Різновиди органічної структури управління підприємств готельного господарства

Міністерство освіти і  науки України

Київський університет туризму  економіки і права

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

                З навчальної дисципліни : менеджмент готельних підприємств

      

 

 

 

 

Виконав

студент 4 курсу

групи 41 ТзтГГ

заочної форми навчання

Стасюк Євгеній

 

 

 

 

 

Київ 2013

План:

I – блок.

1. Різновиди органічної структури управління підприємств готельного господарства

II – блок.

2. Аналіз менеджменту підприємства. Готель «Либідь» .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I –блок. Середовище непрямого впливу підприємства готельного господарства.

1. Різновиди органічної структури управління підприємств готельного господарства.

1.1. Функціонально-технологічна структура готельного підприємства

 

Функціональні служби готельного підприємства: допоміжні і висуваються додаткові служби; поняття технології, технологічна структура і змістом технологічних процесів у готелі, їх облаштування й технічне оснащення, просторова і планувальна організація; системи життєзабезпечення у готелі. Докладніше цих функцій описані у таблиці 1.

Таблиця 1.

	Функції __	>Виполняемие функції
1	керівниківвисш. ланки	здійснює щоденне  оперативне керівництво персоналом готелю, контролює роботу підлеглих і вирішує все проблеми. Разом з цим він має забезпечити і стратегічних завдань управління. Саме генерального директора представляє на рада директорів фінансовий план (>budget) готелю й відповідає над його виконання. Крім щорічних планів генерального директора відпо-відає розробку довгострокового (зазвичай п'ятирічного) плану, у якому мають визначити далекосяжних цілей підприємства міста і розроблено стратегії досягнення цього.
2	служби харчування	Крім ресторанів велика готель обов'язково має низку менших підприємств харчування: бари, кав'ярні, буфети тощо. У маленьких готелях  шеф-кухар ресторану поєднує і  функції менеджера. Ресторанний бізнес — це зовсім непростий бізнес, хоча, здавалося б, формула успіху є  простою: поєднання хорошою їжі, хорошого сервісу і разу
3	>инженерно-техн. служб.	Крім ресторанів велика готель обов'язково має низку менших підприємств харчування: бари, кав'ярні, буфети тощо. У маленьких готелях  шеф-кухар ресторану поєднує і  функції менеджера. Ресторанний бізнес — це зовсім непростий бізнес, хоча, здавалося б, формула успіху є  досить простою: поєднання хорошою їжі, хорошого сервісу і разу
4	служби безпеки	Для успішної роботи служби безпеки дуже важливим є його хороше стосунки з іншими підрозділами готелю, насамперед із фінансовим департаментом і відділом персоналу. Контроль служби безпеки повинен сполучатися з фінансовою контролем, а що з відділом персоналу служба безпеки розробляє та здійснює контроль вступників працювати, аби внеможливити прийом кримінальних елементів.  Служба безпеки  розробляє проект системи безпеки  готелю, що затверджується генеральним  директором обговорюватимуться з керівниками  інших підрозділів. Документ охоплює усі сторони забезпечення безпеки (функції служби безпеки, її стосунки з іншими підрозділами, систему технічних засобів забезпечення безпеки, дії працівників готелю на критичних ситуаціях — пожежа, загроза вибуху, і т.п.).
5	служби закупівель	Функція відділу  — закупівлі потрібних товарів необхідного якості по розумною ціною у потрібний час. У цьому повинен витримуватися оптимальний розмір запасів у готелі, оскільки зберігання лікування коштує грошей, при цьому багато закуплені товари при надмірно тривалому зберіганні можуть зіпсуватися.

 

 

>Планировочная  організація технологічних процесів  поверху підприємства готельного типу: планувальна організація основноготехнопроцесса споживання послуг складу номерів, планувальна організація основноготехнцикла споживання послуг у номерах та його класифікація за рівнем комфорту і місткості; планувальна організація обслуговуючоготехнцикла споживання послуг у обслуговуючих приміщеннях житлового поверху готелю, їх планувальна і класифікація поместорасположению на житловому поверсі, складу приміщень; види горизонтальних і вертикальних комунікацій на житловому поверсі, планувальна організація обслуговуючоготехнцикла споживання послуг; нормативи, їхнього впливу технологічні процеси а житловому поверсі. 

 

 
1.2. Принципи побудови організаційної структури готельного підприємства

 

Організаційна структура  підприємства – це форма поділу праці, закріпляюча певні функцій  управління за структурними підрозділами різного рівня ієрархії.

Організаційна структура  управління підприємством адекватна структурі самого підприємства міста і відповідає масштабам і функціональному призначенню керованих об'єктів. Великі підприємства, які спеціалізуються з виробництва складних та трудомістких видів продукції (наприклад, автомобілів, літаків, металів, нафтопродуктом та інших.) складаються, зазвичай, з десятків цехів, лабораторій і відділів. Для координації своєї діяльності створюється складна ієрархічна структура управління.

