витрат капіталу одержують неоднакову  масу продукту. Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, де він вищий. Якщо не відбувалося, то пропозиція товарів у малоприбуткових галузях зменшувалася (що згодом зумовлювало зростання попиту на них),а у високоприбуткових-збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені у галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в інших (звідки капітали відпливають)- зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли рівень прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на однаковий капітал отримується однаковий середній прибуток. Цей прибуток є елементом середніх ринкових цін або цін виробництва.

         У сучасних  умовах переважна частка міжгалузевого  переливання капіталу відбувається  в межах багатогалузевих концернів і конгломератів.

         Міжнародна  конкуренція-це конкуренція виробників  на світовому ринку, яка поєднує внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію. На світовому ринку домінують компанії найрозвинутіших країн.

         Міжнародна конкуренція сприяє збалансованому розвиткові світового ринку, переливу капіталу не тільки між сферами виробництва, а й між різними державами.

         З огляду  на морально-етичний характер  поведінки конкурентів виділимо  добросовісну та недобросовісну конкуренцію.

         Добросовісною  конкуренцією є ситуація на  ринку, де реально створюються і забезпечуються чесні й правдиві умови функціонування суб’єктів економічних відносин. Добросовісність виявляє себе у встановленні визначених стандартів належної поведінки суб’єктів господарювання у конкурентних відносинах. Нині принцип добросовісності має означати не лише верховенство права, дотримання торгових і чесних звичаїв, а й високий ступінь довіри.

         У вітчизняній  економічній науці розроблені  такі критерії добросовісної конкуренції:

1)відсутність у окремого суб’єкта господарювання можливості визначати умови обороту товарів на ринку;

2)здобуття суб’єктом господарювання переваг над іншими суб’єктами господарювання у конкуренції завдяки власним досягненням;

3)додержання у підприємницькій  діяльності правил, торгових та інших чесних звичаїв.

         Основними  інструментами добросовісної конкуренції  є зниження цін за умов існування  для цього підстав (наприклад, зменшення витрат),підвищення якості продукції та її диференціації, розвиток обслуговування після продажу, застосування новітніх технологій, реклама. Добросовісна конкуренція-домінантна ринкової економіки, один із найважливіших чинників економічного пожвавлення.

          Не будь-яка конкуренція сприяє ефективному функціонуванню ринкових відносин. Є й така, що негативно впливає на економіку, тобто йдеться про недобросовісну конкуренцію. Ми розуміємо її як таку конкурентну боротьбу, що пов’язана з порушенням цивілізованих правил ведення бізнесу на ринку. З метою нечесного одержання вигоди недобросовісна конкуренція характерна передусім для етапу становлення ринкових відносин. У сучасній світовій практиці досить часто застосовують термін ”недобросовісна ділова практика”, який охоплює ширше коло понять і залишається поза нашим аналізом. Найпоширенішими недобросовісними конкурентними діями є обман споживачів ,підробка продукції конкурентів, розголошення комерційної таємниці ,корупція. В умовах недосконалої конкуреції споживач дуже часто відчуває на собі дії фірми, які пов’язані з обманом чи шахрайством.

         За походження виділимо конкуренцію традиційну и нетрадиційну.

         Традиційною конкуренцією є звичайна  конкуренція ,яка ніким не створювалася, а виникла незалежно .Це природна ситуація на ринку, коли фірми змагаються між собою за вигідні умови діяльності. Ця конкуренція-необхідний атрибут ринкового суспільства.

