Переваги незалежності центральних банків

     У розвинутих країнах закони здебільшого  визначають інституційні характеристики діяльності центрального банку, структуру органів управління, процедури звітності. У той же час проблеми взаємовідносин центрального банку і органів державної влади, а також основи координації їх діяльності законодавчими актами, як правило, не розлядяються. 
 

     2. Класифікація незалежності центральних банків

     Беручи  за основу незалежність центрального банку від виконавчої влади в  зарубіжній літературі, прийнято розрізняти декілька класифікацій незалежності центрального банку. Насамперед фахівці вирізняють політичну та економічну незалежність центрального банку, де серед множини суб’єктивних факторів оцінки незалежності центрального банку зазвичай беруть за основу процедуру призначення (обрання) керівництва банку, право держави на втручання в монетарну політику та правила, що регулюють можливість прямого або опосередкованого фінансування державних витрат центральним банком країни.

     За  такою класифікацією найбільш незалежним у проведенні монетарної політики прийнято вважати центральний банк Німеччини  Бундесбанк, незалежність якого визначена  законом про Бундесбанк. Бундесбанк не зобов’язаний автоматично фінансувати державні витрати, виділяти уряду грошові засоби, надавати йому перевагу у виділенні кредитів та має повну автономію при прийнятті рішень з питань монетарної політики, поки його дії не будуть йти врозріз з напрямками кредитно-фінансової політики уряду.

     Класифікація  незалежності центрального банку:

     Політична незалежність – автономія (самостійність) центрального банку при встановленні цільових орієнтирів грошової маси.

     Економічна (фінансова) незалежність - самостійність центрального банку у виборі інструментів монетарної політики.

     Головними ознаками незалежності є:

     При політичній незалежності - чіткий порядок призначення членів керівного органу або Голови центрального банку та формалізовані критерії відбору кандидатів; гарантований захист керівництва центрального банку від зняття з посади (окрім випадків порушення кваліфікаційних вимог або втрати репутації); не збігається термін повноважень Голови центрального банку з політичним циклом; схвалення урядом прийнятого центральним банком рішення.

     При економічній: відсутність зобов’язання центрального банку автоматично видавати кошти уряду для фінансування державних витрат і надавати йому переваги у наданні кредитів.

     Будь-яке  втручання уряду у прийняття рішень з питань монетарної політики центральним банком ущільнює автономію останнього.

     Ступінь незалежності центрального банку від  виконавчої влади в різних країнах неоднакова, тому у спеціальній літературі прийнято розрізняти цільову та інструментальну незалежності.

     Цільова незалежність надає центральному банку право самостійно обирати власну мету або множину цілей. При цьому встановлення єдиної мети створює кращі передумови для забезпечення підзвітності центрального банку щодо результатів здійснюваної ним політики та покращує координацію економічної політики в цілому

     Інструментальна незалежність полягає у спроможності центрального банку використовувати повний спектр інструментів монетарної політики без обмежень з боку органів державної влади. Центральний банк повинен мати достатньо повноважень щодо вибору інструментів монетарної політики та діяти в рамках визначених цілей і залежно від рівня незалежності.

     Центральні  банки практично всіх провідних  країн вважають інструментальну  незалежність найважливішим аспектом загальної незалежності, у той час як цільова незалежність може бути визначальною тільки за певних обставин.

     Як  цільова, так і інструментальна  незалежності повинні бути законодавчо  підкріплені політичною та економічною (фінансовою) незалежністю центрального банку.

     Іншою стороною незалежності має бути підзвітність центрального банку та відповідно ефективна система комунікацій із суспільством. Це робить політику центрального банку прозорою та дозволяє підтримувати довіру до нього. Крім того, регулярні звіти про результати діяльності, які надаються в органи державного управління, а також для широкої громадськості у ЗМІ та на веб-сайті у мережі Інтернет можуть слугувати захистом від можливого зовнішнього політичного тиску.

     Більш важливе значення для незалежності центральних банків є законодавчі обмеження можливостей фінансування дефіциту державного бюджету. Центральні банки країн, у яких не діють обмеження на кредитування уряду, можна вважати в більшій мірі залежними у реалізації своєї політики від органів виконавчої влади. У цьому відношенні рівень незалежності центрального банку візначається його спроможністю звестми кредитування державного бюджету виключно до меж цільових орієнтирів приросту грошової маси в економіці. Одна більш прийнятним способом для досягнення цієї мети є пряме законодавче обмеження або лімітування парламентом обсягів кредитування уряду, що застосовується, зокрема, у Франції, ФРН, Японії та ряді інших промислово розвинених країн.

