Роль і функції ярмарок, виставок у розвитку організаційно-комерційних послуг

Виставкова діяльність у  сучасних умовах реалізує функції генератора та ключової ланки процесів обміну в регіонах та містах. Це забезпечується поєднаним проявом специфічних  особливостей виставкової діяльності, зокрема її можливостями інформування про стан і тенденції розвитку ринку, рівень конкуренції та особливості  застосування конкурентних, інноваційних, логістичних та цінових стратегій; створенням можливостей для безпосереднього  діалогу між виробниками та споживачами; проведенням професійних конференцій  та дискусій у межах виставок, встановленням  перспективних ділових контактів  і у підсумку – значним мультиплікативним  ефектом виставкової діяльності та створенням визначеного позитивного  іміджу міста.

Названі чинники формують ефективні конкурентні переваги виставкової діяльності поряд з  іншими маркетинговими інструментами  для різних учасників ринку.

При цьому важливим аспектом для експонентів, які сплачують  внески за участь у виставці, є вартість встановлення контакту порівняно з  іншими формами комунікації. За оцінками Італійської асоціації виставок і ярмарків, виставкова діяльність забезпечує можливість досягнути найбільшої кількості контактів порівняно  з витраченими ресурсами. Вартість контакту оцінювалася як відношення між витратами, пов’язаними з реалізацією і випуском одного комерційного повідомлення, та кількістю отримувачів такого повідомлення. У результаті виявилося, що вартість контакту для однієї виставки в Італії в різних галузях значно нижча, ніж для реклами у спеціалізованому журналі протягом одного року і наближається до вартості публікації в одному випуску [16].

У зв’язку з цим слід зауважити, що виставкова діяльність має  дуже важливе значення для розвитку малого та середнього бізнесу, який обмежений  у фінансових можливостях для  організації рекламних заходів  з просування своїх товарів та послуг на ринок. Разом з тим, навіть при незначному маркетинговому бюджеті  цих підприємств (у межах 5000 дол. США) вони можуть брати участь у масштабних міжнародних виставках.

Унікальною конкурентною перевагою виставкової діяльності є її діалогова роль – прямий діалог експонентів та відвідувачів, особливо такі його характеристики, як масовість, можливість для потенційних  споживачів отримувати відповіді на ті питання, які їх цікавлять, вивчати  ринок.

Про роль виставок як економічного інструменту свідчить той факт, що серед фахівців, які приймають  рішення щодо купівлі чи інвестицій, 48% використовують з цією метою виставки. Більше того, за результатом опитування 500 компаній, проведеного під егідою Німецької асоціації виставок та ярмарків, виявилося, що виставки є  важливим елементом комунікації  у діловому середовищі. У 2006 р. 79% респондентів оцінили їх як важливу чи дуже важливу  складову, а у 2007 р. – навіть 82% .

Важливо, що виставка передбачає різні форми участі. Це допомагає  більш повно, пластично та ефективно  використовувати весь потенціал , не обмежуючись лише окремими, чітко  окресленими стандартами (реклама, маркетингове дослідження, обговорення  актуальних проблем і перспектив розвитку галузі). Очевидно, саме вдале  поєднання декількох форм участі й забезпечує позитивні результати для учасників виставки та визначає привабливість виставкової діяльності.

Істотним чинником, що визначає помітне місце виставкової діяльності серед важливих інструментів розвитку, є вплив виставкової діяльності як на різних учасників ринку (експонентів, відвідувачів, експертів), окремі галузі, які є забезпечуючими, доповнюючими та обслуговуючими на визначеному ринку, так і на динаміку розвитку господарства міст та регіонів.

Виставкова діяльність пронизує практично всі сфери суспільної діяльності, передусім ті, де є висока конкуренція, значна швидкість впровадження інновацій, високий ступінь ділової  активності, спрямованої на здобуття конкурентних переваг. Відповідно, вона є важливим ринковим механізмом саморегулювання  й саморозвитку міст та регіонів своєї  локалізації. Вона формує сукупність соціально-економічних  ефектів у господарстві, що виражається  у нарощуванні виробництва, розширенні податкової бази, ввезенні іноземної  валюти, формуванні зайнятості.

