Менеджмент як система наукових знань

2. Менеджмент як система наукових  знань

У сьогоднішній практиці нерідко застосовується закон Х.Л. Менкена: "Хто вміє –  працює, хто не вміє – вчить інших, хто не може вчити –управляє, хто  не вміє управляти – править".

Дійсно, в керівне крісло намагаються  сісти технологи та конструктори, художники й лікарі, артисти та політичні діячі. В одних щось виходить, інших спіткає невдача. Чому так виходить? Необхідність знайти відповіді на ці запитання розвинула таку галузь людських знань, як управління.

Сьогодні існує дві точки зору на цю галузь знань. Люди, які мають  схильність до системного аналізу та узагальнення, представляють науку управління як науку про складні системи, їх характеристики та класифікації. Прагматики ж, які будують свої висновки на здоровому глузді, досвіді або інтуїції, не відкидаючи науковості управління, використовують термін "мистецтво управління".

Управлінська думка XX ст. робить особливий  наголос на перетворення управління в науку. Лютер Г'юмек, теоретик у галузі управління, заявляє, що воно стає наукою тому, що, по-перше, систематично вивчає явища, які можна згрупувати в різні теорії; по-друге, намагається на систематизованій основі зрозуміти, чому і як люди систематично працюють разом для досягнення певних цілей; по-третє, зробити ці системи співробітництва більш корисними для людства. Основа будь-якої науки – це можливість об'єктивно вимірювати явища, які вивчаються. Багато процесів в управлінській практиці важко піддаються вимірюванню внаслідок того, що відсутній механізм їх описання і аналізу. Це дає можливість керівникам-практикам стверджувати, що управління є скоріше мистецтво, якому можна навчитися тільки через досвід і яким досконало можуть оволодіти лише люди, які мають до цього талант.

Про те, що управління – це складна  наука, говорить головний аргумент науковості – наявність його загальних принципів, що визначають різні аспекти управління системами, а також власна методологія та конкретні методики здійснення процесу управління.

Суттєвий вклад у розвиток теорії управління внесли математика, статистика, інженерні науки, які допомогли змоделювати, оптимізувати або кількісно обґрунтувати управлінські явища, що раніше не піддавалися вимірюванню.

З появою економіко-математичних методів  і ЕОМ настала ера переходу від якісного описання управлінських ситуацій, які виникають, до кількісного їх аналізу та обґрунтування. Нині в науці управління йде заміна словесних міркувань і описового аналізу моделями, символами та кількісними значеннями. Це доводить, що управління –наука, хоча й досить молода.

 Будь-яка наука має свій  предмет дослідження. В даному  випадку до предметів, які досліджуються  наукою управління, належать явища  та процеси, характерні для  певного класу систем.

 

3. Менеджмент як мистецтво управління

 

В управлінні, як і в будь-якому  виді людської діяльності, є щось таке, що не піддається кількісному аналізу. Оце "щось таке" відноситься до мистецтва управління. Обґрунтування мистецтва управління, яким володіють лише окремі люди, є частинкою науки управління. З іншої сторони, оволодіти мистецтвом будь-якої професії, в тому числі й професії управлінця-менеджера, можна тільки за допомогою пізнання науки управління.

Видатний менеджер нашої епохи  Лі Яккока, пройшовши через складний і цікавий шлях пізнання науки та практики управління, зміг сформулювати такі підходи до оволодіння мистецтвом управління:

1. Уміння контактувати з людьми – оце все і вся.
2. Щоб мати успіх у бізнесі, як і скрізь, найосновніше – це вміти зосередитись і раціонально використовувати свій час.
3. Тому, хто хоче стати спеціалістом у галузі вирішення будь-яких завдань у бізнесі, необхідно насамперед навчитися визначати пріоритети.
4. Необхідно регулярно задавати декілька запитань своїм провідним працівникам:

• Які завдання ви ставите собі на найближчі три місяці?

• Які ваші плани, пріоритети, надії?
• Що ви збираєтесь зробити для їх здійснення?

5. Регулярно, раз на три місяці, кожен менеджер повинен сісти за стіл поруч із своїм безпосереднім керівником, щоб підбити підсумки зробленого і визначити цілі на наступний квартал.

