Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2012 в 01:46, реферат
Як правило, у тексті основного закону будь-якої країни є спеціальний розділ щодо регламентації правового стану громадянина. В Основному Законі України найбільшим розділом, що містить 47 статей, є другий розділ "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". У проголошенні прав і свобод громадян досить поширене посилання на Загальну декларацію прав людини. У наш час громадянська належність до тієї чи іншої країни, підданство або відсутність громадянського статусу особи, обмеженість, неповага її громадянських прав не надають жодних підстав для обмеження її людських прав.
Вступ………………………………………………………………………...3
1. Концепція прав людини: історія та сучасність………………………5
2. Міжнародно-правові стандарти захисту права особи на свободу і особисту недоторканність…………………………………………….8
3. Соціально-економічні стандарти та права людини в Європейському Союзі на сучасному етапі його розвитку………………………….....10
Висновки…………………………………………………………………20
Список використаної літератури
Головною метою запровадженого ЄСХ(п) правопорядку щодо соціально-економічних прав є досягнення державами РЄ умов, за яких можуть ефективно здійснюватися викладені у ЄСХ(п) права та принципи, через здійснення відповідної політики усіма національними та міжнародними засобами. З метою досягнення цілей ЄСХ(п) діє контрольний механізм юридичного оцінювання комітетом відповідності національного законодавства та практики держави-учасниці вимогам, установленим ЄСХ(п).
З огляду на те, що ЄСХ(п) стала частиною національного законодавства України, особливо актуалізувалося питання врахування практики Комітету з соціальних прав, який наділений винятковими повноваженнями з юридичної оцінки відповідності національного законодавства та практики держави-учасниці вимогам, установленим ЄСХ(п). Правильне тлумачення норм ЄСХ(п) є особливо важливим для України, оскільки порушення приписів зазначеного міжнародного договору може призвести до прийняття негативних висновків комітету чи резолюцій Комітету міністрів Ради Європи .
Висновки
Права людини не мають обмежувального характеру, вони також не є незмінними; вони, за своєю природою, динамічні, хоча, разом з тим, вони у будь-якому випадку мусять мати фундаментальну природу та бути націленими на захист гідності людини. Крім того, будь-яке право людини має бути чітко визначене і розмежоване. Тобто, воно має бути таким, щоб конкретна людина чи група людей мали змогу на практиці звернутися до цього права, щоб були установи, до яких можна було б звернутися зі скаргою на порушення цього права, тобто необхідним є передбачення механізму узгодження цього права з існуючими правами людини та впровадження і захисту.
Міжнародний стандарт у сьогоденних економічних умовах України є метою і програмною настановою, до якої прагнуть юристи, політики, економісти і, звичайно, все населення України, як носії конституційних прав. Досвід розвитку західноєвропейських країн, їхні високі стандарти, забезпечені матеріальними цінностями, не можуть бути у незмінному вигляді перенесені на український ґрунт, без адаптації до наших традицій та реалій. Каталог прав людини залежить від того, яку систему цінностей сповідує суспільство (те, що прийнятно для одного суспільства, може виявитись зовсім не придатним для іншого). Західні моделі не можуть бути застосовані в українському суспільстві без урахування менталітету нашого народу, специфіки його психології, традицій, духовності і культури. І, звичайно, умови фінансової кризи, у якій сьогодні перебуває Україна, не дають можливість створити матеріальні передумови для реалізації соціальних і культурних прав на рівні міжнародно-правових стандартів, у тому числі і права на охорону здоров’я. Конституційне проголошення в Україні людини, її життя і здоров’я найвищою соціальною цінністю, враховуючи реалії нашого життя, поки є заявою про наміри і прагнення України, яка ще не здобула реального втілення у життя.
Список використаної літератури
1. Іщенко М. П. Політологія. — Черкаси: Видавництво ЧНУ, 2004. — 387 с.
2. Політологія. Підручник / За загальною редакцією проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. — Харків: Друкарський центр «Єдіноpor», 2001. — 640 с.
3. Основи політології курс лекцій / Під ред. проф. Н.І. Сазонова. — Харків, 2003. — 512 с.Основи політології (Курс лекцій): Навч. посібник. — Харків: ХДТУСГ, 2004. — 489 с.
4. Трехсель С. Стаття 5 Європейської Конвенції з прав людини // Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред.. О.Л. Жуковської. – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004р.
5. Шинальский О. Права людини в місцях позбавлення волі – час перейти від слів до діла // Голос України. – № 32 (3782), 18 лютого 2006 р.
6. Паліюк В.П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних осіб. – К.: Фенікс, 2004р.
7. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика.- М.: Изд-во МНИМП,1998г.
8. Конституційне право України / За ред. проф. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 1999р.
9. Карташкин В.А.Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М.: Институт государства и права РАН, 1995г.