Проблематика та перспективи адміністративної реформи в Україні

 

                                                                                                                                                        

Зміст

 

 

 

 

Вступ                                                                                                                       3

1. Загальні засади адміністративної  реформи та засоби забезпечення  її   здійснення.                                                                                                               5

1.1.Етапи проектування адміністративної  реформи в Україні.                          5

1.2.Основні напрями та положення Концепції адміністративної реформи.     8

1.3.Роль Концепції адміністративної реформи в реформуванні адміністративного права України.                                                                      10

2. Напрями реформування адміністративної реформи.                                      17

2.1. Реформа у системі органів виконавчої влади.                                              17

2.2. Реформування у сфері державної служби.                                                   21

2.3. Реформування у сфері місцевого самоврядування.                                      22

3.Проблематика та перспективи адміністративної реформи в Україні.            25

Висновки                                                                                                                  28

Список використаної літератури                                                                          30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми полягає  в тому, що взятий Україною курс на створення правової держави поставив вимогу кардинального реформування всіх сфер суспільно-державного життя. В теперішній час, коли Україна потрапила в складну політичну і економічну ситуацію постає багато нових, важливих питань, які слід вирішувати в найкоротші терміни. Потрібність удосконалення адміністративно-територіального устрою будь-якої країни постає відразу після здобуття державою незалежності. Але доцільним вирішенням питання щодо можливих перетворень устрою держави може залишатися і після здобуття країною незалежності. Зрозумівши те, що відразу після здобуття незалежності, Україна не зможе ефективно і вдало провести адміністративно-територіальну реформу в зв'язку з тим, що в перші роки незалежності постало безліч питань, які потребували негайного вирішення. Але вже зараз є всі умови для докорінного реформування адміністративно-територіального устрою.

На жаль, складний політичний стан України в даний момент дещо гальмує реформування адміністративно-територіального устрою. Поспішати з втіленням певних змін не слід. Зміни повинні бути виважені і продумані з усіх позицій, а це можливе лише шляхом глибоких, обдуманих і ефективних дій по реформуванню адміністративно-територіального устрою. А для здійснення вдалого реформування треба перш за все зважити всі аспекти державних перетворень, знайти всі негативні явища і вдало їх знешкодити.

Від територіального  устрою залежить розташування соціальних, культурних і економічних об'єктів, рівень об'єднання громадян, а що саме головне - розміщення державних органів. Треба зазначити той факт, що Україна дещо спізнилась з проведенням цієї реформи. Але для ефективного проведення реформи треба розробити поступовий план проведення, який би міг передбачити всі труднощі, які можуть постати на шляху здійснення реформи. Реформу слід здійснювати згідно чинного законодавства. Слід мати на увазі, що реформування адміністративно-територіального устрою неможливе без внесення змін до Конституції України та нормативно-правових актів, які регулюють питання адміністративно-територіального устрою України. При таких умовах може скластися ситуація, коли Конституція і нормативно-правові документи будуть суперечити один одному. Треба докласти достатню кількість зусиль для попередження такого явища. Для того, щоб ця реформа призвела до позитивних змін в устрої України треба залучати до проведення авторитетних політичних діячів держави і висококваліфікованих юристів України. Адже адміністративно-територіальна реформа покликана на подолання кризового становища устрою України.

До аналізу проблем  напрямів адміністративної реформи  в Україні звертались видатні  вітчизняні адміністративісти.  Найбільш вагомий вклад в розробку положень адміністративної реформи внесли В.Б. Авер’янов, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, С.В. Ківалов, В.І. Луговий, Н.Р. Нижник.

Метою курсової роботи є більш глибоке вивчення питання адміністративно-територіального устрою України, яке зараз перебуває в стадії реформування.

Для досягнення поставленої  мети потрібно вирішити наступні завдання:

• дослідити передумови здійснення реформи;
• визначити поняття, сутність та засоби здійснення адміністративної реформи в Україні;
• проаналізувати етапи проведення реформи та основні напрямки дій на кожному етапі;
• визначити роль Концепції адміністративної реформи в реформуванні адміністративного права в Україні;
• зробити висновок про перспективи здійснення адміністративної реформи в Україні;

Об'єктом роботи є адміністративно-територіальний устрій,як основний напрямок реформ в Україні в даний період часу.

Предметом роботи є заплановані дії по здійсненню адміністративно-територіальної реформи в Україні.

1.Загальні  засади адміністративної реформи  та засоби забезпечення її здійснення.

 

1.1.Етапи  проектування адміністративної  реформи в Україні.

 

Адміністративна реформа - це вид політико-правової реформи, яка

здійснюється  у сфері виконавчої влади і  торкається як її організаційної

структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з

місцевим самоврядуванням.

В Україні адміністративно  правова реформа проходила через  декілька

етапів. Вона розпочалася  ще у 1994 році і досі є незавершеною.

Етапами аміністартивно-правової реформи в Україні були:

1. 1994р:

1.1 Створений  Проект Концепції адміністративної  реформи;

2. 1995р:

2.1 Створені  Пропозиції до розробки проекту  Концепції адміністративної

реформи 1995 р.

