Аналіз розвитку системи освіти в Італії

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

Чернігівський державний технологічний університет

 

 

Кафедра фізики

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

 

з дисципліни:

Вища освіта і Болонський процес

 

на тему: Аналіз розвитку системи освіти в Італії

 

 

 

 

Виконав:

студент групи ЗДСВ 111                               Л.М. Бондар

 

 

Керівник:

доцент                                О.В.Рогоза

 

 

 

 

Чернігів ЧДТУ 2012

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………..3

1. Аналіз розвитку системи освіти в Італії………………………...4

Висновки……………………………………………………………..….12

Список використаних джерел…………………………………….…....14

 

Вступ

 
          Система освіти, як і культура її народу, є унікальним явищем, незрівнянно складнішим, ніж інші системи (транспорту, зв'язку, безпеки), бо глибоко пов'язана з духовними і матеріальними аспектами минулого і сучасного. З огляду на це у кожній країні освіта та її організація мають свої особливості. Проте наймогутнішими ініціаторами змін у системі освіти виступають не її власні проблеми чи негаразди (системні чинники), а ті, які перебувають поза нею, насамперед, пріоритети й вимоги до навчання і виховання, спричинені включенням даної країни до спільного руху світового співтовариства у майбутнє, змінами у виробництві, культурі та поведінці. Відтак, при реформуванні вищої освіти, з одного боку, враховуються пріоритети збереження культурної різноманітності національних систем освіти, а з іншого - завдання поліпшення міжнародної співпраці, мобільності, працевлаштування студентів у Європейському чи міжнародному ареалі, міжнародної конкурентоспроможності закладів вищої освіти.

 Італія є однією  з найбільш розвинених країн  Європи, становлення системи освіти  в якій зазнало чимало реформ, що сприяло формуванню та розвитку  шкільної, середньої та вищої  освіти.    

Італія - це колиска європейської освіти. Перші в Європі університети з'явилися саме тут в XI столітті, потім за їхнім прикладом утворилися Оксфорд (XII століття), Кембридж, Сорбонна (XIII століття). У Середньовіччі бажаючі стати добрими правознавцями неодмінно приїжджали в університет Болоньї. Кращих у Європі лікарів випускав університет Салерно. В Італії одержували освіту великі художники, скульптори.

 

 

 

 

1. Аналіз розвитку  системи освіти в Італії

 

Законодавчі процеси  децентралізації освіти почалися лише в 70-ті роки. Громадські установи одночасно відповідали за навчання у дошкільних закладах, основній і середній школах в межах обов’язкової освіти, а також на вищих ступенях, але лише у сфері загальної культури, науки та технології. Система освіти в Італії дуже запутана. Зараз проводиться чергова реформа, покликана зістикувати італійську систему з європейською. 
           Середня повна загальна освіта в Італії включає в себе наступні основні ступені:

1. початкова освіта тривалістю 5 років;

2. перший цикл середньої освіти тривалістю 3 роки;

3. другий цикл середньої освіти тривалістю 5 років.

Багато італійців віддають трьохрічних дітей в дитячі садки (scuola materna), де на протязі трьох років їх готують до шкільного навчання. Діти навчаються в групах по 15-30 осіб за методом відомого педагога Марії Монтессорі. Втім, існують і приватні дитячі садки, де притримуються традиційних методів виховання. В шість років діти вступають до початкової школи. Перші її два рівні scuola elementare 1 та scuola elementare 2, які є безкоштовними для всіх. Всі загальноосвітні предмети на даному етапі – читання, письмо, малювання, музика та інші – є обов’язковими, за бажанням вивчається лише релігія. Навчальні плани зазвичай включають вивчення однієї іноземної мови.

Діти навчаються протягом п’яти днів, близько 30 годин на тиждень. В кінці кожного рівня проводиться тестування. Замість звичних для всіх цифр застосовується «словесна» система оцінювання («відмінно», «добре» та ін.). Цікавим є той момент, що діти-інваліди навчаються разом з усіма. Традиційні класи в італійських школах дуже великі. В приватних школах, які складають приблизно 5% від загальної кількості шкіл, учнів менше. Програма там ідентична державній, але школам цього типу заборонено видавати свої атестати, тому їх учні здають державні іспити на отримання відповідного сертифікату.