     Кожен центральний банк проводить свою національну грошово-кредитну політику залежно від історичних, економічних та політичних умов країни. Однак загалом в усіх розвинутих країнах в тій чи іншій мірі реалізується концепція незалежного центрального банку. Запроваджується даний статус з урахуванням національної специфіки та історичних особливостей формування кредитної системи, що вклюяають конкретні механізми взаємодії центрального банку з іншими органами державного регулювання економіки.

3.Принцип незалежності центральних банків

     Здатність центрального банку ефективно виконувати одне зі своїх основних завдань - підтримувати цінову стабільність - безпосередньо  залежить від рівня його незалежності. З огляду на неприпустимість негативного  впливу політики уряду на загальну фінансову стабільність держави суттєвого значення нині набуває спосіб взаємодії нейтрального банку та органів державної влади. Важливою складовою незалежності Центробанку є встановлена на законодавчому рівні заборона на отримання ним будь-яких вказівок від державних органів.

     Порядок призначення голови, статус центральних  банків. їх функції та основна мета діяльності у багатьох країнах майже  не відрізняються. Основна відмінність  полягає у ступені незалежності цих установ. Згідно із Законом України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" пріоритетним напрямом зовнішньої політики нашої держави є інтеграція до Євросоюзу. У зв'язку з цим місце, роль і правові засади діяльності центрального банку необхідно привести у відповідність із принципами ЄС. Відповідно до консолідованої версії Договору про заснування Європейської Спільноти, який вважають основним актом європейського права стосовно врегулювання питання незалежності центрального банку, незалежність є комплексним поняттям і передбачає сукупність інституціональної, особистої, функціональної та фінансової незалежності.

     Інституціональна  незалежність полягає у закріпленні  на законодавчому рівні положення, згідно з яким центральний банк є  самостійним і незалежним державним органом (визначення статусу банку). Відповідно до статті 9 Статуту Європейської системи центральних банків і Європейського центрального банку (Статут), який с додатком до Договору, Європейський центральний банк (ЄЦБ) с юридичною особою і повинен мати в кожній із держав-членів найширшу правоздатність, яка налається юридичним особам відповідно до законодавства цих країн. Зокрема, він може набувати и відчужувати рухоме і нерухоме майно та бути стороною в судовому процесі. Статтею 109 Договору зобов'язано кожну державу-члена забезпечити найпізніше до лати створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) сумісність її національного законодавства, у тому числі статуту центрального банку, із цим Договором та Статутом ЄСЦБ. Згідно зі статтею 116 Договору кожна держава - член ЄС повинна гарантувати незалежність центрального банку відповідно до вимог статті 109. 

     Особиста  незалежність Центрального банку передбачає створення умов для неухильного  виконання його працівниками своїх  обов'язків. На практиці це означає особливий порядок призначення та звільнення працівників (особливо керівного складу) і заборону займатися їм комерційною діяльністю. Згідно зі статтею 14 Статуту Голова ЄЦБ може бути звільнений лише у тому разі, коли він не відповідає посадовим вимогам або визнаний винним у серйозних правопорушеннях. Також передбачено, що статути національних центральних банків повинні визначати строк повноважень Голови Центробанку тривалістю не менше 5 років. Відповідно до статті 11 Статуту члени керівних органів центральних банків не можуть обіймати будь-яку іншу оплачувану чи неоплачувану посаду, хіба що Керівна Рада зробить поодинокий виняток.

     Функціональна незалежність полягає у виконанні  центральними банками своїх функцій  самостійно без втручання будь-яких органів державної влади і зокрема уряду. Якщо політика уряду загрожує виконанню основного завдання центрального банку, він не повинен її підтримувати. Заборона втручання інших інститутів у діяльність центрального банк)' закріплено статтею 108 Договору. Так, здійснюючи повноваження, завдання та обов'язки, що на них покладають Договір та Статут ЄСЦБ, ЄЦБ, національним центральним банкам та будь-яким членам їхніх органів, уповноважених ухвалювати рішення, не належить звертатися за вказівками або виконувати вказівки інституцій чи органів Спільноти, будь-якого уряду держави-члена чи будь-якого іншого органу. Інституції та органи Спільноти й уряди держав-членів беруть на себе зобов'язання поважати цей принцип і не прагнути впливати на членів органів ЄЦБ чи національних центральних банків, уповноважених приймати рішення, під час виконання їхніх завдань. Аналогічна норма є також у статті 7 Статуту.

