Прогнозування в операційному менеджменті: суть та часові горизонти

Форму взаємозв'язку прогнозованих явищ з іншими явищами та процесами можна зобразити у вигляді регресійного рівняння типу

y= f(x1, x2, … , xn). Значення прогнозованого показника визначається способом підстановки в таке рівняння значення ознак (чинників) та оцінки очікуваного середнього значення результативної ознаки.

У процесі розв'язання кореляційних і регресійних рівнянь здійснюється пошук кількісних значень параметрів вихідних залежностей, що їх можна визначити за допомогою способу найменших квадратів. Сутність цього способу полягає в тім, щоб мінімізувати суми квадратичних відхилень між величинами, що спостерігаються, та відповідними величинами, розрахованими за підібраними рівнями зв'язку. [13, c.34]

Евристичні методи прогнозування передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень. Конкретні методи прогнозування цієї групи охоплюють дві підгрупи —інтуїтивні та аналітичні. З-поміж основних методів першої підгрупи виокремлюють методи експертної оцінки й «мозкової атаки», а другої — методи морфологічного аналізу, побудови «дерева цілей», інформаційного моделювання, оптимізації.

За браком достатньої статистичної інформації або за її непридатності для прогнозування певних явищ доводиться користуватися методом експертних оцінок. В його основу покладено спосіб збирання необхідної інформації переважно шляхом анкетування. При цьому експертну анкету треба скласти в такий спосіб, щоб можна було одержати: 1) кількісно однозначні відповіді на запитання, що пропонуються експерту; 2) формалізовані відомості щодо характеру джерел аргументації, ступеня впливу кожного із джерел на відповідь експерта; 3) кількісно визначену експертом оцінку рівня його знання предмета, що пропонується для аналізу та висновків.

Застосовуються два підходи до використання цього методу прогнозування: індивідуальні та групові оцінки. Індивідуальні оцінки полягають у тім, що кожний експерт дає незалежну оцінку у вигляді інтерв'ю або аналітичної записки. Групові оцінки базуються на колективній роботі експертів та одержанні сумарної оцінки від усієї групи експертів, яких залучено до прогнозної оцінки конкретних економічних процесів.

Метод «мозкової атаки» є різновидом методу групових експертних оцінок і полягає у творчій співпраці певної групи експертів-спеціалістів для розв'язання поставленого завдання способом проведення дискусії («мозкової атаки»). Учасники такої дискусії мають дотримуватися двох правил поведінки: 

1) не допускати критики та негативних коментарів щодо міркувань опонентів; 

2) не заперечувати нової ідеї, якою б абсурдною з погляду можливої її практичної реалізації вона не видавалася.

Метод морфологічного аналізу ґрунтується на використанні комбінаторики, тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей побудови (морфології) об'єкта прогнозування, що вивчається та аналізується. Прогнозна оцінка розвитку підприємства (організації) здійснюється комбінуванням можливих варіантів розвитку об'єкта.

Метод побудови «дерева цілей» застосовується в прогнозуванні з метою поділу основних завдань на підзавдання і створення системи «виважених» за експертними оцінками зв'язків. Для відбору чинників до прогностичної моделі та побудови системи зв'язків широко використовуються матриці взаємовпливу і теорія графів.

Специфічним методом прогнозування є метод інформаційного моделювання. Він базується на тім, що характерні особливості масових потоків інформації створюють умови для прогнозування розвитку конкретних об'єктів на підставі таких джерел інформації, які містять необхідні, логічно впорядковані документи в певній послідовності.

Одним з типових способів прогнозування є метод оптимізації рядів параметрів конкретних об'єктів на засаді аналізу максимально можливої кількості чинників, що зв'язані з виробництвом і фінансово-економічними показниками та враховують міру їхньої взаємодії. Можливі й інші методи прогнозування розвитку підприємств та організацій.

У групі фактографічних методів можна назвати наприклад, випереджаючі методи, до яких, зокрема, належать методи патентної експертизи. У підгрупі статистичних можливі ще й такі методи прогнозування, як методи інтерполяції, кривих зростання та огинаючих кривих, а в підгрупі аналітичних — методи аналогій, формування сценаріїв тощо.

3.      Значення прогнозування в операційному менеджменті.

Невизначеність, властива ринковим умовам господарювання, визначає нагальну необхідність прогнозування або моделювання діяльності підприємства. При цьому фінансове прогнозування можна визначити як один з найголовніших інструментів зміни напрямків фінансових потоків на підприємстві.

Прогнозування - це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру з визначенням шляхів найефективнішого їх досягнення. Це установки, що розробляються у вигляді "дерева цілей". Місце фінансового прогнозування в ринковій економіці визначається тим, що прогнозування є однією з функцій управління, тому фінансове прогнозування - це функція управління фінансами. Функції управління - це частина управлінської діяльності. Вони визначають формування структури управлінської системи. Прогнозування в управлінні - це:

1) конкретизація цілей управління в системі показників фінансово-господарської діяльності підприємства;

2) розробка стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.[7,c.136]

З погляду менеджменту функція "прогнозування" полягає в розробці змісту та послідовності дій для досягнення сформульованих цілей.