На мікроекономічному  рівні виставкова діяльність забезпечує розвиток реклами, збут товарів і  послуг, здійснює управління відносинами  виробників зі споживачами, забезпечує зворотний зв’язок з ринком тощо.

На макроекономічному  рівні виставкова діяльність сприяє розвитку міжнародної торгівлі (як імпорту, так і експорту); стимулює інноваційний процес (у тому числі  трансфер технологій); створює коопераційні зв’язки (зокрема міжрегіональні та міжнародні); забезпечує залучення  інвестицій; стимулює розвиток споживчого ринку; сприяє скороченню технологічного ланцюжка збуту шляхом встановлення прямих контактів між виробниками  і споживачами, виробниками і  роздрібною торгівлею тощо (що призводить до зменшення цін).

2.Розвиток та роль виставково-ярмаркової діяльності в світі та в Україні

1. Стадія початкового  становлення (1992- 2003 рр.) характеризується  появою на ринку значної кількості  переважно невеликих та середніх  компаній, які займалися організацією  виставок та наданням супутніх  послуг – поліграфія, видавнича  діяльність, реклама, PR-послуги тощо. Досить високий рівень рентабельності  цього виду діяльності зумовлював  значну бізнесову зацікавленість. Це час, коли відбулося становлення  перших якісних стандартів і  підходів як у сфері організації,  так і в проведенні виставкових  заходів. Кінець стадії характеризується  практично повним вичерпанням  ресурсу виставкових площ, який  до того ж не був пристосованим  для ведення виставкової діяльності  за європейськими стандартами.  Здебільшого це були споруди, що мали інше функціональне призначення – палаци спорту, культури, цирки. У цих умовах надання виставкових послуг було лімітоване якісними і кількісними чинниками. Впродовж цієї стадії у середовищі суб’єктів виставкового ринку поступово формувався організаційно-управлінський та фінансовий потенціал для переходу на новий якісний рівень, що проявляється, зокрема, у визначенні намірів про будівництво нових сучасних виставкових центрів.

2. Стадія активного розвитку (з 2003 року) характеризується стрибкоподібним  зростанням кількості виставок  та площ окремих виставкових  заходів, підвищенням якісних  стандартів. У цей період на  тлі значної кількості організаторів,  як це відбувалося і в інших  країнах Центральної та Східної  Європи, виділяється декілька лідерів  ринку. Вони починають контролювати  значний сектор виставкового  ринку, який має тенденцію до  розширення. Основним методом конкурентної  боротьби стає орієнтація на  впровадження міжнародних стандартів, тобто формування виставок як  інструменту регіонального розвитку  за рахунок зростання економічного  ефекту від їх проведення. На  цій стадії у діяльності лідерів  ринку вже формується певна  спеціалізація, кожен з них  вирізняється декількома тематичними  напрямками, за якими компанія  посідає провідне місце на  ринку виставкових послуг. Ці  виставки вже мають чітко визначену  періодичність проведення та  формують певний виставковий  бренд компанії та ринку загалом.  Саме на цьому етапі в країні  розпочинається створення сучасних  виставкових центрів, які відповідають  світовим стандартам і є придатними  для проведення значних міжнародних  виставок. Такими центрами в Україні  є «КиївЕкспоПлаза» (виставкова площа – 28 тис. м2); «Міжнародний виставковий центр» (м. Київ, 27 тис. м2); Експоцентр України (м. Київ, 10 тис. м2); «Лемберг» (м. Львів, 7 тис. м2); «ЕкспоДонбас» (м. Донецьк, 6 тис. м2); «РадомирЕкспохол» (м. Харків, 6 тис. м2), «Метеор» (м. Дніпропетровськ, 4 тис. м2).

