Ощадливе виробництво – наскільки вітчизняні підприємства схильні до втілення підходу ощадливості?

1

Реферат на тему:

«Ощадливе виробництво – наскільки вітчизняні підприємства схильні до втілення підходу ощадливості?»

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………........1

1. Сутність та роль ощадливого виробництва в діяльності підприємства………...………………………………………………... 2

2. Види втрат за ощадливим виробництвом…………………........5

3. Застосування ощадливого виробництва в Україні…….…….....8

Висновки…………………………………………………………...11

Список використаних джерел…………………………………….13

ВСТУП

Концепція ощадливого виробництва  посідає визначне місце серед  теоретичних та практичних надбань сьогодення, які знаходять своє відображення у значному розмаїтті концепцій та бізнес-моделей. Вона є саме тим інструментом, з використанням якого можна значно зменшити витрати і суттєво скоротити втрати на українських підприємствах. Тому актуальність даної теми величезна, адже головною проблемою українських підприємств є затратність виробництва. Затратами і забезпеченням їх відповідності обсягу та організаційно-технічним умовам виробництва слід займатися системно, постійно і цілеспрямовано. Система «Ощадливе виробництво» є саме тим інструментом, з використанням якого можна значно зменшити витрати і суттєво скоротити втрати на українських підприємствах.

Метою даної роботи є з’ясування схильності вітчизняних підприємств до втілення підходу ощадливості. Відповідно до мети дослідження поставлено наступні завдання:

- розкрити сутність та роль ощадливого виробництва в діяльності підприємства;

-  виокремити види витрат за ощадливим виробництвом;

- дати характеристику вітчизняних підприємств щодо використання принципу ощадливого виробництва.

Об’єктом роботи є процес формування ощадливого виробництва на підприємстві, а предметом – теоретико-методичні основи забезпечення прагнення підприємства до усунення всіх видів втрат.

1. Сутність та роль ощадливого виробництва в діяльності підприємства

Засновником ощадливого виробництва вважається Таїті Оно, який почав роботу в Toyota Motor Corporation в 1943 році, інтегруючи кращий світовий досвід. У середині 1950-х років він почав вибудовувати особливу систему організації виробництва, названу Виробнича система Toyota або Toyota Production System (TPS). Система Toyota стала відома в західній інтерпретації як Lean production, Lean manufacturing, Lean. Значний внесок у розвиток теорії ощадливого виробництва вніс соратник і помічник Таїті Оно – Сігу Сінг. Ідеї ощадливого виробництва були висловлені ще Генрі Фордом, але вони не були сприйняті бізнесом, оскільки значно випереджали час.

Спочатку концепцію ощадливого виробництва застосовували в галузях з дискретним виробництвом, насамперед в автомобілебудуванні. Потім концепція була адаптована до умов безперервного виробництва, а потім в торгівлі, сфері послуг, комунальному господарстві, охороні здоров’я, збройних силах і державному секторі.

Поступово ощадливе виробництво вийшло за рамки підприємства. Тепер за допомогою ощадливого виробництва оптимізують сферу послуг і процес спілкування споживача і постачальника, процес доставки та обслуговування продукції. У багатьох країнах поширенню ощадливого виробництва надається державна підтримка. У період найвищої конкуренції і загострення кризи, у підприємств всього світу немає іншого шляху, ніж, використовуючи кращі світові технології менеджменту, створювати продукти та послуги, що максимально задовольняють клієнтів за якістю та ціною.

Ощадливе виробництво – логістична концепція менеджменту, сфокусована на оптимізації бізнес-процесів з максимальною орієнтацією на ринок і з урахуванням мотивації кожного працівника. Ощадливе виробництво складає основу нової філософії менеджменту, є однією з форм нелінійного менеджменту. Це система організації і управління розробкою продукції, виробництвом, взаємовідношеннями з постачальниками і споживачами,  коли продукція виготовляється в точній відповідності до запитів споживачів і з меншими втратами у порівнянні з масовим виробництвом великими партіями. Ціль ощадливого виробництва – ліквідувати дії, які віднімають час, поглинають ресурси, але не створюють цінність,  а також формування умов, при яких дії, які залишились, які створюють цінність, вистроюються в безперервний потік, який витягує споживач. У цілому використання принципів ощадливого виробництва може дати значні ефекти. Перевага його в тому, що система на 80% складається з організаційних заходів і, тільки 20% складають інвестиції в технологію.

