Поняття бюджетної політики держави

 

  
ЗМІСТ

Вступ...............................................................................................................3

Розділ 1. Поняття бюджетної політики держави........................................5

1.1. Сутність бюджетної  політики...............................................................5

1.2. Напрямки бюджетної політики  держави..............................................7

Розділ 2. Сутність бюджетного механізму...............................................14

2.1. Склад і структура бюджетного механізму.........................................14

Розділ 3. Основні напрями бюджетної  політики на сучасному етапі....20

3.1. Аналіз напрямків бюджетної політики на 2013 рік..........................20

Розділ 4. Практична частина...............................................................27

Висновок......................................................................................................29

         Список  літератури.......................................................................................30 
ВСТУП

Вирішальною і провідною ланкою фінансової системи є бюджет, за допомогою якого здійснюється перерозподіл більшої частини національного доходу. Бюджет забезпечує існування держави, розвиток її економіки і культури. Утворення централізованого державного фонду коштів є необхідним не тільки для розв’язання проблем усієї країни, але й в першу чергу — для задоволення потреб розвитку економіки в цілому.

Складання, розгляд, затвердження та виконання бюджету – складний та багатогранний процес, який починається із прийняття бюджетної резолюції. Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний період.

Основним завдання бюджетної політики на наступний  період є передусім нарощування  бюджетного потенціалу, який був би здатний здійснити державні видатки для відновлення економічного зростання й забезпечити фінансовими ресурсами ефективне функціонування економіки і зміцнення держави.

Зміцнення економічних  відносин в умовах переходу до ринкової економіки та її удосконалення вимагають підвищення ролі бюджету як системи економічного розподілу і перерозподілу ВВП, здійснюваних через фінансову систему. Не можна також забувати, що бюджет виконує не тільки розподільчі функції — він бере активну участь і у формуванні ресурсів держави. Отже, все це свідчить про актуальність обраної теми курсової роботи на сучасному етапі розвитку держави.

Метою написання даної  роботи є удосконалення знань  з питання бюджетної політики та бюджетного механізму держави.

Об’єктом вивчення в даній роботі є бюджетна політика та бюджетний механізм України на сучасному етапі.

До основних завдань  дослідження можемо віднести:

1. Визначення сутності  бюджетної політики України.

2. Аналіз напрямків  бюджетної політики держави.

3. Характеристика складу та структури бюджетного механізму.

4. Аналіз напрямків  бюджетної політики на 2013 рік

5. Формування висновків.

Слід відмітити, що тема роботи в літературних джерелах описана  достатньо широко, що свідчить про  її актуальність. В процесі написання роботи використовувались нормативні акти України, що стосуються бюджетної системи (Бюджетний кодекс, Бюджетна резолюція, закони про Державний бюджет тощо). Також було використано спеціальну літературу: посібники, монографії, статті.

 

 

Розділ 1. Поняття бюджетної політики держави

 

1.1. Сутність  бюджетної політики

 

Бюджетна політика (резолюція) -  нормативний документ, який приймається Верховною Радою України. Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний період. Вона є орієнтиром для уряду України при розробці проекту державного бюджету і для Верховної Ради при розгляді бюджету і законів, що впливають на доходи і видатки державного бюджету. Питання розробки та прийняття бюджетної резолюції регулюються Регламентом Верховної Ради України. [12]

Не пізніше 1 червня або  першого наступного за цією датою  дня пленарних засідань Верховної  Ради України у Верховній Раді України відбуваються парламентські  слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем’єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України.

Кабінет Міністрів України  подає до Верховної Ради України  проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири робочих дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний  бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:

1) граничного розміру  дефіциту (профіциту) Державного  бюджету України у відсотках  до прогнозного річного обсягу  валового внутрішнього продукту;

2) частки прогнозного  річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України;

3) граничного обсягу  державного боргу та його структури;

4) питомої ваги обсягу  міжбюджетних трансфертів у видатках  Державного бюджету України і  коефіцієнту вирівнювання для  місцевих бюджетів;

5) питомої ваги капітальних  вкладень у видатках Державного  бюджету України та пріоритетних  напрямів їх використання;

6) взаємовідносин між  Державним бюджетом України та  місцевими бюджетами в наступному  бюджетному періоді;

7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

8) переліку головних  розпорядників коштів Державного  бюджету України;

9) захищених статей  видатків бюджету;

10) обґрунтування необхідності  поділу бюджету на загальний  та спеціальний фонди.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний  бюджетний період ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України  на наступний бюджетний період із зазначенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих та гуртових цін, прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, прогнозованого рівня безробіття.

Національний банк України  до 1 квітня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України:

1) проект основних  засад грошово-кредитної політики  на наступний бюджетний період;

2) проект кошторису  доходів та видатків Національного  банку України на наступний  бюджетний період.

За результатами парламентських слухань  Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Зазначена постанова може містити пропозиції Верховної Ради України до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період виключно з питань, визначених  частиною третьою цієї статті, в тому числі відповідні доручення Кабінету Міністрів України.

