Економіка та менеджмент професійної освіти

2. Показники  використання трудових ресурсів  ЗПО.

     Трудовими ресурсами ЗОП є освітні працівники (викладачі). Викладач - це перш за все досвідчена людина, справжній майстер своєї справи. Він вміло доносить знання до студентів і може вільно поспілкуватись із студентами на теми, які їх хвилюють.

Одними  з основних показників використання трудових ресурсів ЗПО є зайнятість працівників освіти їх навантаження.

     З усієї чисельності зайнятих обліково-штатних  працівників у 2010 році, працівники освіти займають 15,7 %. 6, 5 тис. осіб, працівників  освіти перебувають в умовах вимушеної  неповної зайнятості, а саме у відпустках без збереження заробітної плати 2,9 тис. осіб, переведені на неповний робочий  день 3,6 тис. осіб, порівняно з 2009 роком  ці показники значно зменшились, що є позитивно, але все трудові  ресурси освіти не повністю використовуються.

     Робочий час педагогічного та науково-педагогічного  працівника визначається Кодексом законів  про працю України.

     Час виконання навчальних, методичних, наукових, організаційних та інших  трудових обов'язків у поточному  навчальному році не повинен перевищувати річний робочий час.

     Максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників не може перевищувати 720 годин на навчальний рік.

     Види  навчальних занять, що входять до навчального  навантаження педагогічного та науково-педагогічного  працівника відповідно до його посади, встановлюються вищим навчальним закладом в індивідуальному плані працівника.

     Залучення педагогічних та науково-педагогічних працівників до роботи, не обумовленої  трудовим договором, може здійснюватися  лише за його згодою або у випадках, передбачених законом.

     Відволікання  педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних  обов'язків не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

     Відповідно  до статті 49 Закону України “Про вищу освіту” максимальне навчальне  навантаження науково-педагогічних працівників  не може перевищувати 900 годин на навчальний рік. Це в 3 рази вище за навантаження викладачів в країнах ЄС. Через це наші викладачі  просто не мають часу на дослідження, експерименти та написання монографій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Практична частина 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Опис тенденцій  професійної освіти за останні 5 років  в будівництві.

Будівництво представляє собою окрему самостійну галузь економіки країни, яка призначена для введення в дію нових, а  також реконструкції, розширення, ремонту  і технічного переозброєння діючих об'єктів виробничого та невиробничого  призначення. Визначальна роль галузі будівництва полягає у створенні  умов для динамічного розвитку економіки  країни.

     Будівельна  галузь є однією з найважливіших  галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в  країні. Важливість цієї галузі для  економіки будь-якої країни можна  пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість  робочих місць і споживає продукцію  багатьох галузей народного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Будівельник – людина, яка має будівельну спеціальність.

     Будівельна  галузь України нині відчуває гострий  дефіцит робітників. Це не в останню чергу пов’язано з відтоком будівельників з цієї галузі на ринки інших країн та з різким скороченням кількості фахівців-будівельників, яких готують в системі професійно-технічної освіти.

     Мережа  професійно-технічних  навчальних закладів   
за галузевим спрямуванням у 2010 році

     Професійно-технічні заклади будівельної галузі становлять 20,5 % від усіх професійно-технічних  закладів.

     Деякі навчальні заклади України професійної  освіти за профілем будівництва:

Глухівському  національному педагогічному університет  ім. Олександра Довженка;

Українській інженерно -  педагогічній академії;

Сумському національному аграрному університеті;

Українській державній академії залізничного транспорту м. Харків;

Харківській національній академії міського господарства;

Полтавському  національному технічному університеті ім. Юрія Кондратюка;

Придніпровській академії будівництва та архітектури;

Київському  національному університеті будівництва  і архітектури. 

     Динаміка  підготовки та підвищення класифікації кадрів будівельної галузі  за 5 років  зображена в таблиці 1.

Таблиця 1.

Динаміка  підготовки та підвищення класифікації кадрів будівельної галузі

 

     

     Рис. 1. Динаміка підготовки та підвищення кваліфікації кадрів будівельної галузі.