6. Повинен бути порядок письмового викладу будь-якої ідеї – це перший крок до втілення її в життя.
7. Інколи необхідно піти на ризик, а потім виправляти помилки, що були допущені.
8. Найважливіші рішення в корпораціях фактично приймаються не колективними органами, не комітетами, а окремими особами.
9. Менеджери повинні не тільки вміти приймати своєчасні рішення, їм належить також роль мотиватора.
10. Єдиний спосіб настроїти людей на енергійну діяльність – це спілкуватися з ними.
11. Якщо хочете людину похвалити, зробіть це в письмовій формі, а коли хочете його висварити, краще зробіть це по телефону.
12. Не старайтеся виконувати роботу, яку повинні робити інші.
13. Головною причиною, через яку здібні люди не можуть зробити кар'єру, є те, що вони погано контактують зі своїми колегами.
14. Більшість людей не читає цілком газетні матеріали, а обмежується заголовками і підзаголовками. Звідси наслідок – ті, хто їх формулює, має  великий вплив на сприйняття новин читачами.
15. Єдине, чим володіє людина, – це здатність роздумувати, це її здоровий глузд. Це її єдина реальна перевага перед мавпою.
16. Помилки роблять всі. Біда в тому, що більшість людей просто не хоче їх відкрито визнавати.
17. Якщо дійсно віриш у те, що ти робиш, варто наполегливо добиватися свого, навіть перед перешкодами, котрі виникають.

Ці правила успішного управління могли з'явитися тільки в результаті наукового обґрунтування досвіду, інструментом якого є існуюча теорія управління та результати наукових досліджень.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖННЯ У МЕНЕДЖМЕНТІ

Менеджмент виявляє природу  управлінської праці, з'ясовує зв'язки між причиною та наслідком, фактори й умови, за яких спільна праця людей має бути більш корисною та продуктивною. Вменеджменті особливе значення надається системі знань, що дозволяє не тільки своєчасно й якісно управляти поточними справами, а й прогнозувати розвиток подій та у зв'язку з цим розробляти стратегію, ринкову політику організації.

Предметом менеджмента є вивчення законів і закономірностей цілеспрямованої  діяльності організацій, відносин у  процесі управління.

Як наукова і навчальна дисципліна менеджмент має власні предмет і методи дослідження, систему понять і категорій. Менеджмент пов'язаний з економічними і поведінськими науками — психологією, соціологією та ін.

Науковий підхід в управлінні пов'язаний з пошуком раціональних шляхів ефективного  керівництва підприсмствами. Він базується на тезі про те, що в управлінні підприємствами с багато спільного, незважаючи на розбіжності в їх розмірах, технологіі, формі власності тощо. Наприклад, зміст управлінськоі діяльності у великому універсамі (заводі) і невеликому цеху (магазині) практично ідентичний: планування діяльності, організація, реалізаціі планів, контроль діяльності. У даному випадку розбіжності стосуються лише обсягу, масштабів управлінськоі діяльності.

Менеджмент як наука не дає керівникові  точних рецептів, а ви- робляс рекомендації, які сприяють ефективній діяльності.

Менеджмент поєднує елементи науки  і мистецтва. Щоб стати ефективним менеджером, недостатньо вивчити  теорію. Потрібно володіти талантом організатора, вміти будувати стосунки з людьми, впливати на них.

У теоріі менеджменту виокремлюють чотири основні групи методів дослідження: аналіз об'єкта дослідження, моделювання, науковий експеримент, соціологічні методи.

Аналіз об'єкта виконусться з  використанням трьох підходів: діалектичного, конкретно-історичного, системного.

Діалектичний підхід дозволяс дослідити  явища та факти у їх розвитку та взаємозв'язку, єдності та протиріччях.

Конкретно-історичний підхід полягає  в дослідженні відносин управління з урахуванням впливу на них виробничих, економічних, соціальних, психологічних та інших факторів.

Системний підхід спрямований на виявлення  як загальних властивостей системи (організаціі) у комплексі, так і  її елементів, внутрішніх зв'язків.

