Сутність, структура грошового ринку та особливості функціонування

Можливості регулювального впливу політики відсоткових ставок на економічну кон'юнктуру зумовлені функціональними можливостями національної економічної системи та змістом грошово-кредитної політики, коли регулювальний вплив відсоткової політики поступово наближається до стандартів, властивих сучасним економікам. Проте існує цілий комплекс невирішених проблем, які вимагають теоретичного осмислення та науково-методологічного обґрунтування в контексті сучасних монетарних теорій та їх застосування в реаліях української економіки. . Грошовий ринок є найбільш вагомою складовою ринкових механізмів національної економічної системи. На підставі структурного аналізу грошового ринку нами визначено особливості формування попиту та  пропозиції грошей. Попит на гроші в найбільш широкому сенсі є частиною багатства, яку бажають мати у грошовій формі. Пропозиція грошей має ендогенний характер, визначається і регулюється центральними банками, які володіють законодавчо закріпленими для цього функціями. Державне регулювання пропозиції грошей, крім забезпечення економіки грішми, є основним важелем впливу на відсоткові ставки.

На підставі аналізу тенденцій  розвитку грошових ринків встановили [1-3], що поряд з ринковою ціною відсоткові ставки є найважливішим інструментом економічного виміру, який дає змогу оцінювати динамку економічних процесів і використовується при прийнятті рішень стосовно доцільності проведення певних економічних дій. Структура відсоткових ставок відображає їх місце та особливості формування на різних рівнях і сферах національної економіки. Відсоткова ставка в найширшому значенні є вартістю користування позичковим капіталом. Рівень доходності або реальна відсоткова ставка визначається в довгостроковому періоді.

Грошова відсоткова ставка переважно визначається в короткостроковому періоді і більше залежить від процесів у монетарній сфері. Відсоткові ставки грошового ринку визначають за взаємодії попиту та пропозиції грошей. Вони знаходяться в оберненій залежності від рівня доходності ринку цінних паперів. Зниження відсоткових ставок грошового ринку стимулює інвестиції в цінні папери і навпаки. Взаємозв'язок відсоткових ставок грошового ринку та ринку цінних паперів є складовою ринкового механізму і використовуються при державному регулювання економіки [1, c. 241-247].

Перше обґрунтування  відсотка з'явилося ще в античні  часи. Теорія відсотка розвивалась у середньовіччі в умовах розвитку лихварства та становлення банківської справи. Проте засади сучасних поглядів на відсоток бу ли закладені в Англії в XVIII ст. в умовах стрімкого розвитку капіталізму. Дж. Локк обґрунтував зв'язок ставки відсотка зі зміною кількості грошей в обігу. Адам Сміт зв'язав відсоток з продуктом, який отримує власник капіталу і є частиною підприємницького доходу або вторинним джерелом. Давид Рікардо вперше сформулював поняття ринкової та природної ставки відсотка. Спільним у поглядах представників класичної школи було те, що вони вважали ставку відсотка співвідношенням попиту та пропозиції на заощадження.

Австрієць Бем-Бовек  у межах концепції маржиналізму вважав, що для більш точного визначення відсотка необхідно здійснювати процедуру дисконтування. Американець І. Фішер почав розглядати відсоток з позицій досягнення стану рівноваги економічних систем. Представники неокласичної школи розглядали відсоток як складову грошового ринку, проте, який не взаємодіє з ринками товарів та праці [4].

Дж. Кейнс відкинув принцип класичної "дихотомії", згідно з якою існував розрив між монетарною сферою та реальною економікою. Визначальним і новим у теорії Дж. Кейнса було те, що ринок грошей почали розглядати у процесі взаємодії з ринками товарів та праці. Відсоткова ставка розглядалась як грошовий феномен, що визначається функцією переваги ліквідності.

Кейнсіанська  теорія попиту на гроші була по суті теорією переваги ліквідності, яка залежить від ставки відсотка. У кейнсіанстві використовується маніпуляція відсотковими ставками для впливу на економічну активність. Проте Дж. Кейнс вважав, що грошово-кредитна політика неефективна в умовах глибоких економічних кризі надає перевагу бюджетно-фіскальній політиці.

