Ощадливе виробництво – наскільки вітчизняні підприємства схильні до втілення підходу ощадливості?

3. Застосування ощадливого виробництва в Україні

На сьогодні ощадливе виробництво застосовують майже 100% Японських компаній, 72% компаній США, у Великобританії – 56%, в Бразилії – 55%, в Мексиці – 42%, в той час як на Україні ощадливим виробництвом займаються тільки одиниці компаній.

Культура нашої країни в цілому дуже далека від поняття «ощадливість». Ми не дуже схильні до принципу економії, бережливої витрати чого-небудь. Про це може свідчити те, що у нас стружка зберігається в цехах, а заготовки металу – на відкритому повітрі; паркани будуються з натурального дерева, а меблі – з тирси; один цех знаходиться в декількох кілометрах від іншого. На українських підприємствах висока затратність виробництва. На мою думку, найсерйозніша проблема впровадження ідеології ощадливого виробництва в Україні – це бар’єр у свідомості людей. Ідеологія бережливого виробництва передбачає, що людина, яка приходить на підприємство, повинна робити те, що необхідно на даний момент, бути універсальною: сьогодні працювати на одній ділянці, завтра на інший і т.д. А в Україні, на жаль, багато людей вважають, що якщо вони мають певну спеціальність, то не повинні займатися більше нічим іншим, не хочуть вчитися, перебудовуватися.

Позитивним моментом є те, що певний досвід впровадження ідей ощадливості у практику українських компаній на сьогодні існує. На даний момент ощадливе виробництво впроваджують на кіровоградському машинобудівному заводі «Червона зірка», на підприємстві з виробництва безалкогольних напоїв «Панда» у Вінниці. Вже перші етапи впровадження таких технологій дають відчутні результати. Так само на заводі ЗАТ «Істіл». Також слід відзначити, що проекти підвищення ефективності діяльності ряду українських компаній (корпорація «Артеріум», корпорація «Агросоюз», поліграфічна компанія «ЮнівестПрінт» тощо) хоча і не проходили під гаслом впровадження ощадливого мислення, але ж за характером змін, що відбулися в компанії і продовжують відбуватись, можна говорити про застосування багатьох елементів даної концепції. Тому є всі підстави наголошувати на тому, що Україна може успішно засвоїти принципи ощадливого виробництва. Найважливіше, що треба усвідомлювати – це необхідність комплексного підходу. Тобто перетворення повинні охопити три найважливіші сфери: застосування інструментів ощадливого виробництва, оптимізації організаційної моделі й зміни управлінської культури.

Я гадаю, що впровадження системи «Ощадливе виробництво» на вітчизняних підприємствах має відбуватися за ієрархічним принципом. Це означає, що на кожному рівні управління мають виконуватися певні дії, які у сукупності приведуть до переходу на використання цієї системи, тобто до впровадження системи мають залучатися як фахівці різноманітних управлінських підрозділів, так і безпосередні виконавці – робітники.

Успіх переходу на систему «Ощадливе виробництво» значною мірою залежить від нижнього рівня – зусиль безпосередньо робітників, від того, як вони намагатимуться виконувати поставлені оперативні плани, дотримуватися встановлених норм та технології виробництва. Це, у свою чергу, значною мірою залежить від двох чинників: форми організації праці та її стимулювання, задоволення мотивів робітників.

Я вважаю, що система «Ощадливе виробництво» – це той інструмент, який може знайти застосування на вітчизняних підприємствах у першу чергу. Але механічне застосування такої системи на українських підприємствах, не гарантує високої ефективності. Адже успіх в управлінні виробничим підприємством залежить, перш за все, від уміння правильно пристосовувати інструменти ощадливого виробництва до виробничо-ринкових умов, в яких

функціонує це підприємство. Ощадливе виробництво спрямоване, перш за все, на групову діяльність і уміння активно використовувати «людські можливості», знаходити та виявляти приховані творчі можливості персоналу

та спрямовувати їх на забезпечення максимізації прибутку підприємства шляхом зменшення втрат та збільшення якості усіх процесів; створювати умови для налагодження як горизонтальних, так і вертикальних зв’язків між групами в масштабі всієї виробничої організації, забезпечувати підвищений ступінь «лояльності» і «відданості» працівників підприємства, готовність трудитися з максимальною ефективністю і продуктивністю.