         Нетрадиційною конкуренцією є  суперництво ,що свідомо організовується за розробленими правилами у будь-якій діяльності господарського життя з метою створення умов для підвищення ефективності очікуваних результатів. Така конкуренція не входить до системи ринкового механізму. Окремі сфери економічного життя не можуть функціонувати на конкурентних засадах ,наприклад, природні монополії;галузі, що використовують у виробничому процесі унікальні чи обмежені ресурси; виробництва, де застосовують особливі технології;підприємства, що працюють за контрактом тощо. Відсутність конкурентного середовища сповільнює економічний розвиток протягом тривалого періоду часу. Саме за таких умов пропонують вдаватися до нетрадиційної конкуренції, яка створює стимули для підвищення ефективності виробництва. Ініціаторами організації нетрадиційної конкуренції можуть бути державні та місцеві органи влади ,асоціації підприємців, керівники фірм тощо.

         Іншою класифікаційною ознакою  є форми суперництва .У зв’язку з цим конкуренція є ціновою та неціновою.

         Цінова конкуренція-це конкуренція  фірм, які використовують інструмент зниження цін для завоювання бажаної частки ринку .Цей інструмент дозволяє їм виділити продукцію і привернути до неї увагу споживачів .”Війна цін” можлива до того моменту ,поки у фірми є можливості зниження собівартості продукції. В економіці виділяють приховану і відкриту форми цінової конкуренції .Суть прихованої форми полягає в тому ,що фірма випускає продукцію з кращими споживчими властивостями ,а ціна піднімається на один відсоток. Відкрита форма полягає в тому, що фірма “голосно” інформує про зменшення ціни на продукцію.

         Неціновою конкуренцією є конкурентна  боротьба між фірмами за провідні  позиції на ринку за допомогою  нецінових інструментів ,які спрямовані не на зміну ціни продукції ,а на створення сприятливих зовнішніх умов для реалізації цієї продукції.

         Нецінова конкуренція характерна  для розвинутої ринкової економіки  і є найпоширенішою формою  конкурентної боротьби. Інструментами нецінової конкуренції є покращення якості продукції ,її диференціація ,розширення сфери обслуговування після продажу, вдосконалення дизайну, використання реклами тощо. Усі вони взаємопов’язані між собою. Не надавши певної інформації потенційним покупцям про покращення якісних характеристик продукції ,про розширення системи обслуговування ,про вдосконалення зовнішнього вигляду ,навіть про зниження ціни. Фірма не зможе привернути увагу споживача .А за допомогою реклами ці інструменти діють. Реклама є головним неціновим інструментом у боротьбі за споживача і витіснення конкурента.

          В умовах ринкової економіки залежно від кількості конкурентів, обсягу продукції ,яка пропонується покупцям, методів конкурентної боротьби існують ще такі види конкуренції, як досконала і недосконала (монополістична й олігополістична).

          Досконала конкуренція передбачає ,що ринок складається з великої кількості конкурентів (виробників, продавців).Вони пропонують покупцям товарний продукт з однаковими якісними параметрами або ж цілком ідентичні товари .Причому частка кожного з них настільки мала ,що практично ніхто не може впливати на ціну ринку.

           Ринкова ціна формується на  ринку під впливом попиту і  пропозиції. При цьому державі  немає потреби контролювати ціни. Немає проблем з реалізацією.  Продукція збувається методом  звичайного обміну або через товарну біржу.

             Отже, в умовах досконалої конкуренції  виробники й продавці не витрачають  багато часу на розробку стратегії  маркетингу, яка передбачає передусім  розробку нових товарів, певну  політику цін, рекламу ,стимулювання  збуту тощо.

            Однак сказати , що в умовах досконалої конкуренції підприємство не має жодних проблем зі збутом продукції, було б неправильним. Воно повинне уважно вивчати попит і можливе його коливання.

             Пристосування до ціни в умовах досконалої конкуренції означає досягнення таких витрат виробництва, які б забезпечували норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів.Це змушує виробників вивчати й реалізовувати перспективні шляхи розвитку виробництва.

             За умов монополістичної конкуренції велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція. Диференціація стосується передусім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами після продажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивність реклами тощо.

            Таким чином, фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки (навіть не стільки) за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром;вона може підвищувати і знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того, на монополістичних ринках поряд з дрібними і середніми є досить великі фірми.