Ліберальна  та монетарна теорії є продовжувачами класичних і неокласичних теорій. М. Фрідман вважає, що спроби регулювання відсоткових ставок нейтралізуються ефектом цінових очікувань. В монетаризмі використовується "грошове правило", а розмір відсоткових ставок має другорядне і підпорядковане значення. Розвиток державного регулювання відсоткових ставок здійснюється через запровадження їх таргетування. Проте існує лише реальна можливість таргетування номінальної відсоткової ставки в короткотривалому періоді, а в довгостроковому періоді має корелюватися на рівень інфляції. Еволюція відсоткової політики здійснювалась у межах сучасних монетарних теорій, а проте пріоритет надавався їх результативності у досягненні цільових орієнтирів.

Реальні можливості для регулювання відсоткових  ставок з'явилися після запровадження української гривні, проте тривалий період так і не були сформовані передумови для використання відсоткових ставок у трансемісійному механізмі грошово-кредитної політики, а також як її цільовий орієнтир. Глибока економічна криза періоду початку ринкових реформ та процес демонетизації, розбалансував грошовий ринок і позбавив можливостей НБУ, через зміну пропозиції грошей, впливати на відсоткові ставки. Тривалий період в українській економіці були відсутні передумови для запровадження відсоткової політики. Лише після макроекономічної стабілізації, подолання гіперінфляції та призупинення спаду виробництва були закладені основні передумови для початку застосування регулювання відсоткових ставок. Намагання НБУ запровадити сучасну грошово-кредитну політику та механізми її реалізації підвищують значимість регулювання відсоткових ставок. Проте тривалий час НБУ був не спроможний наповнювати реальним змістом відсоткову політику і більше декларував власні наміри про необхідність розширювати регулювальні можливості.

Ефективність  державного регулювання відсоткових  ставок визначає стан розвитку механізмів та інструментів грошово-кредитної політики. НБУ формує систему грошово-кредитної політики і встановлює за своїми операціями відсоткові ставки, які і є важелями впливу на економічні процеси, а також використовуються у сфері антиінфляційних і бюджетних відносин. Облікова політика є визначальною у регулюванні системи відсоткових ставок.

Проте високий  потенціал облікової політики використовується в обмежених масштабах у зв'язку з незначним обсягом коштів, які перерозподіляються, і переважно виконує лише роль індикатора намірів НБУ.

При вдосконаленні  механізмів формування облікової ставки в Україні, загальні підходи, властиві сучасним економікам, можуть бути скориговані на особливості трансформаційного періоду в Україні та насамперед на перманентні інфляційні процеси, а також зростаючі масштаби міграції капіталу. В міру поглиблення ринкових реформ регулювальний вплив облікової ставки буде зростати як на економічну кон'юнктуру, так і на напрям міграції міжнародного капіталу. Операції на відкритому ринку, в сучасних умовах, використовуються в обмежених масштабах, що пов'язано з недостатньо розвиненим ринком цінних паперів. Лише після запровадження дійсних цінних паперів та створення механізмів їх купівлі-продажу в банківській системі в НБУ з'являться важелі для проведення динамічних, коригувальних та захисних операцій. [9]

Ринок міжбанківських кредитів у відсотковій політиці займає визначальне місце, де регулюється поточна ліквідність кредитних закладів. НБУ регулює відсоткові ставки міжбанківського ринку і примушує учасників ринку пристосовуватись до їх динаміки. Крім цього, відсоткові ставки міжбанківського ринку є індикатором напрямів грошово-кредитної політики.

Тенденції розвитку відсоткової політики в сучасних ринкових економіках свідчать, що в Україні операції рефінансування мають стати пріоритетним напрямом грошово-кредитної політики. В основі механізму рефінансування є надавання кредитів під заставу вже існуючих боргових зобов'язань, що побудовано на функції НБУ як кредитора останньої надії. В Україні ще не сформована повноцінна система рефінансування, що вимагає застосування досвіду сучасних економік, де їх використання давало високу результативність. Фактично НБУ намагається застосувати європейську модель рефінансування, де використовується кредитний "коридор" для операцій на міжбанківському ринку, який контролюється автоматично кредитно-депозитними операціями "овернайт". На підставі аналізу сучасного стану операцій рефінансування було визначено, що їх подальший розвиток можливий через залучення в кредитній спілці більшості учасників міжбанківського ринку. НБУ  для збільшення обсягу коштів, які залучаються в операції рефінансування, має знизити вимоги до їх учасників. Спрощення доступу до операцій рефінансування має сприяти зниженню верхньої межі відсоткових ставок та буде стабілізувати їх структуру.

