Аналіз і дослідження операційної системи на туристичному підприємстві

       Рис 2.6. Етапи стратегії надання послуг

       визначити рекомендовану швидкість і основні характеристики зручності надання послуги. Це закладає витратну базу розрахунку можливої ціни послуги на ринку. Необхідна різноманітність асортименту підтримує рівень обраної ціни. Якість відчутних предметів має допомогти клієнтові правильно зорієнтуватися у своїх оцінках одержуваної послуги. Зазначена невідчутність послуги клієнтом визначає високу значимість цього кроку для успіху надання послуги. Завершальним етапом розробки стратегії є формування вимог до кваліфікації персоналу, який повинен забезпечити реалізацію стратегії обслуговування в цілому.

       Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг), як було зазначено раніше. Виробнича потужність туристичної фірми «ВОтур», при її дослідженні, складає близько 53 відсотків. Такий відсоток обґрунтовується тим, що дане підприємство ще розвивається і набирає сил. Загалом, даний показник є хорошим, враховуючи те що оптимальна завантаженість підприємств області обслуговування близько 70 % , то для фірми, яка розвивається 53 % - це нормальний показник.

       Що до місця розташування туристичного агентства «ВОтур», на нашу думку, воно є абсолютно вигідним, так як розташовується в центрі міста, де завжди багато людей, підприємство є доступним с точки зору,як пішоходів так і власників автомобілів. Єдиним недоліком являється тільки те, що вивіска агентства не надто привертає увагу перехожих.

       Важливим аспектом оцінки організації операційної системи туристичного підприємства є інтер’єр офісу та його працівники. Атмосфера офісу агентства «ВОтур» облаштована правильно. Так потрапляючи до приміщення немає відчуття нагромадження, все сервісне обладнання розміщене по периметру кімнати, з’являється вільний простір, а живі квіти і маленький водоспад робить атмосферу ще більш невимушеною. Доповнює картину завжди привітні і з усмішкою працівники підприємства. Кваліфіковані менеджери допоможуть з вибором, організують і розкажуть дрібниці будь-якої подорожі.

       Таким чином, можна сказати що операційна система туристичного агентства «ВОтур» працює в хорошому режимі, підприємство розвивається і набирає потужності.

        РОЗДІЛ III

       НАПРЯМКИ  ВДОСКОНАЛЕННЯ УП РАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ  СИСТЕМОЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ «ВОТУР» 
 

       3.1 Основні напрями  вдосконалення управління  операційною системою на підприємстві. 

       Що  стосується оптимізації операційної системи туристичного підприємства, то в першу чергу необхідно зауважити, що структура турфірми дещо відрізняється від структури господарюючого суб’єкта, адже тут відсутня така складова операційної системи як виробництво. В турфірмі існує тільки підсистема управління та підсистема забезпечення. Тому, оптимізація в першу чергу буде стосуватися управлінської складової, яка в даній системі є ключовою. Саме ефективно налагоджена система корпоративного управління операційною системою тур підприємства є гарантом успішності установи на ринку туристичних послуг. Важливість управлінської підсистеми ще полягає в тому, що саме ця підсистема є домінуючою і керує всією операційною системою і, відповідно, її складовими.

       Планування  діяльності туристичного підприємства - одна з найважливіших функцій управління підприємством. Планування є власне процесом визначення цілей, що їх передбачає досягти підприємство за певний період, а також процесом визначення способів їх досягнення. Процес планування є спробою уявити собі картину майбутнього. Це процес, який передбачає знання теперішнього стану справ і тенденцій розвитку, які допомагають спрогнозувати майбутнє, а також володіння методикою, яка дозволяє змоделювати перехід з теперішнього стану в майбутній прогнозований стан.

       Планування - це процес вироблення і прийняття  рішень, які дозволяють забезпечити  ефективне функціонування і розвиток підприємства в майбутньому.Планування передбачає: обґрунтований вибір цілей, визначення політики, розробку заходів та методів досягнення цілей, забезпечення основи для прийняття наступних рішень.

