Поняття конституційного контролю види, діючи моделі конституційного контролю

- повний - охоплює всієї  системи громадських взаємин  держави і частковий - поширюється  тільки певні сфери громадських  відносин, захисту підлягають в  повному обсязі врегульовані  конституцією відносини (ст.148 Конституції  Туреччини1982г.).

- консультативний - перевірка  акта щодо відповідності конституції,  коли він рішення органу конституційного  контролю немає обов'язкового  характеру.

Залежно від конституційних рішень органами може бути:

1) главу держави, Парламент,  Уряд, Суди загальної юрисдикції. Адміністративні суди, які проводять  конституційний контроль або  спеціально поряд з іншими  своїми функціями, або час здійснення  інших своїх можливостей;

2) спеціалізовані органи  конституційного контролю.

Політичний контроль здійснюється урядом, парламентом.

Судовий контроль має чи два різновиди:

1) американська система,  коли він конституційність законів  та інших актів перевіряють  суди загальної юрисдикції під  час розгляду конкретних справ,  якщо суд визнає закон неконституційним, не та справа сягає Верховним  судом, рішення якого з питання  конституційності закону обов'язкові  всім судів. Не конституційний закон позбавляється судового захисту: формально діючи, вона втрачає юридичної чинності. Якщо США, Японії, Норвегії конституційність закону вправі перевіряти будь-який суд, то деяких країнах (Індія, Австралія) це може робити не тільки Верховного суду і по тому, як усе надійде щодо нього па розгляд;

2) європейська система  передбачає органи конституційного контролю (Франції).

Іноді виділяють змішану  модель конституційного контролю - структура органів конституційного  контролю поєднує елементи різних систем (американської й європейської моделей). Контроль здійснюється різними органами у різних актів, мають різне походження (ст.100 Конституції Греції 1975 р.).

Висновки

Отже, узагальнюючи викладене, можна сформулювати такі положення.

По-перше, необхідність конституційного  контролю як одного із шляхів забезпечення практичної реалізації встановлених Конституцією України норм, зумовлюється загальною  потребою узгодження правотворчої діяльності різноманітних органів державної  влади. При цьому ієрархічність  нормативно-правових актів, серед яких Конституція України посідає  найвищу сходинку, відповідає ієрархічній  структурі самих органів державної  влади. Тобто джерелом сили конституції  виступає установча влада народу як головного носія суверенітету в демократичній державі. Недаремно  більшість сучасних конституцій  було прийнято шляхом референдуму чи в процесі всенародного обговорення, а всі інші закони та нормативно-правові  акти розміщуються залежно від їхньої юридичної сили чи від того, яким саме органом та яким шляхом їх було прийнято.

По-друге, актуальність удосконалення  механізмів конституційного контролю як однієї з умов розбудови в Україні  правової держави та успішного проведення процесів демократичної модернізації держави і суспільства є прямим наслідком дедалі більшого ускладнення  системи сучасних політичних, економічних  та соціальних відносин. Тобто із зростанням кількості нормативно-правових актів, які регулюють ті чи інші суспільні  відносини, об'єктивно збільшується й вірогідність появи таких з  них, які, дбаючи про тимчасові поточні  цілі, звужують чи взагалі заперечують  основоположні конституційні принципи.

Отже, здійснення органами державної  влади функцій конституційного  контролю, як і наявність ефективних механізмів реалізації зазначених повноважень, дає змогу дати об'єктивну політико-правову  оцінку як рівня забезпечення принципу верховенства конституції та захищеності  прав людини і громадянина, так і  міру наближення державної влади  до моделі правової державності.

Список використаної літератури

1. Конституційне (державне) право розвинених країн: підручник:  на чотири т./ Б. А.Страшун. – М.:БЕК, 2001.–639с.

2. Василевич, Р. А. У конституційному праві розвинених країн: підручник / Р. А. Василевич, М. М.Кондратович, Л. А. Приходько. –Мн.: Книжковий Будинок, 2006. –480с.

3. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України. – 2000. – №2.

4. КушніренкоО.Г., СлинькоТ.М. Права і свободи людини і громадянина. – Харків, 2001.

5. Конституционное право / под ред. А.Е.Козлова. – М., 1996.