     Фінансова незалежність центральних банків визначається достатністю власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання їх функцій, реалізації відповідних програм і забезпечення високого рівня заробітної плати працівників. До фінансової незалежності відносять право на перевірку банку незалежними аудиторами і право самостійно формувати власний кошторис. Згідно зі статтею 27 Статуту незалежні аудитори, рекомендовані Керуючою радою і схвалені Радою, мають проводити аудиторську перевірку бухгалтерської звітності ЄЦБ і національних центральних банків. Аудиторам належить мати найширші повноваження перевіряти всі бухгалтерські книги та рахунки ЄЦБ та національних центральних банків і діставати повну інформацію про їхні операції. Статтею 33 Статуту визначається, що чистий прибуток ЄЦБ має розподілятися таким чином: сума, визначена Керуючою радою (але не більше 20 % від чистого прибутку), переводиться до загального резервного фонду з урахуванням ліміту, що дорівнює 100 % капіталу, решту чистого прибутку належить розподілити між учасниками ЄЦБ пропорційно до їхніх оплачених часток. У випадку, якщо ЄЦБ зазнає збитків, недостача може компенсуватися за рахунок загального резервного фонду ЄЦБ, а при необхідності (за рішенням Керуючої ради) - й за рахунок грошового прибутку відповідного фінансового року - в тій же пропорції і не в більшому розмірі, ніж розподілено між національними центральними банками. Фінансовою незалежністю передбачається заборона надання кредитів уряду. Відповідно до статті 101 Договору та статті 21 Статуту заборонено надавати кредит на покриття дефіциту чи будь-які інші кредити ЄЦБ чи центральних банків держав-членів інституціям чи органам Спільноти, центральним урядам, регіональним, місцевим чи іншим державним органам та органам, чию діяльність регулює публічне право, чи державним підприємствам держав-членів. ЄЦБ та національним центральним банкам заборонено купувати безпосередньо в них боргові зобов'язання. Слід зазначити, що ЄСЦБ діє відповідно до принципів відкритої ринкової економіки та вільної конкуренції, що сприяє ефективному розподілу ресурсів, стійкості державних фінансів і валюти, стабільності платіжного балансу.

     Визначені у Договорі принципи відобразилися  у законодавстві, яке регулює  діяльність центральних банків багатьох країн. Це можна продемонструвати на прикладі Монетарно-фінансового кодексу  Франції, Закону Республіки Польша "Про  Національний банк Польші" та Закону Республіки Чехія "Про Національний банк Республіки Чехія".

     Таким чином, можна виділити економічну та політичну складові автономності центрального банку, які поєднують у собі встановлені  Договором інституціональну, особисту, функціональну та фінансову незалежність центрального банку.

     Економічна  самостійність визначається здатністю  центрального банку контролювати власний  бюджет і розподіляти отриманий  прибуток, тобто бути економічно незалежним. Політична незаангажованість забезпечується спеціальним порядком призначення Голови та членів Правління центрального банку, терміном виконання службових обов'язків (чим довший період перебування на посаді - тим більша незалежність" і методами виконання основного завдання центрального банку - підтримки цінової стабільності (залежно від того, втручаються органи державної влади у діяльність Центробанку чи ні).

     Важливу роль в ефективній діяльності центрального банку відіграє злагоджена співпраця  керівних органів, оскільки саме завдяки  їх ефективній роботі досягається високий ступінь його економічної самостійності і незалежності. 
 

     4. Переваги незалежності центральних банків

     Узагальнення  сучасних теоретичних підходів щодо питання незалежності центральногобанку  дало змогу виявити її переваги, а саме:

     1. Незалежність центрального банку дозволяє знизити рівень інфляції та її мінливість, що сприяє прискоренню економічного зростання [4]. При недостатній незалежності центрального банку політичні маніпуляції провокують зростання грошової маси та, відповідно, підвищують мінливість інфляції. Дуже показовими ці явища є в період передвиборчої кампанії, коли прагнення забезпечити більше економічне зростання та зменшення безробіття у короткостроковому періоді переважно за рахунок стимулювання споживання супроводжується тиском на центральний банк з метою пом’якшення монетарної політики.

     2. Дозволяє зменшити невизначеність при прийнятті економічних рішень, уникнути появи інформаційної асиметрії, впливає на стабільність фінансової системи та сприяє економічному зростанню у довгостроковому періоді.