Экономические понятия и инфраструктура предприятия

Вступ.

 

 

Процес  реформування вітчизняної промисловості, її галузевих комплексів зумовив  руйнування багатьох соціально-економічних  зв'язків, вертикалі управління та активізував пошук нових форм організації та управління виробництвом з урахуванням нестійкості ринкового середовища, що формується. Перехід до ринкового механізму господарювання ставить перед підприємствами, а також перед відповідними державними органами нові завдання. Основа нестабільного економічного стану країни полягає у невідповідності структури управління реальним ринковим умовам. Структурна перебудова економіки України може значною мірою здійснюватися у взаємозв'язку з комплексом виробничої інфраструктури всіх галузей промисловості, причому реалізація цього завдання полягає, насамперед в аспекті механізму державного управління суб'єктами господарювання.

На  сьогодні більшість учених поділяє  думку про те, що існує пряма  залежність між рівнями розвитку інфраструктури й економіки. Було доведено, що в рамках окремих регіонів та відповідних підприємств інфраструктура може й має розвиватися по-різному [1]. Особливо актуальною є проблема розвитку інфраструктури для країн з великою територією, де є істотні розбіжності між регіонами, галузями економіки, а отже, й спеціалізації підприємств. У зв’язку з цим дослідження в галузі функціонування інфраструктурного комплексу промислових підприємств в умовах сучасної України становлять значний інтерес і можуть мати широке практичне застосування.

До  проблем функціонування інфраструктури в дослідженнях зверталися такі вітчизняні фахівці, як Г.О. Єпішенкова, Б.Х. Краснопольський, В.П. Красовський, И.М. Майєргойз, Н.Н. Некрасов, В.Ф. Павленко, О.Є. Соколова та ін. Водночас невирішеним аспектом загальної проблеми залишається подальше вивчення питання ефективності управління інфраструктурним комплексом на різних рівнях, зокрема промислових підприємств України.

 

 

 

1.Інфраструктура підприємства

 

 

1.1. Поняття інфраструктури підприємства, її види та значення

Інфраструктура  підприємства - це сукупність цехів, ділянок, господарств і служб підприємства, що мають підлеглий допоміжний характер і забезпечують необхідні умови для діяльності підприємства в цілому.

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури та капітальне будівництво, що обслуговує обидві сфери.

Виробнича інфраструктура підприємства - це сукупність підрозділів, які прямо з виробленням продукції не пов'язані.

Основне їх призначення полягає в технічному обслуговуванні основних процесів виробництва. До них відносяться допоміжні  та обслуговуючі цехи та господарства, які займаються переміщенням предметів праці, забезпеченням виробництва сировиною, паливом, усіма видами енергії, обслуговуванням і ремонтом устаткування та інших засобів праці, збереженням матеріальних цінностей, збутом готової продукції, її транспортуванням і іншими процесами, призначеними для створення нормальних умов ведення виробництва.

Соціальна інфраструктура - це сукупність підрозділів  підприємства, які забезпечують задоволення  соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства і  членів їх сімей.

Соціальна інфраструктура складається з підрозділів  громадського харчування (їдальні, кафе, буфети), охорони здоров'я (лікарні, поліклініки, медпункти), дитячих дошкільних установ (сади, ясла), закладів освіти (школи, ПТУ, курси підвищення кваліфікації), житлово-комунального господарства (власні житлові будинки), закладів побутового обслуговування, організацій відпочинку і культури (бібліотеки, клуби, пансіонати, літні табори школярів, спортивні комплекси) і т.п.

 

1.2. Допоміжне  виробництво підприємства, його завдання та функції

Допоміжне виробництво покликане забезпечити  безперебійну і ефективну роботу основного виробництва. Воно включає  в себе ремонтне, інструментальне, енергетичне, транспортне, складське та ін господарства.

Ремонтне  господарство - це сукупність виробничих підрозділів, що здійснюють комплекс заходів щодо нагляду за станом обладнання, догляду за ним і ремонту.