Необхідність створеннямногозвенной  системи управління часто обумовлена диверсифікацією виробництва. Випуск широкого асортименту товарів, технологічно які пов'язані між собою, нерідко  вимагає освіти органів управління виробництвом і які на кожному  виду продукції. Разом про те малі підприємства характеризуються наявністю найпростіших організаційних структур: керівник - виконавець. Організаційна структура управління для підприємства будується за принципом підпорядкування нижчестоящого органу вищестоящому. Наприклад, керівники цехової лабораторії чи цехової бухгалтерії підпорядковуються відповідно керівництву центральної заводський лабораторії та головного бухгалтеру підприємства. Начальники цехів і відділів підпорядковуються чи директору, чи одного з заступників директора.

Суть управління полягає у зборі, переробці, зберіганні і видачі інформацією вигляді  програм, планів, розпоряджень, нормативів, завдань. Кожен із зазначених документів містить докладну інформацію у тому, що, що й кому слід зробити, що не обсязі можна використовувати ті чи інші ресурси, від когось отримати вихідні матеріали і до кого передати готовий продукт. Вони вказуються правничий та обов'язки виконавців, встановлюються необхідні технічні, економічні та соціальні обмеження, передбачається контроль виконання.

Внутрішня структура  органів управління переважно ступінчастий характер, особливо у великих і  середніх підприємствах.

>Изменяющийся  характер від попиту й необхідність  збереження чи розширення ринкової  ніші вимагає від організаційних  структур усе більшого динамізму.  Дедалі частіше доводиться змінювати продукцію, розширювати асортимент, диверсифікувати виробництво. У умовах, передусім, змінюються матеріальні потоки та зв'язку між виробничими підрозділами, на більш складних умовах змінюється склад парламенту й спеціалізація елементів виробничої структури з певним зміною зв'язків. Розвиток цих процесів було поштовхом до появи проектного управління, матричних схем. У великих фірмах переважно корпоративного типу практика промислово розвинутих країн призвела до переходу відлинейно-функциональной схеми додивизиональним структурам.

Організаційна структура  управління має відповідати ряду певних критеріїв, характеризуючих  її оптимальність. До них віднести:

• найкоротший шлях від ланки керуючої системи до керованого об'єкта;

• оптимальне число  щаблів і ланок;

• найменше число "входів" і "виходів" кожної ланки;

• чіткий склад  видів робіт з управлінню кожному за ланки;

• відсутність дублювання робіт.

Однією, оптимальної  всім ситуацій, організаційної структури  управління підприємством немає. Відносна ефективність тієї чи іншої типу структури визначається різними зовнішніми і внутрішніми умовами, і навіть реалізованими стратегіями.

Під час розробки структури управління важливо досліджувати специфіку організаційних зв'язків вже базі цього виробляти рекомендації зі створення раціональної організаційної структури управління.

Розглянемо основні  типи структур управління підприємством: ієрархічні (бюрократичні, жорсткі) і органічні (гнучкі).

 

1.3. Органічний тип структур управління

Органічна структура  управління характеризується індивідуальною відповідальністю кожного працівника за загальний результат. Такі структури мають здатність легко змінювати форму для вирішення складних проектів і пристосовуватися до нових умов. У більшості випадків органічні структури створюються тимчасово для реалізації конкретних проектів, програм або вирішення проблем.

 

Таблиця порівняння типів організаційних структур за низкою параметрів

Ієрархічний тип  управлінської структури	Органічний тип  управлінської структури
В основу побудови структури покладено
Чітко визначена  ієрархія	Відсутність ієрархії
Тип керівництва
Моноцентричний, постійний	Поліцентричний, зміна  керівництва відповідно до ситуації
Переважаючий тип  зв'язків
Вертикальні	Горизонтальні
Формалізація відношень
Чітко визначені  права та обов'язки	Змінна система  норм та цінностей
Організація праці
Суворий розподіл функцій	Тимчасове закріплення  функцій за групами
Отримання бажаного результату ґрунтується
На раціонально  спроектованій структурі управління	На ініціативі персоналу  та самоорганізації

