Аналіз розвитку системи освіти в Італії

Навчальний рік починається 5 листопада і закінчується 31 травня. Протягом року буває три сесії, і  кожен студент сам вирішує, коли і які іспити йому здавати (за винятком деяких обов’язкових на кожному факультеті), так як студенти мають право на свій індивідуальний навчальний план. Дуже важлива відмінність від нашої системи - це відсутність екзаменаційних квитків.

Іспити бувають письмові та усні. Література, історія, лінгвістика, філологія зазвичай здаються усно. Кожен іспит вимагає 99,9 % самостійної підготовки, оскільки на лекціях дають лише невелику порцію того, що ви повинні знати про предмети. Справляються з іспитами далеко не всі: до диплома доходять лише три людини з десяти. У кожного професора є певні години прийому, коли він може вас особисто вислухати і порадити, які книги вам будуть найбільш корисні. При бажанні ви можете подати заявку, щоб мати “куратора” по одному з основних ваших предметів. З ним ви завжди можете порадитися з приводу навчального плану, іспитів, програм, книг і, звичайно ж, дипломної роботи. Також на кожному факультеті існують консультаційні центри.

Після трьох років  практики за фахом випускник університету може вступити в докторантуру. Для  цього потрібно пройти вступний тест. Ті, хто успішно справляються, отримують стипендію на навчання в Італії. Докторанти зазвичай ведуть дослідницьку роботу в різних університетах в Італії та за кордоном. Після захисту отримують ступінь доктора.

Італійські університети, приймаючи учнів 13-річної середньої школи, видають лише чотири види дипломів.

1) Diploma universitario коротких циклів стандартною тривалістю 2-3 роки в університетах і так званих scoule dirette a fini speciali, які мають бути перетворені у майбутньому на повні "дипломні" курси;

2) Diploma di laurea - повний диплом після 4-6 років загальних культурних і наукових студій, який дає право на титул "dottore". Представники регульованих професій (лікарі, архітектори та ін.) для початку фахової діяльності мають скласти державний профекзамен. З більшості фахів навчання триває 4 роки, з інженерії, архітектури, стоматології - 5 років, з медицини - 6 років.

3) Diploma di specializzazione -- професійна  кваліфікація спеціаліста після  додаткових 1-2 років навчання за  програмами, які визначають самі університети (підготовка вчителів ліцеїв тощо).

4) Dottorato di ricerca (Ph.D.) -- введене  з 1980 р. звання доктора з  наукових досліджень, які здійснюються  під наглядом і за рішенням Collegio dei docenti з даної дисципліни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

На основі опрацьованої літератури ми прийшли до висновків, що позитивними тенденціями освіти в Італії, на наш погляд, є те, що Італія є членом більшості міжнародних  конвенцій з визнання Ради Європи та ЮНЕСКО, визнає і приймає Міжнародний та Європейський бакалаврати. Угоди з Францією, Бельгією та Іспанією забезпечують автоматичне взаємовизнання атестатів, які дають допуск в університети. З Францією та Іспанією вже відбувається процес передачі кредитів, а також підписано двосторонні угоди про визнання дипломів з університетами Франції, Німеччини та Іспанії, що значно розширяє можливості студентів для продовження навчання та працевлаштування.

За іноземними студентами визнаються певні привілегії при  вступі. Їм надається 50% наявних місць при вступі. Важливим позитивним аспектом освіти в Італії є встановлення кожним університетом плати за навчання орієнтуючись на декілька критеріїв, наприклад, прибутки сім’ї і досягнення студента. Важливим, на наш погляд, моментом початкової освіти є відродження викладання католицької релігії, а також надання великого значення традиціям та народному мистецтву. 
       Негативними тенденціями в системі освіти Італії є її багатоступеневий та гіпертрофований рівень здобуття освіти не лише вищої, а й дошкільної та шкільної.

Розвиток системи освіти в Італії в багатьох аспектах випереджає розвиток освіти України, але, в першу чергу, це пов’язано з матеріальною базою та рівнем розвитку країни. Саме з цих причин деякі з позитивних моментів навчального процесу в Італії не зможуть бути запозичені та реалізовані.

Отже, система освіти в Італії має три рівні: дошкільна, середня та вища освіта. Середня  освіта також поділяється на початкову, середню молодшу та середню старшу школи. Існує також навчання у  спеціалізованих ліцеях, по закінченню котрих учні отримують певну професію.

Вища освіта Італії має  гіпертрофований університетський і малий неуніверситетський сектори, а більшість закладів - державні.

Університети з навчальними  і науковими програмами перебувають  під управлінням Міністерства університетів і науково-технологічних досліджень, завданням якого є: планувати і здійснювати розвиток наукових досліджень: складати трирічні плани розвитку університетів; розподіляти кошти між закладами згідно з законом.

Усього в Італії налічується 65 закладів університетського рівня (державних і «вільних», що самоуправляються, але мають офіційне визнання і дипломи, працюють за програмами державних та інспектуються Міністерством освіти).

Неуніверситетські заклади  класифікуються таким чином:

а) інститути мистецтв під егідою інспекторату мистецького навчання;

б) інститути під егідою інших міністерств.

Вступ до ВНЗ визначається наявністю атестату (бакалаврату) за середню школу (Maturita exam). Університети вільні у встановленні вимог і  кількості місць для вступників. Доступ на старших курсах до диплома спеціалізації проводиться через конкурсні екзамени (усний і письмовий тест з оцінюванням досягнутої кваліфікації).

Також в Італії можливе  навчання іноземних студентів. Кандидат повинен за рік до обраного ним  моменту початку занять в Італії зверненутися до найближчого Посольства Італії. Для претензій на повний диплом треба мати позаду не менше 12 років навчання у СШ і визнаний в Італії атестат, а також скласти іспит з італійської мови, який проводить кожен ВНЗ.

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Андрощук А.Г. Освіта  у країнах європейської спільноти:  структура і управління// Проблеми  науки. -- 2000. №8. - с. 54-60.

2. Ван дер Венде  М.К. Болонская декларация: расширение  доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Виша освіта в Європі. -2000.-№3.-Том XXV.

3. Величко О.Г. Болонськии  процес - це конкретні рішення  і дії // Теория и практика  металлургии. - Днепропетровск, 2004.- С.З-ІЗ.

4. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире. - М.: ВЛАДОС, 1999.