На  великих підприємствах до складу ремонтного господарства входять ремонтно-механічний, електроремонтний і ремонтно-будівельні цехи і ділянка по ремонту санітарно-технічного обладнання.

На  підприємствах ремонт технологічного устаткування здійснюється на основі:

1) системи  ремонту за результатами технічної  діагностики (всі види ремонту  виробляються в залежності від  фактичної потреби в них після об'єктивного контролю технічного стану устаткування);

2) системи  планово-попереджувального ремонту  (ППР) - сукупність запланованих технічних  і організаційних заходів щодо  догляду, нагляду та ремонту,  спрямованих на запобігання передчасного зносу устаткування, аварій, а також на підтримку його в хорошому технічному стані. Сюди ж відносять можливу модернізацію обладнання в процесі ремонту.

Система ППР передбачає:

- Огляди, при яких виявляється ступінь  зносу окремих деталей, усуваються  дрібні дефекти (несправності);

- Поточний  ремонт - часткове розбирання машини, заміна зношених тертьових поверхонь,  регулювання, складання, випробування  агрегатів в холосту і під  навантаженням;

- Середній  ремонт - розбирання вузлів, заміна  і ремонт деталей, що зносилися в період між двома поточними ремонтами, фарбування обладнання, випробування обладнання і т.д.;

- Капітальний  ремонт припускає повне розбирання  обладнання, огляд всіх його вузлів  і деталей. При цьому виконується  весь обсяг середнього ремонту  і, крім того, ремонт усіх вузлів і механізмів, фундаментів і опор, заміну футерівки, обмуровування й ізоляції поверхні. Для більшості видів устаткування капітальний ремонт супроводжується модернізацією.

Регламентація ремонтних робіт в системі  ППР здійснюється за допомогою декількох нормативів:

1) ремонтний  цикл - період часу між двома  капітальними ремонтами;

2) структура  ремонтного циклу - послідовність  різних видів ремонту;

3) міжремонтний  період - проміжок часу між двома  суміжними ремонтами, незалежно  від їх виду;

4) категорія  складності ремонту - відносний  показник, що показує у скільки  разів трудомісткість всіх видів  ремонту за один ремонтний  цикл вище трудомісткості аналогічного  ремонту верстата-еталона.

Собівартість  ремонтних робіт визначається на підставі кошторисно-фінансового розрахунку. У неї входять заробітна плата ремонтних робітників з відрахуваннями, вартість деталей, мастильних, обтиральних матеріалів та інші витрати.

Інструментальне господарство - це сукупність підрозділів, зайнятих придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням і видачею на робочі місця.

Технологічна  оснастка (інструмент) - це всі види ріжучого вимірювального та складального інструменту, а також штампи, прес-форми, різноманітні пристосування.

У інструментальне  господарство входять:

- Інструментальний  відділ займається централізованими  поставками інструментів і пристосувань, а також їх проектуванням;

- Інструментальний  цех виробляє виготовлення, ремонт  і відновлення спеціальної оснастки та інструменту;

- Центральний  інструментальний склад здійснює  зберігання, облік і видачу у  виробництво інструмента й оснащення;

- Цехові  інструментальні комори безпосередньо  обслуговують робітників інструментом  та технологічним оснащенням.

Норму витрат інструменту встановлюють в  розрахунку на одну деталь, виріб, операцію або узагальнено, наприклад, у розрахунку на 100 верстато-годин роботи устаткування.

Енергетичне господарство - це сукупність технічних  засобів для забезпечення безперебійного постачання підприємства всіма видами енергії.

До  його складу входять господарства:

- Електросилове  - понижуючі і підвищувальні підстанції, генераторні та трансформаторні  установки, електромережі, акумуляторне  господарство;

- Теплосилове  - котельні, парові і повітряні мережі, компресори, водопостачання і каналізація;

- Газове - газові мережі, газогенераторні  станції, холодильно-компресорні  та вентиляційні установки;

- Пічне  - нагрівальні й термічні печі;

- Слабкострумове - АТС, радіомережа, диспетчерський зв'язок;

- Майстерні  по ремонту, модернізації енергоустаткування.