Система освіта в Італії перебуває  під контролем держави. Міністерство освіти матеріально забезпечує школи  на всіх рівнях і суворо контролює  навчання у приватних школах. Воно розробляє навчальні програми і  проводить конкурсні іспити для зайняття викладацьких посад у всіх державних школах. Хоча більшість університетів та інших вищих навчальних закладів утримуються державою, всі вони користуються автономією в організаційному відношенні і мають право на складання навчальних програм. Для підтримання високого рівня освіти для більшості професій введені обов'язкові державні іспити.

Для дітей у віці до шести років  існують приватні ясла і дитячі садки. Їх відвідання не є обов'язковим. Проте  Міністерство освіти надає їм значну фінансову підтримку.

По закінченні першого п’ятирічного циклу - scuola elementare 1, здаються письмовий та усний іспити. За їх результатами видається атестат початкової школи (diploma di licenza elementare), і учні переходять в середню школу (scuola media), де навчаються до 14 років. Навчання дітей у віці 6-14 років - обов'язкове і безплатне. Початкову п'ятирічну школу відвідують діти з 6 до 11 років. До 1963 року після закінчення такої школи дитина могла почати вивчення загальноосвітніх гуманітарних, природничих або педагогічних дисциплін, оволодіння якимось ремеслом або основами торгівлі у професійній школі. У 1963 році обидва типи шкіл злилися в об'єднану трирічну школу, і здобуття освіти на цьому рівні стало обов’язковим.

Після закінчення такої школи у віці 14 років перед учнем, який хоче продовжити шкільне навчання, відкриваються два шляхи: загальноосвітні (академічні) школи і технічні училища, так звані інститути, з п'ятирічним терміном навчання. Загальноосвітні школи мають чотири спеціалізації: гуманітарну, природничонаукову, педагогічну і художню. Після закінчення однієї з таких шкіл учень може піти в університет. Технічні училища поділяються на сільськогосподарські, торгові, землеупорядні, мореходні і промислові. Випускники училищ можуть вступати на відповідні факультети університетів.

На цьому етапі школярі вивчають італійську мову, історію, географію, математику та природничі науки, іноземна мову, мистецтво, музику. Після кожного року навчання проводяться іспити за системою “здано - не здано”. Після закінчення всього курсу навчання в scuola media здаються випускні іспити: з італійської, математики та іноземної мови - письмові, з інших предметів – усні.

Програми другого етапу середньої  освіти реалізуються в класичних, природознавчих і лінгвістичних школах-ліцеях. У класичному ліцеї (Liceo Classico) реалізуються 5-ти річні програми навчання з акцентом на гуманітарні дисципліни, однак природознавчі предмети присутні на другому циклі навчання. Середні школи з науковим нахилом - природно - наукові ліцеї (Liceo Scientifico) мають програми, що забезпечують поглиблену підготовку з природничих предметів. Лінгвістичні ліцеї (Liceo Lingtastico) здійснюють мовну підготовку з одночасним вивченням літератури та історії цивілізації. Технічна освіта на даному рівні здійснюється в технічних інститутах і також розрахована на 5 років. Професійна підготовка з інших галузей знань, у тому числі з мистецтва, здійснюється у професійних інститутах (Institute Professionale), артистичних ліцеях (Liceo Artistico), інститутах мистецтв (Institute di Arte).

Всі ці освітні програми ведуть до отримання випускного диплома (Diploma di Maturita) різних типів: класичного, наукового, лінгвістичного, технічного, управлінського, економічного і т.д. Будь-який з цих дипломів відкриває доступ до вищих навчальних закладів. Починаючи з 1998-1999 навчального року, ця випускна шкільна кваліфікація стала називатися Diploma di Esame di State conclusivo del corso di …- далі вказується напрям підготовки.

Вища освіта Італії представлена переважно університетами. Рівновага сил реформаторів і консерваторів в Італії зумовила винятково малу швидкість її змін і збереження багатьох реліктів. Та активна участь Італії в Європейському Союзі примусила країну розпочати зближення своєї освіти з типовими для Європи зразками: вперше була введена аспірантура і наукове звання доктора наук. З 1990 р. запровадили короткі спеціалізовані університетські програми (2-3 роки) з заключним університетським дипломом (Diploma universitaria), а закон 1993 р. додатково розширив автономію університетів.