Вчені Дж. Вумек і Д. Джонс, автори книги «Ощадливе виробництво: Як позбутися від втрат і добитися процвітання вашої компанії», викладають суть ощадливого виробництва у вигляді п’яти принципів:

-         визначити цінність конкретного продукту;

-         визначити потік створення цінності для цього продукту;

-         забезпечити безперервне протягом потоку створення цінності продукту;

-         дозволити споживачеві витягати продукт;

-         прагнути до досконалості.

Впровадити систему «Бережливе виробництво» можна завдяки значному скороченню або навіть видаленню всіх процесів, що не приносять цінності. До таких належать процеси транспортування, зберігання, очікування, контролю, а також дефекти, зайві рухи, переміщення та інші. Усунення цих процесів з виробництва є достатньо складною справою. Але якщо добитися зменшення частки цих процесів в організації виробництва, можна значно зменшити витрати на виробництво і тим самим – собівартість вироблюваної продукції без втрати її якості.

Реалізувати систему «Бережливе виробництво» можна за допомогою відповідних методів управління витратами – таргет-костингу та кайзен-костингу. Першим підприємством, на якому розпочалося їх застосування, є Toyota. В даний час ці інструменти знайшли широке застосування у всіх галузях промисловості Японії і багатьох інших країн.

Суть таргет-костингу полягає у такому: на підставі відомої (чи заданої) ціни реалізації виробу на ринку і бажаної величини прибутку встановлюється цільова собівартість, на досягнення якої надалі спрямовується зусилля всіх служб підприємства, передусім технічних. Застосування цього методу дає змогу не просто мінімізувати затрати, а й довести їх до необхідного рівня. Сутність і філософія кайзен-костингу полягає не в досягненні певної величини граничних витрат (хоча сам метод застосовується для досягнення цільової собівартості), а в постійному і всеосяжному вдосконалюванні якості процесів на всьому підприємстві загалом за участі всіх його працівників. Участь у постійному поліпшенні бізнес-процесів підприємства всіх працівників – від робітників до топ-менеджерів – визначальна риса кайзер-костингу.

Ощадливе виробництво в порівнянні з масовим вимагає:

-         1 / 2 людських зусиль на виробництві;

-         1 / 2 виробничих площ;

-         1 / 2 вкладень у інструментарій;

-         1 / 2 інженер-годин на розробку нового виробу;

-         1 / 2 інженер-годин в процесі виробництва.

Отже, застосування інструментів і методів ощадливого виробництва дозволяє досягти значного підвищення ефективності діяльності підприємств, продуктивності праці, поліпшення якості продукції та зростання конкурентоспроможності без значних капітальних вкладень.

2. Види втрат за ощадливим виробництвом

Виявлення та ліквідація втрат, прихованих у виробничих процесах, починається з атестації резервів ефективності, яка служить механізмом відстеження прогресу в освоєнні ощадливого виробництва. Розрізняють 7 видів втрат:

1) Втрати при переміщенні – це непотрібні переміщення персоналу, продукції, матеріалів та обладнання, які не додають цінності продукту. Часто робітники виконують зайві переміщення зі своєї дільниці до цехового складу і в зворотньому напрямку, а також ходять навкруги непотрібного їм обладнання. Такі переміщення доцільно усунути, і за рахунок цього прискорити процес. Це одна з найбільш неприємних втрат і для рядового персоналу, і для керівництва, тому що витрачений час і простої роблять неефективними більшість виробничих процесів, обтяжуючи працю робітників. Незважаючи на те, що більшість виробничих процесів розроблялися за умов мінімізації лишніх переміщень та рухів, в основному, це одне з найбільших джерел втрат, які виникають непомітно і які приводять до збоїв. Для усунення втрат необхідно визначити, коли персонал здійснює непотрібні переміщення  и скласти комплексну схему фактичних потоків процесу; скоротити втрати методом розробки та вивчення карти потоку створення цінності та/або карти фізичних потоків для кожного процесу з наступним скороченням переміщень операторів, обладнання, матеріалів.

