Теоретичне та емпіричне дослідження впливу стилів керівництва на психологічний клімат в колективі

3 .Вплив стилів керівництва на психологічний клімат в колективі

Класифікація  стилів керівництва за різними ознаками обумовлена існуванням безлічі  стилів керівництва. Найбільш поширена класифікація, обумовлена характером відносин між керівником і підлеглим. На практиці універсальними вважають виділені німецьким психологом К. Левіним три «класичних» стилю керівництва: авторитарний, демократичний і попустительский (ліберальний).

Найважливішою підставою виділення цих стилів послужив характер прийняття управлінських рішень і ставлення керівника до підлеглих.

Розглянемо  вплив стилів керівництва на психологічний  клімат колективу на прикладі трьох класичних стилях.

Авторитарному стилю притаманні одноособове прийняття  керівником усіх рішень, а так само слабкий інтерес до працівника як особистості. Керівник сам, без обґрунтування перед підлеглими, визначає цілі, розподіляє завдання і строго контролює їх виконання. Він переконаний в тому, що краще розуміє цілі організації та шляхи їх досягнення, більш компетентний у порівнянні з підлеглими, хоча на ділі це часто не так. Рішення начальника мають характер наказів, які повинні беззаперечно виконуватися ,    підлеглими, у противному випадку їм слід очікувати санкцій. Статусні символи підтримують владну позицію керівника. Він винагороджує і карає співробітників на власний розсуд, без будь-яких твердо встановлених і відомих усім критеріїв оцінки. Застосування авторитарного стилю, хоча і забезпечує високу продуктивність, але не формує внутрішньої зацікавленості виконавців в ефективній праці. Зміна дисциплінарних заходів викликають в людині страх і злість, знищують стимули до роботи. Керівник з таким стилем керівництва пригнічує у співробітників працювати творчо і проявляти ініціативу. Якщо вона виникає, то тут же пригнічується керівником. Часто поведінка такого керівника характеризується незрозумілістю по відношенню до працівників, неповагою до особистості підлеглого, переслідуванням за критику і т. д. Всі ці чинники в сукупності призводять до створення негативного психологічного клімату всередині робочих груп. Керівникам із таким стилем управління властиві завищена самооцінка, самовпевненість, агресивність. Авторитаризм негативно позначається на групових стосунках. Деякі з виконавців намагаються перейняти стиль свого керівника у відносинах з колегами, запобігають перед начальством. Інші намагаються ізолюватися від контактів усередині групи, треті впадають у депресію. Люди перебувають у постійній напрузі, стають нервовими й запальними, тобто створюється грунт для конфліктів. Зміна дисциплінарних заходів викликає в людині страх і злість, формується негативна мотивація до праці. Виконавці бояться задавати питання керівнику-автократові, тому що бояться почути на свою адресу сторонні зауваження і нарікання. При даному стилі керівництва  людині властиво  бажанні уникнути праці при першій же можливості. Тому більшість людей потрібно примушувати різними методами, аж до покарань, до виконання покладених на них обов'язків і безперервно контролювати їхні дії.

Демократичний стиль характеризується прагненням керівника до вироблення колективних рішень, інтересом до  неформальних, людських відносин. Керівник спільно з співробітниками погоджує цілі організації та індивідуальні побажання членів групи, розподіляє роботу. При оцінці працівників він керується об'єктивними, відомими всім критеріями, надає підлеглим необхідну допомогу, прагнучи підвищити їх можливості самостійно вирішувати виробничі питання. Співробітники в цілому задоволені такою системою керівництва і зазвичай надають своєму начальнику посильну допомогу. Все це згуртовує колектив. Керівник –демократ намагається створити всередині робочих груп нормальний психологічний клімат, заснований на довірі, доброзичливості і взаємодопомоги. Такий стиль керівництва сприяє підвищенню продуктивності, дає прості творчості людей, підвищує Ії задоволеність працею і своїм становищем. Його застосування знижує прогули, травми, плинність, створює більш високий моральний настрій, покращує взаємини в колективі і ставлення підлеглих до керівника.

Попустительському (ліберальному) стилю притаманні: прагнення керівника  ухилитися від прийняття рішень або перекласти це завдання на інших, а також його абсолютно байдуже відношення до справ колективу. Керівник, який обрав такий стиль, зазвичай надає повну свободу дій своїм підлеглим, пускаючи їх роботу на самоплив. Він привітний у спілкуванні з співробітниками, але грає пасивну роль, не проявляє ініціативи. У групі відсутня всяке структурування праці, скільки-небудь чіткий розподіл завдань, прав і обов'язків. Керівник уникає як позитивних, так і негативних оцінок співробітників, регулювання групових відносин. Попустительский стиль означає відсутність керівництва, оскільки керівник повністю усувається від своєї управлінської ролі. Причина або в слабому керівництві, або коли на ту  чи іншу посаду потрапляють люди, які не бажають її обіймати. При такому стилі  в колективі відсутні дисципліна, взаємна повага людей один до одного. Кожен робить те, що вважає за потрібне, чи керується лише матеріальними інтересами. При  попустительському стилі керівник не виявляє організаторських здібностей, не контролює і не координує дії підлеглих. Як наслідок в колективі не сприятливій психологічний клімат, робота в такому колективі не відрізняється достатньою результативністю.

Роль стилів керівництва  велика, так як вони впливають на показники діяльності організації, психологічний клімат в колективі, виконавчу дисципліну [17,c.150].Існує багато прикладів того, як керівник, очоливши відсталий колектив і привільно вибравши стиль керівництва, перетворює ситуацію, пробуджує творчі сили на енергію співробітників. І навпаки, при іншому стилі можна зруйнувати ефективно працюючий до того колектив. Спираючись на особистості якості, кожен керівник виробляє індивідуальний стиль роботи, але відмінності стилів зароджуються і змінюються в межах, визначених об’єктивними потребами організації.