Вступ до вищого навчального  закладу визначається наявністю  атестату середньої школи. Решта попередніх умов залежить від вибору навчального курсу. Університети вільні у встановленні вимог і кількості місць для вступників. Раніше рік розпочинався 1 листопада і закінчувався 31 серпня наступного року. Останнім часом навчальний рік на багатьох факультетах поділяється на два семестри, розпочинаючись раніше.

Вища освіта Італії має  гіпертрофований університетський і малий неуніверситетський сектори, більшість закладів державні.

Університети з навчальними  і науковими програмами перебувають  під управлінням Міністерства університетів  і науково-технологічних досліджень, завдання якого:

- планувати і здійснювати розвиток наукових досліджень;

- складати трирічні плани розвитку університетів;

- розподіляти кошти між закладами  згідно з критеріями закону;

- координувати участь Італії  у міжнародних програмах.

Національна Рада університетів (з 1979 р.) є консультативним органом, де представлені кілька інших національних рад (економіки і праці, науки, культури тощо). Інші консультативні органи під егідою міністерства: Національна Рада з науково-технологічних пошуків, Постійна конференція ректорів італійських університетів тощо.

Система вищої освіти в Італії включає в себе два сектори: університетський та не університетський, причому перший є найбільш розвинутим як горизонтально (за числом досліджуваних курсів, дисциплін і напрямків / областей), так і вертикально (за кількістю рівнів і типології відповідних ступенів). Найстаріший у світі університет створений у Болоньї у 1088 р., за ним виникли заклади в Падуї (1222р.) і Неаполі (1224р.). Останній вважається першим у світі державним університетом. Всього в Італії налічується 65 закладів університетського рівня. Розподіл ВОЗ такий:

-    45 державних університетів;

-    3 політехніки: Bari, Milan, Turin;

-    5 вільних, приватних;

-    3 державних університетських інститути;

-    4 вільних університетських інститути;

-    2 університети для іноземців: Perugia, Siena;

-    3 вищих школи в Пізі та Трієсті.

Неуніверситетські заклади  класифікуються таким чином:

а) Міністерства della Publica Istruzione, а саме:

- 20 Академій мистецтв, які мають чотирирічні курси з чотирьох напрямів мистецтв (малювання, скульптура, декоративне мистецтво і дизайн).

- 4 вищі інститути мистецької  промисловості (Faenza, Florence, Rome, Urbino).

- Академія театрального  мистецтва у Римі з двома  курсами підготовки акторів (4 роки) та менеджерів (директорів, 3 роки).

- Національна академія  танцю в Римі з прийомом після закінчення початкової школи.

б) інститути під егідою інших міністерств:

- 10 інститутів фізичного  виховання з трирічним навчанням.

- Експериментальний центр  кіно в Римі, який видає офіційні  професійні дипломи;

- Центральний інститут реставраторів у Римі, що має два потоки: з «металів та археологічних об’єктів» та мальованих картин.

- Officio delle Pietre Dure у Флоренції, де також готують реставраторів;

- школи архівістів  у кількох містах для підготовки  працівників державних архівів та установ;

- вищі школи перекладачів (приватні чи муніципальні), які  мають два роки навчання;

- військові академії  та інститути поліції, якими  керують відповідні міністерства (оборони і внутрішніх справ).

В університетах Італії збереглося багато середньовічних традицій. У свята студенти носять різнокольорові кепі в стилі Робін Гуда, а “новачки” проходять обряд посвячення в студенти.

Для отримання першого  диплома laurea (CL), що відповідає рівню “бакалавр” в європейській системі, потрібно вчитися чотири-шість років. Зокрема, філологи можуть отримати цю ступінь через чотири роки, хіміки та архітектори - через п’ять років, а медики - через шість.

Наступна ступінь, відповідна магістерській, називається Diploma universitario (CDU). Курс триває три роки. Існує також дворічний курс спеціалізації Scuole dirette a fini speciali, за підсумками якого можна отримати аналогічну ступінь.

За навчальний період студенту необхідно вивчити 19-20 дисциплін, включаючи факультативні. По завершенні курсу будь-якого рівня учні захищають дипломну роботу. “Основу” оцінки за неї становить середнє арифметичне результатів всіх зданих студентом іспитів. В залежності від виступу випробуваного на захисті комісія може знизити або підвищити кінцеву оцінку. Якщо ж ви не вклались з іспитами та дипломом у строк, то можете вчитися ще стільки, скільки буде потрібно.