Формування та діяльність УПА

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ  ДЕРЖАВИ І ПРАВА

 

 

 

КУРСОВА  РОБОТА

з історії держави  та права України

 

на тему:

 

ФОРМУВАННЯ  ТА ДІЯЛЬНІСТЬ УПА

 

 

 

 

 

Студента  3  курсу  Г  групи

напряму підготовки

6.030401 «Правознавство»

Завади Артура Олеговича

 

Керівник доцент кафедри ДПД, к.ю.н.,

Рибалко В.А.

 

Національна шкала ________________   

 

Кількість балів: ____ Оцінка:  ECTS___

 

                                   Члени комісії     ________________  ___________________________

                                                                                                                       (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                       ________________  ___________________________

                                                                                                                       (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                             ________________  ___________________________

                                                                                                                       (підпис)                         (прізвище та ініціали)

 

                                                                       

 

 

 

 

 

 

м. Донецьк – 2012 рік

 

ЗАТВЕРДЖЕНО:

                                                 Науковий керівник 

к.ю.н., доц. Рибалко В.А.

                                                                               ____________________________

                     «     »  _______________  2012 р.

 

Курсове завдання

 

Завади Артура Олеговича,  студента 3 курсу, групи Г

заочного відділення,

спеціальності «Правознавство»

 

1. Тема роботи: Формування та діяльність УПА.

 

2. Мета роботи: визначити місце та роль УПА в українській державній правовій історії.

 

3. Термін здачі  роботи науковому керівникові  для підготовки відгуку: 25.01.13 р.

 

4. Робота виконується для: Кафедри теорії та історії держави та права.

   

5. Теоретичне  завдання: аналіз наукової літератури і нормативних джерел стосовно теми, аргументація своєї позиції щодо місця та ролі УПА в українській державній правовій історії.

 

6. Результати  роботи: розглянуто процес формування військ УПА, охарактеризована діяльність військ УПА під керування різних ватажків. Визначена роль та місце УПА в українській державній правовій історії.

 

7. Область застосування  результатів роботи: навчальний процес з дисципліни «Історія держави та права України», науково-дослідна робота.

 

8. Завдання вручене студенту: _________________2012 р.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО:

Науковий керівник

                                              к.ю.н., доц. Рибалко В.А.                                                                ____________________________

                     «   »  _________________ 2012 р.

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

виконання курсової роботи

Завади Артура Олеговича, студента 3 курсу, групи Г,

заочного відділення, спеціальності «Правознавство»

на тему: «Формування та діяльність УПА»

 

 

№	Види робіт	План	Факт
1.	Підбір наукової літератури і законодавства  з теми дослідження	жовтень 2012
2.	Підготовка першого розділу  роботи і передача науковому керівнику  на перевірку	листопад 2012
3.	Підготовка другого і третього розділів роботи і передача науковому  керівнику на перевірку	листопад 2012
4.	Підготовка остаточного варіанту і оформлення роботи	грудень 2012
5.	Оформлення і передача роботи на кафедру для перевірки науковим керівником	22.12.2012

 

 Студент                                                                                                                   підпис

 

Р Е Ф Е Р А Т

 

Курсова робота  31 с., використано джерел 25.

 

КЛЮЧОВІ СЛОВА – український націоналізм, ОУН, УПА, національний визвольний рух, антикомуністична політика, Степан Бандера, Тарас Бульба-Боровець, Роман Шухевич, українська державність.

 

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ  – Українська Повстанчеська Армія.

 

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ – формування та діяльність УПА.

 

МЕТА РОБОТИ – визначити місце та роль УПА в українській державній прововій історії.

 

РЕЗУЛЬТАТИ  РОБОТИ – визначені місце та роль УПА в українській державній правовій історії, наведені історичні факти щодо діяльності УПА, які аргументовано доказують приналежність УПА до профашистських угруповань.

