Аналіз фінансової єфективності проєкта

"justify">   Розділи інвестиційного проекту мають давати повну інформацію про всі організаційні, економічні, правові і техніко-технологічні аспекти його впровадження. Такі відомості  повинні дозволити зробити висновки щодо ступеня підготовленості проекту до впровадження, доцільності його розміщення на території міста, а також потенційних можливостей заявника  

   1. 2. Мета і завдання фінансового аналізу 

   Фінансовий  аналіз проекту є, мабуть, найбільш фундаментальною і трудомісткою частиною проектного обґрунтування, який здійснюється для визначення фінансової життєздатності проекту як з точки зору ризику, так і очікуваного прибутку. Фінансовий аналіз має супроводжувати розробку проекту з самого початку, тому фінансовий аналітик повинен бути включений до складу проектної команди на початковому етапі підготовки проекту.

   Межі  та цілі фінансового аналізу значною  мірою визначаються оцінкою вкладень, яких потребує проект, та очікуваною віддачею, в тому числі чистих вигод, виражених  у фінансових показниках.

   Фінансова діагностика проекту базується  на:

   впевненості аналітика в якості інформаційної  бази, що використовується, та вірогідності прогнозованих характеристик проекту;

   аналізі структури і величини проектних  витрат і доходів, а також рівня їх впливу на здійснюваність проекту;

   визначенні  й оцінці щорічних і накопичених  фінансових чистих вигод, виражених  через показники ефективності проекту;

   врахуванні  фактору часу стосовно цін, вартості капіталу та проектних рішень, що приймаються  в умовах ризику і невизначеності.

   Процес  інвестування, який розглядається як довгострокове вкладення економічних  ресурсів з метою утворення та отримання вигоди, ґрунтується на перетворенні ліквідності власних  і залучених коштів інвестора  на виробничі активи (основний і чистий оборотний капітал), а також у створенні нової вартості при використанні цих активів.

   Фінансування  проекту включає розробку відповідної  фінансової схеми з урахуванням  умов, за яких кошти можуть стати  доступними, і раціоналізацію цієї схеми з точки зору підприємства та інвесторів.

   Метою фінансового аналізу є ідентифікація  всіх фінансових наслідків проекту, визначення його фінансової життєздатності для прийняття рішень про доцільність  інвестування та фінансування проекту.

   Таким чином, умовами позитивної оцінки проекту є його технічна здійснюваність з фінансової точки зору, можливість реалізації проекту в даному соціально-економічному та екологічному середовищі, а також прийнятність часового періоду для осіб, які приймають рішення про інвестування.

   Аналітична  робота з оцінки фінансових аспектів проекту потребує встановлення найбільш привабливих з можливих альтернатив  проекту в умовах невизначеності, а також розробки стратегії управління чи контролю за критичними параметрами  проекту. Важливою складовою цього розділу є визначення потоків фінансових ресурсів, необхідних на етапах інвестування, пуску та експлуатації, виявлення фінансових ресурсів, доступних з точки зору вартості та часового горизонту.

   

   Результати  фінансового аналізу безпосередньо  впливають на проектне рішення кожного з учасників проекту: замовників, власників, інвесторів, кредиторів, урядових установ. Приватні підприємці чи урядові установи, які інвестують проект, завдяки фінансовому аналізу отримують інформацію про можливості проекту генерувати явні та неявні вигоди. Раціональні власники капіталу при прийнятті інвестиційного рішення повинні бути впевнені у віддачі вкладених грошових коштів. Комерційні кредитні організації вивчають інформацію фінансового аналізу для визначення доцільності фінансування даного проекту, можливості отримання процентних платежів, що забезпечують прибуток, і повернення боргових зобов’язань. Вивчення руху грошових коштів по роках проекту дозволяє обґрунтувати вибір типу фінансової позички та схеми повернення боргу. Організації, що забезпечують пряму та непряму підтримку проектів шляхом надання субсидій, пільгового кредитування, а також стимулюють розвиток регіонів, галузей чи окремих виробництв, використовують фінансовий аналіз для визначення економічної ефективності та привабливості проекту.

   Фінансовий  аналіз, як правило, передує економічній  оцінці проекту, яка визначає цінність його для суспільства. Тому учасники проекту, які здійснюють його підтримку, отримують з фінансового аналізу  інформацію про доцільність і  необхідність стимулювання інвестиційного процесу.

   Оцінка  фінансової спроможності проекту базується  на концепціях прийняття інвестиційних  рішень, що потребують знань фінансового  та податкового обліку, управлінського аналізу господарської діяльності, правового поля оподаткування та інших сфер підприємництва.

  1. 3. Методи фінансової оцінки інвестиційних проектів

 

      Оцінка  ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними  інвестиціями; від того, наскільки  якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємницької фірми.

Цінність  результатів оцінки економічної  ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності  вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.

      Методи, використовувані в аналізі інвестиційної  діяльності, можна підрозділити на дві групи: а) засновані на дисконтированих  оцінках; б) засновані на облікових оцінках. Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів.

      1. Метод чистої теперішньої  вартості.

      Цей метод заснований на зіставленні  величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтированих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом  прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів  розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

      Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом  n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:

                          (1.1)

                    (1.2)

Очевидно, що якщо: 

      NPV > 0, то проект варто прийняти;

      NPV < 0, то проект варто відкинути;

      NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. 

      При прогнозуванні доходів по роках  необхідно по можливості враховувати  усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним  проектом. Так, якщо по закінченні періоду  реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості  устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів. 

      Якщо  проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом  m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:  

                                  (1.3)

      де  і - прогнозований середній рівень інфляції.

      Розрахунок  за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п.  у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

      Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто  NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

      2. Метод внутрішньої ставки доходності.

      Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

      ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.      (1.4)

      Зміст розрахунку цього коефіцієнта при  аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

      На  практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й  інвестиційну, з різних джерел. Як  плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

      Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC (ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.

      Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;

             ІRR < CC, то проект варто відкинути;

             ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

      Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень  дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала своє значення з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі застосовують формулу:

                 (1.5)

      де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

            r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<О (f(r2)>0).

      Точність  обчислень зворотно пропорційна  довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

      r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=mіnr{f(r)>0};

      r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

      Шляхом  взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+".

      3. Метод періоду  окупності.

      Цей метод - один з найпростіших  і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік  збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом  яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид: