Примусова ліквідація підприємства-боржника

Арбітражний суд повинен затверджувати й результати конкурс­ного відбору, і погоджені умови санації (реструктуризації) юридич­ної особи боржника недержавної форми власності. У цих випадках відбір санаторів та погодження з ними умов реструктуризації здійс­нюється власником майна. Як правило, переважне право на участь у проведенні санації мають власники підприємства-боржника, креди­тори та члени трудового колективу підприємства.

Третім елементом санації є погодження між санатором та кре­диторами умов виплати боргу. Ці умови включають строки виплати, її послідовність, форми оплати тощо.

Санація затверджується арбітражним судом тільки за пого­дження умов щодо всіх трьох її складових. У разі недотримання будь-якої з них учасник угоди, права та інтереси якого постражда­ли внаслідок такого порушення, має право на захист своїх прав згідно зі статтею 6 Цивільного Кодексу України. Захист поруше­ного права, яке виникло із санаційної угоди, здійснюється поза межами провадження справи про банкрутство поданням окремого позову.

Процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. Так, за 1996 p. усіма арбітражними судами України було винесено лише 28 постанов про затвердження режиму санації.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворен­ня) підприємства проводиться з дотриманням вимог антимонопольно­го законодавства згідно з рішенням власника, а в деяких випадках з рішення власника та трудового колективу або органу, уповноважено­го створювати такі підприємства, чи на ухвалу суду (арбітражного суду). Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду даної юридичної особи.

Міністерством економіки України затверджено методичні реко­мендації щодо проведення санаційної реструктуризації підприємств. Згідно з рекомендаціями реструктуризація підприємства — це про­ведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні при­вести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обся­гів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефектив­ності виробництва. Таким чином, реструктуризація є ширшим поняттям, ніж реорганізація, оскільки реорганізація підприємства є складовою частиною його реструктуризації.

Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провес­ти поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприєм­ства, що перебуває в кризі. Аналіз здійснюється на підставі основ­них характеристик діяльності даної юридичної особи. За резуль­татами аналізу роблять висновок щодо ліквідації підприємства чи доцільності його реорганізації. Якщо прийнято рішення про реор­ганізацію юридичної особи, то необхідно розробити план реор­ганізаційних заходів.

План реорганізації (реструктуризації) пови­нен містити:

а) економічне обгрунтування необхідності проведення реорганізації;

б) пропозиції щодо форм та методів реорганізації;

в) суму витрат на проведення реструктуризації та джерела їх фі­нансування;

г) інші конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану. Реорганізацію підприємства, яка може призвести до негатив­них екологічних, демографічних та інших наслідків, що торкають­ся інтересів населення певної території, треба погоджувати з від­повідною Радою народних депутатів та державними адміністра­ціями на місцях.

Антимонопольним законодавством України передбачено, що в окремих випадках з метою запобігання монополізації ринків такі види санаційної реорганізації, як злиття, поглинання, приєднання, можуть бути здійснені лише за згодою Антимонопольного коміте­ту. У зв'язку з цим до складу робочих груп з питань реорганізації можуть входити також представники Антимонопольного комітету України. Нагадаємо, що в Україні вважають монопольним підпри­ємство, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 від­сотків.

Така форма санаційної реорганізації, як злиття, здійснюється об'єднанням підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, з ін­шим, фінансове стійким підприємством. За злиття підприємств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприєм­ства, яке виникло внаслідок злиття. Бухгалтерські баланси обох під­приємств консолідуються.

В антимонопольних законодавствах багатьох країн розрізняють горизонтальне злиття (приєднання, поглинання) та вертикальне (конгломератне). Законодавчий контроль спрямований в основному на вертикальні злиття, оскільки в результаті їх здійснення підприєм­ства одержують можливість створювати перешкоди для доступу на ринок, встановлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит на ринку певного товару тощо, що призводить до посилення концент­рації на ринку та до припинення конкуренції. Горизонтальні злиття відбуваються, як правило, з невеликими підприємствами і суттєво не впливають на рівень конкуренції. Завдяки такому злиттю підпри­ємства, проте, можуть позитивно використати ефект масштабу, одержати доступ до певних ринків тощо.

За приєднання одного підприємства до іншого до останнього пе­реходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства. Після приєднання підприємство-боржник (згідно зі статтею 34 За­кону «Про підприємства в Україні») виключається з державного ре­єстру та втрачає свій юридичний статус. Поглинання здійснюється через придбання фінансове неспроможного підприємства підприєм-ством-санатором.

У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балан­сом) у відповідних частинах майнові права та обов'язки реоргані­зованого підприємства. Якщо підприємства зловживають монопо­льним становищем на ринку, то може бути прийнято рішення про примусовий поділ цих монопольних утворень. Реорганізація під­приємства, яке підлягає примусовому розукрупненню, здійснюєть­ся монополістом самостійно, за умови, що після реорганізації ко­лишнє монопольне утворення зникне з ринку. Примусовий поділ не застосовується:

а) за неможливості організаційного або територіального відо­кремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних. одиниць;

б) за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо частка вну­трішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприєм­ства становить менше ЗО відсотків).

За виділення з підприємства одного або кількох нових підпри­ємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов'язки реорганізованого підприємства.

За перетворення одного підприємства на інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки ко­лишнього підприємства. За реорганізації підприємства його права та обов'язки переходять до правонаступників.

Слід зазначити, що вибір умов реорганізації юридичної особи залишається за підприємством-боржником (його адміністрацією), коли воно самостійно звернулося до арбітражного суду із заявою про визнання його банкрутом. Мета цієї юридичної пільги — стиму­лювати керівництво неплатоспроможного суб'єкта господарювання врегулювати свої борги за допомогою судових процедур до того, як вони стануть безнадійними.

Література:

1.Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” // Голос України. – 1999.-30 липня.

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження положення про порядок санації державних підприємств” // Зібрання  постанов Уряду України. – 2001.-№5. Агенство з питань запобігання банкрутства підприємств.

3. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організаці й// Українська інвестиційна газета. – 2002. -№3.

4. Правова база з питань банкрутства суб’єктів господарювання: Збірник нормативних актів.-К.: Атіка, 2000. - 224с

5. Фінанси підприємств. Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001.—384с.