 

ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ – навчальний процес з дисципліни «Історія держави та права України», науково-дослідна робота.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аннотация

 

Завада А.О. Формирование и деятельность УПА. Курсовая работа. Кафедра государственно–правовых дисциплин ДонНУ. Донецк, 2012.

В работе исследованы этапы формирования и деятельность войск УПА, изучены принципы действия ее руководства.  Определены место и роль войск УПА в украинской правовой истории.

 

 

 

 

 

 

 

 

Summary

 

Zavada A.O. the Forming and activity of UIA. Term paper. Department state – legal disciplines. DONNU. Doneck, 2012.

The forming stages and activity of troops of UIA are in-process investigational, principles of action of its guidance are studied.  A place and role of troops of UNA is certain in Ukrainian legal history.

 

ЗМІСТ

 

Вступ
1. Формування віськ  УПА.
1.1  Засновник  УПА – «отаман Тарас Бульба-Боровець». Його діяльність.
1.2 Створення УПА – як поштовх до створення незалежної держави.
1.2.1 Визначення місця УПА в українській державній правовій історії.
1.2.2 Визначення ролі УПА в українській державній правовій історії.
2. Діяльність військ  УПА.
2.1 Війська  УПА під керівництвом Клима  Савура.
2.2 Війська  УПА під керівництвом ярого  антикомуніста Романа Шухевича.
2.3 Післявоєнний терор.
Висновки
Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Мета роботи – визначити  місце та роль Українську Повстанську Армію (УПА) в українській історії. Зазвичай про УПА починають говорити або з неприхованим пафосом, або з неприхованою ненавистю. У кожному разі починають говорити епічно. Необхідно адекватно оцінити місце та роль УПА.

Прихільники кажуть, що УПА була створена за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань Німецької окупаційної влади та Радянської влади. Жахливі наслідки діяльності Радянської влади на Україні, голодомори, репресії, терор на Східній Україні з 1920р. по 1941р., масові вбивства, катування, четвертування людей в тюрмах НКВД на Західній Україні з 1939р. по 1941р. та не менш миролюбна політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німеччини і Московського більшовизму.

УПА це широкомасштабний партизанський рух опору, який був дуже добре організованим, мобільним, скоординованим і являв собою дійсно партизанську армію відмінну від усіх інших, що діяли в Другу Світову Війну. УПА ніколи не отримувала міжнародної допомоги. Зброю, боєприпаси, уніформу діставали в бою з нацистами і більшовиками. УПА володіла сіткою підпільних військових навчальних закладів. Також в кожному військовому підрозділі перебував священник, котрий виконував функції капелана.

Все керівництво УПА  було високорелігійним і велику увагу  приділяло захисту церкви на Західно-Українських землях від безбожного комуністичного режиму. УПА вела христову війну в ім'я віри, правди, справедливості з диявольським більшовизмом, котрий потопив в крові тисяч священослужителів мільйони вірних християн. Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишилася в пам'яті народу і сприяла остаточному розвалу соціалізму, краху комуністичних і соціалістичних ідей в світі [29].

Якщо притримуватися такої думки, то не слід забувати, що для радянського народу «бендеровці» були ворогами тому , що знищували їх героїв – людей, які визволили Радянський союз від німецьких окупантів. А те що всі репресії, що проводив Сталін були під грифом «Секретно»  простий народ не знав. Для них все, що робив їх «вождь» було вірним і справедливим. Та про його жахливі злочини проти людей стає відомо тільки зараз. Але він залишиться «великим вождем великого народу», бо він зробив з Радянського союзу – велику державу, що займала вагоме місце в світі. Тому надання їм статусу «Ветерана Вітчизняної війни» - це образа.

