Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Ноября 2011 в 01:35, реферат
Моя робота присвячена дослідженню такого елементу, як стиль керівника. Я вважаю, що ця тема є дуже актуальною, оскільки від того, яким чином буде вести себе керівник залежить успіх роботи працівиків. Стиль відображає усталені способи діяльності певного типу керівника; тісно пов'язаний з психологічними особливостями його мислення, прийняття рішень, спілкування тощо. Також стиль не є вродженою якістю, а формується в процесі діяльності і змінюється, його можна коригувати та розвивати. Стилів керівництва можна також навчати;
Вступ
1. Поняття стилю керівника
2. Стиль керівника підрозділу органів внутрішніх справ
Висновки
Список використаної літератури
Як уже зазначалося, керівникові органу внутрішніх справ, або окремого підрозділу доводиться одноособово приймати велику кількість оперативно-службових, кадрових, виховних рішень, господарських, координаційних зумовлених принципом особистої відповідальності за стан справ на дорученій ділянці роботи. Але це не стоїть на заваді керівникам усіх рівнів управління спиратися на знання і досвід підлеглих. Уміння співвідносити право та одноособове прийняття рішень з досвідом і думкою підлеглих підвищує ефективність рішень, які за таких умов, якщо не юридично, то психологічно, є колегіальними. Керівникові слід відрізняти критичні виступи працівників від критиканства, тобто виступи окремих працівників з метою зведення особистих “порахунків” збереження або піднесення своєї репутації, перестрахування або упередження заслужених звинувачень.
Керівникові
органу внутрішніх справ у своїй
діяльності часто доводиться давати
команди, ставити завдання, формулювати
вимоги. Вони мають бути чіткими
і послідовними, а необґрунтовані,
незрозумілі, суперечливі, висловлені
роздратованим тоном
Обов’язковою передумовою успішної діяльності керівника є його самокритичність, адекватна оцінка своїх позитивних рис та недоліків, постійна орієнтація на самовдосконалення. Спроби прикрити власні недогляди вітіюватими фразами, недоречним моралізаторством, вимагати до себе особливої поваги, невиправдано зневажлива і скептична оцінка інших працівників, гіперболізація власної думки створюють у колективі нездоровий морально-психологічний клімат.
Науковці НАВСУ провели цікаві дослідження з приводу того, яким бачать міліцейського керівника його підлеглі. Так, лише 42,9 відсотка опитаних представників рядового і сержантського складу заявили, що мають добрі стосунки з керівниками підрозділів; 46 відсотків начальників, на думку підлеглих, знають тих, з ким вони працюють; третина респондентів відповіла, що підлеглі можуть без проблем зустрітися з керівниками підрозділів. Лише 29 відсотків сказали, що у розв’язанні конфлікту допомогли керівники. Лідерами своїх керівників вважають менше половини респондентів.
На питання, чи помічали підлеглі у своїх начальників ознаки професійної деформації, ствердно відповіли 26 відсотків, решта респондентів це заперечила.
Привертає увагу оцінка підлеглими стилю керівництва своїх начальників. Третина опитаних вважає, що цей стиль демократичний; чверть назвали його авторитарно-доброзичливим (коли рішення приймаються керівником одноосібно, проте з урахуванням позицій підлеглих); п’ята частина вважає цей стиль авторитарним (без урахування таких позицій). 20,4 відсотка респондентів вважають стиль керівництва ліберальним, тобто керівники всього-на-всього усуваються від прийняття рішень.
Висновки
Стиль відображає найхарактернішу систему методів, прийомів, засобів діяльності. В управлінській діяльності він виявляється у плануванні, організуванні та контролюванні, прийнятті управлінських рішень, здійсненні комунікації, використанні мотивації. У ньому втілюються унікальність комунікативних можливостей, творча індивідуальність керівника, специфіка колективу, характер відносин із співробітниками.
Таким чином формування здорового клімату в колективах залежить перш за все від професіоналізму керівника,а уж потім від цілеспрямованої діяльності, знань в галузі філософії, професійної етики, психології, педагогіки навичок спілкування з людьми, високих ідейно-моральних особистих якостей.
Професіоналізм керівника характеризується певним рівнем психологічної готовності до управлінської діяльності. З одного боку, він є інтегральною якістю, властивістю особистості, що формується у діяльності й спілкуванні, з іншого — процесом і результатом діяльності та спілкування. Основи професіоналізму передбачають наявність у керівника здатності до самооцінки, самоаналізу, саморозвитку, самоорганізації, самоконтролю.
Напрямки правоохоронної діяльності є відображенням внутрішньої політики держави. Органи внутрішніх справ – один з правоохоронних органів держави, діяльність якого досить різнобічна.Тому керівник цього підрозділу повинен суттєво розбиратися у всіх справах, конфліктах і ефективно керувати своїми підлеглими.
Список
використаних джерел
1. Терещенко
В. Наука керувати. Бесіди економіста.
2. Шегда
А. В. “Основи менеджменту”. К.,
Знання, 2003. - с. 211.
3. Хміль
Ф.І. Менеджмент : Підручник. – К.: Вища
школа, 2005. – 357 с
4. uk.wikipedia.org
5. Менеджмент:
Навч. посібник. – Ірпінь: Академія ДПС
України, 2001. – 154 с.
6. Шаповал
М.І. Менеджмент якості. – К.: Т-во «Знання»,
2003. – 475 с.
7. Гель
А.П. та ін. Правоохоронні органи України:
Курс лекцій / А.П.Гель, Г.С.Семаков, Д.П.Цвігун.
– К.: МАУП, 2000
8. Бандурка О.М. Основи управління в ОВС України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 2000.