Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару

 

 

Останнє питання теми “Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару” зосереджує увагу студента на процесі та системі управління конкурентоспроможності продукції та послуг, підводячи підсумок вивченню всього матеріалу стосовно шляхів забезпечення конкурентоспроможності товару в сучасних умовах.

Під управлінням конкурентоспроможністю продукції слід розуміти процес планування, забезпечення необхідного рівня і підвищення конкурентоспроможності продукції за допомогою цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують конкурентоспроможність. При цьому конкурентоспроможність продукції створюється в рамках функціонування певних процесів: дослідження, розробки, виготовлення і споживання. Отже, управління конкурентоспроможністю продукції на різних стадіях здійснюється опосередковано через управління процесами її створення і просування.

Складові управління конкурентоспроможністю продукції наведені на рис.5.10.

Рис.5.10. Складові управління конкурентоспроможністю товару

Дія закону конкуренції  об’єктивно змушує кожного виробника  підвищувати якість товару та знижувати  затрати на його створення та використання. Але резерви підвищення якості і економії ресурсів можна збільшити за рахунок побудови системи менеджменту і використання при її розробці наукових підходів, а саме - комплексного, функціонального, відтворювального, маркетингового, інтеграційного та інших.

Сутність комплексного підходу полягає в одночасному врахуванні різних аспектів управління конкурентоспроможністю продукції: технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних, демографічних тощо (див. рис.5.11).

 

Рис.5.11. Застосування комплексного підходу

Якщо упустити один з обов'язкових  аспектів керування, то проблема не буде цілком вирішена. Нажаль, на практиці не завжди дотримується ця вимога. Наприклад, при будівництві нових підприємств  соціальні питання іноді відкладаються "на потім", через що об'єкт або зовсім не вводиться, або використовується частково. При проектуванні нових знарядь праці показникам екологічності й ергономічності іноді приділяється другорядна увага, тому вони відразу стають неконкурентоспроможними. При формуванні нових чи реорганізації старих структур не завжди враховуються соціальні і психологічні аспекти. Ефективність інвестиційних проектів буде мізерною або негативною, якщо при блискучому рішенні, наприклад, технічних проблем будуть упущені інші аспекти керування.

Сутність функціонального підходу полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після виявлення функцій створюються кілька альтернативних об'єктів для виконання цих функцій і вибирається той з них, що вимагає мінімуму сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта на одиницю його корисного ефекту (рис.5.12).

 

Рис.5.12. Ланцюг розвитку об'єкта (створення товару) згідно функціонального підходу

 

У сучасній бізнесовій практиці в  основному поширений предметний підхід, при якому удосконалюється існуючий об'єкт. Наприклад, технічна система удосконалюється шляхом доробки існуючої системи за результатами маркетингових досліджень, аналізу науково-технічного прогресу в заданій області, із врахуванням зауважень і пропозицій споживачів. Тому на практиці перед конструкторами ставиться задача: досягти за найважливішими показниками якості об'єкта світового рівня. У чому недоліки такого підходу? По-перше, самі конструктори не зацікавлені в проведенні широкого і глибокого аналізу світового ринку, в постановці для себе важких задач. Світовий рівень потреб до моменту впровадження об'єкта у споживача об'єктивно можуть спрогнозувати не конструктори, а маркетологи. По-друге, припустимо, конструктори дуже постаралися і знайшли кращий світовий зразок. Однак цей зразок проектувався вчора і несе в собі технічні ідеї вчорашнього дня. Технічний прогрес не стоїть на місці. Оскільки ще потрібно час на розробку, освоєння і виробництво нового зразка, за цей період світові досягнення в даній області підуть далеко вперед. Застосовуючи предметний підхід, інвестори і менеджери завжди будуть тільки доганяти вчорашній день і ніколи не вийдуть на світовий рівень. При застосуванні предметного підходу до розвитку соціально-економічних систем менеджери йдуть шляхом удосконалення існуючих систем. І на практиці менеджери часто зіштовхуються з проблемою пошуку роботи для існуючих колективів чи працівників. При застосуванні функціонального підходу йдуть від зворотного, від потреб, від вимог виходу системи, можливостей на її вході (рис.5.13). При цьому абстрагуються від існуючих об'єктів, що виконують подібні функції. Творці нових об'єктів, що враховують запити споживачів, шукають зовсім нові технічні рішення для задоволення існуючих чи майбутніх потреб. Цей підхід повинен застосовуватись в сукупності з іншими підходами, перш за все з системним, відтворювально-еволюційним, маркетинговим. Інструментом застосування функціонального підходу є функціонально-вартісний аналіз.