Якщо розглядати точку  зору противників УПА, то  в літературі йдеться про те, що реабіліючи ОУН-УПА, ми тим самим признаємо їхню національну політику. В документі "Вказівки на перші дні організації державного життя" було визначено: "Національні меншини поділяються на: а) приязні нам... б) ворожі нам москалі, поляки, жиди... а) мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот на їх батьківщину; б) винищування в боротьбі зокрема тих, що боронитимуть режиму; винищування головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування інтелігенції, себто доступ до шкіл і т. д. Напр., т. зв. польських селян асимілювати, усвідомлюючи їм, що вони українці, тільки латинського обряду... Проводирів нищити, жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Наша влада повинна бути страшна для її противників. Терор для чужинців-ворогів і своїх зрадників" (Арх. спр. №376, т. 6, с. 294-302). В брошюрі ОУН "Нація як спеціес" визначалося: "Право до української землі, українського імені і української ідеї мають тільки українці... Мішані подружжя поборюємо і мусимо знищити можливість їх повстання. Сам факт їх існування чи творіння вважаємо злочином національної зради" (Арх. спр. №76, т. 6, с. 1-8).  

Закінчення війни ОУН зустріла під лозунгом, що був видвинутий Романом Шухевичем: "Домагатися, щоб ні одне сіло не визнало радянської влади. ОУН має діяти так, що усі, хто визнав радянську владу, були знищені. Не залякувати, а фізично знищувати! Не потрібно боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Хай із 40 мільйонів українського населення залишиться половина - нічого страшного в цьому немає" (Чайковський А., Невідома війна, К., 1994, с. 224).

Окрема і останніми  роками сильно затушована глава в історії українського націоналізму - співпраця в післявоєнні роки з розвідслужбами США і Великобританії. Якщо націоналістичне підпілля змогло протриматися після капітуляції фашистської Німеччини до середини 50-х років, то лише тому, що його узяли на вміст західні розвідки, подпітивая у вчорашніх гітлерівських посібників надію на переростання "холодної війни" в третю світову.

Американців в їх прагненні  використовувати націоналістів  в боротьбі проти нашої країни не зупинило навіть те, що перед початком Другої світової ті займалися в Америці шпигунством на користь нацистської Німеччини. Американські автори Майкл Сайерс і Альберт Канн в книзі "Таємна війна проти Америки" пишуть, що члени "Організації державного відродження України" займалися не лише шпигунством на користь Німеччини, але і збором грошових коштів на потреби ОУН шляхом незаконного обкладення податками емігрантів-українців, а солідніші суми отримували від родичів викрадених ними американців, в разі відмови знищували їх [22].

 

 

 

 

 

 

 

1. Формування військ УПА.

 

1.1  Засновник УПА – «отаман  Тарас Бульба-Боровець». 

 

Більшість людей вважають Нестора  Івановича Махно – засновником руху УПА. Та ніхто не згадує про Тараса Бульбу-Боровця, якого історики називають «піонером української партизанської боротьби»; власне, він таким і був. І, взагалі, з нього почалася історія УПА.

Боровець, який узяв собі псевдо «Тарас Бульба», за одними джерелами — насправді звався Максимом, за іншими — Василем, а може, й Тарасом. Народився у 1908 році в селі Бистричі на Костопільщині (нині це Березнівський район Рівненської області) у малоземельній родині, в якій було дев’ятеро дітей. Вимушений з юних літ працювати на каменоломні, він, попри все, цікавився політикою. Зазначимо, що у 1920-х роках Боровець хитався у своїх політичних симпатіях між комуністами і українськими самостійниками. Проте відомості про реалії в Радянському Союзі допомогли йому зробити вибір і позбутися прокомуністичних ілюзій.

Боровець заснував підпільну організацію  Українське Національне Відродження. Його переслідувала польська влада. У 1932 році Боровець через сотника армії УНР В.Раєвського знайомиться з полковником армії УНР І. Литвиненком. Той працював у розвідувальному відділі військового штабу УНР в екзилі. Очевидно, за завданням розвідки УНР Боровець нелегально переходив на територію СРСР на початку 1930-х років.