В обов'язки працівників енергетичного господарства входять безперебійне постачання виробництва  всіма видами енергії, раціональне  використання енергетичного устаткування і підвищення його коефіцієнта корисної дії, вдосконалення техніки і організації енергетичного господарства, отримання максимально можливої ​​економії всіх видів енергії при зниженні її собівартості.

Потреба в енергії визначають на підставі плану виробництва продукції  та переробки сировини, питомих норм витрат енергії та умовного палива на одиницю продукції сировини, норм витрати енергії й умовного палива на допоміжне обслуговування, норм втрат у мережах і трубопроводах, а також в процесі перетворення енергії.

Транспортне господарство - це комплекс засобів підприємства, призначених для перевезення сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, відходів та ін вантажів на території підприємства та за його межами.

За  призначенням транспорт класифікується на зовнішній, міжцеховий, внутрішньоцехової і внутрискладской.

По  виду транспорт поділяють на залізничний, водний і автомобільний, а внутрішньозаводський - на безрейковий та рейковий; за способом дії - на перервний (автомобілі, електрокари, автотягачі, електровози тощо) і безперервний (конвеєри, трубопроводи і т.д.).

 

При організації транспортного господарства повинні бути вирішені наступні питання: визначені вантажообіг і вантажні потоки і здійснені організація  перевезень вантажів, вибір типу транспорту і розрахунок потреби транспортних засобів, організація вантажно-розвантажувальних робіт.

Вантажообігом називається кількість вантажів, що надходять на підприємство, а  також перевезених за межі та в  межах самого підприємства за певний період часу.

Розрізняють зовнішній і внутрішній вантажообороти.

Вантажопотоком  називається кількість вантажу, переміщуваного по одному напрямку, від  одного пункту до іншого за будь-який період часу (доба, місяць, квартал, рік).

Графік  вантажопотоків складається на підставі шахової відомості.

Робота  внутрішньозаводського транспорту характеризується системою кількісний показників.

Кількісні показники характеризують обсяг  вантажно-розвантажувальних робіт, визначуваний грузооборотом, числом тонно-операцій і кількістю нормо-годин для  виконання запланованих обсягів робіт. Число тонно-операцій знаходять множенням кількості тонн перевезених вантажів на число вантажно-розвантажувальних і транспортних операцій.

До  якісних показників відносяться  технічна та експлуатаційна швидкість  транспортних засобів; коефіцієнт вантажопідйомності, обумовлений відношенням маси перевезеного вантажу до паспортної вантажопідйомності машини, помноженої на число досконалий їздець; коефіцієнт використання пробігу, який є відношенням довжини шляху, пройденого машиною з вантажем, до загальної довжини шляху; коефіцієнт використання робочого часу машини, обумовлений відношенням часу їздки машини за зміну до тривалості зміни.

Складське господарство включає комплекс складів, спеціалізованих за видами матеріальних ресурсів і організованих з урахуванням вимог щодо їх зберігання та переробки.

Складаємо називається виробниче приміщення або виробнича площа, призначені для тимчасового розміщення матеріальних цінностей, зберігання нормативних  запасів сировини та матеріалів і  виконання виробничо-господарських операцій з підготовки цих категорій до виробництва.

Розрізняють спеціалізовані й універсальні склади, постачальницькі, виробничі і збутові, закриті, напівзакриті і відкриті, загальнозаводські  та цехові.

При організації складського господарства необхідно встановити кількість і розміри складів, їхнє розташування щодо виробничих об'єктів, вибрати найбільш раціональні в кожному конкретному випадку види складського устаткування і інвентарю.

При розрахунку площі складських приміщень  необхідно визначити площу для зберігання - вантажну, а також для проходів, проїздів, розвантаження сировини та матеріалів, сортування та відпуску їх у виробництво - допоміжну площу.

Прийом, зберігання і відпуск сировини і  матеріалів на складах здійснюється таким чином, щоб забезпечити повне збереження матеріальних цінностей, швидке їх знаходження по заданій номенклатурі та відпустку по