       Залежно від тривалості планового періоду  плани поділяються на: довгострокові (стратегічні); середньострокові (поточні); короткострокові (оперативні).

       Довгостроковий  план (10-15 років). У ньому формулюються завдання, пов'язані за часом та ресурсами, а також загальна стратегія поставлених цілей. Довгострокові плани включають укрупнені показники діяльності підприємства, які розробляються на основі попередньо проведених досліджень і складання прогнозів розвитку підприємства. Цей вид планів ще можна назвати перспективним плануванням.

       Середньостроковий план - це власне деталізований стратегічний план, в якому поєднуються усі  напрямки діяльності підприємства на поточний фінансовий рік.

       Короткостроковий план присвячений вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Має вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризується великим розмаїттям прийомів та методів.

       Якщо  довгострокові та середньострокові плани багато в чому носять рекомендаційний характер, то оперативний план є керівництвом до дій, розкриваючи довго- та середньострокові плани по кожній позиції. Серед великої кількості видів планування необхідно виділити інвестиційний - план капітальних вкладень, які спрямовуються на створення нових чи модернізацію виробничих потужностей. Бізнес-план - програма діяльності підприємства, план конкретних цілей діяльності підприємства, який включає оцінку очікуваних витрат та доходів. Розробляється на основі маркетингових досліджень. Сучасні туристичні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним плануванням. Але для того, щоб успішно працювати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних туристичних регіонах.

       Планування  діяльності туристичного підприємства здійснюється за допомогою різних методів. Основні з них:

       Ресурсний метод планування (за можливостями), в якому враховуються ринкові  умови господарювання та наявність  ресурсів. Цей метод може застосовуватись  за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції.

       Цільовий  метод (за потребами) передбачає планування, початковим моментом якого стають потреби ринку, попит на туристичний продукт (послуги).

       Метод екстраполяції (екстраполяція - поступальний рух) - планування за відсутності загроз з боку конкурентів і надія  на те, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням показників, темпів і пропорцій, досягнутих на момент розробки плану.

       Інтерполяційний метод принципово протилежний методу екстраполяції. За інтерполяційним  методом планування підприємство встановлює мету для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Інтерполяційний метод передбачає зворотний рух - від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин.

       За  такою класифікаційною ознакою, як спосіб розрахунку планових показників, використовують дослідно-статистичний метод, який передбачає використання статистичних даних за попередні роки. Більш  обґрунтований факторний метод  планування, згідно з яким планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що зумовлюють зміни цих показників. Найбільш точний нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їхніх змін у результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.

       Для ув'язування потреб із необхідними  ресурсами для виробництва туристичного продукту та послуг використовують балансовий метод планування.

       За  різними класифікаційними ознаками (варіантність планів, спосіб виконання  розрахункових операцій, форма подання  планових показників), методи планування можуть бути одноваріантними, поліваріантними, ручними, механізованими, автоматизованими, табличними, лінійнографічними та іншими. 
В діяльності туристичних підприємств існує багато способів планування, але основними з них, які стосуються роботи конкретного підприємства в ринкових умовах, є способи планування: зверху вниз, знизу вверх, змішаний і цільовий.

       Кожна фірма вибирає такий спосіб планування, який найбільш точно відповідає її потребам і специфіці роботи. Окрім того, вибір способу планування здебільшого визначається традиційними підходами до управління, які склалися в конкретній фірмі, місті, регіоні. Починаючи створювати свою фірму, будь-який підприємець повинен вибрати найбільш прийнятний спосіб управління власною фірмою, оскільки часта зміна стилю управління вносить розлад в управлінську систему.

       Планування  зверху вниз. При цій формі планування керівник фірми разом зі своїми заступниками розробляє стратегію розвитку фірми на запланований період і окреслює основні шляхи її досягнення. Потім основні показники розвитку фірми на запланований період передаються в плановий або економічний відділ для розробки планів і після затвердження керівництвом фірми доводяться до відома всіх підрозділів, які вишукують способи їх виконання.