Зважаючи на посилення  тенденції впровадження міжнародних  стандартів ведення виставкової  діяльності, відзначимо, що на цьому  етапі найавторитетніше свідчення  рівня організації виставкового бізнесу − членство у Всесвітній асоціації виставкової індустрії, яке є своєрідним індикатором  на відповідність високим стандартам ведення виставкового бізнесу а  ефективності організації виставок. У 2008 р. ця Асоціація нараховувала 283 провідні організатори виставок, 60 виставкових центрів та 155 тих, що поєднують цю діяльність. Серед українських виставкових центрів членами UFI є експоцентр «Метеор» (Дніпропетровськ), «Експо-Донбас» (Донецьк), Міжнародний виставковий центр (Київ), Міжнародний центр конгресів і виставок (Київ), «КиївЕкспоПлаза» (Київ), «Експоцентр України» (Київ) (окремі з них є організаторами), а також організатори виставок – компанії «Євроіндекс», «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», «ВнешЭкспобизнес», «Прем’єр-Експо» (усі −Київ).

В Україні відбувається 12 виставкових заходів, що пройшли  аудит на відповідність міжнародним  стандартам і визнані UFI. З них  лише два – поза межами Києва: у  Донецьку (у сфері вуглевидобування та промислового обладнання) та Дніпропетровську («Машпром» у сфері промислового обладнання, станкобудування і електрообладнання). Переважна частина провідних київських виставок проходить у «КиївЕкспоПлазі» − 6 з 10. Це заходи широкого економічного спектру, як споживчі, так і бізнесові, що охоплюють ряд видів діяльності: енергетика, франчайзинг, харчова промисловість, будівництво і архітектура, меблі та інші.

Динамічний розвиток виставкової  індустрії Києва в останні  роки визначив його зростання як виставкового центру європейського рівня, що цілком вкладається в рамки посилення  його репрезентативної функції як метропоплісу. З початком проведення міжнародного аудиту з 2001 р. Київ у міжнародній статистиці фігурує як європейський виставковий центр. При цьому масштаби виставкової діяльності у місті неухильно зростають. Так, за даними European Trade Fair statistics [13], у 2002 р. орендована площа 15 аудійованих виставок у Києві становила 35 666 м2 (середня площа аудійованих виставкових заходів – 2378 м2). У них взяли участь 2,9 тис. учасників. При цьому 8,6% з них були іноземними. Для порівняння, у 2006 р. у Києві було аудійовано вже 33 виставки, орендована площа-нетто яких становила 128 439 м2. При цьому середня площа аудійованих виставкових заходів складала 3892 м2, тобто середнє значення площі головних виставок зросло за чотири роки в 1,6 рази, а відповідно, зріс і економічний ефект для регіону. У них взяли участь 6,4 тис. учасників, з яких 17,4 % були іноземними.

У статистичному бюлетені «Виставкова діяльність в Україні  у 2008 році» про свою діяльність у 2008 році перед органами державної  статистики прозвітувало 127 організаторів  виставок та 17 виставкових центрів. За даними звітів, виставковими організаціями  України було проведено 1174 виставкових  заходи, із них 653 виставки та 521 ярмарок. Переважна більшість згаданих заходів  здійснювалась у межах України, і тільки 15 – у інших країнах: 5 заходів проведено у Російській Федерації, 3 – у Казахстані, по 2 – у Сірійській Арабській Республіці та Туреччині, по 1 заходу – у Азербайджані, Данії та Німеччині.

Найбільшу кількість виставкових  заходів (442, або 38%) було проведено організаторами виставок, зареєстрованими у місті  Києві, 11% (125) – в Одеській області, відповідно 65 та 62 заходи – в Запорізькій  та Дніпропетровській областях. Із загальної кількості заходів 15% мали статус міжнародних, 31% – національних, 49% – міжрегіональних, 5% – регіональних. Із 366 національних виставкових заходів 164 проводилися за участю тільки вітчизняних  фірм, а 202 – вітчизняних та іноземних  фірм.