Отже, концепція ощадливого виробництва є перспективною для українських підприємств, адже вона враховує стратегічні цілі підприємства. Тобто для вітчизняних підприємств система ощадливого виробництва вкрай актуальна, тому що її використання може істотно підвищити конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг без дорогої модернізації устаткування.

ВИСНОВКИ

Ощадливе виробництво – це система організації і управління розробкою продукції, виробництвом, взаємовідношеннями з постачальниками і споживачами,  коли продукція виготовляється в точній відповідності до запитів споживачів і з меншими втратами у порівнянні з масовим виробництвом великими партіями. Відправна точка ощадливого виробництва – цінність для споживача. Серцем ощадного виробництва є процес усунення втрат.

У відповідність з концепцією ощадливого виробництва всю діяльність підприємства можна класифікувати так: операції і процеси, що додають цінність для споживача, і операції і процеси, що не додають цінності для споживача. Отже, все, що не додає цінності для споживача, з точки зору ощадливого виробництва, класифікується як втрати, і має бути усунене.

За даними Інституту ощадливого виробництва, впровадження підходів концепції ощадливого виробництва дозволяє скоротити в середньому: тривалість виробничого циклу – на 50%, обсяги незавершеного виробництва – на 60%, кількість випадків переробки продукції – на 70%, необхідні площі – на 30%, необхідний для переналаштування обладнання час – на 65%.

При впровадженні ощадливого виробництва можуть виникнути наступні помилки: нерозуміння ролі керівництва при впровадженні системи ощадливого виробництва; побудова «системи», що не володіє необхідною гнучкістю; початок впровадження не з «основ»; змінюються робочі місця, але не змінюються звички тощо.

Проаналізувавши ситуацію, що склалася в Україні, можна сказати, що в нашій країні вже з’явилися реальні можливості для застосування концепції ощадливого виробництва, хоча вони досить обмежені. Ощадливе виробництво вже впроваджують деякі підприємства, що стало наслідком усвідомлення важливості менеджменту якості. Великим кроком вперед є той факт, що керівники компаній розуміють необхідність здійснення обдуманих і систематизованих дій для поліпшення роботи підприємства. Однак поширення концепції ощадливого виробництва обмежується фінансовими проблемами фірм і неповним усвідомленням важливості застосування системи. Деякі керівники намагаються впровадити лише окремі елементи системи, сподіваючись отримати значний результат. Деякі з них недостатньо відповідально і скрупульозно стежать за її впровадженням, через що зазнають фінансових збитків.

Таким чином, можна підсумувати, що для успішного впровадження ощадливого виробництва керівництво компанії повинно дуже серйозно ставитися до нововведень, ставити цілі постійного поліпшення, цікавитися досвідом подібних вітчизняних і закордонних підприємств. Тільки в цьому випадку використання принципів ощадливого виробництва дасть значні результати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1) Омельяненко Т. В., Щербиною О. В., Барабасем Д. О., Вакуленко А.В. Ощадливе виробництво: концепція, інструменти, досвід.: – К.: КНЕУ, 2009. – 157с.

2) С.С Бондаренко. Передумови впровадження на підприємстві системи «Бережливе виробництво». // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 4 – С. 214-217.

3) С.С Бондаренко. Аналіз інструментарію постійного удосконалення. // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 5 – С. 1-6.

4) Майк Ротер, Джон Шук. Учитесь видеть бизнес-процессы. Практика построения карт потоков создания ценности / Пер. с англ. — М. : Альпина Бизнес Букс : CBSD, Центр развития деловых навыков, 2007. – 144 с.

5) http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2009_1/Lisenko_109.htm