     Показники підготовки та підвищення кваліфікації кадрів будівельної галузі протягом останніх п’яти років зменшуються досить великими темпами. За даними показниками в середньому підвищення кваліфікації  проходять 19, 72 тис. осіб на рік. Середній темп підвищення кваліфікації є від’ємним і становить -8,3 тис. осіб. Зниження розміру заробітної плати і затримка із її виплатою, а також скасування будівельними організаціями відомчих пільг для своїх працівників на житло спричинили відтік  будівельників в інші галузі та за кордон. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Опис практики реалізації програм  (заходів) професійної освіти  на основі тижневика “Бізнес” поточного року, інформація подана  за такою схемою:

• Назва публікації та дата її представлення в “Бізнесі”.
• Короткий виклад практики, організації чи проведення професійної освіти.
• Пропозиції щодо впровадження та очікуванні соціально-економічні результати.

1. Вічний образ. Бізнес № 47 (982) від 21.11.2011 Бородаченко Ксенія Вікторівна.

2. В даній статті, в загальному мова йде про якість професійної освіти в Україні. Описуються різні точки зору щодо цього питання, які були озвученні вітчизняними та зарубіжними спеціалістами на публічній дискусії “Талант на роздоріжжі” в місті Києві. В статті наведені коментарі: Девіда Вудгейта – директора ІFA, Людмили Супрун –голова управління Українського фонду миру, Валерія Сопко –викладача університету економіки і права “КРОК”, Наталі Вовчук –голова представництва Асоціації дипломованих сертифікованих бухгалтерів. Головною темою заходу була непреривність професіонального розвитку і самоосвіти. Йшлося про те, що така система лише формально в Україні існує. Також в статті описується обговорення форм професійної освіти, їх недоліки та варіанти удосконалення.
3. Поліпшення якості освіти та рівний доступ до неї є одним з головних завдань сучасної державної політики в галузі освіти, національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, умовою реалізації права громадян на освіту. Загалом проблема віддзеркалює світову тенденцію інноваційного розвитку освітніх систем, адже світове співтовариство визнало, що освіта, добробут і здоров’я людини – головні чинники якості її життя, а якість освіти – головна мета, пріоритет розвитку громадянського суспільства. 

  Оцінка  якості повинна базуватися не на тривалості чи змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, які опанували  випускники – важливий не процес, а  результат, який нажаль в Україні є не втішним.

     В Україні, на відміну від країн  Заходу, практично відсутній зв’язок  між рівнем освіти й рівнем реального  доходу це накладає відбиток на мотивацію  студентів при одержанні вищої  освіти. Щоб виправити ситуацію необхідно на державному рівні проводити політику приведення у відповідність рівня кваліфікації рівню реального доходу. Також важливим напрямом підвищення якості освіти в Україні є диверсифікація джерел фінансування. Тут вагомою стратегією повинен бути курс на залучення бізнесу до фінансування наукової діяльності.

     Для успішного розвитку цього напряму в Україні необхідно зміцнити наукову складову в університетах. Сьогодні наука знаходиться переважно у віданні Академії наук, що не відповідає вимогам часу. Необхідно максимально наблизити науку й освіту. Удосконалити механізм вступу до ВНЗ (шляхом розширення і постійного вдосконалення практики зовнішнього тестування). Забезпечити реальну автономію вищих навчальних закладів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література

1. Босак О.  В. Концепція якості освіти  – центральна категорія освітньої  політики держави / Босак О.  В. // Науковий вісник Національного  лісотехнічного університету України: [Збірник науково-технічних праць.] – Львів, 2006. Вип.16.2. – С. 320-324.

2. http://uk.wikipedia.org

3.  Статистичний  збірник Праця України 2006 рік.

4. Статистичний збірник Праця України 2010 рік.

5. Статистичний  щорічник  України за 2010 рік.

6. Стаття 49 Закону України “Про вищу освіту”.

7. Вісник профтехосвіти: Навчально-методичний кабінет професійно-технічної освіти у Житомирській області // Упр. освіти і науки. – Житомир, 2004. - № 3. – 37 с.

8. Тижневик  Бізнес № 47 (982) від 21.11.2011.