Прогноз підприємства, який враховує працю людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), має силу наказу для зазначених в ньому осіб і структурних одиниць. В прогнозі чітко і докладно зазначаються:

- мета діяльності підприємства та його структур за прогнозовий період, кількісно    виражена системою встановлених показників із зазначенням конкретних видів випуску та характеру роботи;

- методи і терміни ув'язки засобів і цілей;

- етапи і строки виконання робіт;

- виконавці прогнозу по термінах і видах робіт;

- методи, етапи і засоби контролю виконання прогнозу.

Практично вся система господарського управління і регулювання виробництва створена на методах прогнозування. Оскільки завершення одного етапу роботи служить початком наступного, пов'язати всі етапи без допомоги прогнозування неможливо.[12, c.62]

За твердженням канадського  бізнесмена Д. Дейла, "прогноз є основою контракту між підприємцем і фінансистом-інвестором. Прогноз бізнесу - це загальноприйнятий прийом менеджменту, який використовується корпораціями і установами всіх розмірів для того, щоб сформулювати мету і запропонувати шляхи її досягнення. Він, як правило, складається на 5 років. Рада директорів розвинутої компанії орієнтується на довготерміновий прогноз, як на дорожню карту".

Вдалий прогноз, на думку Д. Дейла, - одна з основних умов успіху будь-якої фірми. Виходити на ринок зі своєю продукцією, не маючи чітко продуманого і розрахованого прогнозу дій, - гарантія провалу фірми.

Необхідність складання прогнозів визначається багатьма причинами, наприклад,  В.Ковальов виділяє три найважливіших:

1) невизначеність майбутнього;

2) координуюча роль прогнозу;

3) оптимізація економічних наслідків.

Невизначеність майбутнього  полягає не у визначенні точних цифр і орієнтирів стану фірми у майбутньому, а у встановленні важливих напрямів (коридору), в межах яких може варіюватись той чи інший показник. Зміст координуючої ролі прогнозу полягає у наявності добре деталізованих і взаємопов'язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну перспективну діяльність підприємства. [8, c.66]

Оптимізація економічних наслідків полягає в тому, що будь-яке неузгодження чи збій діяльності системи потребує фінансових затратна його подолання. Якщо є прогноз, ймовірність збою є нижчою.

Відомо, що прогнозування сконцентровано на найбільших  ймовірних подіях і результатах. Якщо уявити наперед, що саме може відхили і й запрогнозоване в будь-який інший; бік, тоді найбільш імовірно, що підприємство помітить небезпечні симптоми, а, отже, зможе зреагувати швидше, щоб виправити положення.

Слід відзначити, що прогнозування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і виборі ризиків, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.       

В основу прогнозування покладено стратегічний і виробничий прогнози. Стратегічний план передбачає формулювання цілей, задач і сфери діяльності підприємства. Наприклад, наступна цільова установка: "Забезпечити щорічний приріст обсягів виробництва протягом 2000-2003 років в розмірі 20 %".   

Виробничі прогнози складаються на основі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики.                       

Отже, в загальному цілі прогнозування можна поділити на такі:

1).Ринкові. 2).Виробничі. 3).Фінансово – економічні 4).Соціальні.

Ринкові цілі визначають, який сегмент ринку прогнозується осягнути.    Виробничі – яка структура виробництва і технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості. Фінансово - економічні   які джерела фінансування і які приблизні фінансові результати обраної стратегії. Соціальні як діяльність підприємства задовольнить, потреби членів суспільства.

Висновки.

Отже, аналізуючи значення прогнозування в операційному менеджменті ми дійшли висновку, що прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації – це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Також слід відзначити, що прогнозування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і виборі ризиків, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.      

Аналізуючи зміст прогнозування ми дійшли висновку, що в основу прогнозування покладено стратегічний і виробничий прогнози. Стратегічний план передбачає формулювання цілей, задач і сфери діяльності підприємства. Виробничі прогнози складаються на основі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики.                       

Отже, під час написання роботи було охарактеризовано суть, принципи та основні завдання прогнозування в менеджменті, завдяки чому було досягнуто основну мету дослідження.

Список використаної літератури.

1.      Омельяненко Т. В., Задорожна Н. В. Операційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 236 с.

2.      Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: теоретичний аспект і практичні завдання 2-ге видання: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 502 с.

3.      Гевко І.Б. Операційний менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. -- К.: Кондор, 2005. -- 228с.

4.      Лісовал В.П., Старосельський М.І. Операційний менеджмент: Конспект лекцій / Національний авіаційний ун-т. -- К.: НАУ, 2004. -- 61 с.

5.      Білоус О.Г., Панченко Є.Г. Менеджмент: конкурентоздатність і ефективність.- К.: Знання, 2002. -367 с. 

6.      Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. Фінансово-економічний словник. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2005. - 713 c.

7.      Економіка підприємств. Навч. посіб. / С.Ф.Покропивний, С.М.Соболь, Г.О.Швиданенко, О.Г.Дерев`янко. - 2-ге вид., доп. - К.:КНЕУ, 2002. - 379 с.

8.      Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1999. – 412 с. 

9.      Кондрат І. Ю. Класифікація методів прогнозування розвитку економічної діяльності // Вісник НУ „Львівська політехніка” „Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. – 2000. - №45. – с.29.

10. Павлова В.А. Прогнозування діяльності підприємства в умовах конкурентного середовища // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського.. Сер.: Економічні науки. – 2003. – №4 (20). – с.14.