2.2  Створений План-проспект Концепції адміністративної реформи

2.3 Створений  Проект Концепції адміністративної реформи 

3. 1996р:

3.1 Проект Концепції  адміністративної реформи

3.2 Пропозиції  до проекту Концепції адміністративної  реформи

4. 1997р:

4.1 Проект Концепції  адміністративної реформи

4.1 План-проспект  Концепції адміністративної реформи

4.3 Проект Концепції  адміністративної реформи (альтернативний  варіант)

4.4 Пропозиції  до проекту Концепції адміністративної  реформи

5. 1998р:

5.1 Проект Концепції  адміністративної реформи, що  здійснюється і на

даний момент.

Сучасна система державного управління в нашій країні залишається недостатньо ефективною. Одна з основних причин цього полягає в тому, що державне управління безсистемно поєднує ті структури й елементи, які зали шилися у спадок від радянського минулого, і ті що сформувалися протягом останніх років. Ця система суперечлива, громіздка, незручна для громадян, має низький коефіцієнт корисної дії. Як наслідок, вона гальмує соціально - економічний розвиток країни[11, с. 104-118].

Необхідність створення  нової, ефективнішої системи державного управління шляхом адміністративної реформи вже не лише визнана фахівцями, а й закріплена національними НПА.

Київський Центр стратегічних ініціатив розробив Концепцію розвитку і реформування державної служби та державного управління України, яка  включає прогноз розвитку технологічної цивілізації.

Проект адміністративної реформи розраховано на відносно тривалий період реалізації. Він включає  три основних етапи.

Перший (підготовчий) етап полягає в розробці та затвердженні Концепції адміністративної реформи (розроблена ще в 1998р) та Програми (досі не розроблена).

Другий етап - це запровадження організаційно - правових засад реформування ключових елементів системи державного управління.

Третій етап має бути присвячений формуванню нових інститутів, нових організаційних структур державного управління.

Протягом 2005р. Кабінет  Міністрів та профільні комітети Верховної Ради України розглядали необхідність та можливість проведення адміністративно-територіальної реформи  як однієї з складових загальної  адміністративної реформи. У складі Кабінету Міністрів була запроваджена посада віце-прем'єра з питань адміністративно-територіальної реформи, створена робоча група, яка розробила проект Закону України "Про територіальний устрій України" з метою укрупнення невеликих територіальних громад та збільшення власних бюджетних ресурсів місцевого самоврядування.

Тогочасний уряд організував  широке обговорення цього проекту, проте він не знайшов широкої  підтримки в суспільстві. Наступні уряди призупинили роботу над  законопроектом, який так і не було офіційно внесено на розгляд Верховної Ради.

Однією з можливих причин цього є те, що адміністративна  реформа має проводитися поступово  і позитивно сприйматися суспільством, тому бажано починати її практичне  втілення не з такого делікатного питання, як реформування територіального устрою, а з удосконалення державних органів, часткової заміни їх державними установами, що не матимуть владних повноважень і будуть дещо схожими на британські чи на державні агенції в Російській Федерації, поліпшення внутрішньої організаційної структури державних органів, координація їх діяльності, покращення зворотного зв'язку, зниження рівня корупції, підвищення мотивації роботи державних службовців та їх кваліфікації.

Основним ресурсом адміністративної реформи мають бути висококваліфіковані кадри, забезпечення якими можливе шляхом розвитку державної служби.

Зміст адміністративної реформи полягає, з одного боку, в  комплексній перебудові існуючої в  Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. З другого, у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава.

Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілі­зованої європейської держави з високим рівнем життя, со­ціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі, її метою є також формування системи державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей. Головним же пріоритетом її діяльності буде служіння народові, націо­нальним інтересам. Ця система державного управління бу­де підконтрольною народові, прозорою, побудованою на наукових принципах, ефективною. Витрати на утримання управлінського персоналу будуть адекватними фінансово-економічному становищу держави.

Для досягнення мети адміністративної реформи в ході її проведення має  бути розв'язано ряд завдань:

•формування ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління;

•формування сучасної системи  місцевого самоврядування;

•запровадження нової  ідеології функціонування вико­навчої  влади місцевого самоврядування як діяльності що­до забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надан­ня державних та громадських послуг;

•організація на нових  засадах державної служби та служ­би  в органах місцевого самоврядування;

•створення сучасної системи підготовки та перепідго­товки  управлінських кадрів;

•запровадження раціонального  адміністративно-терито­ріального устрою[13, c.5-9].

 

1.2.Основні напрями та положення Концепції адміністративної реформи.

 

Після проголошення незалежності Української держави постала  потреба реформування суспільства. Надзвичайно важливе місце у  процесах реформування посідає реформа правової системи. Серед чинників, які сприяли прискоренню її проведення, велику роль відіграють прийняття Конституції України, а також вступ України в листопаді 1995 року до Ради Європи і необхідність виконання зобов’язань, в тому числі правового характеру, які взяла на себе наша держава.

Сучасне становище адміністративного  права й права взагалі багато хто висвітлює лише в негативному  плані. І це має причини. Однією з  причин нинішнього соціально-економічного становища в першу чергу є  недосконалість і серйозні недоліки в організації та порядку діяльності органів виконавчої влади та невідповідність ролі даних органів завдання і функціям перехідного періоду. Це, зокрема, загрожує посиленням кризових явищ і створює ситуацію некерованості соціально-економічними процесами в суспільстві.