 

 

Рис.5.13. Напрямки застосування функціонального (ФП) і предметного (ПП) підходів до удосконалювання об'єкта

Відмінності функціонального  і предметного підходів до розвитку продукції підприємства представлені в табл.5.15.

Провідні фірми світу, застосовуючи функціональний підхід, створюють зовсім нові оригінальні вироби, що максимально задовольняють динамічні потреби.

Відтворювально-еволюційний підхід акцентує увагу на постійному відтворенні виробництва товарів для задоволення потреб конкретного ринку з найменшими сукупними витратами на одиницю корисного ефекту у порівнянні з найкращим аналогічним товаром на цьому ринку. Відтворювальний підхід включає:

Таблиця 5.15

Відмінності функціонального  та предметного підходів до розвитку продукції підприємства

 

Параметр	Предметний підхід	Функціональний підхід
1. Глибина и якість маркетингових досліджень   2. Ступінь задоволення ринкового попиту в даній продукції   3. Технічний підхід до удосконалення продукції   4. База порівняння  при плануванні оновлення продукції       5. Ступінь новизни  (платоспроможності) продукції     6. Трудомісткість розробки  й освоєння нової продукції   7. Ступінь новизни  технології   8. Спадковість організації  виробництва і праці   9. Рівень освоєння  ринку     10. Рівень конкурентоспроможності продукції	Незначні     Неповне       На основі уніфікації моделі   Кращий зразок конкурентів         Низький, удосконалення моделі, що випускається   Низька або середня     Низький     Удосконалення існуючої організації   Освоєний повністю     Низький або середній	Суттєві     Повне       На основі створення  зовсім нової продукції   Випереджаюча база порівняння, орієнтація на забезпечення конкурентоспроможності продукції до моменту виходу з продукцією на ринок   Створення нової якісної  продукції     Висока     Високий     Проектування нової організації   Ринок може бути старим або  новим   Високий

 

 

• застосування випереджальної бази порівняння при плануванні оновлення товару, що забезпечує його конкурентоспроможність саме на момент продажу, а не на момент виробництва;
• трактування закону економії часу як економії суми затрат минулої, поточної та майбутньої праці за весь життєвий цикл товару на одиницю його корисного ефекту;
• моніторинг параметрів зовнішнього середовища з метою розробки пропозицій по забезпеченню пропорційності їх розвитку і відтворення.

Розглянемо докладніше елементи відтворювального підходу. Застосування випереджальної бази порівняння при  плануванні нововведень базується  на виборі в якості такої бази:

а) показників кращого в теперішній момент зразка конкурентів на даному ринку;

б) показників кращого зразка конкурентів, скореговані до моменту початку освоєння підприємством нового зразка товару;

в) випереджальної бази порівняння (показників кращого зразка конкурентів, скореговані до моменту початку реалізації підприємством нового зразка товару).

Процес прогнозування  перспективного рівня якості та конкурентоспроможності товару вимагає проведення маркетингових  досліджень з метою визначення відставання  товару фірми від товарів конкурентів  на даному ринку по найважливіших  параметрах якості і ресурсоємкості (рис.5.14).