 

 

1.2. Напрямки  та завдання бюджетної політики  держави

 

 

Розглянемо  основні завдання бюджетної політики на сучасному етапі.

Це передусім  нарощування бюджетного потенціалу, який був би здатний здійснити  державні видатки для відновлення  економічного зростання й забезпечити  фінансовими ресурсами ефективне  функціонування економіки і зміцнення  держави.

Необхідно намітити і здійснити заходи з упорядкування державних видатків та їх скорочення шляхом структурної перебудови виробництва, житлової й комунальної реформ, розвитку приватних освітніх і лікувально-оздоровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпечення державних гарантій щодо фінансування мінімальних соціальних стандартів, підтримки непрацездатних верств населення.

Слід розширити  практику розміщення державних цінних паперів серед населення, вести  лінію на забезпечення їх гарантійних переваг перед вкладеннями заощаджень в іноземну валюту.

Треба здійснювати  довгострокову політику регулювання  бюджетного дефіциту, відмовитися від  його споживчого характеру з метою  використання джерел фінансування бюджетного дефіциту в інвестиційних цілях. Законодавчо усунути можливість затвердження дефіцитних бюджетів органами місцевого самоврядування.

Варто домогтися  реалізації принципу сильного і сталого  державного бюджету. Подолати спроби окремих  органів місцевого самоврядування стверджувати те, що адміністративно-територіальні утворення виступають перед центром як платники податків, тоді коли такими є лише юридичні й фізичні особи. Створити умови для зацікавленості місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Потреба в сильному державному бюджеті викликається такими причинами:

• державний бюджет повинен істотно впливати на економічний розвиток усіх регіонів, мати реальні інвестиційні зв'язки із народним господарством, забезпечувати регіональну стратегію економічного розвитку країни;
• вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет. Нерівномірність ринкового розвитку викликає необхідність посилення регулюючої і соціальної функцій держави;
• спроба забезпечити формування бюджетів областей, міст, районів тільки на власну дохідну базу без загальнодержавного регулювання призведе до великої різниці в бюджетному забезпеченні населення різних територій і до втрати керованості єдиним соціальним простором.

Актуальною є проблема бюджетних взаємовідносин. Це проблема, розв'язання якої віками шукали багато народів і держав. Її відмінність полягає в тому, що в ній фокусуються усі. загальнолюдські, державні, національні інтереси і трансформуються в систему координат грошових відносин. Кожна держава шукає і знаходить тут свої вирішення.

Так, механізм бюджетного федералізму у США формувався багато десятиріч у суперечливих умовах. І лише в останні десятиріччя склалася стабільна система фінансової взаємодії федерального уряду, штатів і територій. Воднораз перенесення знайдених іншими країнами вирішень в інші умови може дати зовсім інші наслідки. Використовуючи багатий світовий досвід, нам треба знайти власне вирішення цього питання.

Бюджетний федералізм реалізується через єдину соціально-економічну і бюджетно-фінансову політику держави. Це дає змогу в умовах самостійності, відносної автономії кожного бюджету поєднувати фіскальні, соціальні й економічні інтереси центру з інтересами адміністративно-територіальних утворень та органів місцевого самоврядування.  
Законодавче закріплення бюджетної самостійності кожного рівня влади має поставити перепону в прийнятті необгрунтованих рішень як із боку центральної виконавчої влади, так і з боку місцевих органів управління.

Єдність бюджетної  системи забезпечується не лише єдиною правовою базою, а й одноманітністю самого бюджетного процесу: використанням єдиної бюджетної класифікації, єдністю форм бюджетної документації, поданням необхідної статистичної і бюджетної інформації з одного рівня на інший для складання зведеного бюджету.

Послідовна  реалізація механізму міжбюджетних відносин нині ускладнюється браком бюджетних коштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що жодній із них не вдавалося забезпечити розмежування доходів між ланками бюджетної системи якимось одним способом, завжди застосовувалася їх комбінація.

Наші законодавці  при формуванні чинної податкової системи не мали чітко сформульованих принципів розмежування доходів між бюджетами рівнів. У результаті незрозумілими є причини, що зумовлюють віднесення податків, зборів та інших обов'язкових платежів до тієї чи іншої групи.

Водночас було б помилковим зосереджувати увагу  лише на механізмах закріплення дохідних джерел між державним і регіональними  бюджетами. Першим важливим кроком в  удосконаленні системи бюджетних, відносин має бути закріплення відповідальності за фінансування різних видів державних витрат і формування нормальних взаємовідносин із виконання видаткової частини бюджету.

При закріпленні  бюджетних повноважень між рівнями  системи основне питання полягає  в тім, влада якого рівня повинна  забезпечувати виконання різного роду державних функцій із фінансування видатків і надання послуг.

У кожного адміністративно-територіального  утворення є свої специфічні соціально-економічні інтереси. Відповідно до цього органи влади й повинні проводити  свою соціально-економічну політику, витрачати бюджетні кошти. Водночас є утворення, які взагалі не в змозі вести якусь самостійну соціальну політику, підтримувати соціальну і виробничу інфраструктури.