2) Втрати при транспортуванні – виникають, коли персонал, обладнання, продукція або інформація переміщуються частіше або на більші відстані, ніж це дійсно необхідно. В ході багатоетапних процесів матеріали і персонал переміщуються від процесу до процесу, які розділені простором та/або часом. Замість того щоб розташувати процеси послідовно або поряд, їх часто розташовують далеко один від одного, що вимагає використання автопогрузчиків, конвеєрів або інших транспортних засобів для переміщення матеріалів на наступну операцію. Усі ці переміщення не додають споживчої цінності продукції, яка виробляється. Для усунення втрат потрібно визначити переміщення персоналу, матеріалів або інформації, які не сприяють процесу створення цінності; скоротити втрати за рахунок мінімізації фізичної відстані транспортування матеріалів і переміщення транспортних засобів, зробити перепланування розміщення обладнання, виділити відповідні виробничі зони.

3) Втрати від надлишкової обробки – виникають при виготовленні продукції або послуг з більш високою споживчою якістю, ніж це вимагає покупець і за яку він згоден платити. Додавання функціональних можливостей, які не мають цінності в очах споживача, не погіршує продукт або процес. Недостатня інформація про те, як споживачі використовують продукцію або послуги, часто сприяє додаванню до них надлишкових функціональних можливостей, в яких, за думкою виробника, замовники мають потребу, або бажають їх (однак точно це невідомо). Для усунення втрат необхідно визначити продукти, які повернені покупцями як зіпсовані або які мають дефекти в тих місцях, де до поломки не було слідів зносу.  Уточнити ситуацію через опитування споживачів та дослідження роботи продукту в реальних умовах.

4) Втрати від перевиробництва – обумовлені самою природою масового «партіонного» виробництва, коли підприємство змушене виготовляти запаси, на які в даний момент немає конкретного споживача. Це веде до іммобілізації оборотних коштів, виведення їх з обігу, що збільшує поточні фінансові потреби підприємства і негативно відбивається на оборотності оборотних коштів і істотно знижує можливості маневрування фінансами. Ліки тут тільки одне – не виробляти продукції більше, ніж вимагає споживач, при плануванні виробництва спиратися не на прогнози продажів, зроблені не менш, ніж місяць тому, а на реальні потреби ринку.

5) Втрати від надлишкових запасів – втрати, які криються в надлишкових запасах, містять багато неприємних проблем якості, таких як переробка і дефекти, проблеми в плануванні робочої сили та/або виробництва, завищений час виконання замовлень, проблеми з постачальниками. Підтримувати надлишкові запаси, які заморозили обертові кошти і потребують виплат банківських процентів, дуже дорого. Надлишкові запаси знижують віддачу від вкладень в робочу силу і сировину. Для усунення втрат необхідно визначити надлишкові виробничі потужності, надлишкові запаси сировини, незавершеного виробництва або готової продукції з оборотністю із заданою величиною на рік.

6) Втрати часу на очікування – виникають, коли люди, операції або частково готова продукція вимушені очікувати наступних дій, інформації або матеріалів. Погане планування, необов’язковість постачальників, проблеми комунікацій та недосконале управління запасами приводять до простоїв, які коштують грошей та часу. Для усунення втрат потрібно знайти людей або обладнання, які очікують завершення попередньої або початку наступної операції, поступлення матеріалів або інформації.

7) Втрати через дефекти і необхідність переробки. Кожний раз, коли допущена помилка при роботі з виробом, і вона передана  на наступну операцію процесу або, ще гірше, споживачу, ми миримося з переробкою, як з  невід’ємною частиною процесу. Ми двічі втрачаємо кошти кожен раз, коли щось виготовляємо, складаємо або ремонтуємо, в той час, коли замовник платить нам за товар або послугу тільки один раз. Для усунення втрат необхідно виявити дефектні або незавершені продукти або послуги, а також закінчені вироби, які перероблюються або які приходиться викидати; скоротити витрати за рахунок вдосконалення системи візуального контролю і розробки більш повних стандартних процедур.

Отже, боротьба з втратами усіх видів при впровадженні принципів ощадливого виробництва дозволяє зменшити тривалість потоку, знизити рівень запасів сировини, незавершеного виробництва і готової продукції, знизити витрати і підвищити, в кінцевому рахунку, якість кінцевої продукції.