 

Рис.5.14. Схема вибору бази порівняння при прогнозуванні стратегії підвищення якості та конкурентоспроможності товару

 

ВЗ - зразок товару, що випускається фірмою; КЗ - кращий зразок конкурентів на даному ринку; П₁ - показник якості зразка, що випускається; П₂ - показник якості кращого зразка конкурентів; П_З - показник кращого зразка, скорегованого до початку освоєння нового зразка; П₄ - показник якості нового зразка товару фірми на даному ринку у відповідності зі стратегічною сегментацією і прогнозуванням; Т_м+Т_нддкр+Т_отпв+Т_вигот+Т_впров - відповідно тривалість стратегічного маркетингу, наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт, організаційно-технологічної підготовки виробництва, виготовлення нового зразка товару і впровадження його у споживача (цей період окремо може не враховуватися).

З рисунку видно, що зразок, який випускається, у поточному році t у крапці А має параметр якості рівний П₁, кращий зразок конкурентів у крапці Б - П₂. Виходить, у році t відставання зразка, що випускається, від кращого складає П₂ - П₁. Однак кращий зразок проектувався приблизно в році (t – 2), тому його параметри уже відстають від кращих світових досягнень у даній області, зафіксованих у винаходах, патентах, наукових звітах і інших джерелах (крапка В на рис. 6.11). Ще потрібний час для реалізації планових параметрів майбутнього товару в конструкторській, технологічній документації, для його виготовлення і впровадження у споживача.

При орієнтації стратегії підвищення якості та конкурентоспроможності товару на кращий зразок конкурентів до моменту впровадження нового зразка в споживача (t + 2) відставання від кращих досягнень (тенденцій науково-технічного прогресу) складе П₄ - П₂. Тому орієнтація планових показників нового зразка на показники кращого зразка на даному ринку не забезпечать конкурентноздатності нового зразка. Відбудеться лише часткове поліпшення зразка, що випускається. Ця стратегія прийнятна за умов досить високого іміджу товару чи фірми, існування крайньої необхідності поліпшення яких-небудь показників конкурентоспроможності товару і, звичайно, за обмеженості ресурсів на підвищення якості та конкурентоспроможності товару.

Деякі фірми стратегію  підвищення якості та конкурентоспроможності товару орієнтують на тенденції науково-технічного прогресу в даній області на початок освоєння нового зразка в серійному виробництві (крапка Г, t + 1). Ця стратегія прийнятна за відсутності якісної інформації (і відповідно за високої невизначеності результатів рішення), експериментальної бази і засобів для докорінного поліпшення товару. Фірми, що ставлять за мету вихід у лідери на даному ринку з новим товаром, повинні застосовувати випереджальну базу порівняння, тобто прогнозувати тенденції НТП у даній області на період упровадження нового товару в споживача (крапка Е). За такого підходу фірма не буде відставати від лідерів (для їхнього випередження "планку" можна взяти і вище крапки Е). У рік складання стратегії (стратегічного плану) підвищення якості та конкурентоспроможності товару (t) за орієнтир варто приймати крапку Д. Така стратегія притаманна відомим і новаторським фірмам, що володіють значним капіталом, кваліфікованими кадрами, висококласним устаткуванням тощо.

У цілому застосування випереджальної бази порівняння при плануванні відновлення об’єктів вимагає високої кваліфікації працівників, могутньої науково-експериментальної бази, великих обсягів якісної інформації. Тому даний підхід (як елемент відтворювального підходу до менеджменту) може застосовуватися до відтворення тільки пріоритетних об’єктів. Як і при рішенні будь-яких стратегічних проблем, завтрашній добробут визначається якістю прийнятого сьогодні стратегічного управлінського рішення, а сьогоднішній стан визначається тим, як професійно і наполегливо ми працювали вчора.

Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію на споживача при вирішенні будь-яких завдань щодо підвищення конкурентоспроможності товару. Відповідно до цього підходу необхідно відносити маркетинг до основоположної функції управління, а в його задачі включати розробку стратегій розвитку товарів та послуг, нормативів конкурентоспроможності товарів, порядку використання на всіх стадіях життєвого циклу товару концепції маркетингу, реклами, різних форм збуту товарів. До функцій маркетингу неправомірно включати розробку, виробництво та збут товару. Їх повинні виконувати функціональні і виробничі підрозділи підприємства, але на основі маркетингової концепції, тобто з орієнтацією будь-якої діяльності на ринок, на конкретні потреби споживачів.