Принципи механістичної  моделі були запропоновані А. Файолем. Принцип спеціалізації визначає, що спеціалізація є найкращим способом залучення індивідів і груп працівників. Класичний менеджмент пропонував такий метод встановлення спеціалізації робіт, як, наприклад, робочі стандарти, які акцентують увагу саме на технічному аспекті робіт (але не поведінкові). Принцип одного напряму вимагає, щоб працівники були згруповані за спеціальностями: збутовиків слід групувати зі збутовиками, бухгалтерів — з бухгалтерами тощо. Принцип влади і відповідальності полягає у тому, що менеджеру необхідно надати повноваження, достатні для виконання покладених на нього обов'язків. Застосування цього принципу неодмінно приводить до висновку про необхідність централізації влади, оскільки обов'язки менеджера вищої ланки значно важливіші для майбутнього організації, ніж менеджерів нижчої ланки і, крім того, вони виконують складнішу роботу на своєму рівні, до якої залучено багато працівників, а результати віддалені від дій. Скалярний ланцюговий принцип визначає, що результатом виконання розглянутих вище принципів є розташування менеджерів за рангами у ланцюгу від верхнього рівня влади до найнижчого. Скалярний ланцюг є невід'ємною умовою реалізації усіх вертикальних зв'язків організації.

М. Вебер описав застосування механістичної моделі, використовуючи термін "бюрократія". За М. Вебером "бюрократія" — один зі способів організації колективу менеджером для виконання поставлених завдань, при якому одна група в організації може фактично домінувати над іншими. Бюрократична структура, перевищує будь-яку іншу форму організації за точністю, стабільністю, дисципліною і надійністю. На думку М. Вебера, організація отримує максимальну вигоду якщо:

— усі види роботи поділено на спеціалізовані. У результаті спеціалізації працівники стають експертами в конкретних сферах, і адміністрація зможе покласти на них відповідальність за виконання робіт;

— кожне завдання виконується відповідно до системи  абстрактних правил, які забезпечують однорідність і координацію завдань. Така практика дає менеджеру можливість уникнути невизначеності при виконанні  завдання, відмінного від попередніх;

— кожен елемент  і кожна служба організації виконує  роботи під керівництвом тільки одного менеджера. Менеджери стають авторитетними завдяки делегуванню повноважень від верхнього рівня ієрархії, внаслідок чого в командній структурі формується безперервний ланцюг;

— кожен працівник  організації пов'язаний з іншими працівниками та клієнтами безособовим, формальним чином і дотримується соціальної відстані з підлеглими і клієнтами. В результаті такої практики особисті якості і симпатії не будуть впливати на виконання завдань організації;

— діяльність ґрунтується  на кваліфікації працівників і розглядається  як пожиттєва кар'єра, яка здійснюється відповідно до досягнень за старшинством, що забезпечує високий ступінь лояльності.

Фактично, А. Файоль та М. Вебер описали той самий  тип організації, який ефективний для  досягнення цілей "машиноподібним" способом. До механістичної моделі можна зарахувати такі види організаційних структур: лінійну, лінійно-штабну, функціональну, дивізійну.

Висока ефективність механістичної моделі забезпечується внаслідок:

— комплексності  — увага акцентується на спеціалізації робіт;

— централізації  — увага приділяється повноваженням  і відповідальності;

— високої міри формалізації — основою управління стають функції.

Органічна модель структури  організації протилежна механістичній,

оскільки їх характеристики є наслідком різного розуміння ефективності. Якщо М. Вебер вважав, що менеджери отримують результати шляхом розпоряджень, які підлеглі вважають законними та справедливими, й усі сили менеджерів організації повинні спрямовуватися на підвищення ефективності та продуктивності, то на думку прибічників органічної моделі весь творчий потенціал менеджера як керівника має бути спрямований на підвищення задоволення споживача, збільшення гнучкості і розвиток організації.

Гнучкість і пристосованість  організації до навколишнього середовища передбачає ефективніше використання людського потенціалу. Менеджери  заохочуються практичними досягненнями, що сприяє зростанню кваліфікації персоналу  і підвищенню його відповідальності. Процеси прийняття рішень, контролю і розробки мети децентралізовані та розподілені на всіх рівнях організації. Зв'язок здійснюється за усіма напрямами, а не тільки згори до низу за ланцюгом команд.

Органічна модель організації  створює у працівників відчуття особистого значення персональної відповідальності. Така модель:

— відносно проста, оскільки знижує значення спеціалізації і розширює діапазон робіт;

— відносно децентралізована, оскільки не робить акценту на функції  влади і збільшує глибину робіт;

— відносно неофіційна, оскільки наголошує на продукті і  споживачеві як основах управління.

Органічний тип  структури управління перебуває  на початковій фазі власного розвитку, й у чистому вигляді його використовує поки що невелика кількість організацій. Але елементи цього підходу до структури управління (децентралізація процесу прийняття рішення, розвиток ініціативи персоналу, творчого підходу, наявність навчальних і координаційних центрів, максимальна самостійність персоналу в організації власної роботи) значно поширилися, і компанії, які їх використовують, успішно пристосовуються до динамічних змін середовища. До органічної моделі належать такі види організаційних структур, як матрична, проектна тощо.