Моделювання є поширеним загальнонауковим методом. Необхідність моделювання пов'язана з такими причинами, як складність у вирішенні реальних проблемам, неможливість проведення експерименту, неможливість спостерігати явище, яке може відбутися в майбутньому. Найчастіше застосовують такі моделі:

— вербальні (словесні), які характеризують об'єкти словами літературної мови — статути підприсмств, посадові інструкції;

— фізичні, які подають об'єкт  у зменшеному вигляді, — моделі автомобілів, будівель; 
— аналогові, які подають досліджуваний об'єкт у вигляді аналога, який поводиться як реальний об'єкт, не будучи ним;

— тренажери;

— математичні, які являють собою  сукупність математичних співвідношень, що відбивають залежність вихідних перемінних об'єкта від вхідних.

Як і моделювання, експеримент  належить до розповсюджених загальнонаукових методів дослідження. Як і в природничих науках, експеримент звичайно проводять з метою перевірки теоретичних положень. Але експерименти в менеджменті, у соціальних системах повинні бути максимально обгрунтовані. Негативний результат експерименту у фізичній лабораторії свідчить лише про помилкову гіпотезу експериментатора. Наслідки ж невдалого експерименту в організації можуть бути набагато серйознішими: психологічні стреси, конфлікти в колективі, зниження продуктивності праці, погіршення показників фінансово-господарської діяльності тощо.

Методи соціологічних досліджень набули широкого розповсюд- жння в практиці менеджменту (опитування, тестування, соціометрія та ін). За допомогою  цих методів отримують соціальну інформацію про колектив

 

 Закони та закономірності менеджменту

 

Усім, що нас оточує, управляють об´єктивні закони - суттєві, усталені, повторювані  відношення між явищами у природі  й суспільстві. Умовно ці закони можна  поділити на три групи:

- закони матеріального світу  (фізичні, хімічні, біологічні тощо);

- закони суспільного життя (історичні,  економічні тощо);

- філософські закони, тобто ті, які діють та управляють і  матеріальним світом, і суспільним  життям (заперечення заперечення;  єдності й боротьби протилежностей, переходу кількості в якість).

Основою створення і функціонування організації виступають закони менеджменту. Вони об´єктивні, а їхня дія виявляється  тільки в діяльності людини.

Закони та закономірності менеджменту  відображають об´єктивні й достатньо  стійкі зв´язки та взаємодії елементів системи в просторі (в структурах) й у часі (процесах, явищах). Умовно вони поділяються на дві групи (табл. 2.1):

♦  які виявляються в статиці (структурах);

♦  які виявляються в динаміці (процесах).

Закони менеджменту мають економічний  зміст. Економічні закони виявляються при формуванні механізму і методів управління, а також у результатах діяльності колективу організації.

Таблиця 2.1. Перелік і короткий зміст законів організації

Назва	Короткий зміст
1. Закони організації, які виявляються переважно в статистиці (структурах)
Закон композиції	Відображає необхідність погодження цілей організації: вони повинні  бути спрямовані на підтримку основної мети більш загального характеру.
Закон пропорційності	Відображає необхідність співвідношення між частинами цілого, а також їх відповідальність або залежність.
Закон найменших	Структурна стійкість цілого визначається найменшою стійкістю окремих  складових цього цілого.
Закон онтогенезу	Вивчає, що кожна організація проходить  у своєму розвитку наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання.
2. Закони організації, які виявляються у динаміці
Закони синергії	Сума цілого не дорівнює арифметичній сумі кожного із його складових елементів (компонентів).
Закон інформованості – впорядкованості	Стверджується, що в організаційному цілому не може бути більшого порядку, ніж в упорядкованій інформації.
Закон єдності аналізу і синтезу	Процеси аналізу (тобто роз´єднання, диференціації тощо) доповнюються синтезом (тобто протилежними процесами об´єднання, інтеграції). Спочатку виконується аналіз, а потім - синтез.
Закон самозбереження	Будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти саму себе як цілісне утворення й більш  економно витрачати свій ресурс.

Врахування лише економічних законів  в управлінні недостатньо для ефективної роботи організацій. Менеджмент - це специфічний вид трудової діяльності, тому його відносини і залежності формуються під впливом власних законів.