Результати  аналізу [1, с. 241-247] дали підстави зробити висновок, що подальший розвиток відсоткової політики в Україні має здійснюватись в напрямі до стандартів, властивих сучасним економікам, де відсоткові ставки рефінансування є визначальними для формування стабільної системи відсоткових ставок. Проте, ставка рефінансування НБУ поки що неспроможна відчутно впливати на кредитну активність комерційних банків, обмежений розмір кредитних ресурсів не дає можливості через зміну ставки рефінансування ефективно регулювати монетарну сферу.

З 2000 р. можливості відсоткової політики в Україні  почали поступово розширюватися і набувати характеру, властивого ринковим економікам. Стабілізація економіки та перехід до сталого економічного зростання визначили позитивну динаміку усіх макроекономічних змінних. Зниження інфляції, а в 2002 р. була дефляція цін, стало свідченням зміни в реальній економіці та у суб'єктів господарювання, які, врешті, змогли позбавитись тривалих інфляційних очікувань . Повернення довіри до НБУ дало підставу до запровадження ринкових механізмів грошово-кредитної політики. Вимоги банків за кредитами з 2000 по 2012р. зросли більше, ніж у 12 разів (з 19574 до 245226 млн. грн.), що є свідченням збільшення кредитних можливостей банківської системи.

Проте в Україні  існуюча структура відсоткових ставок є деформованою, що вимагає системних заходів до державного регулювання.

Важливим аспектом структури відсоткових ставок є  необхідність всіх її складових перевищувати рівень інфляції, проте реальний рівень депозитних відсоткових ставок, доходність по ОВДП та відсоткових ставок на міжбанківському ринку були нижчими за величину інфляції. За умов недоотримання позитивного рівня доходності грошові кошти не будуть переміщуватись у напрямі їх ефективного використання.

Відсоткові ставки грошового ринку є одним із визначальних складових трансмісійного механізму державної економічної політики, що дає змогу через їх регулювання досягти бажаних параметрів монетарної сфери, а також впливати на економічну кон'юнктуру.

Відсоткова  політика в сучасних ринкових економіках пройшла тривалий еволюційний шлях, що дозволило сформувати широкий діапазон методів та інструментів грошово-кредитного регулювання, на одному полюсі якого концепції державного акивізму, на другому – монетарна та інші ліберальні

концепції. Центральні банки сучасних ринкових економік відмовились від теоретичної однозначності в проведенні відсоткової політики і застосовують прагматичний підхід, коли в конкретній економічній ситуації перевага надається методам та інструментам, які є більш ефективними в досягненні цільових орієнтирів. Можливості державного регулювання відсоткових ставок в Україні еволюціонували разом з поглибленням трансформаційних процесів. В умовах глибокої економічної кризи були відсутні передумови для реального проведення відсоткової політики, заходи якої мали більш формальний характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Аналіз  функціонування  грошового  ринку  України

 

Доходи та витрати  населення України у 2012 році (приріст/зниження, наростаючим підсумком у відсотках  до відповідного періоду попереднього року) представлені в таблиці 3.1.

Таблиця  3.1 Доходи та витрати населення України у 2012 році

	Млн.грн.	У відсотках до підсумку
Доходи	345492	100,0
заробітна плата	144831	41,9
прибуток та змішаний доход	44688	12,9
доходи від власності (одержані)	17240	5,0
соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти	138733	40,2
у тому числі:
соціальні допомоги	76670	22,2
інші поточні трансферти	10041	2,9
соціальні трансферти в  натурі	52022	15,1
Витрати та заощадження	345492	100,0
придбання товарів та послуг	289711	83,9
доходи від власності (сплачені)	7139	2,1
поточні податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти	24185	7,0
у тому числі:
поточні податки на доходи, майно тощо	17178	4,9
внески на соціальне  страхування	4001	1,2
інші поточні трансферти	3006	0,9
нагромадження нефінансових активів	-525	-0,2
приріст фінансових активів	24982	7,2
з них:
приріст грошових вкладів  та заощаджень в цінних паперах	21236	6,1
заощадження в іноземній  валюті	5673	1,6
позики, одержані за виключенням  погашених (-)	-5096	-1,5

 

Збалансована грошово-кредитна політика Національного банку України сприяла утриманню низькоінфляційного середовища – за підсумками грудня приріст індексу споживчих цін за попередні 12 місяців становив -0,2 %. 

На грошово-кредитному ринку  в цей період спостерігалося зниження

середньозважених ставок, розширення ресурсної бази банків, а також збільшення залишків за кредитами, наданими реальному сектору економіки  в національній валюті.