Джерелами фінансування переважної більшості виставкових заходів (1121, або 95%) була комерційна діяльність. Разом  з тим 39 заходів мали змішані джерела  фінансування (із них 31 – за участю державного або місцевих бюджетів). Понад половини заходів за тематикою  відносилось до галузевих (спеціалізованих), кожен третій захід – до багатогалузевих, решта – до універсальних.

Тільки для фахівців проводився кожен десятий захід, інші мали зацікавити як фахівців, так і широке коло відвідувачів. Майже третина виставкових заходів  відносилась до тематичного напрямку "Ярмарки товарів повсякденного  попиту", 11% – до напрямку "Текстиль, одяг взуття; товари із шкіри; біжутерія  і відповідне обладнання", по 8% –  до напрямків "Будівництво, реконструкція, оздоблення та матеріали і відповідне обладнання" та "Сільське, лісове та паркове господарство, виноградарство, садівництво і відповідне обладнання".

Щорічну періодичність мали 62% заходів (727), сезонну – 36% заходів (422). Середня тривалість заходів  коливалася у межах 3-6 днів. Загальна забудована площа організаторів  виставок становила 1836 тис. кв. м, а загальна виставкова площа виставкових центрів  – 192 тис. кв. м. У виставкових заходах  брали участь 82 тисячі організацій, із них 4,9 тисячі – іноземних. Іноземні учасники представляли 71 країну і брали участь у більшості виставкових заходів. Роботу організаторів виставок та виставкових центрів забезпечували 2,3 тис. штатних працівників, із них 1,4 тис. мали вищу освіту.

Як вже було сказано  вище, більша частина виставок в  Україні проходить у Києві. Така ситуація не зовсім характерна для  європейської виставкової діяльності, де найбільші виставкові центри не співпадають з політичними столицями: найбільшими центрами виставкової  діяльності є Ганновер, Мілан, Валенсія, Бірмінгем, Базель, Брно, Познань, Утрехт. Київ є одним з небагатьох центрів  європейської виставкової індустрії, що характеризується надзвичайно високим  динамізмом свого розвитку. Це є  свідчення потужного потенціалу виставкової галузі, що має тенденцію  до реалізації уже в найближчі  роки.

Аналіз близько 240 міст показує, що на тлі найбільших за площадними показниками виставкових центрів Європи, аудійована виставкова площа яких перевищує 1 млн. м2, – Париж (1 736тис. м2), Мілан (1 745 тис. м2), Мадрид (1 245 тис. м2) – Київ помітно відстає (129 тис.м2).[13] [Додаток 2].

Однак ці центри та інші великі європейські міста не мають такого потужного динамізму, який притаманний  сьогодні для Києва. Для багатьох міст Європи виставкова індустрія є  спеціалізуючим видом економічної діяльності. Серед високоспеціалізованих виставкових центрів Європи передусім можна назвати Ганновер (індекс локалізації, розрахований як співвідношення часток виставкових площ та населення у сукупності європейських міст, складає 7,4), Франкфурт-на-Майні (6,2), Дюссельдорф (6,0), Мілан (5,4), Порто (4,5), Брно (4,2), Париж (3,3) та інші. До спеціалізованих центів належать близько 40 міст Європи, індекс локалізації в яких коливається від 2,5 до 1. У більшості своїй високоспеціалізовані та спеціалізовані міста є традиційними сформованими центрами ярмарків та виставкової діяльності, історія розвитку яких налічує багато десятиліть, або й століть. Поряд з ними Київ, як і Москва, Санкт-Петербург, Бухарест, Бєлград, Будапешт та інші міста країн колишнього соціалістичного табору, проходять етап відродження галузі на новій якісній основі. І хоча рівень їх спеціалізації на виставковій діяльності порівняно з іншими містами ще досить низький (індекс локалізації становить менше 0,5), ця галузь у перспективі має всі підстави зайняти чільне місце в їхніх господарських комплексах.