       Цей вид планування найчастіше застосовується в Україні та інших країнах  СНД, оскільки таке планування засноване на командно-адміністративному стилі управління, який звичний більшості наших нових підприємців. Недоліком такого підходу до планування є те, що керівництво фірми не завжди може побачити і врахувати потенційні можливості низових ланок. До того ж, недоліки планування чи поточної роботи фіксуються саме низовими ланками, які далеко не завжди мають можливість донести цю інформацію до керівництва.

       Планування  знизу вверх. Цей вид планування передбачає велику самостійність і  відповідальність всіх підрозділів фірми і кожного працівника. Найбільш діючою ця система є для акціонерних товариств закритого типу. При такому способі планування кожний працівник аналізує свою поточну роботу, знаходить резерви для її вдосконалення і подає керівництву свого підрозділу пропозиції про роботу в майбутньому періоді. Керівник підрозділу самостійно або з працівниками на основі наданих пропозицій формує програму (план) роботи свого підрозділу в плановому році і передає цю інформацію в плановий відділ, де власне і відбувається процес планування та координування роботи всіх підрозділів. Потім план повертається в підрозділи, де розглядається і схвалюється, а при необхідності і коректується з урахуванням зауважень і передається на затвердження керівнику підприємства. Ця форма планування базується на філософії тих фірм, які пропагандують творчий підхід в управлінні підприємством працівниками всіх рівнів. Довіра до виконавців стимулює їх працю та надає їй значимості в їхніх очах. Але і цей спосіб планування має недоліки. Перш за все - це неможливість "знизу" визначити і оцінити глобальність завдань, які стоять перед підприємством.

       Змішаний  спосіб планування застосовується в  роботі багатьох іноземних приватних  фірм. Суть його полягає в тому, що керівництво фірми розробляє  основні показники діяльності в плановому періоді і передає їх в у відповідні підрозділи. Там аналізуються можливості виконання поставлених завдань, розробляються програми досягнення цілей і після коректування інформація передається в плановий відділ, де вона зводиться в єдиний чорновий план, який після розгляду та допрацювання у відповідності з побажаннями обох сторін погоджується та затверджується.

       Цільовий  спосіб планування використовують, в  основному, середні та великі туристичні фірми, які працюють в умовах жорсткої конкурентної боротьби. На першому етапі на основі результатів маркетингових досліджень і розроблених на їх основі прогнозів керівництво підприємства формує завдання підрозділам по обсягу надання послуг та прибутку, тобто ставить певну ціль. На другому етапі керівники підрозділів разом зі своїми підлеглими розробляють заходи по виконанню завдань та досягненню цілі і передають їх на розгляд адміністрації. Цей спосіб планування дозволяє об'єднати кращі риси трьох перших способів планування як при складанні річних, так і при розробці стратегічних планів.

       Зміна ринкового середовища зумовлює необхідність застосування стратегічного підходу  до системи господарювання на підприємствах туризму. Розробляючи комплексну програму дій по вирішенню пріоритетних для підприємства завдань, визначаючи його місію та головну мету, стратегія формулює цілі та способи досягнення цих завдань так, щоб вказати підприємству певний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування. Першим, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за стратегічного планування є вибір цілей. Основну мету підприємства називають місією. Виходячи із загальної місії, підприємства формулюють решту його стратегічних цілей, які мають бути конкретними та вимірюваними, збалансованими, зорієнтованими в часі та досяжними, ресурсно забезпеченими і такими, що підтримують одна одну. Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим важливим кроком є вивчення зовнішнього середовища - це безперервний процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрози для підприємства, тобто позитивну і негативну дію зовнішніх чинників - політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо. Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства. Мова йде про мікроекономічний аналіз попиту, пропозиції та рівня конкуренції.